Справа № 136/1512/19
Провадження № 1-кп/131/36/2021
2021 р.
22.04.2021 м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іллінці кримінальне провадження № 12019020200000163 від 03.07.2019 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта середня, не працюючої, не одруженої, раніше не судимої, згідно ст. 89 КК України
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК України,
сторони та учасники кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачена ОСОБА_3
захисник ОСОБА_5
ОСОБА_3 17.01.2019, маючи умисел на завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, будучи належним чином попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, згідно вимог ст. 383 КК України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання можливих суспільно небезпечних наслідків, умисно усно надала слідчому СВ Липовецького ВП Немирівського ВП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_6 заяву про вчинення злочину відносно неї за фактом незаконного позбавлення її волі з боку ОСОБА_7 в період часу з середини серпня 2018 до 15.09.2018.
На підставі вказаної заяви слідчим Липовецького ВП Немирівського ВП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_6 17.01.2019 складено протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_3 під підпис повідомлена про кримінальну відповідальність згідно ст. 383 КК України, та 18.01.2019 начальником СВ Липовецького ВП Немирівського ВП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_8 внесено відомості до ЄРДР за № 12019020200000021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України, за результатами досудового розслідування у якому 26.06.2019 прийнято рішення в порядку п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а обставини, викладені у протоколі, не знайшли об'єктивного підтвердження.
Таким чином, ОСОБА_3 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 383 України - завідомо неправдиве повідомлення слідчому про вчинення злочину.
Крім того, ОСОБА_3 , обвинувачується в тому під час розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРД №12019020200000021 від 18.01.2019 за ознаками кримінальне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України, перебуваючи у статусі потерпілої, будучи попередженою про кримінальну відповідальність передбачену ст. 384 КК України, за дачу завідомо неправдивих показів, про що свідчить її підпис у протоколі допиту потерпілої від 18.01.2019, усвідомлючи неправдивість своїх показів, бажаючи дати саме такі показання з особи, мотивів, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 не вчиняв відносно неї кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України умисно надала слідчому СВ Липовецького ВП Немирівського ВП ГУ Г Вінницькій області ОСОБА_6 завідомо неправдиві покази з приводу фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які повністтю відповідали дійсності, а саме - що ОСОБА_7 умисно приїхав до с. С Прилука Липовецького району Вінницької області та шахрайським епос заманив до себе у автомобіль та проти її волі завіз у м. Гайсин, де незаконно утримував за місцем свого проживання, хоча фактично як установлено результатами досудового розслідування у кримінальному провадь № НОМЕР_1 ОСОБА_7 у вказаний період часу на території Липовецького району не перебував та із ОСОБА_3 не спілкувався.
Таким чином ОСОБА_3 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 384 України - завідомо неправдиве показання потерпілого, надане органом який здійснює досудове розслідування.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у скоєних злочинах при зазначених вище обставинах визнала повністю.
Так, обвинувачена суду надала наступні покази, що у 17.01.2019, маючи умисел на завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, будучи належним чином попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, згідно вимог ст. 383 КК України, умисно усно надала слідчому СВ Липовецького ВП Немирівського ВП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_6 заяву про вчинення злочину відносно неї за фактом незаконного позбавлення її волі з боку ОСОБА_7 в період часу з середини серпня 2018 до 15.09.2018. При цьому, вказаного факту не було. Крім того, у ході досудового розслідування вона надала неправдиві покази, як потерпіла по вказаних надуманих подіях.
Учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
Суд, з'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин справи, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позиції та роз'яснивши, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
Заслухавши показання обвинуваченої, дослідивши надані під час судового провадження докази, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 383 КК України - завідомо неправдиве повідомлення слідчому про вчинення злочину та ч. 1 ст. 384 КК України - завідомо неправдиве показання потерпілого, надане органом який здійснює досудове розслідування.
При призначенні покарання обвинуваченій суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої під час судового розгляду встановлено - щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої не встановлено.
При обранні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчинених нею злочинів, ступінь тяжкості вчинених злочинів, передбачених ч. 1 ст. 383 та ч. 1 ст. 384 КК України, які згідно ст. 12 КК України (на момент вчинення), є злочинами не великої та середньої тяжкості.
Однак, згідно довідки № 37 Липовецької міської лікарні від 19.04.2021 ОСОБА_3 перебуває на обліку у зв'язку з вагітністю. Таким чином, згідно ст.ст. 57, 60, 61 КК України обвинувачена звільняється від призначення покарання за ч. 1 ст. 384 КК України
Тому, за таких обставин, суд вважає, що обвинуваченій слід призначити покарання, передбачене ч. 1 ст. 383 КК України у виді позбавлення волі.
При цьому, приймаючи до уваги суспільну небезпечність вчинених злочинів, особу обвинуваченої, яка має постійне місце проживання та реєстрації; її відношення до скоєного, а саме щире каяття, перебуванні на її утриманні неповнолітньої дитини та те, що вона не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, позитивні характеристики з місця проживання, суд приходить до висновку про можливість застосувати відносно обвинуваченого ст. 75 КК України і звільнення її від відбуття покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків визначених п. 1, 2, ч. 1 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід не обирався. Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст.100. 124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України та ст. 50,65-67, 263 КК України, суд, -
Визнати винною ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України і призначити їй покарання у виді позбавленням волі строком на один рік.
Визнати винною ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України звільнивши її від покарання передбаченого вказаною статтею.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 :
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Іллінецький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя: