13.04.2021 Справа № 920/1126/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участі секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1126/20 у порядку загального позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ ІНТЕГРАЛ» (25015, Кіровоградська область, м. Кіровоград(п), вул. Полтавська, буд. 1, код 38693490),
до відповідача: Фермерського господарства «ІВОТ-АГРО» (41100, Сумська область, м. Шостка, пров. Івана Євдокименка, 4, код 42768734),
про стягнення 147 975,00 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - адвокат Ковальчук Ю.М. згідно ордеру від 15.12.2020 серії ВА № 1009164 приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon»,
відповідача - не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 147 975,00 грн, з яких: сума зменшення витрат на податковий кредит з ПДВ у розмірі 65 766,67 грн та штраф (25 % від ціни постачання згідно із податковою накладною без урахування податку) у розмірі 82 208,33 грн; а також судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що в період з 16.09.2020 по 30.09.2020 позивачем на виконання вимог договору від 15.09.2020 №15/09/20 перераховано відповідачеві суму грошових коштів в загальному розмірі 394 600,00 грн, проте відповідачем в порушення вимог податкового законодавства та пункту 8.3 договору у встановлені Податковим кодексом України строки (до 15.10.2020) не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому до відповідача має бути застосована відповідальність, визначена укладеним між сторонами договором у вигляді відшкодування сум, на які позивачеві зменшено витрати та податковий кредит та застосованих до нього штрафних санкцій; штрафу у розмірі 25 % від ціни постачання згідно із вказаною податковою накладною без урахування податку.
У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, відповідно до якого витрати позивача складають в загальному розмірі 17 019,64 грн, з яких: 2 219,64 грн судовий збір за подання позовної заяви; 14 800,00 грн витрати па професійну правничу допомогу.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Ухвалою від 16.11.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1126/20 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 22.12.2020, 10:30.
16.12.2020 від представника позивача надійшла заява від 15.12.2020 № б/н (вх. № 3846к від 16.12.2020) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, відповідно до якої позивач просить суд постановити ухвалу про участь представника позивача у судовому засіданні у даній справі у режимі відеоконференції та забезпечити проведення судового засідання у Господарському суді Кіровоградської області.
Також 16.12.2020 від представника позивача до суду електронною поштою надійшла заява від 15.12.2020 № б/н (вх. № 11100/20 від 16.12.2020) про внесення даних РНОКПП користувача до картки справи, відповідно до якої представник позивача просить суд для доступу до електронної справи № 920/1126/20 внести дані представника позивача до додаткових відомостей про учасника справи.
Відповідальною особою Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Господарського суду Сумської області внесено дані представника позивача до електронної справи.
Ухвалою від 17.12.2020 у справі № 920/1126/20 постановлено заяву представника позивача від 15.12.2020 № б/н (вх. № 3846к від 16.12.2020) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 920/1126/20 задовольнити; провести підготовче засідання у справі № 920/1126/20, призначене на 22.12.2020, 10:30 в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Кіровоградської області за участі представника позивача.
Ухвалою від 22.12.2020 у справі № 920/1126/20 постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів - до 16.02.2021 та відкласти підготовче засідання на 27.01.2021, 11:00.
11.01.2021 від представника позивача надійшла заява від 10.01.2021 б/н (вх. № 309к від 11.01.2021), відповідно до якої останній просить суд постановити ухвалу про участь представника позивача - адвоката Ковальчук Ю.М. у судовому засіданні у даній справі у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в Системі «EasyCon».
Ухвалою від 13.01.2021 у справі № 920/1126/20 постановлено заяву представника позивача - адвоката Ковальчук Ю.М. від 10.01.2021 б/н (вх № 309к від 11.01.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити; провести підготовче засідання у справі № 920/1126/20, призначене на 27.01.2021, 11:00 за участю представника позивача адвоката Ковальчук Ю.М. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
15.01.2021 від відповідача надійшов відзив б/д, б/н (вх. № 341/21 від 15.01.2021), відповідно до якого останній проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Враховуючи викладене вище, як зазначає відповідач, права покупця в разі нездійснення продавцем податкових накладних підлягають захисту шляхом подання продавцем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. Отже, саме податковий орган встановлює порушення податкового законодавства та протиправність дії чи бездіяльності платника податку. Враховуючи відповідач зазначає, що у цьому випадку необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, при цьому, доказів позивачем не надано, а отже, відсутні правові підстави для задоволення позову. Крім того, представником відповідача у зазначеному відзиві заявлено про неспівмірність попереднього розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу.
26.01.2021 електронною поштою від представника відповідача до суду надійшло клопотання від 25.01.2021 б/н (вх. № 548к від 26.01.2021) про витребування у відповідача та у Шосткинської ДПІ Головного управління ДПС у Сумській області, а також у Головного управління ДПС у Сумській області наступної інформації та документів:
- інформації щодо складення та подання на реєстрацію в Єдиному реєстр податкових накладних ФГ «ІВОТ-АГРО» податкових накладних за фактом зарахування від ТОВ «ІК ІНТЕГРАЛ» на розрахунковий рахунок ФГ «ІВОТ-АГРО» грошових коштів згідно платіжного доручення № 455 від 21.09.2020 у сумі 250 000,00 грн, у том числі ПДВ - 41 666,67 грн та згідно платіжного доручення № 460 від 28.09.2020 у сумі 144 600,00 грн, у тому числі ПДВ - 24 100,00 грн;
- інформації щодо того, яким критеріям ризиковості платника податку відповідало ФГ «ІВОТ-АГРО» у зв'язку з наявністю яких комісією регіонального рівня було зупинено реєстрацію податкових накладних № 5 від 21.09.2020 та № 7 від 28.09.2020;
- інформації щодо того, які документи подавались ФГ «ІВОТ-АГРО» для розгляду комісією регіонального рівня питання про виключення його з переліку платників, відповідають критеріям ризиковості платника податку, на виконання рішення податкового органу про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та зупинення реєстрації податкових накладних № 5 від 21.09.2020 та № 7 від 28.09.2020;
- копії документів, які подавались ФГ «ІВОТ-АГРО» для розгляду комісією регіонального рівня питання про виключення його з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, на виконання рішення податкового органу про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та зупинення реєстрації податкових накладних № 5 від 21.09.2020 та № 7 від 28.09.2020.
Відповідно до ухвали суду від 27.01.2021 у справі № 920/1126/20 постановлено задовольнити клопотання представника позивача від 25.01.2021 б/н (вх. № 548к від 26.01.2021) про витребування документів; витребувати у відповідача та у Шосткинської ДПІ Головного управління ДПС у Сумській області, а також у вищезазначені інформацію та документи; підготовче засідання відкласти на 16.02.2021, 12:30 з повідомленням учасників справи за участю представника позивача адвоката Ковальчук Ю.М. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
15.02.2021 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення б/д, б/н (вх. № 1561/21 від 15.02.2021) з додатковим обґрунтуванням заперечень проти позовних вимог. Крім того, відповідач просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.
16.02.2021 від ГУ ДПС у Сумській області на адресу суду надійшли витребувані ухвалою суду від 27.01.2021 у справі № 920/1126/20 документи (вх. №1633/21 від 16.02.2021).
Зазначені письмові докази долучено судом до матеріалів цієї справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, ухвалою від 16.02.2021 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/1126/20 та призначити справу до судового розгляду по суті на 30.03.2020, 11:00 за участю представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
Ухвалою від 15.03.2021 у справі № 920/1126/20 постановлено призначити розгляд справи по суті на 13.04.2020, 12:30 за участю представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
22.03.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання б/д, б/н (вх. № 2876/21 від 22.03.2021), де відповідач повідомляє суд про те, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі № 480/7485/20 ухвалено визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) № 2015485/42768734 від 07.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 21.09.2020 та № 2015494/42768734 від 07.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 28.09.2020 Фермерського господарства «Івот-Агро» (41100, м. Шостка, пров. Івана Євдокименка, 4, код ЄДРПОУ 42768734) в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та зобов'язати Державну податкову службу України (вул. Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Фермерського господарства «Івот-Агро» (41100, м. Шостка, пров. Івана Євдокименка, 4, код ЄДРПОУ 42768734) від 21.09.2020 № 5 та від 28.09.2020 № 7 датою її фактичного надходження на реєстрацію.
Також відповідач зазначив, що проти задоволення повних вимог заперечує та просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.
У судовому засіданні по суті 13.04.2021 судом встановлено наступне.
Представник позивача - адвокат Ковальчук Ю.М. приймала участь у судовому засіданні по суті 13.04.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua); усно зазначила, що повні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
У судовому засіданні 13.04.2021 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
15.09.2020 між Фермерським господарством «ІВОТ-АГРО» (продавець) та ТОВ «Інноваційна компанія Інтеграл» (покупець) укладено договір № 15\09\20 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач продає, а позивач купує на умовах цього договору овес врожаю 2020 року, що відповідає умовам ДСТУ-4963:2008 (далі - продукція), загальною кількістю в заліковій вазі 120,00 тон +/- 15% в залежності від фактичної ваги поставленої продукції.
Ціна продукції складає 5 000,00 грн за одну тону в тому числі ПДВ 20 % (пункту 1.2 договору).
Згідно з пунктом 1.3 договору загальна вартість договору складає 600 000,00 грн, в тому числі ПДВ грн +/- 15 % в залежності від фактичної ваги поставленої продукції, що підтверджується видатковими накладними.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що продукція відвантажується партією або партіями після повідомлення позивача про готовність надати транспорт до завантаження, та підтвердження зі сторони відповідача про готовність відвантажити партію продукції.
Згідно пункту 4.4 договору строки поставки всієї продукції цим договором становлять з 16.09.2020 по 30.09.2020, або обумовлений додатковими угодами, які є невід'ємною частиною договору.
Порядок приймання продукції визначений розділом 5 договору.
У відповідності до пункту 5.1 договору приймання-передача продукції здійснюється позивачем у вказаному у пункті 4.1 договору місці завантаження.
Згідно з пунктом 5.2 договору приймання-передача продукції по кількості завантаженого зерна у транспорт позивача здійснюється за рахунок відповідача згідно видаткових накладних та ТТН.
Пунктом 5.2.1 договору визначено, що приймання-передача продукції по кількості проводиться згідно кількості, вказаній в видатковій накладній, що оформляється сторонами при прийманні партії продукції.
Пунктом 4.5 договору визначено, що поставка партії продукції повинна супроводжуватись обміном сторонами наступними документами:
4.5.1 накладною постачальника (відповідача) на партію продукції;
4.5.2 податковою накладною постачальника;
4.5.3 рахунком-фактурою на партію продукції;
4.5.4 документи, що підтверджують походження партії продукції (форма 4СГ).
На виконання умов договору згідно видаткових накладних відповідачем продано, а позивачем придбано товар на загальну суму 644 610,00 грн, а саме:
- згідно видаткової накладної № 3 від 16.09.2020 на загальну суму 232 700,00
грн, в тому числі ПДВ 38 783,00 грн;
- згідно видаткової накладної № 4 від 21.09.2020 на загальну суму 176 500,00 грн, в тому числі ПДВ 29 416,67 грн;
- згідно видаткової накладної № 6 від 23.09.2020 на загальну суму 125 300,00 грн, в тому числі ПДВ 20 883,33 грн;
- згідно видаткової накладної № 8 від 28.09.2020 на загальну суму 110 110,00 грн, в тому числі ПДВ 18 351,67 грн.
Порядок розрахунків між сторонами визначений розділом 7 договору.
У відповідності до пунктів 7.1, 7.2 договору оплата продукції що поставляється за даним договором, здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача. Оплата продукції здійснюється позивачем шляхом повної оплати 100 % вартості, за вивантажену партію зерна в транспорт покупця згідно узгодженої ціни на рахунок постачальника протягом робочої доби.
Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору ним здійснено оплату за поставлений відповідачем товар на загальну суму 644 600,00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 454 від 16.09.2020 на суму 250 000,00 грн, у тому числі ПДВ на суму 41 666,67 грн.; № 455 від 21.09.2020 на суму 250 000,00 грн, у тому числі ПДВ на суму 41 666,67 грн.; № 460 від 28.09.2020 на суму 144 600,00 грн, у тому числі ПДВ на суму 24 100,00 грн.
Відповідно до пункту 8.3 договору сторони домовилися, що згідно статті 201 Податкового кодексу України, платник податку (продавець, відповідач) зобов'язаний надати покупцю (позивачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством. Електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку (продавцем) податкових накладних та/або порядку заповнення податкової накладної (стаття 201.10 Податкового кодексу України) не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Сторони домовилися про те, що у разі не вірно вказаних постачальником кодів УКТ ЗЕД в первинних документах, не правильно складених податкових накладних та податкових накладних, які не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних чи зареєстровано з порушенням чинного порядку, а також у разі коригування (невизнання) контролюючими органами податкових витрат або податкового кредиту покупця та/або застосування до покупця штрафних (фінансових) санкцій з вини продавця чи у разі наявності у схемі руху ПДВ підприємств-контрагентів з ознаками фіктивності, або таких, які підпадають під класифікацію «вигодонабувач», «транзитер», «податкова яма», покупець (позивач) вправі вимагати від продавця (відповідача) відшкодування сум, на які йому було зменшено витрати та податковий кредит з ПДВ, застосованих до нього штрафних санкцій, а продавець зобов'язаний здійснити перерахування цих сум на поточний рахунок покупця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дані отримання вимоги покупця на підставі виставленого рахунку та підтверджуючих документів про понесені покупцем втрати.
У разі нездійснення продавцем обов'язкової, згідно з податковим законодавством України, реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення продавцем строків чи порядку реєстрації податкових накладних/ розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної/ розрахунку коригування до податкової накладної. Постачальник протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту відправлення вимоги покупця сплачує покупцю штраф у розмірі 25 % від ціни постачання згідно із вказаною податковою накладною без урахування податку. У разі невиконання продавцем своїх зобов'язань, зазначених у цьому пункті договору, покупець має право на стягнення вказаної суми в судовому порядку.
Як встановлено судом, на виконання вимог податкового законодавства та пункту 8.3 договору відповідачем (продавцем) за першою подією, а саме зарахування коштів від позивача (покупця) згідно платіжного доручення № 454 від 16.09.2020 (передоплата за овес згідно рахунку № 3 від 16.09.2020 (договір № 15/09/20 від 15.09.2020) у сумі 250 000,00 грн, складено податкову накладну № 3 від 16.09.2020 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 250 000,00 грн та загальну суму податку на додану вартість за основною ставкою у розмірі 41 666,67 грн.
Вказана податкова накладна рішенням про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових від 25.09.2020 зареєстрована за реєстраційним номером № 1969793/42768734.
Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем за фактом зарахування від позивача на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів згідно платіжного доручення № 455 від 21.09.2020 у сумі 250 000,00 грн, у тому числі ПДВ в сумі 41 666,67 грн та згідно платіжного доручення № 460 від 28.09.2020 в сумі 144 600,00 грн, у тому числі ПДВ в сумі 24 100,00 грн, в порушення вимог податкового законодавства України та умов пункту 8.3 договору, не було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 394 600,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 20.10.2020 на адресу відповідача надіслано рекомендованим листом з описом вкладення претензію про стягнення суми зменшення витрат на податковий кредит з ПДВ та штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 147 975,00 грн.
Вказану претензію отримано відповідачем 28.10.2020, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ Укрпошта за трек-номером 501502531804.
Також позивач зазначає, що у зв'язку з неотриманням від відповідача будь-якої відповіді, позивачем 28.10.2020 повторно направлено на електронну адресу відповідача претензію про відшкодування сум, на які було зменшено витрати на податковий кредит з ПДВ та штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідач зазначає, про необгрунтованість позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначає, що права покупця в разі нездійснення продавцем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання продавцем до податкової декларації за відповідний звітний період заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. Саме податковий орган встановлює порушення податкового законодавства та протиправність дії чи бездіяльності платника податку.
Також відповідач зазначає про відсутність двох обов'язкових елементів складу господарського правопорушення для відшкодування збитків (протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання) та вини) є підставою для відмови у задоволенні претензії в частині відшкодування збитків за не реєстрацію податкових накладних.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Щодо вимоги позивача про стягнення збитків суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
На підставі статі 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, зобов'язаний відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідно встановити наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. При цьому, відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність у вигляді відшкодування заподіяних збитків. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення особою зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім та невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Як встановлено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тане потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Враховуючи вищевикладене, права покупця в разі нездійснення продавцем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання продавцем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
Отже, саме податковий орган встановлює порушення податкового законодавства та протиправність дії чи бездіяльності платника податку.
Враховуючи зазначене, у цьому випадку необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, при цьому, таких доказів позивачем не надано та до позовної заяви не додано.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі № 911/224/19.
Як встановлено судом відповідачем на виконання вимог статей 187, 201 Податкового кодексу України (за першою подією - дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають постачанню) складено податкові накладні, а саме:
- № 5 від 21.09.2020 на постачання продукції на загальну суму 250 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 41 666,67 грн, яку 02.10.2020 її направлено на реєстрацію до ЄРПН (за № 9251329028);
- № 7 від 28.09.2020 на постачання продукції на загальну суму 144 600,00 грн, в тому числі ПДВ - 24100,00 грн, яку 02.10.2020 ЇЇ направлено на реєстрацію до ЄРПН (за № 9251337724).
02.10.2020 від ДПС України надійшли квитанції про зупинення реєстрації цих податкових накладних № 5 від 21.09.2020 та № 7 від 28.09.2020 відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України з посиланням на те, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1004 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішеннями комісії від 07.10.2020 № 2015485/42768734 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 5 від 21.09.2020 та від 07.10.2020 № 2015494/42768734 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 7 від 28.09.2020 з підстав ненадання платником податку копії документів: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрагентів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання та транспортування; документів щодо підтвердження відповідності продукції, наявність яких передбачена договором та/або законодавством; вказується на відсутність статистичної звітності ф. 37-сг, документів щодо придбання ТМЦ, оборотно-сальдові відомості по рахунках 631, 27, 10, аналізної картки зерна, акту приймання передачі зерна, а також зазначається, що договір з ТОВ «Інноваційна компанія Інтеграл» подано в нечитабельному вигляді.
Не погоджуючись з рішеннями комісії відповідач 30.10.2020 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправними і скасування вказаних рішень комісії та зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладі.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі № 480/7485/20, яке набрало законної сили 25.03.2021 (згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень), ухвалено визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) № 2015485/42768734 від 07.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 21.09.2020 та № 2015494/42768734 від 07.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 28.09.2020 Фермерського господарства «Івот-Агро» (41100, м. Шостка, пров. Івана Євдокименка, 4, код ЄДРПОУ 42768734) в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та зобов'язати Державну податкову службу України (вул. Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Фермерського господарства «Івот-Агро» (41100, м. Шостка, пров. Івана Євдокименка, 4, код ЄДРПОУ 42768734) від 21.09.2020 № 5 та від 28.09.2020 № 7 датою її фактичного надходження на реєстрацію.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відсутність двох обов'язкових елементів складу господарського правопорушення необхідних для відшкодування збитків (протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання) та вини) є підставою для відмови у задоволені позову в частині відшкодування збитків за не реєстрацію податкових накладних.
Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу суд зазначає наступне.
За приписами частини першої статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною другою статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною першою статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Тобто, невиконання продавцем зобов'язання, яке виникає не перед контрагентом за договором, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на підрядника господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, яка може наставати по факту порушення стороною умов виконання договору або, маючи компенсаційну природу, по факту настання реальних негативних наслідків у іншої сторони.
Згідно статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена стороні одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таю які йому не суперечать.
Зі змісту статей 3, 173, 317 ГК України вбачається, що зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 ГК України, можуть нараховуватися лише за неналежне виконання саме господарських зобов'язань.
Виходячи з положень статей 173, 174 ГК України нездійснення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством або договором строку не є порушенням правил здійснення господарсько діяльності чи невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складай та реєстрації податкових декларацій виникає саме на підставі податкового законодавства.
Тобто, передбачена договором відповідальність не пов'язана з виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, оскільки виникає тільки в разі невиконання ним приписів податкового законодавства.
Відповідальність за порушення цього обов'язку може бути врегульована умовами договору, але за своєю правовою природою це зобов'язання є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства та за порушення якого нормами Податкового кодексу України передбачена окрема відповідальність, а тому, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (не реєстрація податкових накладних) не є правопорушенням у сфері господарювання та відповідно до вимог статті 218, частини першої статті 230 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.
Зобов'язання щодо внесення податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних не є господарським зобов'язанням.
За своєю правовою природою це зобов'язання є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства та за порушення якого нормами Податкового кодексу України передбачена окрема відповідальність, а тому, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (ненадання зареєстрованої податкової накладної протягом трьох календарних днів від дня виникнення податкових зобов'язань) не є правопорушенням у сфері господарювання та відповідно до вимог статті 218, частини першої статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.
Доводи позивача про те, що зобов'язання щодо внесення податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є господарським зобов'язанням, є безпідставними, оскільки невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на підрядника господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 902/380/17, від 07.02.2019 у справі № 913/272/18 та від 18.11.2019 у справі № 904/5949/18.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за не реєстрацію податкових накладних.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено суду обставин порушення відповідачем господарських зобов'язань за укладеним між сторонами договором, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Згідно зі статтею 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 22 квітня 2021 року.
Суддя Ю.А. Джепа