Справа № 161/2203/20
Провадження № 1-кп/161/417/21
м. Луцьк 21 квітня 2021 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030010003318 від 01 вересня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька, Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_7 , 31 серпня 2019 року, близько 12 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в громадському місці, а саме: на території, прилеглій до будинку №58 по вул. Потебні в м. Луцьку, діючи з прямим умислом, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві правил поведінки і норм моралі, через нікчемний привід, демонструючи власну зверхність, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, які супроводжувались особливою зухвалістю, а також бажаючи возвеличитись за рахунок приниження інших осіб, усвідомлюючи, що його дії відбуваються в умовах очевидності для інших людей, вийшов з автомобіля, прямуючи у напрямку раніше незнайомому йому ОСОБА_9 , та тримаючи у руці спрямований на нього стартовий пістолет «RETAY 84 FS», візуально схожий на вогнепальну зброю, висловив погрозу вбивством, демонструючи реальну готовність до його застосування, яку потерпілий ОСОБА_9 враховуючи обставини, що склалися, а саме: стан алкогольного сп'яніння, в якому знаходився ОСОБА_7 його агресивна поведінка, а також демонстрація ним предмета, візуально схожого на вогнепальну зброю, сприйняв як реальну погрозу вбивством та мав реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози.
В подальшому, ОСОБА_7 здійснив спроби заподіяти удари кулаком руки, стартовим пістолетом, а також ногами в ділянку обличчя та тіла ОСОБА_9 , від яких останній ухилився, чим створив реальну загрозу для життя та здоров'я ОСОБА_9 , та продовжуючи свої злочинні дії, спрямувавши стартовий пістолет в сторону потерпілого ОСОБА_9 , здійснив неприцільний постріл, чим порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 своїми умисними протиправними діями, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 4 ст. 296 КК України не визнав та показав, що 31 серпня 2019 року він разом із друзями: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , поверталися із полювання додому на автомобілі марки «Volkswagen», моделі Caddy, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . Повертаючи із вул. Потебні до провулку між будинками №58 та №56, що в м. Луцьку, саме ОСОБА_14 , керуючи вказаним транспортним засобом наїхав на тротуарний бордюр, чим пошкодив колесо автомобіля, яке згодом спустило. З метою забезпечення безперешкодного руху провулком, ОСОБА_14 , рухаючись заднім ходом, припаркував автомобіль біля будинку №58 по вул. Потебні у м. Луцьку. В подальшому, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 пішли в сторону гаража за запасним колесом для заміни пошкодженого, а ОСОБА_12 попрямував додому. В цей час, він перебував в стані алкогольного сп'яніння та залишився у автомобілі для охорони мисливських рушниць, що знаходились у транспортному засобі. Перебуваючи на задньому сидінні вищевказаного автомобіля він побачив з лівої сторони від водія автомобіля потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_15 , які почали пред'являти йому претензії, як він їздить і куди, при цьому висловлювали в його сторону нецензурну лексику, яку саме, він на даний час пригадати не може. З метою запобігання пошкодження автомобіля, він попросив даних осіб відійти від транспортного засобу, однак ті не послухали, тоді він вийшов із автомобіля та здійснив попереджувальний постріл в повітря із стартового пістолета «RETAY 84 FS», після чого потерпілий разом із свідком зникли з місця події, а він сів в автомобіль, а через деякий час прибули працівники поліції, де він розповів їм про обставини події. На запитання учасників судового процесу відповів, що в той момент йому життю нічого не загрожувало, жодних тілесних ушкоджень ніхто в той час не наносив. При цьому ствердив, що лише говорив до потерпілого та свідка, щоб ті відійшли від автомобіля, так як думав, що вони пошкодять даний транспортний засіб. Також вказав, що стартовий пістолет він не направляв в сторону ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , при цьому не розмахував пристроєм та не завдавав жодних ударів, ні руками ні ногами, потерпілому. Цивільний позов не визнав.
Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 , його винуватість у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 296 КК України повністю доведена прокурором та підтверджується зібраними та безпосередньо, відповідно до ч.1 ст. 23 КПК України, дослідженими в судовому засіданні доказами, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:
Так, потерпілий ОСОБА_9 суду показав, що 31 серпня 2019 року, близько 12 години 00 хвилин, він разом з колегою ОСОБА_15 перебували поблизу корпусу Луцького НТУ, в той час, коли побачили автомобіль, який на великій швидкості в'їхав в провулок між будинками по вул. Потебні, що в м. Луцьку, почули звук і автомобіль зупинився. Вони відразу ж підійшли до нього і побачили автомобіль марки «Wolksfagen Caddy», поблизу якого стояв обвинувачений ОСОБА_16 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та давав вказівки водію автомобіля куди рухатись. Автомобіль невпевнено почав від'їжджати назад, у зв'язку з чим він з ОСОБА_15 зробили зауваження, з метою уникнення аварійної ситуації, при цьому сказали, що викличуть працівників поліції, при цьому ОСОБА_17 зробив фото номерного знаку даного автомобіля. Коли автомобіль знаходився на відстані близько 30 см до автомобіля належного ОСОБА_18 , останній постукав по задньому склу та зробив зауваження з приводу того, яким чином рухається автомобіль «Wolksfagen Caddy». Після чого водійські дверцята відчинилися та з автомобіля вискочив ОСОБА_7 та почав рухатися у напрямку до нього, при цьому тримаючи у руці спрямований на нього пістолет, візуально схожий на вогнепальну зброю, сказав: «Ну що фотограф, догрався?». Підійшовши до нього з направленим на нього пістолетом, обвинувачений ОСОБА_16 почав розмахувати руками та ногами, ухилившись від ударів, він відійшов через проїжджу частину в сторону до корпусу університету. В подальшому, пролунав постріл, від якого він присів та почав втікати, а ОСОБА_7 залишився на місці. Повернувшись до корпусу університету він відразу ж викликав працівників поліції, які через 15 хв. прибули на місце події, де обвинувачений вже сидів на задньому сидінні автомобіля. На місці де був здійснений постріл ОСОБА_19 працівниками поліції вилучено гільзу та пістолет. В ситуації, яка склалася, він сприймав пістолет як справжній, та вважав, що існує реальна загроза для його життя, оскільки ОСОБА_7 поводив себе досить агресивно і при цьому перебував в стані алкогольного сп'яніння. Повністю підтримує заявлений ним цивільний позов та просить його задовольнити. Просив призначити міру покарання обвинуваченому згідно вимог закону.
Такі показання потерпілого судом беруться до уваги, оскільки вони спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_7 щодо його непричетності до вчинення даного кримінального правопорушення, які суд вважає неправдивими та такими, що дані виключно з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Такі показання потерпілого об'єктивно підтверджуються іншими здобутими та всебічно, повно дослідженими у справі доказами.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду дав показання, про те що, 31 серпня 2019 року, близько 12 години 00 хвилин, він разом з колегою ОСОБА_9 перебували поблизу корпусу Луцького НТУ, в той час, коли побачили автомобіль, який на великій швидкості в'їхав в провулок між будинками по вул. Потебні, що в м. Луцьку, почули звук і автомобіль зупинився. Вони відразу ж підійшли подивитися, оскільки в цій стороні стояв також його автомобіль, там вони побачили автомобіль марки «Wolksfagen Caddy», в якого спустило колесо, поблизу якого стояв обвинувачений ОСОБА_16 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та давав вказівки водію автомобіля куди рухатись. Автомобіль невпевнено почав від'їжджати назад, у зв'язку з чим він з ОСОБА_9 зробили зауваження, з метою уникнення аварійної ситуації, при цьому сказали, що викличуть працівників поліції, при цьому ОСОБА_17 зробив фото номерного знаку даного автомобіля. Коли автомобіль знаходився на відстані близько 30 см до автомобіля належного йому, він постукав по задньому склу та зробив зауваження з приводу того, яким чином рухається автомобіль «Wolksfagen Caddy». В цей момент обвинувачений ОСОБА_7 вийшов з автомобіля та почав рухатися у напрямку до ОСОБА_9 , при цьому тримаючи у руці спрямований на нього пістолет, візуально схожий на вогнепальну зброю, сказав: «Ну що фотограф, догрався,?». Підійшовши до потерпілого з направленим на нього пістолетом, обвинувачений ОСОБА_16 намагався нанести удар потерпілому пістолетом, при цьому почав розмахувати руками та ногами в сторону потерпілому. Також в той момент обвинувачений ОСОБА_16 здійснив постріл в сторону потерпілого. На запитання учасників судового процесу відповів, що обвинувачений перебував в стані алкогольного сп'яніння та поводив себе досить агресивно.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду дав показання, про те що, 31 серпня 2019 року, близько 12 години 00 хвилин, перебував поблизу корпусу ЛНТУ, де побачив своїх колег ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , які повідомили йому, щоб він припарковав свій автомобіль в іншому місці, оскільки поблизу знаходився автомобіль, яким керував нетверезий водій. Тоді він переїхав своїм автомобілем на інше місце, та коли виходив з автомобіля - побачив як обвинувачений ОСОБА_7 здійснив постріл в сторону ОСОБА_9 .
Показання даних свідків суд бере до уваги та вважає їх показання, відповідно до ст.85, 86 КПК України, належними та допустимими доказами, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню в даному провадженні, а також здобуті, шляхом їх безпосередніх допитів в судовому засіданні.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 суду дав показання, про те що, 31 серпня 2019 року він разом із ОСОБА_22 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , поверталися із полювання додому на автомобілі марки «Volkswagen», моделі Caddy, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_14 , керуючи вказаним транспортним засобом наїхав на тротуарний бордюр, чим пошкодив колесо автомобіля, яке згодом спустило. В подальшому, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 пішли в сторону гаража за запасним колесом для заміни пошкодженого, а він попрямував додому. Йшовши додому ще зупинився для того, щоб перекурити та побачив, як до автомобіля, в якому сидів обвинувачений ОСОБА_7 , підійшов потерпілий разом з ще одним чоловіком, розпочали розмову до ОСОБА_23 на підвищених тонах і при цьому стукали у вікно автомобіля. В цей час, обвинувачений вийшов з автомобіля і почав їх попереджати, щоб ті відійшли від автомобіля, оскільки в ньому знаходилось багато зброї, однак ті не реагували. Тоді ОСОБА_16 здійснив постріл. На запитання учасників судового процесу відповів, що жодної шарпанини між обвинуваченим та потерпілим не було, при цьому жодних тілесних ушкоджень нанесено не було.
Винність обвинуваченого ОСОБА_7 також стверджується.
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке що готується від 31 серпня 2019 року, з якого вбачається, що гр. ОСОБА_9 повідомив, що 31 серпня 2019 року відносно нього було здійснене хуліганство.
Протоколом огляду місця події від 31 серпня 2019 року, з якого вбачається, що об'єктом огляду являється прилегла територія будинку АДРЕСА_2 . В ході огляду було виявлено та вилучено предмет ззовні схожий на пістолет марки «Retay» 84 FS; магазин до пістолета з маркуваннями «Retay» 84 FS; патрони в кількості 5 шт. з позначками JFS 9 mm PAC; гільзу з маркуванням JFS 9 mm PAC. Дані речі були поміщені в поліетиленовий пакет, скріплені печаткою та в подальшому визнані речовими доказами.
Вказана обставина також стверджується і переглянутим в судовому засіданні DVD-R диском із записом протоколу огляду місця події від 31.08.2019 року.
Висновком експерта № 222 від 18 вересня 2019 року, з якого вбачається, що наданий на дослідження пістолет марки «RETAY 84 FS», до вогнепальної зброї не належить, до стрільби придатний. Одна гільза вилучена під час огляду місця події є відстріляною пістолетною гільзою холостого (шумового) патрону для стрільби.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 12 грудня 2019 року, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 показав та детально розповів про обставини вчинення відносно нього ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке мало місце 31 серпня 2019 року.
Вказана обставина також стверджується і переглянутим в судовому засіданні DVD-R диском із записом протоколу проведення слідчого експерименту від 12.12.2019 року.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 15 січня 2020 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_15 показав та детально розповів про обставини вчинення відносно потерпілого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, яке мало місце 31 серпня 2019 року.
Вказана обставина також стверджується і переглянутим в судовому засіданні DVD-R диском із записом протоколу проведення слідчого експерименту від 15.01.2020 року.
Дані докази, відповідно до ст.85, 86 КПК України, суд вважає належними та допустимими, оскільки вони прямо та опосередковано підтверджують обставини, що підлягають доказуванню та мають значення у даному провадженні, а також отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своєму рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Також, оцінюючи вищенаведені докази, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними, а сукупність зібраних доказів є достатніми для прийняття рішення по кримінальному провадженню.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22.12.2006 Вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування вогнепальної або
холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень ( ч. 4 ст. 296 КК України, слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли
використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.
Згідно п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22.12.2006 Спеціально пристосованими для нанесення тілеснихушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети.
Як встановлено судом, обвинуваченому ОСОБА_7 інкриміновано таку кваліфікуючу ознаку, як застосування предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, - передбачену ч. 4 ст. 296 КК України, однак як видно із фактичних обставин кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України у першому абзаці помилково було зазначено посилання із застосуванням предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, тоді як у другому абзаці чітко зазначено таку кваліфікуючу ознаку як із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а тому, на підставі вищевикладеного слід виключити із фактичних обставин кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - із першого абзацу посилання на застосування ОСОБА_7 предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Суд також не бере до уваги показання свідка ОСОБА_21 , оскільки останній являється другом обвинуваченого ОСОБА_7 , а отже перебуває в дружніх відносинах з останнім та являється зацікавленою стороною у вирішенні даного кримінального провадження.
Крім того, суд критично відноситься до доводів та тверджень захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 , з приводу того, що в матеріалах кримінального провадження №12019030010003318 від 01.09.2019 відсутні витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, які підтверджують внесення до ЄРДР відомостей про: перекваліфікацію кримінального правопорушення з ч.1 на ч. 4 ст.296 КК України, повідомлення ОСОБА_7 про підозру за ч.1 ст.296 КК України, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 4 ст. 296 КК України, направлення до суду обвинувального акту. На підставі викладеного, захисник зробив висновок про те, що такі відомості стороною обвинувачення внесені до ЄРДР не були, а тому такі дії як вручення ОСОБА_7 обвинувального акту є незаконними і недопустимими доказами. Крім того, захисник обвинуваченого зазначила, що з наданого прокурором витягу з ЄРДР, датованим 25.11.2020, вбачається, що відомості по ч. 4 ст. 296 КК України внесені 01.09.2019, що не може відповідати дійсності, оскільки станом на 01.09.2019 кваліфікація правопорушення була саме ч. 1 ст. 296 КК України, що, на думку захисника, виключає наявність розпочатого кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 296 КК України. Так як такі доводи, висновки та твердження захисника є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 реєстр - створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.
Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення: реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження ; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування ; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі; інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів.
Відповідно до п.1 розділу 4 Положення відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України. Витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування.
Згідно розділу 3 Положення право доступу до відомостей, внесених до Реєстру, мають:
Держатель - у повному обсязі з урахуванням повноважень, якими наділені прокурори та керівники підрозділів Офісу Генерального прокурора;
Директор Національного бюро, перший заступник Директора Національного бюро, керівник Головного підрозділу детективів, керівник Підрозділу детективів, керівник Управління внутрішнього контролю, керівник відділу детективів Національного бюро - у межах повноважень, визначених статтею 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України";
прокурори та керівники регіональних (обласних), місцевих (окружних), спеціалізованих прокуратур - у межах кримінальних правопорушень, щодо яких слідчими піднаглядних їм органів проводиться досудове розслідування;
керівники органів прокуратури, досудового розслідування, дізнання (за винятком посадових осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту), а також слідчі та дізнавачі (уповноважені особи інших підрозділів) органів поліції, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, Державного бюро розслідувань, детективи Національного бюро - у межах кримінальних правопорушень, щодо яких цими органами проводиться досудове розслідування та здійснюється контроль за додержанням вимог кримінального процесуального законодавства;
Користувачі - у межах наданих адміністратором прав доступу для отримання інформації про розпочаті досудові розслідування та прийняті під час досудового розслідування рішення, забезпечення ведення спеціальних обліків, проведення аналізу результатів діяльності правоохоронних органів.
Діяльність уповноважених службових осіб правоохоронних органів щодо інформаційного наповнення ЄРДР полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них.
Доказами в кримінальному провадженні відповідно до ст. 84 КПК України є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. І процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Статтею 86 КПК України врегульоване питання допустимості доказів. Так, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів, яка полягає в тому, що суд досліджує докази безпосередньо (п. 16 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 23 КПК України).
Згідно з правилами ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. І жоден доказ не має наперед встановленої сили.
З наведеного вище вбачається, що доказом у кримінальному провадженні під час судового розгляду може бути виключно оригінал або дублікат відповідних повідомлення про підозру, постанови про перекваліфікацію кримінального правопорушення та інших документів, які сторона обвинувачення зобов'язана надати суду на стадії судового розгляду для встановлення законності вчинення процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень на стадії досудового розслідування. Встановити достовірність документів можливо шляхом їх безпосереднього дослідження.
Таким чином, внесені до ЄРДР відомості не можуть бути використані для встановлення або спростування факту прийняття прокурором чи слідчим певного процесуального рішення у кримінальному провадженні.
Як вбачається з дослідженої під час судового розгляду постанови першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури про перекваліфікацію дій у кримінальному провадженні від 30.01.2020, прокурором прийнято рішення про зміну правової кваліфікації дій ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 296 КК України на ч. 4 ст. 296 КК України. Також, 31.01.2020 слідчим СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_24 вручено ОСОБА_7 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, а саме: повідомлено останнього у тому, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Згідно обвинувального акту, який надійшов до Луцького міськрайонного суду Волинської області, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Крім того, під час судового розгляду вищевказаного кримінального провадження, судом досліджувалися постанови про призначення (зміну) прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, а також постанова про створення групи слідчих, винесені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019030010003318. З вищевказаних документів слідує, що прокурори та слідчі, які проводили процесуальні дії та приймали процесуальні рішення у даному кримінальному провадженні, були уповноваженими особами на прийняття відповідних процесуальних рішень. Посилання захисника обвинуваченого на те, що такі процесуальні рішення не приймались та не відображались в ЄРДР через відсутність відповідних витягів з ЄРДР, є надуманим, оскільки в чинному КПК України відсутня вимога про необхідність долучення до матеріалів кримінального провадження витягів з ЄРДР після кожного прийнятого слідчим чи прокурором рішення.
Щодо доводів захисника про відсутність розпочатого відносно ОСОБА_7 кримінального провадження за ч. 4 ст. 296 КК України, слід також відноситись критично, та слід зазначити, що відомості за фактом вчинення хуліганських дій ОСОБА_7 були внесені в ЄРДР 01.09.2019. Кваліфікація кримінального правопорушення була за ч.1 ст. 296 КК України. Після прийняття рішення про зміну правої кваліфікації правопорушення прокурором були внесені дані відомості у відповідну форму ЄРДР, яка була надана стороні кримінального провадження під час судового розгляду кримінального провадження. Таким чином, при зміні правової кваліфікації нове провадження не реєструється, тому дата внесення відомостей до ЄРДР залишається первісною.
Також суд відноситься критично до тверджень захисника про відсутність в діях її підзахисного - обвинуваченого ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, зокрема, відсутності з боку обвинуваченого прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення, об'єктивної сторони та не відповідність правової кваліфікації дій хуліганства за ч. 4 ст. 296 КК України з боку ОСОБА_7 , з огляду на наступне.
Сутність мотиву полягає у тому, що він завжди пов'язаний з певними спонуканнями, які викликали у, особи рішучість вчинити злочин. Мотив - це не просто спонукання до дій, а спонукання усвідомлене, обумовлене бажанням досягнути певної мети.
Отже, мотив злочину можна визначити як усвідомлене спонукання особи, яке викликало у неї рішучість вчинення злочину.
Мотив злочину значною мірою характеризує не лише особу злочинця, але і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним діяння. Мотивом злочину називаються спонукання до вчинення злочину.
Мета злочину - це бажання особи, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння, досягти певних шкідливих наслідків. Вона є характерною ознакою умисних злочинів, що вчиняються з прямим умислом.
Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винний та бажав їх настання, можливо лише при ретельному аналізі складу вчиненого злочину та виявленні його елементів і всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.
Кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Об'єктивна сторона хуліганства в самому КК не конкретизована. Аналіз диспозиції ст. 296 показує, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є лише вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, безладній стрілянині, використанні сильнодіючих речовин з метою зірвати проведення масового заходу, проявах безсоромності, знущанні над безпорадними людьми тощо. Тобто хуліганство може виражатися у вчиненні діянь, які передбачені іншими статтями Особливої частини КК або КАП. Ознакою об'єктивної сторони хуліганства такі діяння стають з урахуванням місця, часу й обстановки, інших об'єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення,
Кримінальне караним є грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Таким чином, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з посяганням на інші правоохоронювані цінності, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль.
Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.
Особливо кваліфікованими видами хуліганства є зокрема вчинення його із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296).
Кваліфікуючою ознакою хуліганства, що передбачена ч. 4 ст. 296 КК України, є застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для заподіяння тілесних ушкоджень. Таке застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета полягає у фактичному їх використанні для спричинення шкоди здоров'ю та заподіяння тілесних ушкоджень, використанні бойових властивостей вогнепальної зброї, направленні такої зброї на особу, здійсненні пострілу в сторону потерпілого, намаганні завдати ударів ножем потерпілому, киданні ножа з метою ураження потерпілого, приставлянні ножа (його колото-ріжучої частини) до тіла потерпілого. Ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.
Відповідно до абз.2 п.11 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22.12.2006 використання при вчиненні хуліганства ножів, які не належать до холодної зброї, інших предметів господарсько-побутового призначення, спеціальних засобів (гумового кийка, газових пістолета, балончика, гранати, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії), пневматичної зброї, сигнальних, стартових, будівельних пістолетів, ракетниць, вибухових пакетів, імітаційно-піротехнічних та освітлюваних засобів, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, а також інших спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень знарядь злочину є підставою для кваліфікації дій винної особи за ч. 4 ст. 296 КК України не тільки в тих випадках, коли вона заподіює ними тілесні ушкодження, а й тоді, коли ця особа за допомогою зазначених предметів створює реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.
Відтак, судом встановлено і це підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який у відповідності до вимог ст. 22 та ст. 95 КПК України чітко ствердив в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив відносно нього кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України так як обвинувачений вийшов з автомобіля та почав рухатися у напрямку до потерпілого, при цьому тримаючи у руці спрямований на нього пістолет, візуально схожий на вогнепальну зброю, сказав: «Ну що фотограф, догрався,?». Підійшовши до потерпілого з направленим на нього пістолетом, обвинувачений ОСОБА_16 почав розмахувати руками та ногами, ухилившись від ударів, потерпілий відійшов через проїжджу частину в сторону до корпусу університету. В подальшому, пролунав постріл, від якого потерпілий присів та почав втікати. В ситуації, яка склалася, потерпілий сприймав пістолет як справжній, та вважав, що існує реальна загроза для його життя, оскільки ОСОБА_7 поводив себе досить агресивно і при цьому перебував в стані алкогольного сп'яніння. Крім цього правова кваліфікація ч. 4 ст. 296 КК України повністю підтверджується, не лише показаннями потерпілого, а й показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_20 , кожного зокрема, які повністю підтвердили показання потерпілого, протоколами проведення слідчих експериментів, які судом визнані відповідно до ст. 85, 86 КПК України належними і допустимими доказами.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини за ч. 4 ст. 296 КК України суд розцінює як намагання уникнути від кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки вони спростовуються переліченими вище доказами у їх сукупності. Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_9 , свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_20 , кожен зокрема, давали логічні та послідовні показання, які суд кладе в основу вироку, при цьому будь-яких підстав у даних осіб оговорювати ОСОБА_7 немає.
Суд також звертає увагу на щирість, змістовність та послідовність показів потерпілого ОСОБА_9 в судовому засіданні про обставини події, які повністю узгоджуються з характером розвитку подій, які викривають обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України і є на думку суду достовірними і правдивими. Суд не вбачає, що у потерпілого, є мотиви говорити неправду.
Таким чином, оцінивши всебічно, повно та неупереджено досліджені докази, які визнані судом належними, допустимими та достовірними, суд приходить до висновку про доведеність в судовому засіданні, що в діях ОСОБА_9 дійсно є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України за ознаками вчинення умисних протиправних, дій, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень та обвинувачений дійсно винний в скоєнні інкримінованому йому кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшують покарання ОСОБА_7 , суд не вбачає.
До обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_7 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує інформацію про стан його здоров'я, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра та за допомогою до них не звертався, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на утриманні знаходиться малолітня дитина, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, а тому суд призначає покарання в межах санкції ст. 296 ч.4 КК України, у виді пзбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України та покладенням у відповідності до ст.76 КК України певних обов'язків.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень так і іншими особами.
Також, суд критично відноситься до клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 щодо залишення цивільного позову про відшкодування шкоди завданої злочином потерпілому ОСОБА_9 без руху, оскільки на думку захисника цивільним позивачем не зазначено підстав звільнення від сплати судового збору, з огляду на таке.
Зокрема, у Постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа № 462/5779/15-к) зазначено, що Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Разом із тим, відповідно до п. 6 цієї ж частини статті передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих унаслідок вчинення будь-якого кримінального правопорушення, незалежно від об'єкту посягання.
Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної чи моральної), завданої в результаті заподіяння тілесних ушкоджень або смерті, незалежно від того, настали такі наслідки в результаті вчинення кримінального правопорушення або інших дій чи бездіяльності, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно із законом. Тобто, суд касаційної інстанції вже зробив висновок про те, що цивільні позивачі у кримінальному провадженні звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення.
Ця практика повністю узгоджується з рішенням об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2019 року, винесеним у справі № 187/291/17, де зазначено, що главою 8 КПК України врегульовано питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні, яке суд вирішує під час постановлення вироку. Згідно ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним процесуальні витрати. Вичерпний перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 КПК України, а саме: витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрати, пов'язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів. Судовий збір до вказаних витрат не належить. За таких обставин об'єднана палата дійшла висновку, що стягнення судового збору із засудженого, який несе цивільну відповідальність, не допускається.
Отже, з урахуванням наведеної позиції, слід зазначити, що стягнення з цивільного позивача судового збору за подання цивільного позову, який потім не буде стягнуто на його користь з засудженого, суперечить закріпленим у ст.ст. 7, 9 КПК України засадам законності, не відповідає приписам ст. 128 цього Кодексу та істотно порушує права потерпілого у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_9 звільнений від сплати судового збору у даному кримінальному провадженні при подачі цивільного позову.
На підставі ст.ст.128, 129 КПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування шкоди завданої злочином та процесуальних витрат на правову допомогузадовольнити частково.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 в користь потерпілого ОСОБА_9 понесені останнім процесуальні витрати на правову допомогу в сумі 30000 (тридцять тисяч) грн., 00 коп. що підтверджено документально.
Заявлена потерпілим-цивільним позивачем моральна шкода в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень підлягає частковому задоволенню на підставі ст.1167 ЦК України. З врахуванням матеріального стану обвинуваченого, з метою можливості виконання вироку в частині відшкодування моральної шкоди, керуючись засадами розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути зазначене відшкодування моральної шкоди в розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілому та характеру вимушених змін у його життєвих стосунках.
Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 .
У відповідності до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.
Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 06 вересня 2019 року - скасувати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 296 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування шкоди завданої злочином та процесуальних витрат на правову допомогузадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_9 понесені останнім процесуальні витрати на правову допомогу в сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн., 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_9 40000 (сорок тисяч) гривень завданої моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави витрати пов'язані із залученням експерта для проведення судової експертизи зброї в сумі 1256 (одну тисячу двісті п'ятдесят шість) грн. 08 коп.
Речові докази: предмет ззовні схожий на пістолет марки «Retay» 84 FS; магазин до пістолета з маркуваннями «Retay» НОМЕР_2 ; патрони в кількості 5 шт. з позначками JFS 9 mm PAC, які знаходяться у кімнаті для зберігання речових доказів Луцького ВП - повернути за належністю ОСОБА_7 ; гільзу з маркуванням JFS 9 mm PAC, яка знаходиться у кімнаті для зберігання речових доказів Луцького ВП - знищити.
Арешт на майно, який накладений ухвалою слідчого судді 06 вересня 2019 року - скасувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: