13 квітня 2021 року Справа № 915/157/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Південна енергетична компанія” (65009, м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. 2, оф. № 1, код ЄДРПОУ 13877727)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона (код ЄДРПОУ 20915546)
про стягнення 12205,16 грн.
10.02.2021 до Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Південна енергетична компанія” з позовною заявою б/н від 08.02.2021 (вх. № 2080/21), в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” заборгованість в сумі 12205,16 грн., яка складається з: 10014,12 грн. - основної заборгованості за договором № 03/06/19 від 10.06.2019 (реєстраційний номер 19-123-11-19-05526 від 26.06.2019) на виконання проектних робіт, 510,71 грн. - інфляційних втрат, 278,35 грн. - 3 % річних, 700,99 грн. - пені, 700,99 грн. - штрафу, а також суму сплаченого судового збору.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.
Від відповідача 05.03.2021 до суду надійшов відзив № 32/236 від 03.03.2021 (вх. №3437/21) на позовну заяву, за змістом якого він визнає наявність основної заборгованості у розмірі 10014,12 грн., просить зменшити заявлені до стягнення пеню та штраф на 90% з огляду на відсутність вини в діях відповідача як підстави для відповідальності, та наголошує на відсутності доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань.
Відповідач зазначає, що у зв'язку із зростанням простроченої заборгованості ДП “Гарантований покупець” перед ДП “НАЕК “Енергоатом”, а саме зменшенням обсягу відпуску електроенергії, зросла фінансова криза неплатежів, що призвело до несплати у передбачені договором терміни за поставлений товар, а тому вина як підстава для відповідальності відповідача відсутня. Відповідач стверджує, що не ухилявся від сплати основної суми заборгованості, а став заручником обставин, викликаних кризою неплатежів.
Розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив наступне.
10 червня 2019 року між Державним підприємством Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція”, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Південна енергетична компанія”, як виконавцем, був укладений Договір на виконання проектних робіт № 03/06/19 (реєстраційний номер 19-123-11-19-05526 від 26.06.2019)(далі - Договір), відповідно до предмету якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець приймає на себе виконання проектних робіт за темою: “Заміна розрядників ПЛ 750 кВ “Дніпро” на ОПН”. Код згідно з ДКПП ДК 016:2010 - 71.12 (п. 1 Договору).
Відповідно до умов вказаного Договору:
- вартість робіт згідно цього договору та відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього договору, складає: 302939,76 грн. Крім цього, ПДВ: 60587,95 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 363527,71 грн. (п.2.1 Договору);
- оплата виконаних робіт здійснюється після кожного етапу відповідно до календарного плану (додаток № 3) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця потягом 45 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.2 Договору);
- наукові, технічні, економічні та інші вимоги до робіт, що є предметом цього договору, визначаються Технічним завданням на розробку проектно-кошторисної документації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.1 Договору);
- термін виконання договору: початок - дата укладання Договору, закінчення: 31.10.2019 року (п. 4.8 Договору);
- належним виконанням робіт за Договором є підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт (п. 5.9 Договору);
- за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% від вартості простроченого платежу. Якщо порушення строків оплати виконаних робіт продовжується понад тридцяти днів, замовник сплачує додатковий штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченої в строк роботи (п. 6.2 Договору);
- виплати штрафних санкцій не звільняють сторони від виконання договірних зобов'язань (п. 6.4 Договору);
- всі спори і розбіжності, які можуть виникнуть з цього договору або у зв'язку з ним, будуть вирішуватися сторонами згідно претензійного порядку (п. 7.1 Договору);
- сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов'язана поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову (п. 7.2 Договору);
- претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання (п. 7.3 Договору);
- у разі незадоволення претензії або не отримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей в претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. 7.4 Договору);
- Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Термін дії цього Договору до 31.12.2019 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що залишились невиконаними (п. 10.1 Договору).
30.10.2019 сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 (реєстраційний номер 19-123-11-19-05526 від 29.11.2019) до Договору, якою, зокрема, було викладено в новій редакції Додаток № 3 “Календарний план”.
Вищенаведений Договір, а також додатки та додаткова угода до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
На виконання умов вищенаведеного Договору між сторонами були підписано без будь-яких зауважень та заперечень:
- Акт здачі-приймання виконаних робіт № 03/06/19-1 від 30.08.2019. У вказаному акті замовником та виконавцем погоджено, що вартість робіт за звітний період складає 314927,71 грн.; належить до оплати: 314927,71 грн.
- Акт здачі-приймання виконаних робіт № 03/12/2019 від 27.12.2019. У вказаному акті замовником та виконавцем погоджено, що вартість робіт за звітний період складає 10014,12 грн.; належить до оплати: 10014,12 грн.
Відповідач, у свою чергу, здійснив лише часткову оплату за виконані роботи на суму 314927,71 грн.
10.12.2020 з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № ЮЭ-12/42 від 09.12.2020, в якій просив впродовж 3-х календарних днів здійснити оплату за виконані за Договором роботи в сумі 10014,12 грн. на відповідні реквізити виконавця.
Відповідач направив позивачу відповідь на претензію № 51/215 від 06.01.2021, з якої вбачається, що станом на 04.01.2020 за Договором № 03/06/19 від 10.06.2019 існує кредиторська заборгованість в сумі 10014,12 грн. з урахуванням ПДВ. Несвоєчасна оплата викликана тим, що в умовах функціонування нового ринку електричної енергії існує величезна заборгованість ДП “Гарантований покупець” перед ДП “НАЕК “Енергоатом” за відпущену електричну енергію.
Позивач вказує, що на дату подання позову частина вартості виконаних робіт за Договором відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за виконані роботи у даній справі закон покладає на замовника.
З аналізу вищевказаного укладеного між сторонами Договору вбачається, що Договір на виконання проектних робіт № 03/06/19 від 10.06.2019 за своєю правовою природою є договором підряду.
Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про підряд.
Так, відповідно до приписів ч.ч. 1-2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
У відповідності до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
За даними позивача, які підтверджені відповідачем, останній оплату робіт, виконаних за Актом здачі-приймання виконаних робіт № 03/12/2019 від 27.12.2019, не здійснив.
Отже, враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за виконані роботи за Договором на виконання робіт № 03/06/19 від 10.06.2019.
Твердження відповідача у відзиві про наявність фінансової кризи та відсутність вини підприємства як підстави для відповідальності, судом не приймаються, оскільки відповідно змісту ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про те, що позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 10014,12 грн. зазначено правильно, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу за період з 07.03.2020 по 08.02.2021: інфляційні витрати на суму 510,71 грн.; 3 % річних на суму 278,35 грн.; пеню на суму 700,99 грн.; штраф на суму 700,99 грн.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відмічає, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Водночас, перевіривши за допомогою програми “Законодавство” розрахунок інфляційних витрат, нарахованих на загальну сумі 10014,12 грн. за період з 07.03.2020 по 08.02.2021, судом встановлено, що її розмір становить 562,73 грн., проте суд не виходячи за межі позовних вимог задовольняє досліджувані вимоги у межах заявленої суми - 510,71 грн.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За змістом п. 6.2 укладеного між сторонами Договору за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% від вартості простроченого платежу. Якщо порушення строків оплати виконаних робіт продовжується понад тридцяти днів, замовник сплачує додатковий штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченої в строк роботи.
Таким чином на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та положень Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
Перевіривши розрахунки пені та штрафу, суд дійшов висновку, що розрахунки є арифметично вірними.
При цьому, відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір пені та штрафу на 90 %.
Звертаючись з зазначеним у відзиві клопотанням відповідач мотивує його настанням кризової економічної ситуації, відсутністю вини підприємства у порушенні зобов'язання. Також, відповідач просить суд взяти до уваги, що не ухиляється від сплати суми основної заборгованості, а в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань за Договором.
Оцінивши викладені відповідачем та позивачем обставини та дослідивши надані ними докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до приписів ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені та штрафу зменшувати їх розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Під час прийняття рішення по даній справі судом також досліджується ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач визнає наявність заборгованості у спірних правовідносинах та зазначає про її непогашення саме внаслідок кризової економічної ситуації, та оскільки в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану товариства у зв'язку з порушенням відповідачем умов спірного договору, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити частково та зменшити розмір штрафних санкцій до 700,00 грн. (350,00 грн. - пені та 350,00 грн. - штрафу), що на переконання суду є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, а нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат та певної суми пені та штрафу у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору.
З урахуванням наведеного, у стягненні іншої частини пені та штрафу слід відмовити.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, однак, без урахування зменшення судом суми пені та штрафу.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона код ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Південна енергетична компанія” (65009, м.Одеса, вул. Педагогічна, буд. 2, оф. № 1, код ЄДРПОУ 13877727) 10014,12 грн. - основного боргу, 510,71 грн. - інфляційних витрат, 278,35 грн. - 3 % річних, 350,00 грн. - пені, 350,00 грн. - штрафу, а також 2270,00 грн. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення суду складено та підписано 19.04.2021.
Суддя В.С. Адаховська