"12" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3388/20
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського обласного комунального підприємства „Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку №2” до Одеської обласної ради миру про розірвання договору та виселення, -
Одеське обласне комунальне підприємство „Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку №2” (далі по тексту - Служба експлуатації) звернулось до господарського суду із позовною заявою до Одеської обласної ради миру (далі по тексту - Рада), відповідно до якої позивач просить суд вважати розірваним договір оренди №185 від 15.12.2011р., укладений між сторонами; виселити відповідача з орендованих приміщень в адміністративному будинку №2 Одеської обласної ради по вул. Канатній, 83, у м. Одеса, та передати займані приміщення по акту приймання-передачі позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди №185 від 15.12.2011р. в частині сплати орендних платежів та відшкодування експлуатаційних витрат у загальному розмірі 113 718,03 грн. протягом періоду з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., які були присуджені до стягнення із відповідача у судовому порядку. При цьому, після закінчення строку дії договору оренди Служба експлуатації звернулась до суду із позовними вимогами до Ради про виселення у межах справи №916/1670/19, за результатами розгляду якої судом було постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі. Проте, затверджена у межах справи мирова угода №916/1670/19 так і не була виконана відповідачем, що, з урахуванням невиконання Радою обов'язку зі страхування об'єкту оренди, стало підставою для звернення Служби експлуатації до господарського суду із даними позовними вимогами.
Рада жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явилась, про причини неявки суд не повідомляла. При цьому, суд зазначає, що відповідач був повідомлений судом про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал на адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65017, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, офіс 810. Проте, ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про розгляд даної справи, були повернуті до суду у зв'язку із відсутністю адресата.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення Ради про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №137999657 від 17.09.2018р. вбачається, що нежитлові будівлі, загальною площею 19280,20 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, належать на праві комунальної власності територіальній громаді сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради. При цьому, згідно відомостей з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №143265755 від 30.10.2018р. вказані нежитлові будівлі передані Службі експлуатації у господарське відання.
15.12.2011р. між Службою експлуатації (Орендодавець) та Радою (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення з небюджетною організацією №185, відповідно до п. 1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення на 8 поверсі, що складаються з 4 кімнат, загальною площею 98,80 кв.м, що розташовані у адміністративному будинку 2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, вартість яких згідно з незалежною оцінкою від 31.10.2011р. становить 43 7091,20 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору оренди №185 від 15.12.2011р. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передавання майна.
На виконання зобов'язань прийнятих на себе за умовами договору оренди №185 від 15.12.2011р. між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі майна, який є додатком до договору оренди.
Згідно з п. 3.1, 3.4 договору оренди №185 від 15.12.2011р. орендна плата сплачується Орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2011 року - 2552,25 гри. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень - визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2011 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. На суму орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20% згідно діючого законодавства. Вказана у договорі орендна плата не враховує ПДВ, експлуатаційні витрати Орендодавця по утриманню об'єкта оренди, які сплачуються Орендарем на підставі виставлених Орендодавцем рахунків за ставками, що діють на час сплати, не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за звітним.
Умовами п. 4.1 договору оренди №185 від 15.12.2011р. передбачено, що Орендар повинен використовувати орендоване майно у відповідності до його цільового призначення та умов цього договору, своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендодавцеві орендну плату та кошти, вказані в п. 3.4 договору. Якщо Орендар використовує приміщення не за його цільовим призначенням, Орендодавець має право розірвати договір. Орендар повинен відшкодувати Орендодавцю спричинені цим збитки та сплатити штраф - шість розмірів орендної плати, що встановлена п. 3.1 договору, з урахуваннями індексу інфляції на час сплати.
Відповідно до п. п. 4.5, 4.5.1, 4.10 договору оренди №185 від 15.12.2011р. Орендар несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження орендованого майна та повинен застрахувати його у порядку, передбаченому чинним законодавством. Орендар повинен поновлювати договори страхування орендованого майна таким чином, щоб на час закінчення дії попереднього договору страхування наступний вже було укладено. Орендар зобов'язується своєчасно та повністю відшкодувати Орендодавцю усі експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна та компенсувати комунальні послуги, фактично отримані ним згідно потужності наявних приладів та обладнання.
Положеннями п. п. 9.1, 9.4 договору оренди №185 від 15.12.2011р. передбачено, що договір діє з 15.12.2011р. до 15.11.2014р. Дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі майна, що орендується; достроково за згодою сторін, або за рішенням суду (господарського суду); банкрутства Орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Згідно з п. 9.6, 9.8 договору оренди №185 від 15.12.2011р. договір може бути розірвано на вимогу однієї з сторін за рішенням господарського суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов'язань за цим договором, а також у випадках передбачених чинним законодавством. Зміни, доповнення або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами на протязі 30 днів з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
Відповідно до п. 9.10 договору оренди №185 від 15.12.2011р. у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він може бути продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. У такому разі сторони оформляють таке продовження його дії додатковою угодою до договору, яка погоджується з Власником.
01.01.2012р. між Службою експлуатації та Радою було укладено додаткову угоду до договору оренди №185 від 15.12.2011р., відповідно до умов якої п. 3.1 був викладений у новій редакції, згідно якої розмір орендної плати у 2012р. становить 1 грн.
29.12.2012р. між Службою експлуатації та Радою було укладено додаткову угоду до договору оренди №185 від 15.12.2011р., відповідно до якої п. 3.1 був викладений у новій редакції.
19.01.2013р. між Службою експлуатації та Радою було укладено додаткову угоду до договору оренди №185 від 15.12.2011р., відповідно до умов якої п. 3.1 був викладений у новій редакції, згідно якої розмір орендної плати у 2013р. становить 1 грн. Умови п. 3.1 у новій редакції застосовується до відносин сторін, які виникли з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.
31.12.2013р. між Службою експлуатації та Радою було укладено додаткову угоду до договору оренди №185 від 15.12.2011р., відповідно до умов якої п. 3.1 був викладений у новій редакції, згідно якої розмір орендної плати у 2014р. становить 1 грн.
14.11.2014р. між Службою експлуатації та Радою було укладено додаткову угоду до договору оренди №185 від 15.12.2011р., відповідно до п. 1 якої Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення на 8 поверсі, що складаються з 4 кімнат, загальною площею 98,80 кв. м, що розташовані у адміністративному будинку № 2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, вартість яких згідно з незалежною оцінкою від 23.09.2014р. становить 417 726,40 грн. з метою використання під офіс.
Відповідно до п. 2 договору оренди №185 від 15.12.2011р. сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору оренди по 31.12.2014р.
31.12.2014р. між Службою експлуатації та Радою було укладено додаткову угоду до договору оренди №185 від 15.12.2011р., відповідно до умов якої п. 3.1 був викладений у новій редакції, згідно якої розмір орендної плати у 2015р. становить 1 грн. Крім того, сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору оренди по 31.12.2015р.
31.12.2015р. між Службою експлуатації та Радою було укладено додаткову угоду до договору оренди №185 від 15.12.2011р., відповідно до умов якої сторонами було викладено п. 3.1 договору у новій редакції та продовжено термін дії договору оренди по 31.12.2016р.
31.10.2016р. між Службою експлуатації та Радою було укладено додаткову угоду до договору оренди №185 від 15.12.2011р., відповідно до умов якої п. 3.1 був викладений у новій редакції, згідно якої розмір орендної плати у 2016р. становить 1 грн.
30.12.2016р. між Службою експлуатації та Радою було укладено додаткову угоду до договору оренди №185 від 15.12.2011р., відповідно до умов якої п. 3.1 був викладений у новій редакції, згідно якої розмір орендної плати у 2017р. становить 1 грн. Крім того, сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору оренди по 31.12.2017р.
29.12.2017р. між Службою експлуатації та Радою було укладено додаткову угоду до договору оренди №185 від 15.12.2011р., відповідно до умов якої сторонами було продовжено строк дії договору до 31.12.2018р. та передбачено право Орендаря вимагати розірвання договору у випадку невиконання Орендарем обов'язку щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого приміщення.
21.03.2018р. між Службою експлуатації та Радою було укладено додаткову угоду до договору оренди №185 від 15.12.2011р., відповідно до умов якої п. 3.1 був викладений у новій редакції, згідно якої розмір орендної плати у 2018р. становить 1 грн. Умови п. 3.1 у новій редакції застосовується до відносин сторін, які виникли з 01.01.2018р. по 31.12.2018р.
16.09.2019р. між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі майна до договору оренди №185 від 15.12.2011р., з якого вбачається, що відповідачем було повернуто позивачеві кімнату №813, загальною площею 33,40 кв. м.
25.01.2019р. господарським судом Одеської області за заявою Служби експлуатації було видано судовий наказ по справі №916/160/19 про стягнення із Ради на користь Служби експлуатації заборгованості за договором №158 від 15.12.2011р. у розмірі 113 718,03 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 176,20 грн.
21.03.2019р. державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кругалем Іллею Євгеновичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58684173 щодо примусового виконання судового наказу від 25.01.2019р. по справі №916/160/19, виданого господарським судом Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2019р. по справі №916/1670/19 за позовом Служби експлуатації до Ради про виселення було затверджено укладену між сторонами мирову угоду, провадження у справі закрито.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до Ради, позивачем було наголошено про наявність передбачених законом правових підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з наявністю заборгованості відповідача зі сплати орендних та експлуатаційних витрат, а також не виконання Орендарем обов'язку щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого приміщення. При цьому, по тексту позовної заяви Службою експлуатації було зазначено, що листом №15 від 16.01.2019р. відповідач був повідомлений про наявність у нього обов'язку звільнити орендоване приміщення. Проте, вказаний лист, як і докази його отримання відповідачем, суду надані не були.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями; в редакції, чинній на дату укладання договору оренди) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 15.12.2011р. між Службою експлуатації та Радою було укладено договір оренди №185, строк дії якого згідно додаткової угоди від 21.03.2018р. був продовжений до 31.12.2018р. При цьому, доказів на підтвердження продовження дії договору на новий строк або звернення Служби експлуатації із вимогою до Ради про повернення орендованого приміщення матеріали справи не містять. Як зазначалось вище по тексту рішення, лист позивача від 16.01.2019р., яким відповідача було повідомлено про звільнення приміщення, Службою експлуатацію суду наданий не був.
Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Статтею 764 ЦК України передбачено, що у випадку якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (в редакції, чинній на 31.12.2018р. - дату закінчення строку дії договору) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження звернення Служби експлуатації до Ради із вимогою про повернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору оренди №185 від 15.12.2011р., господарський суд доходить висновку, що вказаний договір був продовжений на строк до 31.12.2019р. у порядку, визначеному ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
27.12.2019р. набрав чинності Закон України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р., який згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень був введений в дію з 01.02.2020р.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р. договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Враховуючи вимоги Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р., господарський суд доходить висновку, що пролонгація договору оренди №185 від 15.12.2011р., починаючи з 01.07.2020р., могла мати місце із застосуванням порядку, визначеного Законом № 157-IX.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р. продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.
З огляду на вищевикладені приписи чинного законодавства, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження звернення Ради до Служби експлуатації із заявою про продовження дії договору, господарський суд доходить висновку, що строк дії договору оренди №185 від 15.12.2011р. закінчився 01.07.2020р.
Господарський суд зауважує, що Службою експлуатації, яка у позовній заяві просить суд вважати розірваним договір оренди №185 від 15.12.2011р., було некоректно сформульовано позовні вимоги, оскільки законом не передбачено такого способу захисту як визнання договору розірваним, а, отже, позовна вимога у названій частині у будь-якому випадку не могла бути задоволена судом. Наведене, з урахуванням висновків суду про закінчення 01.07.2020р. строку дії договору оренди №185 від 15.12.2011р., свідчить про наявність правових підстав для відмови у задоволенні заявлених Службою експлуатації позовних вимог у названій частині.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для виселення відповідача із орендованих приміщень, господарський суд виходить з наступного.
Як зазначалось вище по тексту рішення, ухвалою від 23.12.2019р. по справі №916/1670/19 за позовом Служби експлуатації до Ради про виселення господарським судом Одеської області було затверджено мирову угоду, укладену між сторонами та закрито провадження у справі. При цьому, позовні вимоги Служби експлуатації у межах справи №916/1670/19 були обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо повернення орендованого майна у зв'язку закінченням строку дії договору оренди №185 від 15.12.2011р.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Верховним Судом у постанові від 19.05.2020р. по справі № 910/6569/19 наголошено, що передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами. При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою.
Господарський суд зауважує, що підстави позовних вимог Служби експлуатації у межах даної справи є відмінними від підстав, наведених позивачем у межах справи №916/1670/19, оскільки позивач обґрунтовує заявлені у межах даної справи вимоги фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендних та експлуатаційних платежів, а також невиконанням обов'язку зі страхування об'єкту оренди. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження в частині позовних вимог Служби експлуатації про виселення, що свідчить про необхідність перевірки судом їх обґрунтованості та правомірності.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 157-IX від 03.10.2019р. у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Згідно з п. 2.3 договору оренди №185 від 15.12.2011р. майно вважається повернутим Орендодавцю з часу підписання сторонами акту приймання-повернення майна.
В силу вимог ч. 4 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Згідно з ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 4 ст. 136 Господарського кодексу України право щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи закріплення нежитлових будівель, загальною площею 19280,20 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, за позивачем на праві господарського відання, господарський суд доходить висновку про наявність у позивача права на звернення до суду із вимогою повернути орендоване майно на власну користь.
Враховуючи наведені по тексту рішення вище висновки про закінчення 01.07.2020р. строку дії договору оренди №185 від 15.12.2011р., господарський суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених Службою експлуатації позовних вимог до Ради про виселення відповідача з орендованих приміщень в адміністративному будинку №2 Одеської обласної ради по вул. Канатній, 83, у м. Одеса, що має наслідком необхідність задоволення заявлених позивачем вимог у названій частині.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності та законності часткового задоволення заявлених Одеським обласним комунальним підприємством „Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку №2” позовних вимог шляхом виселення Одеської обласної ради миру з нежитлових приміщень, які розташовані на 8 поверсі та складаються із трьох кімнат, загальною площею 65,40 кв. м., що розташовані у адміністративному будинку №2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, шляхом передання нежитлових приміщень на користь позивача за актом приймання-передачі. В решті позову необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Виселити Одеську обласну раду миру /65017, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, офіс 810; ідентифікаційний код 04880133/ з нежитлових приміщень, які розташовані на 8 поверсі та складаються із трьох кімнат, загальною площею 65,40 кв. м., що розташовані у адміністративному будинку №2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, шляхом передання нежитлових приміщень на користь Одеського обласного комунального підприємства „Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку №2” /65017, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ідентифікаційний код 05384577/ за актом приймання-передачі.
3. Стягнути з Одеської обласної ради миру /65017, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, офіс 810; ідентифікаційний код 04880133/ на користь Одеського обласного комунального підприємства „Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку №2” /65017, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ідентифікаційний код 05384577/ судовий збір у розмірі 2102,00 грн. /дві тисячі сто дві грн. 00 коп./.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 22 квітня 2021 р.
Суддя С.П. Желєзна