33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"22" квітня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/137/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІК БК" про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІК БК" (46008, м.Тернопіль, вул.Руська, 3/9, код ЄДРПОУ 42683551)
до відповідача Приватного підприємства "Богданівський цегельний завод" (34744, Рівненська обл., Корецький р-н, с.Богданівка, код ЄДРПОУ 33167746)
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та Приватне підприємство "Капітал"
про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщенням та майном та утриматися від вчинення дій щодо обмеження доступу до приміщень та майна
без виклику та повідомлення сторін
У провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІК БК" до Приватного підприємства "Богданівський цегельний завод" про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщенням Богданівського цегельного заводу та майном згідно з переліком; зобов'язання утриматися від вчинення дій щодо обмеження доступу до приміщень та майна згідно з переліком наведеним у позовній заяві.
Позов обґрунтовано наявністю чинного укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди нежитлових приміщень. Позивач вказує, що в орендованих приміщеннях знаходиться обладнання (рухоме майно), яке належить позивачу на праві користування, однак, відповідачем чиняться перешкоди позивачу у доступі до приміщень та майна.
Ухвалою від 16.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.04.2021.
20 квітня 2021 року представник позивача подав до суду заяву, якою просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме майно згідно переліку наведеного у заяві.
Господарський суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
У відповідності зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту п.п. 3,4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Подана заява не містить належних обґрунтувань та доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може дійсно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі, а саме, доказів дій відповідача спрямованих на приховування, відчуження майна, що є предметом спору з метою ухилення від виконання можливого рішення суду.
У пункті 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.
Проте ні з заяви ні з матеріалів справи не вбачається фактичне місцезнаходження майна, на яке позивач просить накласти арешт. Також, на переконання суду майно згідно переліку наведеного у заяві не містить ознак, що могли б ідентифікувати таке майно та відрізнити його від іншого (однорідного чи подібного) майна.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано позов про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщенням Богданівського цегельного заводу та майном згідно з переліком (на яке позивач просить накласти арешт); зобов'язання утриматися від вчинення дій щодо обмеження доступу до приміщень та майна згідно з переліком наведеним у позовній заяві.
Таким чином, враховуючи що предметом спору є зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном, накладення арешту на таке майно не відповідає критерію адекватності та співмірності заявленим вимогам, оскільки позивач не ставить вимогу про визнання права власності на рухоме чи нерухоме майно, тощо.
Більше того, як зазначає сам позивач нерухоме майно, на яке він просить накласти арешт не належить ні позивачу ні відповідачу на праві власності, а перебуває в користуванні позивача за правочинами. Таким чином, суд, у разі задоволення заяви про забезпечення позову, вбачає можливе порушення, у зв'язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Позивач вказує, що станом на сьогоднішній день відбувається перешкоджання господарській діяльності позивача згідно чинного договору оренди укладеного між ТОВ "БРІК БК" і ПП "Богданівський цегельний завод"; позивач не має доступу до орендованих приміщень, майна, яке використовується у господарській діяльності, що є порушенням прав позивача, який не може забезпечити схоронність майна переданого йому в користування. Однак, таке твердження позивача по своїй суті дублює зміст позовних вимог, відтак не може вирішуватись в межах заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.
Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Крім того, суд зауважує, що застосування заходів забезпечення позову може мати місце лише за наявності підстав, викладених у законі.
При подачі заяви про забезпечення позову заявник насамперед повинен обґрунтувати звернення із заявою відповідними доказами, що підтверджують необхідність вжиття відповідних заходів.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача покладається саме на заявника.
Натомість заявником не надано належних та допустимих доказів, не доведено співмірності, в обґрунтування поданої заяви.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 135,00 грн, за подання заяви про забезпечення позову залишається за заявником.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні заяви Товариства обмеженою відповідальністю "БРІК БК" про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвали складена та підписана суддею 22.04.2021.
Суддя І.О. Пашкевич