36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.04.2021 Справа № 917/566/21
Суддя Тимощенко О.М. , розглянувши матеріали справи
за позовною заявою В.о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області вул. В. Козака, 1, м. Полтава, Полтавська область,36020
в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
позивач: 1) Комунальне підприємство "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради, провул. Чайковського, 5, м. Полтава, 36020;
2) Полтавська міська рада, вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллан" вул. Ватутіна, 9/68, м. Полтава, Полтавська область,36039
про стягнення 11 122,24 грн. заборгованості
До Господарського суду Полтавської області 15.04.2021 року надійшла позовна заява В.о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах позивач: 1) Комунальне підприємство "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради; 2) Полтавська міська рада до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллан" про стягнення 11 122,24 грн. заборгованості.
Дослідивши дану позовну заяву із додатками, суд дійшов до висновку про наявність підстав для її поверненню без розгляду на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, виходячи з наступного.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша).Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Аналіз положень частин третьої-п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Відповідні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19 (пункти 45, 46, 47).
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункти 34, 36, 50) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:
- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру");
- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;
- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.
В позовній заяві прокурором зазначено, що органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Комунальне підприємство «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради та Полтавська міська рада.
Відповідно до зробленого судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради за організаційно-правовою формою є саме комунальним підприємством, тобто суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, а не органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Ст. 62 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
В ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказано, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до абзацу третього ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.
Як свідчить зміст позовної заяви, спірні правовідносини виникли в зв'язку з невиконанням відповідачем умов п.4.1 договору №Д161 від 01.05.2013 (в редакції додаткової угоди № 4 від 18.12.2019р.) щодо сплати за місця розміщення реклами за весь період фактичного користування ними на користь КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради.
Полтавська міська рада не є стороною зазначеного договору, позовна заява містить вимоги про стягнення грошових коштів саме на користь КП «Полтава-сервіс», а не на користь Полтавської міської ради, тому суд вважає, що визначення прокурором в позовній заяві Полтавської міської ради як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є помилковим.
В той же час, пред'явлення прокурором позову в інтересах держави в особі КП «Полтава-сервіс», яке є стороною у спірних правовідносинах, але не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, прямо заборонено ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, прокурором до позовної заяви додано копії листів, адресованих Полтавській міській раді та КП "Полтава-сервіс" за № 35-1510 вих-21 від 08.02.2021 року, за № 55-120-37ВИХ-21 від 17.03.2021 року з пропозицією звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості (безпідставно збережених коштів за користування місцями для реклами) та лист за № 55-120-1200ВИХ-21 від 13.04.2021 року з повідомленням про представництво Полтавською місцевою прокуратурою Полтавської області інтересів держави в особі КП "Полтава-сервіс" та Полтавської міської ради шляхом звернення до суду із позовною заявою до ТОВ "Оллан" про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.
КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради листами за вих. №167 від 09.02.2021 року та за вих. №436 від 25.03.2021 року надано прокуратурі відповіді, в яких повідомляється про те, що на даний час у КП "Полтава-сервіс" відсутні можливості оперативно звернутися з позовом щодо стягнення коштів з ТОВ "Оллан" у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору та у зв'язку з тимчасовою відсутністю юрисконсульта.
Таким чином, із вказаних листів не вбачається, що КП «Полтава-сервіс» відмовляється вживати заходи щодо стягнення заборгованості з відповідача, а неможливість подання відповідного позову носить тимчасовий характер.
Також, судом приймається до уваги, що заборгованість, стягнення якої є предметом позову, виникла в період з 01.01.2020 по 31.01.2021, тобто строк позовної давності щодо її стягнення становить близько двох років та більше, а тому КП «Полтава-сервіс» має більш ніж достатньо часу для звернення до суду за захистом своїх прав, у випадку їх порушення.
Враховуючи всі викладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що прокурором не обґрунтовано належним чином наявність підстав для його звернення до суду в інтересах держави в особі комунального підприємства даним позовом.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Наведені обставини є підставою для повернення позовної заяви з доданими до неї документами без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Повернути позовну заяву без розгляду.
Додатки: позовна заява та додані до неї документи
Ухвала підписана 20.04.2021 року
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст.ст.235, 255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Тимощенко О.М.