Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"20" квітня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1195/20
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 10 624 403,52 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
У грудні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 10 624 403,52 грн. посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №7344/18-КП-28 від 03.10.2018 року в частині оплати природного газу.
Ухвалою суду від 29.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "19" січня 2021 року.
Ухвалою суду від 11.01.2021 року заяву представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою суду від 19.01.2021 року у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про проведення судового засідання в режимі відеоконфереції відмовлено.
Ухвалою суду від 19.01.2021 року розгляд справи відкладено на 02.02.2021 року та продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 02 лютого 2021 року.
01 лютого 2021 року від представника відповідача надійшла заява про зменшення штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на 100%.
Ухвалою суду від 02.02.2021 року розгляд справи відкладено на 17.02.2021 року.
08 лютого 2021 року від представника позивача надійшли заперечення проти заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Ухвалою суду від 17.02.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/1195/20 на 30 днів - до "29" березня 2021 року включно. Розгляд справи відкладено на "09" березня 2021 року.
Ухвалою суду від 25.02.2021 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою суду від 09.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.03.2021 року.
Ухвалою суду від 29.03.2021 року розгляд справи відкладено на 20.04.2021 року.
У судове засідання 20.04.2021 року представник позивача не з'явився, однак 19.04.2021 року надіслав на електронну адресу суду клопотання зі змісту якого вбачається, що представника позивача просить суд визнати поважними причини неявки представника позивача у судове засідання 20.04.2021 року, оскільки перебуває на стаціонарному лікуванні з 28.03.2021 року, та просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату або ж здійснювати розгляд справи по суті без участі представника позивача за наявними матеріалами справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак 20.04.2021 року надіслав на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою реалізації свого права на укладення мирової угоди у справі №918/1195/20.
Суд прийшов до висновку, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Ухвалою суду від 29.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено на "19" січня 2021 року. Ухвалою суду від 19.01.2021 року розгляд справи відкладено на 02.02.2021 року та продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 02 лютого 2021 року. Ухвалою суду від 02.02.2021 року розгляд справи відкладено на 17.02.2021 року. Ухвалою суду від 17.02.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/1195/20 на 30 днів - до "29" березня 2021 року включно. Розгляд справи відкладено на "09" березня 2021 року. Ухвалою суду від 09.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.03.2021 року. Ухвалою суду від 29.03.2021 року розгляд справи відкладено на 20.04.2021 року.
Тобто з наведеного вбачається, що судом надавався час для забезпечення прав учасників провадження у справі щодо реалізації своїх процесуальних прав, зокрема: ознайомлення з матеріалами справи, подання доказів, клопотань, забезпечення участі законного представника в судовому засіданні, тощо.
Суд зауважує, що ухвалою суду від 09.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 918/1195/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.03.2021 року.
Ухвалою суду від 29.03.2021 року розгляд справи відкладено на 20.04.2021 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 195 ГПК України, з матеріалів справи слідує, що розгляд справи по суті розпочався 29.03.2021 року та має бути завершено 28.04.2021 року, а отже у суду відсутні процесуальні строки для подальшого відкладення розгляду справи з метою реалізації права відповідача на укладення мирової угоди у справі №918/1195/20.
Згідно з ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Також судом роз'яснюється відповідачу, що згідно з ч. 2 ст. 192 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу, однак з такою заявою сторони не звертались. Натомість, 20.04.2021 року безпосередньо перед засіданням суду, від відповідача надійшло клопотання, в якому висловлено лише намір щодо реалізації свого права на укладення мирової угоди.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 330 ГПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.
Таким чином, у сторін буде можливість подати відповідну заяву про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення, оскільки на стадії розгляду справи у суді сторони таким правом у передбачені законом порядку та строки не скористались.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, визначених ГПК України.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення справи (клопотань по справі) у відповідному судовому засіданні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вищезазначеного клопотання представника ТОВ "Рівнетеплоенерго" про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 20.04.2021 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 20.04.2021 року судом прийнято рішення у даній справі.
Дослідивши у судовому засіданні подані сторонами та учасниками судового розгляду документи і матеріали справи в сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
03 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (надалі - Споживач, відповідач) було укладено Договір № 7344/18-КП-28 постачання природного газу (далі - Договір, т. 1, а.с. 17 -25), за умовами якого, Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
В подальшому 23.10.2018 року, 27.10.2018 року, 05.11.2018 року, 29.11.2018 року, 18.03.2019 року, 20.03.2019 року, 29.03.2019 року та 24.04.2019 року сторони Договору уклали додаткові угоди №1-8 (т. 1, а.с. 26-44).
Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 70,000 тис. куб. метрів (п. 2.1. Договору).
Додатковою угодою №1 пункт 2.1 викладено у наступній редакції: постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 135,000 тис. куб. метрів.
Додатковою угодою №2 пункт 2.1 викладено у наступній редакції: постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 150,000 тис. куб. метрів.
Додатковою угодою №3 пункт 2.1 викладено у наступній редакції: постачальник передає Споживачу з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року (включно) природний газ обсягом до 540,000 тис. куб. метрів.
Додатковою угодою №4 пункт 2.1 викладено у наступній редакції: постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) природний газ обсягом до 4 744,654 тис. куб. метрів.
Додатковою угодою №6 пункт 2.1 викладено у наступній редакції: постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) природний газ обсягом до 4 534,161 тис. куб. метрів.
Додатковою угодою №8 пункт 2.1 викладено у наступній редакції: постачальник передає Споживачу в квітні 2019 року природний газ обсягом до 294,717 тис. куб. метрів.
Пунктом 3.7. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Додатковою угодою №4 пункти 1 - 12 викладено у наступній редакції, а саме приймання - передачі газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання - передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний Споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в п. 1.2 цього Договору (п. 3.8, 3.8.1 Договору).
Відповідно до п.п. 5.2., 5.4. договору ціна за 1 000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладення становить 7 907,20 гривень, крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 9 488,64 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу .
Додатковою угодою №4 пункти 1 - 12 викладено у наступній редакції, а саме ціна за 1 000 куб.м. газу за цим договором становить 6 235,51 гривень, крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 7 482,61,64 грн. Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу (п. 4.2, 4.3. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Додатковою угодою №4 пункти 1 - 12 викладено у наступній редакції, а саме оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 5.1 Договору).
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення .
Додатковою угодою №4 пункти 1 - 12 викладено у наступній редакції, а саме за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. п. 7.1, 7.2. Договору).
Вказаний Договір та додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
На виконання умов Договору Постачальник передав Споживачу у власність природний газ на загальну суму 32 986 481,84 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 року на суму 803 251,33 грн.; актом приймання-передачі від 30.11.2018 року на суму 4 554 710,82 грн.; актом приймання-передачі від 31.12.2018 року на суму 6 522 203,78 грн.; актом приймання-передачі від 31.01.2019 року на суму 8 164 696,98 грн.; актом приймання-передачі від 28.02.2019 року на суму 5 586 129,02 грн.; актом приймання-передачі від 31.03.2019 року на суму 5 200 639,82 грн.; актом приймання-передачі від 30.04.2019 року на суму 2 154 850,09 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками постачальника та споживача без зауважень та заперечень (т. 1, а.с. 55-61).
Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору, а з урахуванням Додаткової угодою №4 - пункту 5.1 Договору.
Станом на день ухвалення рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 540 942 грн. 91 коп.
Також, у зв'язку із порушенням відповідачем термінів виконання грошових зобов'язань за договором поставки природного газу, позивачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 2 369 753,41 грн. - пені, 3% річних в розмірі 436 896,86 грн. та 276 810,34 грн. інфляційних втрат згідно долученого розрахунку (т. 1, а.с. 45-54).
Наведені обставини, які підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, стали причиною звернення позивача з даним позовом та є предметом спору у справі, що розглядається.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об'єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Cудом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з невиконанням умов договору про постачання природного газу в частині оплати поставленого природного газу, укладеного між позивачем та відповідачем, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України тощо.
Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб'єктів певної правової поведінки.
Так, згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів сплати заборгованості в сумі 7 540 942,91 грн. відповідач не надав, вимог позивача в цій частині не спростував.
Враховуючи надані позивачем копії актів приймання-передачі природного газу та докази часткової сплати заборгованості відповідачем (надані позивачем банківські виписки), суд дійшов висновку про підставність позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7 540 942,91 грн. основної заборгованості за Договором.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
Додатковою угодою №4 пункти 1 - 12 викладено у наступній редакції, а саме за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. п. 7.1, 7.2. Договору).
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що відповідач допустив порушення строків оплати поставленого згідно Договору природного газу, відтак повинен нести відповідальність за порушення зобов'язання передбачену Законом та Договором.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач, керуючись пунктом 8.2., а в подальшому п.7.2. з урахуванням додаткової угоди №4 до Договору, нараховано відповідачу пеню в сумі 2 369 753,41 грн.
Судом перевірено наданий розрахунок пені та визнано його арифметично правильним.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, за положенням частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Відповідач подав клопотання, у якому просив суд скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені, відсотків річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню на 100% із врахуванням того, що відповідач є об'єктом критичної інфраструктури та має стратегічне значення; майнового (збиткового) стану відповідача; стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних без істотного зменшення у період фінансової кризи призведе до збитковості відповідача; того, що заборгованість за природний газ, отриманий відповідачем від позивача виникла через несплату кінцевими споживачами; добросовісної поведінки відповідача та відсутності прямого умислу; ТОВ "Рівнетеплоенерго" не могло впливати на розподіл коштів з рахунку із спеціальним режимом використання, нормативи відрахування з якого визначалось Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; майнового стану позивача, який не довів що погіршення фінансового стану чи завдання йому збитків виникло саме у зв'язку з невиконанням відповідачем Договору; відповідач має заборгованість за оренду котелень та теплопунктів та за оренду об'єкта централізованого теплопостачання - цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради в сумі 11 188 257,96 грн. за 2020 рік; у зв'язку з несвоєчасною виплатою державою пільг і житлових субсидій виник борг державного бюджету перед ТОВ "Рівнетеплоенерго"; при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Позивач подав заперечення проти зменшення штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних в яких вказав, що: заявлені позивачем 3% річних та інфляційних втрат не є надмірними, а є співмірними з розміром заявленої заборгованості; відповідачем не доведено належними доказами свого скрутного фінансового становища; зазначає про значний обсяг несплаченої заборгованості у позивача, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону; несвоєчасність оплати контрагентами прямо впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Суд зауважує, що норми частини три статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України передбачають можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені). Оскільки законодавством не передбачено можливості суду зменшити нараховані інфляційні втрати та відсотки річні, клопотання відповідача в частині їх зменшення не підлягає до задоволення.
Оцінивши надані сторонами докази на підтвердження своїх позицій, з огляду на відсутність підстав для висновку про те, що порушення відповідачем зобов'язання за Договором мало наслідком значні збитки для позивача, суд, повно та всебічно перевіривши доводи сторін щодо зменшення штрафних санкцій та надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку про наявність підстав для часткового зменшення розміру належних до сплати пені на 50 %, що за обставин цієї справи не призводить до нівелювання значення неустойки як відповідальності за порушення виконання зобов'язання.
При цьому суд враховує те, що Позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ.
За таких обставин, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми 2 369 753,41 грн., та стягнути її в сумі 1 184 876,70 грн. та в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1 184 876,70 грн. - відмовити.
Окрім того, з огляду на прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 276 810,34 грн. та 436 896,86 грн. - 3% річних.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає, що надані розрахунки позивача є арифметично вірними, відповідають положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 276 810,34 грн. та 436 896,86 грн. - 3% річних підлягають до задоволення.
Посилання відповідача на той факт, що останній знаходиться в скрутному майновому становищі, що викликаний незалежними від нього економічними обставинами - несвоєчасними та неповними розрахунками населення міста Рівне за послуги з теплопостачання та несвоєчасним відшкодуванням державою різниці в тарифах, та те, що кошти, що надходять від населення розподіляються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не приймаються судом до уваги, оскільки не звільняють відповідача від прийнятих на себе зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого за Договором природного газу, які як встановлено судом порушувались.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду навищезазначене та враховуючи, що Позивач довів наявність заборгованості за поставлений природній газ зі сторони Відповідача згідно договору № 7344/18-КП-28 від 03.10.2018 року, а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в розмірі 7 540 942,91 грн. - основного боргу, 1 184 876,70 грн. 68 коп. - пені, 276 810,34 грн. - інфляційних втрат та 436 896,86 грн. - 3% річних. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1 184 876,70 грн. - суд відмовляє.
Як роз'яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 159 366,05 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 129, 196, 202, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27, ЄДРПОУ 36598008) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 7 540 942 (сім мільйонів п'ятсот сорок тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 91 коп. - основного боргу, 1 184 876,70 (один мільйон сто вісімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 70 коп. - пені, 436 896 (чотириста тридцять шість тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 86 коп. - 3% річних, 276 810 (двісті сімдесят шість тисяч вісімсот десять) грн. 34 коп. - інфляційних втрат та 159 366 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста шістдесят шість) грн. 05 коп. - судового збору.
3. У задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 1 184 876 грн. 70 коп. - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 22 квітня 2021 року.
Суддя Романюк Ю.Г.