м. Вінниця
22 квітня 2021 р. Справа № 120/365/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (далі - відповідач).
За змістом позову позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову №198718 від 20.10.2020 року Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що оскаржувана постанова від 20.10.2020 року №198718 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" прийнята відповідачем із порушенням норм діючого законодавства, без урахування властивостей вантажу, а також відсутності у перевізника обов'язку отримувати дозвіл на перевезення подільного вантажу.
Позивач не погоджується із винесеною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 22.01.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
24.03.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вказує, що 20.10.2020 року проводився розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт. На розгляд даної справи ОСОБА_1 прибув, про що свідчить його підпис в повідомленні для участі в розгляді справи, жодних пояснень не надав. За результатами розгляду справи прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 198718 від 20.10.2020 року, за порушення абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яка, на переконання сторони відповідача, є правомірною та не підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 07.10.2019 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки "Volvo", модель FX12, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп контейнеревоз марки "Briab" модель SP3CS-2879, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , на автомобільній дорозі Н-24 Благовіщенське-Миколаїв (через Вознесенськ) 210 км. + 840 м.
Відповідно до товарно-транспортної накладної № 749289 від 11.09.2020 року транспортний засіб позивача здійснював перевезення сої.
За результатами перевірки складено акт від 12.09.2020 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким в ході перевірки виявлено перевезення вантажу з перевищенням встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху вагових обмежень, а саме: загальна маса 48,5 т., маса здвоєної осі - 23,2 т., без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами, виданого компетентними органами. Відтак, перевищення параметрів від нормативно допустимих становить: загальна маса - на 10,2 %, маса здвоєної осі - на 28%.
Відповідальність за такі порушення передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Законом України "Про автомобільний транспорт", яким визначено, що перевищення встановлених законодавством норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Окрім того, за результатами габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 044072 від 12.09.2020 року, в якому зафіксовано осьові навантаження, що становлять: 7,85 т. при нормативно допустимому навантаженні - 11 т; 23,2 т. при нормативно допустимому навантаженні - 18 т; 5,85 т. при нормативно допустимому навантаженні - 11 т., 11,6 т. при нормативно допустимому навантаженні - 18 т.
Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №035854 від 12.09.2020 року встановлено результати вагового контролю навантаження на кожну з осей, які становлять: 1 вісь -7,85 т.; 2 вісь - 13,3 т.; 3 вісь - 9,9 т.; 4 вісь - 5,85 т.; 5 вісь - 5,95 т., 6 вісь - 5,65 т.; повна маса транспортного засобу - 48,5 т.
З огляду на виявлені порушення старшим державним інспектором управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 108 від 12.09.2020 року на суму 99,33 євро.
20.10.2020 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Соколовським О.Д. винесено постанову №198718, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн., за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).
Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879).
Разом із тим, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Водночас, абзацом 1 пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється (абзац 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху).
Як уже було встановлено судом, позивачем допущено порушення щодо загальної маси транспортного засобу та щодо навантаження на здвоєну вісь, а саме: загальна маса - 48,5 т. при нормативно допустимих 44 т. та навантаження на здвоєну вісь 23,2 т. при нормативно допустимих 18 т.
У зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем накладено на позивача адміністративно-господарський штраф за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт").
При цьому, сторона позивача посилається на те, що чинним законодавством забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами, тому дозвіл на рух такого вантажу не видається.
Щодо вищезазначених доводів, суд вказує таке.
Відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У свою чергу, зі змісту пункту 3 Порядку №879 випливає, що транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Отже, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що еквівалентно 220 кг. на одиничну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. При цьому визначення вантажу, як подільного, передбачає організацію перевезення такого вантажу з дотриманням встановлених законом вимог щодо допустимого навантаження на вісі.
Відтак, здійснюючи перевезення сипучого вантажу, перевізником повинно враховуватись, що під час руху по дорозі можливе пересипання вантажу та зміна ваги по осям, попри це перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження.
Згідно пунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.2014 року (далі - Правила №363), завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Відповідно до пунктів 12.1, 12.5 Глави 12 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Пунктами 8.20, 8.21 Глави 8 Правил №363 визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Таким чином, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого (подільного) вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пунктів 23-24 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб: після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Отже, що під час фіксації транспортного засобу з перевищенням вагових параметрів перевізник або його уповноважена особа мають право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Тобто, це право перевізника, а не обов'язок працівників Укртрансбезпеки. Саме перевізник має бути зацікавлений у дотриманні всіх норм перевезення вантажу.
Оскільки, транспортним засобом позивача здійснювалось перевезення сої, що за своїми властивостями є сипучим вантажем, то вищезазначені положення законодавства про автомобільний транспорт підлягають врахування позивачем при перевезенні такого вантажу.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 року у справі №814/1460/14, на яку посилається позивач в обґрунтування позовної заяви, зауважив, що чинним законодавством забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у виді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.
Таким чином, навіть у разі перевезення подільного вантажу, перевізник повинен дотримуватись вимог щодо граничних вагових параметрів транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами та нести відповідальність за недотримання таких вимог.
Аналогічні висновки зокрема наведені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 року у справі №120/633/20-а, від 31.03.2021 року у справі № 560/5299/20.
Щодо доводів представника позивача про те, що роздруківка квитанції про результати зважування від 12.09.2020 року (талон №11742) не містить будь-яких ідентифікуючих реквізитів приладу, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль, суд зазначає, що зважування транспортного засобу проводилось приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь - 030Т-AS2-PWIA, заводський номер 427, який знаходиться на балансі Укртрансбезпеки.
На засіб вимірювальної техніки видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 07.06.2019 року №П-25-2019 з терміном дії до 23.06.2021 року. За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML RI34-1:2010.
Враховуючи те, що зазначене свідоцтво є чинним до 23.06.2021 року, то у суду відсутні сумніви щодо справності такої ваги та, відповідно, щодо правильності результатів зважування транспортного засобу позивача на ній.
При цьому, нормативно-правові акти, якими затверджена форма документів, складених посадовими особами відповідача за наслідками перевірки позивача, не містять вимог щодо зазначення у вказаних документах будь-яких характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання.
Надаючи оцінку посиланням сторони позивача у позовній заяві на те, що ОСОБА_1 не надано довідку про результати здійсненна габаритно-вагового контролю, суд вказує, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки від 12.09.2020 року №035854 водій з довідкою ознайомлений, отримувати довідку - відмовився. Окрім того, формальна помилка посадових осіб управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, виражена у не зазначені в талоні зважування №11742 номерного знаку причепа BRIAB НОМЕР_4 позивача не може слугувати достатньою підставою для виникнення у суду сумнівів у тому, що зважування транспортного засобу відбувалось без причепу.
У свою чергу, аргументи представника позивача щодо того, що оскаржувана постанова мала б бути прийнята на ім'я фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а не на ім'я - фізичної особи ОСОБА_1 , свідчать лише про невірне визначення статусу особи, яку притягують до відповідальності.
Так, за визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Згідно зі ст. 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Отже, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник, який здійснює перевезення вантажів.
Щодо тверджень про те, що відповідачем притягнуто до відповідальності неналежного суб'єкта, суд вказує, що дійсно, відповідно до товаро-транспортної накладної №749289 від 11.09.2020 року автомобільним перевізником визначено ФОП ОСОБА_1 , однак, суд зазначає, що фізична особа ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_1 фактично є однією і тією ж особою. Відтак, доводи сторони позивача були б доречними в разі притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення третьої особи, яка є автомобільним перевізником, в розумінні ст. 1 Закону №2344-ІІІ. У даному ж випадку, не вказання посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області та відповідно начальником Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, при винесенні постанови від 20.10.2020 року №198718, статуту позивача як фізичної особи-підприємця не може слугувати підставою для звільнення останнього від відповідальності за перевезення вантажу з перевищенням, встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху вагових обмежень, що підтверджується належними доказами.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, суд доходить висновку, що постанова управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області №198718 від 20.10.2020 року є правомірною та скасуванню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що в позові належить відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач:Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (21036, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23).
Рішення в повному обсязі сформовано: 22.04.2021 року.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна