Житомирський апеляційний суд
Справа №289/22/21 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В.
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Ляшук В. В.
20 квітня 2021 року суддя Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В., з участю секретаря Кусковської Т.А., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця, АДРЕСА_1 , працюючого АЗС «Маршал»,
постановив :
Постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 19 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста двадцять) грн.
Відповідно до постанови, 22 грудня 2020 року о 19 год. 20 хв., гр. ОСОБА_1 , на автодорозі Київ-Чоп, М-07 (84 км) керував транспортним засобом АЗЛК 412, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
На постанову суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апелянт оспорює фактичні обставини справи та зазначає, що він не керував автомобілем, в стані алкогольного сп'яніння не перебував, а лише знаходився в автомобілі, який не рухався, оскільки зламався.
Від огляду на стан сп'яніння він не відмовлявся, просив запросити двох свідків, однак його вимоги ігнорували, склали на нього протокол за відмову у проходженні огляду, а також за керування транспортним засобом без ременів безпеки, який він підписав, оскільки був дуже втомлений та не міг більше з сперечатись.
Про незаконні дії працівників поліції він повідомив в той же вечір на гарячу лінію 102, що підтверджується повідомленням ГУ НП в Житомирській області, але відповіді до даного часу не отримав.
Вважає, що матеріали справи не містять доказів того, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, висновок суду є помилковим та таким, що не ґрунтується на наявних доказах і не відповідає встановленими обставинами по справі.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 , в підтримання доводів апеляційної скарги з наведених в ній мотивів, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції при розгляді даної справи всебічно та повно дослідив всі наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків або у закладах охорони здоров'я.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Зі змісту п. 2.5 ПДР слідує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції, а зокрема протоколом про вчинене адміністративне правопорушення серії БД №403411 від 22.12.2020; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського АМ-00003 від 22.12.2020 року, на якій зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які пояснили, що водій АЗЛК 412 д.н.з. НОМЕР_1 , відмовився пройти огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, при цьому мав явні ознаки алкогольного сп'яніння.
З відеозапису з нагрудної камери поліцейського (файл 20201222210419000043 від 22.12.2020 року) вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував того факту, що керував транспортним засобом, оскільки на запитання працівника поліції «Навіщо Ви їхали?», відповів, що його попросили зустріти друзів та він не міг відмовити.
На пропозицію працівників поліції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
Так у присутності запрошених працівниками поліції свідків, він ухилявся виконати вимогу працівників поліції пройти огляд, на їх неодноразові запитання, чи буде він проходити огляд не реагував, ствердної відповіді не надавав, а сперечався з ними, пред'являв незаконні вимоги щодо зупинки у його присутності інших транспортних засобів, щоб він самостійно вибрав свідків, які б задовольняли його вимогам.
Пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у присутності яких водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння, апеляційний суд не вважає упередженими та такими, що не відповідають дійсності.
Працівники поліції пропонували ОСОБА_1 надати письмові пояснення та підписати протокол про вчинення адміністративного правопорушення, на що останній в категоричній формі відмовився.
Крім того, з відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 має певні ознаки алкогольного сп'яніння, що свідчить про те, що працівники поліції мали всі підстави для проведення огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Також, як вбачається з відеозапису, працівниками поліції щодо ОСОБА_1 було складено постанову за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП за порушення правил користування ременем безпеки, з чим ОСОБА_1 погодився.
Ці докази в своїй сукупності спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом.
Доказів, які б свідчили про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи апелянт не надав.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції вважає правильними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає.
Адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння створює загрозу життю та здоров'ю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо нього адміністративного стягнення.
Стягнення ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав вважать його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі правопорушника через його суворість апеляційний суд не знаходить.
За таких обставин апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 19 березня 2021 року щодо нього - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Житомирського
апеляційного суду В.В. Ляшук