65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2021 р. Справа № 7/17-2087-2011
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) від 20.04.2021р. за вх.№3-213/21 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа по справі №7/17-2087-2011 за заявою кредитора: ОСОБА_2 до боржника: Кредитної спілки "Перше Кредитне Товариство" про визнання банкрутом,
20.04.2021р. за вх.№3-213/21 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №7/17-2087-2011, а саме ухвали Господарського суду Одеської області від 05.04.2016р. про затвердження мирової угоди.
Згідно з витягом з протоколу неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2021р. (12:16:25) автоматизований розподіл вищевказаної заяви не відбувся з підстав відсутності потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Результатом повторної спроби розподілити зазначену заяву відбувся її розподіл на суддю Малярчук І.А., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2021р. (12:27:29).
Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.04.2016р. у справі №7/17-2087-2011 затверджено мирову угоду, припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, уведеного ухвалою від 31.05.2011р., та припинено провадження у справі про банкрутство КС "Перше кредитне товариство". Ухвала Господарського суду Одеської області від 05.04.2016р. у справі № 7/17-2087-2011 про затвердження мирової угоди винесена в межах справи про банкрутство згідно з приписами чинного на той момент Закону України від 14.05.1992р. №2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013 року; далі - Закон № 2343-XII).
За приписами статті 35 Закону №2343-XII під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
З наведеної норми вбачається, що мирова угода у процедурі банкрутства є правочином, який змінює строки виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами, які виникли з раніше укладених ними правочинів або інших підстав. Унаслідок укладення мирової угоди у процедурі банкрутства виникнення нових або додаткових зобов'язань не відбувається, проте змінюється строк виконання зобов'язань за раніше укладеними правочинами між боржником та його кредиторами або їх розмір.
19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 4212-VI), яким Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.
У пункті 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2343-XII (у редакції Закону №4212-VI) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Звідси, оскільки провадження у справі про банкрутство КС "Перше кредитне товариство" було відкрито 31 травня 2011 року, застосуванню до правовідносин за участю цього боржника підлягають положення Закону №2343-XII.
Отже, в силу норм Закону №2343-XII, мирова угода у справі про банкрутство є самостійною судовою процедурою щодо боржника у справі про його банкрутство, то умови, порядок укладання та виконання такої мирової угоди, а також наслідки її невиконання були врегульовані нормами Закону №2343-XII, які є спеціальними.
Відповідно до частин першої - третьої статті 37 Закону №2343-XII мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.
Наслідки невиконання боржником мирової угоди визначені статтею 39 Закону № 2343-XII. Так, частинами першою, другою статті 39 цього Закону встановлено, що за заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України. Визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 39 Закону № 2343-XII мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів. Розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів.
Крім того, згідно із частиною восьмою статті 39 Закону №2343-XII у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.
Відтак спеціальними нормами Закону №2343-XII, які регламентують взаємини кредиторів та боржника у справі про банкрутство останнього, було передбачено право кредитора захистити свої права у випадку невиконання боржником мирової угоди як шляхом її розірвання за рішенням суду, так і шляхом пред'явлення своїх вимог до боржника.
З наведених норм права вбачається, що, на відміну від ухвали суду про затвердження мирової угоди у позовному провадженні, ухвала про затвердження мирової угоди у процедурі банкрутства не є виконавчим документом та не підлягає примусовому виконанню виконавчою службою. Невиконання боржником своїх договірних зобов'язань у строки, зазначені у мировій угоді, затвердженій у процедурі банкрутства, може мати наслідком звернення кредитора до суду з вимогами до боржника про стягнення заборгованості в розмірі, передбаченому мировою угодою, в позовному або наказному провадженні, встановленому процесуальним законодавством.
За положеннями ч.1 ст.3 ГПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.329 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Згідно ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже, за таких умов до ухвали про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство не може бути застосовано положення частин першої - четвертої статті 78 ГПК України (у редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали Господарського суду Одеської області від 05 квітня 2016 року в справі №7/17-2087-2011), частин першої - четвертої статті 192, статті 193 ГПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), оскільки спеціальним законом, що регулює процесуальні дії по банкрутських справах, був чинний на той час Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким визначено інший процедурний порядок затвердження, виконання, розірвання мирової угоди.
Даних висновків суд дійшов з врахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.01.2021р. по справі №916/661/20.
Враховуючи викладене, оскільки ухвала про затвердження мирової угоди від 05.04.2016р. у справі № 7/17-2087-2011 не є виконавчим документом, не підлягає судом розгляду та повертається заявнику заява від 20.04.2021р. за вх.№3-213/21 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа по справі №7/17-2087-2011.
Керуючись ст.ст.232, 233, 234, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Повернути ОСОБА_1 заяву від 20.04.2021р. за вх.№3-213/21 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа по справі №7/17-2087-2011.
2. У відповідності до ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 21.04.2021р. та згідно ч.2 ст.254, ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І.А. Малярчук