м. Вінниця
22 квітня 2021 р. Справа № 120/1280/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо не прийняття по суті рішення у формі розпорядчого документу (наказу) за результатом розгляду його клопотання від 16.11.2020. У клопотанні він просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для подальшого відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га на території Агрономічної сільської ради (за межами населеного пункту земельна ділянка межує з ділянкою за № 0520680200:01:004:1761).
Позивач зазначив, що клопотання про надання дозволу зареєстроване в Головному управлінні 09.12.2020, однак незважаючи на встановлений нормами Земельного кодексу України місячний строк для його розгляду, на час звернення до суду (17.02.2021) відповідачем жодного рішення не прийнято.
Це стало приводом для звернення до суду з метою:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду клопотання від 16.11.2020, яке зареєстроване 09.12.2020 за № К-29223/0/94-20;
- зобов'язання відповідача розглянути клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для подальшого відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га на території Агрономічної сільської ради із урахуванням висновків суду та прийняти рішення у вигляді наказу, яким надати дозвіл на розробку документації із землеустрою.
Ухвалою від 18.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в порядку, встановленому ст. 262 КАС України. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.
Також витребувано за ініціативою суду у відповідача належним чином засвідчені копії клопотання позивача, яке зареєстроване 09.12.2020 за № К-29223/0/94-20 із додатками до нього.
Відповідач проти позову заперечив та подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що за результатами розгляду клопотання позивача від 06.11.2020, яке зареєстроване 09.12.2020 за № К-29223/0/94-20 прийнято наказ від 09.04.2021 № 2-786/15-21-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.
Відмова мотивована тим, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка є розподіленою між восьмистами учасниками АТО (ООС) та членами родин загиблих із їх числа, згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.03.2019 № 851.
З огляду на викладене, відповідач зазначив, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо не прийняття по суті рішення у формі розпорядчого документу (наказу) за результатом розгляду його клопотання від 16.11.2020 не відповідає дійсності, оскільки розгляд клопотання завершився прийняттям наказу від 09.04.2021 № 2-786/15-21-СГ.
Суд дослідивши заяви по суті справи подані сторонами та оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.
Позивач звернувся до відповідача з клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для подальшого відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га на території Агрономічної сільської ради (за межами населеного пункту земельна ділянка межує з ділянкою за № 0520680200:01:004:1761).
До вказаного клопотання позивачем додано графічний матеріал із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.8-10).
Клопотання позивача зареєстроване у Головному управлінні Держгеокадастру у Вінницькій області 09.12.2020 за № К-29223/0/94-20 (а.с.24).
Позивач зазначив, що клопотання зареєстроване у Головному управлінні 09.12.2020, однак на момент звернення до суду відповідачем жодного рішення за результатом його розгляду не прийнято. На думку позивача, така поведінка відповідача є проявом бездіяльності, адже нормами Земельного кодексу України встановлено місячний строк для прийняття рішення. Тому з метою визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Головного управління розглянути клопотання та прийняти рішення, яким надати дозвіл на розробку документації із землеустрою позивач звернувся до суду із цим позовом.
Водночас судом встановлено, що вже після звернення до суду відповідачем прийнято наказ від 09.04.2021 № 2-786/15-21-СГ про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.
Відмова мотивована тим, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка є розподіленою між восьмистами учасниками АТО (ООС) та членами родин загиблих із їх числа, згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.03.2019 № 851 (а.с.23).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Таким чином, законом визначено конкретний (місячний) строк для розгляду уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
При розгляді позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд керується такими мотивами.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма пасивної поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
У постанові від 13.06.2017 у справі № 21-1393а17 Верховний Суд України дійшов висновку, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим та існувати на момент прийняття судом рішення. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Однак судом встановлено, що від моменту надходження позовної заяви в суд до дня прийняття цього рішення, фактично відбулася зміна предмета спору настільки, що оскаржувана бездіяльність суб'єкта владних повноважень вичерпала свою управлінську владну функцію, трансформувавшись у прийняте відповідачем рішення у формі наказу та на цей час не спричиняє негативний вплив на права та інтереси позивача за захистом яких він звернувся до суду.
Суд зазначає, що строк розгляду клопотання є строком виконання відповідачем своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом із іншими елементами утворюють структуру повноважень суб'єкта владних повноважень. Недотримання строку є ознакою формального порушення реалізації повноважень, однак не свідчить про припинення повноважень відповідача на ухвалення рішення за результатом розгляду клопотання.
Відтак, прийняття наказу від 09.04.2021 є тим юридичним фактом, із настанням якого оскаржувана бездіяльність відповідача припинилася, а в подальшому правові наслідки для позивача створює прийнятий відповідачем наказ про відмову у наданні бажаного для нього дозволу за результатом розгляду порушеного позивачем земельного питання.
У зв'язку із прийняттям відповідачем рішення за результатом розгляду клопотання позивача, спірні правовідносини набули іншої правової природи. Тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_2 , яка за словами позивача полягає у ненаданні жодної відповіді у місячний строк передбачений для розгляду клопотання, задоволенню не підлягає.
Разом із цим суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суд повинен забезпечити ефективність такого захисту.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням 09.12.2020, а наказ «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації» прийнято 09.04.2021, тобто із порушенням строку встановленого на його розгляд.
Однак, у межах спору який розглядається судом у цій справі, визнання бездіяльності протиправною не стане ефективним засобом юридичного захисту порушених прав позивача, оскільки така бездіяльність втратила свої правові наслідки (як наслідок прийняття наказу 09.04.2021 про відмову у наданні дозволу). Тому, навіть враховуючи порушення строку розгляду клопотання, визнання протиправною бездіяльності не призведе до відновлення порушених прав позивача, адже на цей час на зміст та обсяг його прав впливає не бездіяльність, а наказ відповідача «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації» від 09.04.2021 який позивач вправі оскаржити у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку. Лише скасування вказаного наказу із відповідними наслідками, у ситуації позивача може стати для нього ефективним способом захисту тих прав, які він вважає порушеними.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 09.12.2020 задоволенню не підлягають.
Відносно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для подальшого відведення земельної ділянки у приватну власність із урахуванням висновків суду та прийняти рішення у вигляді наказу, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою, то такі задоволенню не підлягають із наступних мотивів.
Як зазначалося, клопотання позивача розглянуто у результаті чого відповідачем 09.04.2021 прийнято наказ «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації».
Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, розглядає клопотання у місячний строк і приймає одне із двох рішень: 1) надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; 2) або надає мотивовану відмову у його наданні.
Аналіз цієї норми беззаперечно вказує на те, що за результатом розгляду клопотання може бути прийнято лише одне із двох передбачених Земельним кодексом України рішень.
Відтак, з огляду на прийняття відповідачем рішення у формі наказу «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації», та беручи до уваги відсутність доказів оскарження та скасування цього наказу відповідача, інше рішення протилежне за своєю суттю до того, що чинне на цей час, за результатом розгляду одного і того ж клопотання не може бути прийнято.
Отже, позовні вимоги зобов'язального характеру також задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, підстави для стягнення в користь позивача сплаченого при зверненні до суду судового збору відсутні.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547).
Суддя Богоніс Михайло Богданович