16 квітня 2021 року Справа № 160/5407/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (представник позивача: АДРЕСА_1 ) до головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровського області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
09 квітня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ КБ "ПриватБанк".
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до приписів частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа, в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (само представництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини першої статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За змістом статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.
В ухвалах Верховного Суду в адміністративних справах №820/4389/17 від 02.05.2018р., №822/2974/17 викладена наступна правова позиція, що «звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво».
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 19.02.2018 в адміністративній справі № 820/4389/17.
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду свого представника Богач Віти Іванівни, яка на підтвердження повноважень надала копію довіреності від 07.05.2019 року, яка видана на підставі закордонного паспорту ОСОБА_1 громадяни України АТ 060993, який дійсний до 01.02.2011 року. Копія закордонного паспорту наявна в матеріалах справи.
Згідно з частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність може бути видана, як на укладення правочину, так і на здійснення інших юридично значимих дій. Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати всім вимогам, встановленим діючим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надіслана на "Електронний суд" та підписана представником позивача Богач В.І. електронним ключом.
Надана до суду копія довіреності, яка засвідчена представником, не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, засвідченої у визначеному законом порядку), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому довірителем. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права викладена в ухвалах Верховного Суду від 25 лютого 2020 року по справі №640/20104/18 та від 05.07.2019 року у справі № 400/3208/18.
Враховуючи викладене суд вважає, що позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. ст. 59, 160, 169, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (представник позивача: АДРЕСА_1 ) до головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровського області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення заяви надіслати заявнику разом із заявою та доданими до неї документами.
Повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук