Справа № 128/669/21
Іменем України
21 квітня 2021 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Васильєва Т.Ю., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції ГУНП України у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП,
ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного поліцейським сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП сержантом поліції Мельником М.В.про порушення ОСОБА_1 ст. 185 КпАП України, а саме, що 01.03.2021 о 03 год. 20 хв. по вул. Незалежності, с. Лука-Мелешківська, Вінницького району було зупинено транспортний засіб, водій якого був в стані сп'яніння, при оформленні адміністративних матеріалів за ст. 130 ч. 1 КУпАП особа намагалась втекти та вчинила фізичний супротив, шарпав за одяг, виражався нецензурною лайкою на адресу поліцейського.
Під час розгляду наданих матеріалів в суді ОСОБА_1 за вищезазначеним адміністративним правопорушенням свою вину не визнав, суду пояснив, що викладені у протоколі обставини не відповідають дійсності, правопорушення він не вчиняв, працівники поліції його не зупиняли, а підійшли до стоячого автомобіля, відчинили дверцята та попросили вийти з нього, працівникам поліції він не опирався. Також вказав, що на нього склали протокол про адміністративне правопорушення, вручили йому копію, однак до суду направили протокол, в якому дописали дані без його відома.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.
Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Суд звертає увагу, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Саме на таке тлумачення ст. 185 КУпАП посилається Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011.
При цьому, в даному випадку йдеться саме про обов'язок виконання виключно законних вимог поліцейського. Непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, або вчинена щодо осіб, не вказаних в диспозиції ст. 185 КУпАП, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Так, при викладенні обставин правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, у наданому суду протоколі не вказано, якому саме працівнику поліції було вчинено злісну непокору при виконанні ним службових обов'язків, а саме не вказано посаду такого працівника поліції, його прізвище, ім'я та по батькові.
Також відповідно до змісту зазначеного протоколу, не вказано, на підставі яких приписів та якого саме закону ґрунтується вимога (розпорядження) працівника поліції, та не вказано, яке саме законне розпорядження було не виконано останнім та чи була така вимога дійсно законною.
Згідно протоколу затримання АА №071285 від 01.03.2021, ОСОБА_1 був доставлений у службове приміщення Відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції ГУНП України у Вінницькій області 01.03.2021 о 05 год. 20 хв., у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, для припинення правопорушення, складання протоколу. Однак копії протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до даного адміністративного матеріалу не долучено.
Крім того, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , заперечує відповідність примірника протоколу про адміністративне правопорушення, що надісланий до суду, наданій йому копії протоколу.
Так, відповідно до Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376, не допускаються закреслення чи виправлення записів, що заносяться до Протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як Протокол підписано особою, щодо якої він складений. Протокол складається у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, щодо якої його було складено. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підписати протокол про адміністративне правопорушення у ньому робиться запис про це.
З наявної в адміністративних матеріалах постанови від 10.03.2021 вбачається, що даною постановою встановлено, що в графі протоколу «місце реєстрації» не зазначено зареєстроване місце проживання особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у відповідних графах протоколу не зазначено, чи залучалися свідки адміністративного правопорушення, чи притягувався ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності.
Натомість у надісланому до суду повторно після доопрацювання протоколі про адміністративне правопорушення, який складений посадовою особою та підписаний особою, відносно якої він складений 01.03.2021, відповідні графи вже заповнені. Тобто після повернення матеріалів на доопрацювання до даного протоколу дійсно були внесені дописування, що є неприпустимим, оскільки вчинено без відома особи, щодо якої він складений, та суперечить положенням вказаної вище Інструкції. Про внесення виправлень та дописувань не було повідомлено особу, щодо якої складено протокол, що є порушенням прав на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За вищевказаних обставин, суд не може прийняти як достатній доказ вчинення адміністративного правопорушення наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він складений з порушенням вимог ст. ст. 254, 256 КпАП України, тому суд не може вважати встановленими вказані в ньому працівником поліції обставини, які не підтверджені жодними іншими належними та допустимими доказами.
Наявні в адміністративному матеріалі рапорти працівників поліції суд не може прийняти як допустимий доказ, оскільки вони містять опис обставин від імені зацікавленої особи - працівника поліції, що узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 161/5372/17 від 29.04.2020.
Пояснення учасників події та свідків в матеріалах справи відсутні та під час судового розгляду не надавались, клопотань про їх надання до суду не надходило, будь-які інші належні та допустимі докази щодо обставин складення протоколу про адміністративне правопорушення в матеріалах справи також відсутні, а наявний в матерілах справи протокол про адміністративне затримання не є достатнім доказом наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, оскільки не містить опису обставин, які підлягають встановленню за ст. 185 КУпАП.
При цьому, суд наголошує, що згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Статтями 7, 247 п. 1 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено належними і допустимими доказами, поза розумним сумнівом, факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, який враховуючи вищевикладене також є неналежним доказом, тому провадження в справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, п. 1 ст. 247, 185, 280, 283, 284, 294 КпАП України, суд,
Провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, закрити в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: