Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"13" квітня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1126/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши заяву представника Фізичної особи - підприємця Янчика Олександра Яковича - адвоката Майструка Сергія Миколайовича про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Янчика Олександра Яковича
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово - технічних виробів"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛК"
про стягнення коштів в сумі 29 650, 00 грн
Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.
У судове засідання учасники справи не з'явилися
Рішенням Господарського суду Рівненської області № 918/1126/20 від 24.03.2021 позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" на користь Фізичної особи-підприємця Янчика Олександра Яковича 29 650, 00 грн - заборгованості та 2102, 00 судового збору.
30.03.2021 на адресу суду від представника Фізичної особи - підприємця Янчика Олександра Яковича адвоката Майструка Сергія Миколайовича надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат на поштові відправлення.
Ухвалою суду від 31.03.2021 заяву представника позивача - Фізичної особи-підприємця Янчика Олександра Яковича про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.04.2021.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області №01-04/11/2021 від 07.04.2021 з урахуванням того, що суддя Церковна Н.Ф. перебуває у відпустці, з метою запобігання порушення процесуальних строків передбачених ч. 2 ст. 221 ГПК України та своєчасного розгляду судом питання щодо прийняття додаткового рішення, відповідно до п.п. 2.3.49 - 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл, за результатами якого справу № 918/1126/20 та заяву про винесення додаткового рішення передано судді Горплюку А.М.
Ухвалою суду від 08.04.2021 прийнято справу № 918/1126/20 до свого провадження. Розгляд заяви представника позивача - Фізичної особи-підприємця Янчика Олександра Яковича про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2021.
08.04.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Додатково зазначив, що підтримує вимоги щодо розподілу судових витрат в повному обсязі.
Також, 08.04.2021 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, останній просить суд не покладати на нього таку велику суму витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що визначений в заяві розмір витрат на правничу допомогу є надмірно великим у порівнянні із заявленою сумою позовних вимог, а обсяг та зміст наданих послуг не відповідає дійсній вартості та є суттєво завищена. Також зазначає, що справа є малозначною та не є складною, не має публічного інтересу, сума основного боргу становить 29 650, 00 грн, а заявлені витрати становлять майже 30% від суми позову, що є явно завищеною сумою.
Окрім того, відповідач вказує, що представником позивача - адвокатом Майструком С.М. подано заяву про витрати на правову допомогу з пропуском встановленого законом строку, на підставі чого просить відмовити у її задоволенні.
У судове засідання 13.04.2021 учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце даного засідання повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи визначений законом строк і порядок ухвалення додаткового рішення, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.
У судовому засіданні 13.04.2021 судом було прийнято додаткове рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Представник позивача - адвокат Майструк С.М. у позовній заяві зазначив про орієнтовні витрати у справі щодо надання правової допомоги в розмірі 9 000, 00 грн.
Та як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Майструком С.М. 22.12.2020 подано заяву, в якій останній доводить до відома суд, що докази понесення витрат буде надано після прийняття рішення у даній справі.
Рішення судом прийнято 24.03.2021, а повний текст складено та підписано 25.03.2021.
На адресу суду 30.03.2021 надійшла заява від 29.03.2021 про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №918/1126/20, зокрема витрати на правову допомогу та витрати на поштові відправлення.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
На підтвердження понесених витрат в сумі 9 000, 00 грн представник позивача надав договір про надання правничої допомоги від 24.11.2020, укладений між Фізичною особою - підприємцем Янчиком О.Я. (далі - Клієнт) та адвокатом Майструком С.М., акт приймання-передачі коштів від 20.01.2021, акт приймання-передачі коштів від 26.03.2021 та акт приймання-передачі послуг від 26.03.2021.
Окрім того, представником позивача 07.04.2021 подано заяву, в якій останній просить врахувати протокол фіксації розбіжностей від 01.04.2021 під час розгляду питання розподілу судових витрат. Зокрема, в протоколі вказано, що датою укладення документів, саме: договору про надання правової допомоги від 24.11.2020; акті приймання-передачі коштів від 20.01.2021; акті приймання-передачі коштів від 26.03.2021 та акті приймання-передачі послуг від 26.03.2021 слід рахувати дату - 22.07.2020.
За змістом Договору вбачається, що адвокату надається право представляти інтереси в господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції всіх інстанцій з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачу та/чи відповідачу, третій особі, заявнику ознайомлюватися з матеріалами справи; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові заяви, пояснення в установах, які займаються розглядом справи; повністю або частково відмовлятися від позовних вимог; змінювати підстави або предмет позовів; укладати мирові угоди; оскаржувати рішення суду; отримувати рішення суду та подавати його на реалізацію.
Згідно Договору, винагорода адвоката визначається згідно витраченого часу: підготовка позовної заяви, робота з документами, підготовка відповіді на відзив, 1 000 грн за 1 год.; представництво інтересів клієнта в суді 3 000 грн за 1 год.; клієнт здійснює авансовий платіж по договору у сумі 4 000 грн на протязі 60 календарних днів від дати підписання договору. Повний розрахунок клієнт проводить протягом 3 днів від дати погодження акту наданих послуг. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їхніми печатками.
Загальна вартість наданих послуг становить 9 000, 00 грн.
Окрім цього, представник позивача у поданій заяві просив стягнути витрати на поштові відправлення.
Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку витрат пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з цим, ст. 172 ГПК України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Такий самий обов'язок покладається на позивача у разі залучення судом до участі у справі іншого відповідача, заміни неналежного відповідача, залучення або вступу у справу третьої особи.
Крім того, приписами ГПК України встановлено, що всі заяви, клопотання по суті справи та докази у справі заздалегідь надсилаються особою, яка їх подає іншим учасникам справи.
Господарський суд зауважує, що надсилання позивачем на адресу учасників справи поштової кореспонденції, яка стосується розгляду справи, пов'язано виключно із належним виконанням позивачем процесуального обов'язку.
З огляду на судову практику, суд вважає, що до таких витрат слід віднести, зокрема і витрати на відправлення поштової кореспонденції учасникам справи.
Суд враховує, що наведені витрати не віднесені до переліку судових витрат наведеного в пунктах 1-3 частини 3 статті 123 ГПК України, втім аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у пункті 4 такої частини, суд дійшов висновку, що диспозиція такого пункту пов'язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії "витрат, пов'язаних з розглядом справи", а відтак і до категорії "судових витрат" - їх пов'язаність з вчиненням інших "процесуальних дій".
З системного аналізу норм чинного ГПК України будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом - в т.ч. явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, надсилання документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.
Відтак, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на поштові відправлення у розмірі 195,00 грн, з яких: 23,00 грн, згідно фіскального чеку від 01.12.2020 (а.с. 18); 2,00 та 23,00 грн, згідно фіскальних чеків від 22.12.2020 (а.с. 64-65); 29,00 та 2,00 грн, згідно фіскальних чеків від 24.12.2020 (а.с. 104-105); 26,00 та 32,00 грн, згідно фіскальних чеків від 29.03.2021 (а.с. 200, 202); 26,00 та 32,00 грн, згідно фіскальних чеків від 01.04.2021 (а.с. 224, 227) є такими, що пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, та правомірно заявлені позивачем на підставі п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн суд враховує наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 24.11.2020 року, акт приймання-передачі коштів від 20.01.2021, акт приймання-передачі коштів від 26.03.2021 та акт приймання-передачі послуг від 26.03.2021.
Адвокатом надано перелік наданих послуг, а саме:
1) підготовка позовної заяви до Господарського суду Рівненської області, доказів на підтвердження позовних вимог - 1 год. = 1 000 грн;
2) підготовка відповіді на відзив з наданням додаткових доказів у справі - 2 год. = 2 000 грн;
3) представництво інтересів клієнта у підготовчому засіданні 22.12.2020, 20.01.2021 та 10.02.2021 - 50 хв. = 2 500 грн.
4) представництво інтересів клієнта у розгляді справи по суті 24.02.2021 та 24.03.2021 - 50 хв. = 3 500 грн.
Загальна вартість наданих і погоджених послуг з надання правової допомоги становить 9 000, 00 грн.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги та зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу є надмірно великим у порівнянні із заявленою сумою позовних вимог, а обсяг та зміст наданих послуг не відповідає дійсній вартості та є суттєво завищена. Окрім того вказує, що справа є малозначною та не є складною, не має публічного інтересу, сума основного боргу становить 29 650, 00 грн, а заявлені витрати становлять майже 30% від суми позову, що є явно завищеною сумою.
У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.
Разом з тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості на суму 29 650, 00 грн, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань з оплати послуг перевезення вантажу, суд вважає, що підготовка справи до розгляду в господарському суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Обставини справи свідчать, що дана справа не є складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.
Крім того, позовна заява, яка викладена на 3 аркушах, не вимагали від адвоката значних витрат часу, застосування спеціальних професійних навиків з правових питань. А подана відповідь на відзив не містить грунтованого аналізу норм матеріального та процесуального права та по суті відтворює доводи позивача, які вже викладались ним раніше позовній заяві.
Також суд вважає завищеним гонорар адвоката за представництво інтересів клієнта у судових засіданнях - 6 000,00 грн, оскільки, дана справа була розглянута на підставі наданих сторонами документів та не потребувала додаткових заходів зі збирання доказів, допиту свідків тощо.
На підставі викладеного, суд вважає, що розмір заявлених судових витрат не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами, наданими послугами, витраченим часом та обсягом наданих послуг, що не відповідає критеріям розумності, справедливості, неминучості та становлять надмірний тягар для відповідача.
Відтак, беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, з огляду на спірні правовідносини, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, та беручи до уваги те, що стягнення з відповідача витрат у заявленій сумі (9 000, 00 грн) буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000, 00 грн.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 77-79 ГПК України).
Судом встановлено, що за наслідками розгляду вказаної справи, при прийнятті Господарським судом Рівненської області рішення від 24.03.2021, не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Виходячи з правил частини 4 ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача, у разі задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані документи, суд визнає обгрунтованою та підтвердженою належними та достатніми доказами суму судових витрат у розмірі 5 195,00 грн, з яких: 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 195, 00 грн витрат, на поштові відправлення. У решті вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Фізичної особи - підприємця Янчика Олександра Яковича адвоката Майструка Сергія Миколайовича про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Млинівська, 69, код ЄДРПОУ 02971506) на користь Фізичної особи-підприємця Янчика Олександра Яковича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 195 (п'ять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн 00 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У решті вимог щодо витрат на правову допомогу - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 22 квітня 2021 року.
Суддя А.М. Горплюк