Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/446/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119)
до Управління освіти адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (61052, м. Харків, вул. Ярославська, 10, ідентифікаційний код 02146305)
про стягнення 1 307 735,25 грн
за участю представників учасників справи:
позивача - Танчак Н.В., довіреність № 38-2072/470 від 10.05.2012;
відповідача - не з'явився;
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Управління освіти адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за неналежне виконання зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 2751/20 від 30.01.2020 щодо сплати спожитої теплової енергії за період з листопада 2020 року по грудень 2020 року в сумі 1 300 200,06 грн, 3 % річних в сумі 1 507,21 грн за період з 19.12.2020 по 31.01.2020, пеню у розмірі 6 027,98 грн за період з 19.12.2020 по 31.01.2020. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 лютого 2021 року залишено позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали. Позивачу у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали запропоновано подати до господарського суду Харківської області докази доплати судового збору за подання даної позовної заяви до суду у розмірі 17 346,03 грн та заяву про уточнення позовних вимог в частині зазначення періоду нарахування 3% річних та пені заявлених до стягнення.
25.02.2021 до господарського суду Харківської області від позивача у справі надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №4678) до якої додано платіжне доручення №2057 від 22.02.2021 про сплату судового збору у сумі 17 346,03 грн.
Також, 25.02.2021 до господарського суду Харківської області від позивача у справі надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині зазначення періоду нарахування 3% річних та пені (вх. №4677).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/446/21. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 березня 2021 р. о 10:00 год.
В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 23 березня 2021 року про відкладення підготовчого засідання на 30.03.2021 о 11:40 год.
У судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 30 березня 2021 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 12.04.2021 року об 11:30 год.
Представник позивача у судовому засіданні 12.04.2021 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, з підстав вказаних у позовній заяві.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки станом на час розгляду справи суд не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
31 січня 2020 року між позивачем, як теплопостачальною організацією, та відповідачем, як споживачем, укладено договір №2751/20 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно з п.1.3. договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 05.02.2020) ціна цього договору становить 14617256,08 грн ПДВ 2923451,22 грн, усього 17540707,30 грн у т.ч:
- за рахунок коштів місцевого бюджету - 14544509,48 грн, ПДВ 2908901,90 грн, усього 17453411,38 грн;
- за рахунок відшкодування вартості послуг орендарями - 72746,60 грн, ПДВ 14549,32 грн, усього 87295,92 грн.
У відповідності до п.4.3 Договору споживач, згідно із постановою Кабінету міністрів України №1070 від 04.12.2019р. "Про деякі питання здійснення розпорядниками (Одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" має право здійснювати попередню оплату на строк не більше трьох місяців. У разі здійснення попередньої оплати Споживач до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації очікувану вартість, зазначеної в додатку 1 до Договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює:
- до 4-го числа місяця, наступного за рахунковим, при розрахунках за показниками приладів обліку на підставі самостійно отриманого до 1 числа поточного місяця акту виконаних робіт;
- до 18-го числа місяця, наступного за рахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за рахунковим, акту виконаних робіт.
Відповідно до п. 4.8 Договору споживач з 29 числа розрахункового місяця до 1-го числа, наступного за рахунковим, самостійно отримує від Теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період:
- рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що обладнані приладами обліку.
Споживач з 10 по 15 число місяця, наступного за рахунковим, самостійно отримує від Теплопостачальної організації наступні документи за розрахунковий період:
- акт звіряння розрахунків;
- рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що обладнані приладами обліку. По одному примірнику оформлених актів Споживач повертає Теплопостачальній організації протягом 10 днів після їх утримання.
Об'єкти у які позивач здійснює постачання теплової енергії, зазначені у Додатку № 4 до Договору (арк. 53-55).
Частина адміністративних будівель обладнані приладами обліку, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення по цих об'єктах здійснювався позивачем згідно показань приладів обліку, встановлених у будинках.
В адміністративних будівлях, які не обладнані приладами обліку теплової енергії, розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України" КТМ 204 України 244-94 з урахуванням теплових навантажень, зазначених в додатках №№ 1, 4 до Договору.
Згідно з пунктом 10.1 Договору, він набуває чинності з дня його підписання та скріплення печатками сторін та поширію дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2020 року і діє у частині поставки теплової енергії по 31 грудня 2020 року включно (згідно частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
В період опалювального сезону 2020 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 3164418,93 грн , зокрема:
- за листопад 2020 року - на суму 1910567,49 грн;
- за грудень 2020 року - на суму 1253851,44 грн.
Також, факт споживання теплової енергії відповідачем підтверджується актом підключення/відключення споживача №177/12919 від 17.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12917 від 17.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12673 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12674 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12924 від 17.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12929 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12924 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12671 від 19.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12913 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12911 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12914 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12928 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12908 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12891 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12497 від 25.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12493 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12491 від 16.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12487 від 16.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12490 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12893 від 16.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12894 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12496 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12484 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12656 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12655 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12654 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12659 від 15.10.2020, актом підключення/відключення споживача №177/12658 від 06.11.2020 (арк. 83 - 110).
Відповідач частково розрахувався за отриману теплову енергію на загальну суму 1864218,87 грн, що підтверджується розрахунком основного боргу (арк.204).
Отже, заборгованість відповідача за отриману теплову енергію складає 1300200,06 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд позбавлений права самостійно збирати докази, а відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості теплової енергії в сумі 1300200,06 грн та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1300200,06 грн обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних, суд виходить з наступного.
Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 1507,21 грн, а тому суд задовольняє позов в цій частині.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені в сумі 6027,98 грн суд виходить з наступного.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Відповідно до п.7.3.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день всього періоду прострочення до дня повної фактичної оплати.
За таких обставин, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та те, що сторони погодили таку міру відповідальності як стягнення пені, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 6027,98 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі у розмірі 19616,03 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління освіти адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (61052, м. Харків, вул. Ярославська, 10, ідентифікаційний код 02146305) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань, яка складає 1 307 735,25 грн, з яких: вартість спожитої енергії в сумі 1 300 200,06 грн, що утворилась за листопад, грудень 2020 року; 3 % річних в сумі 1 507,21 грн за період з 19.12.2020 по 31.01.2021, пеня у розмірі 6 027,98 грн за період з 19.12.2020 по 31.01.2021.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 19616,03 грн покласти на відповідача: Управління освіти адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (61052, м. Харків, вул. Ярославська, 10, ідентифікаційний код 02146305).
Стягнути з Управління освіти адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (61052, м. Харків, вул. Ярославська, 10, ідентифікаційний код 02146305) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119) судовий збір у розмірі 19616,03 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Позивач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119).
Відповідач: Управління освіти адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (61052, м. Харків, вул. Ярославська, 10, ідентифікаційний код 02146305).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "22" квітня 2021 р.
Суддя І.О. Чистякова