Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"22" квітня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/133/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" (пров. Чугуївський, 21, м. Київ 67, 03067, код ЄДРПОУ 31202310) до Підприємства Рівненської міської організації української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - фірма "САЛАНГ" (вул. А. Грушевського, 5А, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 32544308) про стягнення 15 072 грн 56 коп.
у судове засідання з розгляду справи по суті з'явилися:
- від позивача - Солдаткін Олександр Сергійович (ордер серія АІ № 1003895 від 19.02.2021 року) (в режимі ВКЗ);
- від відповідача: Якимчук Віктор Михайлович (керівник), Бруснік Іван Анатолійович (ордер серія ВК № 1019385 від 05.04.2021 року)
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 22.04.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер MAP6B3WJ22135619.
22.02.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" (далі - позивач, ТОВ «Арсенал-Центр») надійшов позов до Підприємства Рівненської міської організації української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) (далі - відповідач, ПІДПРИЄМСТВО РМО УСВА ФІРМА «САЛАНГ») у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 22, 979, 988, 1187, 1188, 1172, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 5, 12, 22, 29, 32, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 232, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить суд стягнути з відповідача 15 072 грн 56 коп. (з яких: 2 413 грн 68 коп. - різниця між фактичних розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), 1 500 грн 00 коп. - франшиза, 10 983 грн 68 коп. - величина втрати товарної вартості автомобіля «Renault Duster», 1 065 грн 20 коп. - сума проведення товарознавчої експертизи), а також покласти на відповідача судові витрати у вигляді судового збору та 5 000 грн 00 коп. витрат, що пов'язані із правничою допомогою адвоката позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю матеріального збитку, завданого майну позивача внаслідок ДТП, яка сталася 14.08.2020 року з вини працівника відповідача, та необхідністю відшкодування похідних від неї витрат.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 918/133/21 розподілено судді Заголдній Я.В.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/133/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 16.03.2021 року, визначити відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - десять днів з дня вручення даної ухвали, запропонувати сторонам:
а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності);
б) встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов суду з урахуванням вимог ст.ст. 165, 178 ГПК України - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;
в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.
г) відповідачу: у строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.
Окрім того, роз'яснено позивачу, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір вимог до початку першого судового засідання, а також відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
В ухвалі Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 року суд звернув увагу сторін, що відповідно до ч. 2 ст. 192 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
03.03.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме - доказів сплати коштів за надання професійної правової допомоги за актом № 19/02 від 19.02.2021 року.
09.03.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від представника позивача надійшли клопотання:
- про долучення доказів до матеріалів справи № 918/133/21, а саме - копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у даній справі з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon" за участі представника позивача адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовича (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.03.2021 року клопотання представника ТОВ "Арсенал-Центр" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі № 918/133/21 задоволено, постановлено провести судове засідання з розгляду справи № 918/133/21 по суті у Господарському суді Рівненської області із ТОВ "Арсенал-Центр 16.03.2021 року об 11:30 год. в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
16.03.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ "Арсенал-Центр", оскільки представнику позивача невідомо про результат розгляду судом клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі № 918/133/21.
16.03.2021 року судом встановлено, що позивач забезпечив явку свого уповноваженого представника у судове засідання в режимі ВКЗ, представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини відсутності суду не повідомив.
Із адреси ПІДПРИЄМСТВА РМО УСВА ФІРМА «САЛАНГ», вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернувся конверт із поштовим відправленням, однак із довідки, сформованої Укрпоштою, неможливо встановити причини повернення рекомендованого відправлення, оскільки у ній вказано, що відправлення перенаправлено до іншого відділення: за місцем обслуговування, проте суд скерував ухвалу на правильну адресу відповідача: вул. А. Грушевського, 5А, м. Рівне, 33023.
За таких обставин не можна дійти висновку про те, що відповідач був належним чи неналежним чином повідомлений про дату та час розгляду даної справи у судовому засіданні з розгляду справи по суті, та чи відповідач взагалі обізнаний про встановлений в ухвалі від 23.02.2021 року судом строк для подання відзиву на позовну заяву.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вирішення спору 16.03.2021 року може порушити право відповідача на подання відзиву та/або заперечень щодо суті спору.
Представник ТОВ "Арсенал-Центр" заявив усне клопотання про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у даній справі з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon" за участі адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовича (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.03.2021 року оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/133/21 по суті на 30.03.2021 року, усне клопотання представника ТОВ "Арсенал-Центр" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі № 918/133/21 задоволено, постановлено провести судове засідання з розгляду справи № 918/133/21 по суті у Господарському суді Рівненської області із ТОВ "Арсенал-Центр" 30.03.2021 року в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
29.03.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від представника ПІДПРИЄМСТВА РМО УСВА ФІРМА «САЛАНГ» надійшла заява про продовження процесуальних строків, встановлених ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 року у справі № 918/133/21, про надання відповідачеві позовної заяви та додатків до неї, про відкладення розгляду справи № 918/133/21 на іншу дату.
30.03.2021 року судом встановлено, що учасники справи забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.
Представник відповідача просив суд задовольнити заяву про продовження процесуальних строків.
У заяві про продовження процесуальних строків відповідач зазначив, що не отримав ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 року, проте отримав ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.03.2021 року. У зв'язку з викладеним, відповідач просить суд продовжити строки на підготовку та подання процесуальних документів в межах яких сторони у справі матимуть рівні можливості реалізувати основоположні принципи господарського судочинства.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач дізнався про встановлений строк для подання відзиву із ухвали господарського суду Рівненської області від 16.03.2021 року, яку отримав 23.03.2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 3301311324870.
Таким чином, заява про продовження процесуального строку подана відповідачем до закінчення строку, встановленого судом.
Відтак на підставі ч. 2 ст. 119 ГПК України господарський суд дійшов висновку про необхідність продовження відповідачеві процесуального строку на подання відзиву, встановленого ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 року.
Представник позивача заявив усне клопотання про участь у судовому засіданні 08.04.2021 року в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у даній справі з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon" за участі адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовича (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.03.2021 року продовжено ПІДПРИЄМСТВУ РМО УСВА ФІРМА «САЛАНГ» процесуальний строк, встановлений ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 року на подання відзиву на позовну заяву - до 05.04.2021 року, оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/133/21 по суті на 08.04.2021 року, усне клопотання представника ТОВ "Арсенал-Центр" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі № 918/133/21 задоволено, постановлено провести судове засідання з розгляду справи № 918/133/21 по суті у Господарському суді Рівненської області із ТОВ "Арсенал-Центр" 08.04.2021 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
07.04.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
08.04.2021 року судом встановлено, що учасники справи забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.
Господарський суд, дослідивши відзив відповідача на предмет відповідності вимогам ГПК України встановив, що останній направлено до господарського суду 05.04.2021 року, тобто в межах строку, встановленого судом, що підтверджується відбитком печатки Укрпошти на конверті.
Відтак господарський суд долучає відзив до матеріалів справи.
Як вбачається із роздруківки із офіційного веб-сайту Укрпошти в мережі Інтернет, поштове відправлення (а саме відзив із додатками) за трек-номером 3302808671465 наразі знаходиться у точці видачі/доставки, тобто стороною позивача не отримано.
Таким чином, вирішення спору 08.04.2021 року може порушити процесуальне право позивача на подання відповіді на відзив.
Представник позивача заявив усні клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті для подання відповіді на відзив та про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у даній справі з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon" за участі адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовича (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.04.2021 року оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/133/21 по суті на 22.04.2021 року усне клопотання представника ТОВ "Арсенал-Центр" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі № 918/133/21 задоволено, постановлено провести судове засідання з розгляду справи № 918/133/21 по суті у Господарському суді Рівненської області із ТОВ "Арсенал-Центр" 22.04.2021 року об 10:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
22.04.2021 року судом встановлено, що учасники справи забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.
Як встановлено судом із витягу з офіційного веб-сайту Укрпошти в мережі Інтернет, поштове відправлення (а саме відзив із додатками) за трек-номером 3302808671465 позивач отримав 08.04.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 року запропоновано позивачу відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.
Відтак останнім днем на подання відповіді на відзив позивачем є 13.04.2021 року включно.
15.04.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Як вбачається із поштової відмітки на конверті, відповідь на відзив ТОВ "Арсенал-Центр" направив суду 12.04.2021 року, тобто в межах процесуального строку, встановленого судом.
Відтак господарський суд долучає відповідь на відзив до матеріалів справи.
21.04.2021 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Як встановлено судом із витягу з офіційного веб-сайту Укрпошти в мережі Інтернет, поштове відправлення (а саме відзив із додатками) за трек-номером 0311329972238 відповідач отримав 19.04.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 року запропоновано відповідачу: у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.
Оскільки відповідач подав заперечення на відповідь на відзив у межах процесуального строку, встановленого судом, отже господарський суд долучає заперечення на відповідь на відзив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 22.04.2021 року представник ТОВ "Арсенал-Центр" наполягав на задоволенні позовних вимог із підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представники ПІДПРИЄМСТВА РМО УСВА ФІРМА «САЛАНГ» просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог із підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
У позовній заяві ТОВ "Арсенал-Центр" вказав, що 14.08.2020 року у м. Рівне сталася ДТП за участю автомобілів «Renault Duster» під керуванням ОСОБА_1 , який є працівником позивача та «Ivan А07А1-60» під керуванням ОСОБА_2 , який є працівником відповідача.
Як зазначає позивач, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 12.11.2020 року у справі № 569/13973/20 встановлено, що ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , який працює на посаді водія у ПІДПРИЄМСТВІ РМО УСВА ФІРМА «САЛАНГ».
Також позивач вказує, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля «Ivan А07А1-60», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ СК «ВУСО», загальна сума франшизи становить 1 500 грн 00 коп.
Згідно з висновком експертного дослідження від 21.09.2020 року вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Renault Duster» в результаті його пошкодження у ДТП складає 20 187 грн 36 коп., зокрема втрата товарної вартості автомобіля «Renault Duster» складає 10 093 грн 68 коп.
З метою отримання страхового відшкодування ТОВ "Арсенал-Центр" звернулося до ПрАТ СК «ВУСО» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, внаслідок чого останнє сплатило на користь позивача страхове відшкодування у жовтні та грудні 2020 року у загальному розмірі 7 680 грн 00 коп.
Таким чином, позивач, звертаючись до господарського суду із даним позовом, посилається на існуючий, на його думку, обов'язок юридичної особи відповідача відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди завданої працівником останнього під час виконання ним трудових (службових) обов'язків, і страховим відшкодуванням, а також розмір франшизи, величину втрати товарної вартості автомобіля «Renault Duster» та суму проведення товарознавчої експертизи.
У відзиві відповідач не спростовує обставини, на які посилається позивач, проте, посилаючись на ст. ст. 22, 988, 1166, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 28, 29, 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. п. 1.6. 2.4., 8.3., 8.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зазначає, що повністю заперечує проти позовних вимог, оскільки на його думку такі є необґрунтованими, позаяк майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості ТЗ повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоди в загальному порядку, а майнова шкода, завдана внаслідок ДТП, повинна відшкодовуватися страховиком ПрАТ СК «ВУСО» в межах ліміту страхового відшкодування і лише у випадку перевищення такого ліміту - винною особою.
Орієнтовний розрахунок витрат, які поніс відповідач становить 5 000 грн 00 коп.
У відповіді на відзив представник позивача вказав, що, на переконання ТОВ "Арсенал-Центр", твердження відповідача, викладені у відзиві стосовно того, що майнова шкода в межах ліміту страхового відшкодування повинна відшкодовуватися страховиком ПрАТ СК «ВУСО» є передчасним та безпідставним, при цьому представник позивача повторно як і в позовній заяві виклав норми ст. ст. 988, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, п. 22.1. ст. 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також вказав, що вважає помилковими посилання відповідача на те, що розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика і це є підставою для відмови у стягненні майнової шкоди, оскільки, на думку "Арсенал-Центр", таке посилання не відповідає фактичним обставинам справи.
У відповіді на відзив позивач також заперечив проти заявленого розміру судових витрат 5000 грн 00 коп., вказаних у попередньому (орієнтовному) розрахунку, оскільки їх не підтверджено належними та допустимими доказами.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача повністю заперечує проти позовних вимог позивача, при цьому дублюючи норми права, викладені у відзиві, а саме - ст. ст. 22, 988, 1166, 1187, 1188, 1194, ЦК України, ст. ст. 22, 28, 29, 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. п. 1.6, 2.4, 8.3, 8.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, посилається на практику Верховного Суду та зазначає, що на його думку позивач не довів, що різниця між страховою виплатою та загальною сумою завданої шкоди, яка на думку позивача підлягає стягненню з відповідача, виникла саме внаслідок законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. Окрім того, відповідач зазначив, що позивач не надав доказів сплати ПрАТ "СК "ВУСО" на користь позивача страхової виплати, її розміру, підстав, відповідного розрахунку, що унеможливило встановлення обставин, за яких у позивача виникло право на пред'явлення вимог до відповідача.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин
Як вбачається із постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 11.09.2020 року у справі 569/13972/20 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 252275 від 14.08.2020 року, складеного командиром взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Рівненській області Загорулько А.В., 14 серпня 2020 року, о 14 год. 17 хв., водій ОСОБА_1 по вул. Ст. Бандери,43 в м. Рівне, керуючи автомобілем марки «Renault Duster», н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, а також не дотримався бічного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Ivan А07А1», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушив п. 2.3 «б», 13.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП та внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. (том 1, а.с.14).
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 11.09.2020 року у справі 569/13972/20 (яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 06.11.20202 року (том 1, а.с. 16-18)) провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення (том 1, а.с.14-15).
Рівненський міський суд Рівненської області у справі № 569/13973/20, розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , працюючого водієм в УСВА «Салант», враховуючи, що постановою Рівненського апеляційного суду від 06.11.2020 року постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 11.09.2020 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, прийшов до висновку, що саме з вини ОСОБА_2 сталась ДТП, внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України, відтак постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 12.11.2020 року у справі № 569/13973/20 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн, стягнуто з ОСОБА_2 в прибуток держави судовий збір в розмірі 420 грн 40 коп. (том 1, а.с. 19-21).
Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 12.11.2020 року у справі № 569/13973/20 у апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили 23.11.2020 року.
Обставини, встановлені у судових рішеннях у справах № 569/13972/20 та 569/13973/20 мають преюдиційне значення для вирішення даного спору.
Позивачем до позовної заяви додано свідоцтво № НОМЕР_4 від 05.03.2020 року видане ТСЦ 8043 про реєстрацію транспортного засобу «Renault Duster» із д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджує його державну реєстрацію за ТОВ «Арсенал-центр» (том 1, а.с. 13).
Відповідачем до відзиву додано поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200377658 від 24.06.2020 року (який посвідчує укладення внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), з якого вбачається, що страховиком транспортного засобу марки «I VAN А07А1-60 д.н.з. НОМЕР_1 , який не використовується як таксі/маршрутне таксі, є ПрАТ СК «ВУСО» (03680, м. Київ, Казимира Малевича, 31, код ЄДРПОУ 31650052), а страхувальником (власником) є ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ). (том 1, а.с. 127).
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів набрав чинності з початку строку його дії, що зазначений у страховому полісі, але не раніше 24.06.2020 року, що є датою його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, із вказаного страхового полісу вбачається, що власником (страхувальником) автомобіля «I VAN А07А1-60 д.н.з. НОМЕР_1 є фізична особа ОСОБА_3 , а страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 130 000 грн 00 коп.
Як вбачається із матеріалів справи, 14.09.2020 року до Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшла заява від директора Рівненської філії ТОВ «Арсенал-Центр» Ляльчука В.Ю. про проведення автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку завданого власникові автомобіля «Renault Duster» номер кузова НОМЕР_6 , 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яке сталося 14.08.2020 року.
14.09.2020 року директор Рівненської філії ТОВ «Арсенал-Центр» Ляльчука В.Ю. оплатив товарознавчу експертизу зг р/ф № 162 від 14.09.2020 року, про що свідчить квитанція № 32959998-1 на суму 1 015 грн 20 коп. (том 1, а.с. 50).
Із висновку експертного дослідження № 3.3.Т-24/20 від 21.09.2020 року з додатками, проведеного судовим експертом Рівненського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (3303, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39) О.О. Іщиком вбачається, що сума вартості відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного знову автомобіля «Renault Duster» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2020 року випуску, складає 10 093 грн 68 коп. та втрата товарної вартості наданого на експертизу КТЗ складає 10 093 грн 68 коп.
Таким чином, у висновку експертного дослідження № 3.3.Т-24/20 від 21.09.2020 року встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власникові автомобіля марки «Renault Duster» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2020 року випуску, складає 20 187 грн 36 коп. (том 1, а.с. 27-49).
01.10.2020 року ПрАТ СК «ВУСО» складено страховий акт № 2058070-1 за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200377658 від 24.06.2020 року, відповідно до якого зафіксовано настання страхового випадку 14.08.2020 року (винний в ДТП водій - ОСОБА_2 , страхувальник - ОСОБА_3 ) та ухвалено рішення про те, що виплата страхового відшкодування для ТОВ «Арсенал-центр» підлягає у розмірі 6 697 грн 70 коп.
01.10.2020 року ПрАТ СК «ВУСО» на підставі страхового акту № 2058070-1 від 01.10.2020 року перерахувало на рахунок ТОВ «Арсенал-центр» 6 697 грн 70 коп. страхового відшкодування, про що свідчить платіжне доручення № 27878 (том 1, а.с. 24).
ПрАТ СК «ВУСО» звернулося до ТОВ «Арсенал-центр» із листом № 8257/2058070 від 20.11.2020 року, у якому вказало, що у відповідь на звернення ТОВ «Арсенал-центр» повідомляє, що на підставі п. 12.1. та п. 36.6. ст. 36 Закону сума страхового відшкодування зменшується на розмір франшизи; обов'язок щодо відшкодування франшизи покладений Законом на особу, відповідальність якої застрахована, тобто ОСОБА_3 ; розмір франшизи 1 500 грн 00 коп.
Судом встановлено, що 08.12.2020 року ПрАТ СК «ВУСО» на підставі страхового акту № 2058070-2 від 08.12.2020 року перерахувало на рахунок ТОВ «Арсенал-центр» 982 грн 30 коп. страхового відшкодування, про що свідчить платіжне доручення № 36480 (том 1, а.с. 25).
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано суду страхового акту № 2058070-2 від 08.12.2020 року.
29.12.2020 року рекомендованим листом із повідомленням про вручення за трек-номером 0306708693512 генеральний директор ТОВ «Арсенал-центр» Федорова І.Б. звернувся до Підприємства РМО УСВА фірма «Саланг» із претензією № 28/12/20 від 28.12.2020 року про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП 14.08.2020 року за участю автомобілів марки «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_2 та марки «Ivan А07А1» д.н.з. НОМЕР_3 винним у якій визнано водія автомобіля «Ivan А07А1» ОСОБА_2 , у якій вимагає сплатити на користь ТОВ «Арсенал-центр» 1 500 грн 00 коп. - франшизи, 10 983 грн 68 коп. - суму втрати товарної вартості автомобіля «Renault Duster», 1 065 грн 20 коп. - суму проведення товарознавчої експертизи. (том 1, а.с. 51-56).
Судом встановлено, що 31.12.2020 року Підприємство РМО УСВА фірма «Саланг» отримав поштове відправлення за трек-номером 0306708693512.
Як зазначає позивач, претензія № 28/12/20 від 28.12.2020 року не була виконана відповідачем, у зв'язку з чим ТОВ «Арсенал-центр» змушене було звернутися до господарського суду Рівненської області із даним позовом про захист його законних прав та інтересів.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Ця норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З огляду на положення ст. 4 ГПК України, і ст. ст. 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/ захисту в обраний спосіб.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок ДТП, що сталася 14.08.2020 року за участю автомобілів марки «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_2 та марки «I VAN А07А1-60» реєстраційний номер НОМЕР_1 , винним у якій визнано водія автомобіля «I VAN А07А1-60» ОСОБА_2 .
Як вбачається із постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 12.11.2020 року у справі № 569/13973/20, якою визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, ОСОБА_2 станом на 12.11.2020 року працює водієм в УСВА «Салант».
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «I VAN А07А1-60» реєстраційний номер НОМЕР_1 , при використанні даного транспортного засобу під керуванням якого 14.08.2020 року сталося ДТП була застрахована в ПрАТ СК «ВУСО», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200377658 від 24.06.2020 року.
Однак дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення саме з ПІДПРИЄМСТВА РМО УСВА ФІРМА «САЛАНГ» 15 072 грн 56 коп. (з яких: 2 413 грн 68 коп. - різниця між фактичних розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), 1 500 грн 00 коп. - франшиза, 10 983 грн 68 коп. - величина втрати товарної вартості автомобіля «Renault Duster», 1 065 грн 20 коп. - сума проведення товарознавчої експертизи), у зв'язку з чим у позові необхідно відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч. 2. ст. 1187 ЦК України).
Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої, зокрема, завдані матеріальні збитки.
Як вбачається із ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із ДТП 14.08.2020 року виник страховий випадок, про що складено страховий акт № 2058070-1 за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200377658 від 24.06.2020 року.
Відповідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Як вбачається із ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
У відповідності до абз. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Із висновку експертного дослідження № 3.3.Т-24/20 від 21.09.2020 вбачається, що сума вартості відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного знову автомобіля «Renault Duster» складає 10 093 грн 68 коп.
Матеріалами справи підтверджено, що ПрАТ СК «ВУСО» перерахувало на рахунок ТОВ «Арсенал-центр» 7 680 грн 00 коп. страхового відшкодування.
Відповідно до абз. 3, 4 п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Як вбачається із п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092, у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 року № 1335/5/1159 із змінами та доповненнями) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
У висновку експертного дослідження № 3.3.Т-24/20 від 21.09.2020 року встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власникові автомобіля марки «Renault Duster» складає 20 187 грн 36 коп.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ (Висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловлені у постанові від 13.03.2018 року у справі № 910/9396/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72730786), у пунктах 4.36- 4.37 постанови від 06.07.2018 року у справі № 924/675/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75174601).
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Із полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200377658 від 24.06.2020 року вбачається, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 130 000 грн 00 коп.
Зважаючи на викладене, відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) власником джерела підвищеної небезпеки, цивільна відповідальність якого застрахована за договором можлива за умови, якщо розмір шкоди перевищує ліміт зобов'язань страховика та виходить за межі страхової суми.
Окрім того, ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і ст. 993 ЦК України та Закону України «Про страхування», з другого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні правовідносини поєднуються з правовідносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість самого завдавача шкоди. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регресу) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі ст. 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75296543); аналогічні правові висновки висловлені у постановах КГС у складі Верховного Суду від 10 липня 2018 року - у справі № 905/2970/16 - http://reyestr.court.gov.ua/Review/75253547 - у справі № 910/15182/17 - http://reyestr.court.gov.ua/Review/75253528 - у постанові КЦС від 10 квітня 2019 року у справі № 539/447/17 (провадження № 61-17084св18 - http://reyestr.court.gov.ua/Review/81171093).
Відповідно до п. 32.7 абз. 1 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.
Із висновку експертного дослідження № 3.3.Т-24/20 від 21.09.2020 року вбачається, що втрата товарної вартості наданого на експертизу КТЗ складає 10 093 грн 68 коп.
Положення ст. 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Отже, за змістом вищевказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Наразі суд зазначає, що необхідно враховувати дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака володільця полягає в тому, що володільцем визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку. У свою чергу матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечними об'єктами.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (абзац 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року N 6).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо) (абзац 3 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року N 6).
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Як вбачається із постанови Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/13973/20 від 12.11.2020 року, якою визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у даній постанові зазначено, що ОСОБА_2 станом на 12.11.2020 року є працюючим водієм в УСВА «Салант».
Позивач вказує, що те, що в постанові Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/13973/20 від 12.11.2020 року зазначено, що ОСОБА_2 є працюючим водієм в УСВА «Салант» дає підстави для стягнення із ПІДПРИЄМСТВА РМО УСВА ФІРМА «САЛАНГ» на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України 15 072 грн 56 коп. (з яких: 2 413 грн 68 коп. - різниця між фактичних розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), 1 500 грн 00 коп. - франшиза, 10 983 грн 68 коп. - величина втрати товарної вартості автомобіля «Renault Duster», 1 065 грн 20 коп. - сума проведення товарознавчої експертизи).
Однак судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували що ОСОБА_2 14.08.2020 року вчинив ДТП під час виконання службових чи посадових обов'язків ПІДПРИЄМСТВА РМО УСВА ФІРМА «САЛАНГ».
Більше того, позивачем не доведено, що власником транспортного засобу марки «I VAN А07А1-60 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував 14.08.2020 року ОСОБА_2 під час вчинення ДТП, у розумінні ч. 2. ст. 1187 ЦК України на дату настання страхового випадку було саме ПІДПРИЄМСТВО РМО УСВА ФІРМА «САЛАНГ». У матеріалах справи відсутні відомості про належність автомобіля марки «I VAN А07А1-60 д.н.з. НОМЕР_1 відповідачу на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав.
Проте із страхового полісу, який міститься у матеріалах справи вбачається, що власником та страхувальником автомобіля «I VAN А07А1-60 д.н.з. НОМЕР_1 є фізична особа ОСОБА_3 .
Враховуючи все вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку що даний позов до ПІДПРИЄМСТВА РМО УСВА ФІРМА «САЛАНГ» є безпідставним, оскільки позивачем не доведено в повному обсязі обставини, які необхідно довести у спірних правовідносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач - як на підставу своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з недоведеністю позивачем підстав для відшкодування відповідачем 15 072 грн 56 коп. (з яких: 2 413 грн 68 коп. - різниця між фактичних розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), 1 500 грн 00 коп. - франшиза, 10 983 грн 68 коп. - величина втрати товарної вартості автомобіля «Renault Duster», 1 065 грн 20 коп. - сума проведення товарознавчої експертизи).
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви є стягнення з відповідача 15 072 грн 56 коп.
Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з даними майновими вимогами позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 2 227 грн 00 коп.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 000762 від 19.02.2021 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 2 227 грн 00 коп. залишається за позивачем.
Щодо судових витрат у вигляді правничої допомоги адвоката суд вказує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, витрати, пов'язані із правничою допомогою адвоката позивача у розмірі 5 000 грн 00 коп. із сторони відповідача не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2021 року.
Суддя Заголдна Я.В.