печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32350/20-а
Категорія 139
10 грудня 2020 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вовк С. В.,
при секретарі судових засідань Брачун О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Запорізькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив суд скасувати постанову серії БАА № 334781 від 21 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 липня 2020 року, керуючи автомобілем Lexus NX 300 H (державний знак НОМЕР_1 ), прямував з с. Берестове Бердянського району Запорізької області до м. Бердянськ. Дорогою автомобіль зупинив інспектор патрульної поліції № 3 Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області Бакуменко О. Є. та склав постанову про накладення адміністративного стягнення, вказавши про порушення ОСОБА_1 п.п. 2.9 «в» ПДР, а саме відсутність одного державного номерного знаку на автомобілі, тобто про порушення частини шостої ст. 121 КУпАП. Заперечення позивача про безпідставність твердження поліцейського про порушення позивачем правил дорожнього руху у постанові не було, також не було графи, у якій позивач міг надати свої заперечення щодо незгоди з обставинами, викладеними у постанові. При складенні постанови БАА № 334781 від 21 липня 2020 року було порушено право позивача на юридичну допомогу, заявлення клопотання, надання пояснень, подання доказів у справі тощо.
У відзиві сторони відповідача позов не визнано, вказано, що дії поліцейського сектору реагування патрульної поліції Бакуменка О. Є. щодо виявлення транспортного засобу без переднього номерного знака під керуванням позивача були здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства України та зафіксовані у постанові про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 334781 від 21 липня 2020 року. Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 334781 від 21 липня 2020 року вбачається, що позивач від пояснень щодо причин вчинення правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП, відмовився та, поставивши власний підпис на постанові, визнав факт правопорушення.
У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідача, вказавши, що позивач не мав альтернативного варіанту, оскільки, якщо б не підписав постанову, інспектор не надав би її йому. Крім того, якби позивач погоджувався із висновком постанови, він би не звернувся до адвоката і не подав би цей позов.
ІІ. Процесуальні дії.
30 квітня 2020 року до суду надійшла вказана позовна заява, яку передано судді для вирішення питання про відкриття провадження, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями за правилами, визначеними пунктом 15.4 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV із змінами, внесеними згідно із Законом № 2234-VIII від 07 грудня 2017 року.
31 липня 2020 року у справі відкрито провадження.
12 жовтня 2020 року до суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив сторони відповідача.
14 грудня 2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача.
Сторони та / або їхні представники у судове засідання не з'явилися.
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
21 липня 2020 року інспектор патрульної поліції № 3 Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області Бакуменко О. Є. видав постанову про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 334781.
Як вбачається з постанови від 21 липня 2020 року, о 14:10 год., автодорогою с. Нововасилівка М-14 та 7-08-15, позивач керував транспортним засобом Lexus NX 300 H (державний знак НОМЕР_1 ) без одного переднього державного номерного знаку, чим порушив п. 2.9. «в» Правил дорожнього руху і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною шостою статті 121 КУпАП.
Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170, 00 грн.
IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Стаття 62 Конституції України вказує, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положеннями з частинами першої-третьої ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
За приписами статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням є протиправна, вина/умисна або необережна/ дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за які законом передбачено адміністративну відповідальність.
Нормами статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачене частиною шостою ст. 121 КУпАП.
Частиною шостою ст. 121 КУпАП заборонено керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Пунктом 2.9. «в» Правил дорожнього руху визначено, що водієві заборонено керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
У відповідності до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, при цьому жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, як передбачено частиною третьою статті 90 КАС України, та надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), відповідно до частини четвертої вказаної статті.
Предмет доказування у справі про адміністративні правопорушення становлять обставини, що підлягають з'ясуванню у справі про адміністративне правопорушення, а саме: наявність події адміністративного правопорушення; особа, яка вчинила протиправні дії (бездіяльність), за якими нормами КУпАП передбачена адміністративна відповідальність; винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення; обставини, що пом'якшують адміністративну відповідальність, і обставини, що обтяжують адміністративну відповідальність; характер і розмір шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням; обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення; інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; причини і умови вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з частинами першої-третьої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Нормами процесуального права, які закріплено в Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та її перегляду судом у випадку оскарження, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. В даній категорії справ відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача та його заперечення проти пред'явленого йому обвинувачення, адже в силу частини третьої ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим. Належний доказ - це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які маючи зв'язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також, коли законодавець допускає його використання.
Отже, у силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до частини третьої ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідачем не надано до суду ніяких доказів у справі, що підтверджують позицію відповідача.
Таким чином, суд перевіряючи відповідність оскаржуваних дій відповідача щодо прийнятого рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України, виходячи із положень чинного законодавства, яким регламентовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови від 21 липня 2020 року, тому є протиправною, внаслідок чого, постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 1-33, 73-77, 79, 90, 241-246, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Запорізькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.
Скасувати постанову серії БАА № 334781 від 21 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя С. В. Вовк