СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/1557/21
ун. №759/16165/20
21 квітня 2021 року
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., за участі секретаря судових засідань Савіцькій Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін, позовну заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до Святошинського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У ході розгляду вказаної справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з Повідомлення Відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Святошинської РДА №13159773 від 24.09.2020 року, ОСОБА_1 знято 30.09.2019 року з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку зі смертю на підставі повідомлення територіального органу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи відповідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.
Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що справа підлягає закриттю у зв'язку із наступним.
Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Таким чином встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, який на час звернення позивача до суду вже помер.
Суд вважає, що ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Так норми ст. 55 ЦПК України визначають порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі.
Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у Постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У своїй Постанові від 16 травня 2018 року по справі №183/4229/14 Верховний суд зазначив, що ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
Отже ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Таким чином суд приходить до обґрунтованого висновку, що процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку ст. 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, тим більше, що із позовної заяви вбачається, що позивач здійснював нарахування суми заборгованості по сплаті кредиту і за період після смерті позичальника.
Разом з тим суд враховує, що залучення судом правонаступників відповідача, який помер ще до звернення позивача до суду, потребує зміни підстав та предмету позову, оскільки вимоги боржника за кредитним договором і вимоги до спадкоємців боржника мають різні матеріально-правові підстави, що в свою чергу порушує принцип диспозитивності цивільного процесу, а також суперечить положення ст. 49 ЦПК України, щодо неможливості одночасної зміни і підстав і предмету позову.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що справа підлягає до закриття на підставі ст. 255 ЦПК України.
Обираючи підстави для закриття провадження по справі суд вважає за необхідне застосувати норми пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Так нормами п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Разом з тим спірні правовідносини щодо кредитних зобов'язань допускають правонаступництво. Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника.
Загальні правила пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців визначається нормами ст. 1281 ЦК України
Однак, як вже зазначалося вище залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, порушення яких є недопустимим.
Таким чином, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ст. 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною по справі, а тому провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція з приводу необхідності закриття провадження у справах за позовами, які пред'явленні до осіб, що померли на момент пред'явлення позовів, висловлена Верховним судом у Постановах від 16 травня 2018 року, у справі № 183/4229/14-ц, 07 березня 2018 року у справі № 320/13096/13-ц, 14 лютого 2018 року у справі № 310/10284/15 та 16 січня 2018 року у справі № 654/3928/15.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
З матеріалів справи судом вбачається, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 2102,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 6491788811 від 11.08.2020 року.
Згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За вказаних обставин сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 25, 55, 255, 258-261, 263 ЦПК України, -
Провадження по справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.
Повернути Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики сплачену ним суму судового збору 2102,00 грн. відповідно до меморіального ордеру №6491788811 від 11.08.2020р.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подано до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Н.О.Горбенко