Справа № 939/27/21
Іменем України
15 квітня 2021 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої судді - Міланіч А.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 серпня 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 496685571.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.
03 січня 2019 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, за умовами якого ТОВ «Таліон плюс» передало позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги. Відповідно до реєстру прави вимоги № 2 від 30 січня 2019 року до даного договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором в сумі 12452,92 грн., з яких: 10399,92 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 2053 грн. - борг за відсотками.
На виконання п. 5.2.4 Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» направило відповідачці повідомлення про відступлення прав вимоги, але до цього часу ОСОБА_1 наявний в неї борг за вказаним кредитним договором позивачу не повернула.
Просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за вищевказаним кредитним договором в розмірі 12452,92 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 27 січня 2021 року було відкрито провадження у даній справі, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, сторонам роз'яснено їх право на подання відповідних заяв по суті справи.
03 березня 2021 року до суду від представника відповідачки - ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, яким останній просив, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача, у задоволенні позову відмовити.
19 березня 2021 року позивач надав відповідь на відзив.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що 22 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 496685571, за умовами якого товариство зобов'язалось надати відповідачці кредит на суму 10400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 0,57 % від суми кредиту за кожен день користування, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного п.1.3 договору, згідно з яким, кредит надається строком на 2 дні /а.с. 5-6,86/.
27 серпня 2018 року між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду до вказаного договору, за умовами якої сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит, на 28 днів. На дату укладення цієї угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності. Починаючи з 24 серпня 2018 року, позичальник сплачує за користування кредитом 1,28 процентів в день від суми кредиту згідно даної угоди. Всі інші умови договору залишаються не зміненими /а.с.7/.
13 жовтня 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено угоду про реструктуризацію заборгованості за вказаним кредитним договором, за умовами якої фінансова установа надає позичальнику розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 19483 грн. на 28 днів; ця сума боргу є фіксованою, будь-які нарахування по договору призупиняються; позичальник сплачує фінансовій установі вказану суму заборгованості частками в розмірі не менше ніж 25 % від загальної суми боргу за обумовленим цією угодою графіком /а.с.8/.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір факторингу, за умовами якого останнє, як клієнт, зобов'язалося відступити ТОВ «Таліон плюс», як фактору, права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором /а.с.9/.
03 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, та ТОВ «Таліон плюс», як клієнтом, було укладено договір факторингу № 20190103, за умовами якого останнє відступило позивачу права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим договором; Додаток № 1 до договору), а позивач зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. 30 січня 2019 року між позивачем та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду № 2 до вказаного договору факторингу /а.с.10-14/.
Як убачається з копії витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 30 січня 2019 року, ТОВ «Таліон плюс» на виконання зазначеного договору факторингу від 03 січня 2019 року відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 496685571 від 22 серпня 2018 року, загальна сума відступленої грошової вимоги - 12452,92 грн., з яких: 10399,92 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2053 грн. - борг за відсотками /а.с.16/.
08 лютого 2019 року відповідачці позивачем було направлено повідомлення про зміну кредитора за вказаним кредитним договором, з ТОВ «Таліон плюс» на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» /а.с.17/.
Так, згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», в редакції, що діяла на час укладення вказаного кредитного договору, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону, електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Відповідно до ч.1-4,6-9,12 ст.11 Закону, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом
Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (постанова ВС від 30.01.2018 р. у справі № 161/16891/15-ц).
Відповідно п.1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними. Безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Дана Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, інкасового доручення (розпорядження). Електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.
З урахуванням викладеного, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями вказаної Інструкції, який заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу та містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документу банком платника.
Відповідно до абз.2 ч. 1 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Однак, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема, первинних документів (касово-бухгалтерських документів), на підтвердження перерахування відповідачці кредитних коштів за кредитним договором № 496685571 від 22 серпня 2018 року.
Крім того, позивач посилається на те, що на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» свої права вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором, проте жодних доказів набуття ТОВ «Таліон плюс» прав вимоги до ОСОБА_1 за цим договором позивачем суду не надано, Реєстр прав вимоги, який містить перелік прав вимог до боржників, що відступається за даним договором факторингу, до позову не доданий.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено первинними документами перерахування відповідачці кредитних коштів за кредитним договором № 496685571 від 22 серпня 2018 року, а також не доведено набуття ТОВ «Таліон плюс» прав вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором та, в свою чергу, правомірності набуття позивачем права вимоги до відповідачки на підставі договору факторингу від 03 січня 2019 року, укладеного з ТОВ «Таліон плюс», то підстав для задоволення позову судом не встановлено, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити за його недоведеністю.
Керуючись Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, ст. 1046 ЦК України, ст. 10-13,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд
В позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.
Повне рішення суду складено 21 квітня 2021 року.
Головуючий-суддяА.Міланіч