08 квітня 2021 року Справа № 915/91/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.
за участю представників учасників справи:
від позивача: адвокат Гайдаржий А.В.,
від відповідача: Заболотна А.В.,
присутній від Южноукраїнської міської ради: Божко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дев'ятий квартал» (55002, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 52, код ЄДРПОУ 40517087), поштова адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Соборна, 12-б, оф. 218 (адвокат Гайдаржий А.В.),
до відповідача: Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 48, код ЄДРПОУ 20910974),
про: відшкодування збитків у сумі 64320,00 грн.
27.01.2021 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дев'ятий квартал» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 26.01.2021 (вх. № 1186/21), в якій просить стягнути з Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради 64320,00 грн. збитків, а також витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 01.02.2021 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
03.02.2021 до суду від позивача надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд» 03.02.2021 (вх. № 1637/21), про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 08.02.2021 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 04.03.2021.
22.02.2021 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він не визнає позов в повному обсязі з огляду на те, що позивачем в порушення приписів параграфу 4 глави 58 книги 5 Цивільного кодексу України було укладено з ФОП Русановською О.О. договір оренди нерухомого майна - площею 67 кв.м в будинку 52 по вул. Дружби Народів в м.Южноукраїнськ, без урахування того, що вказане нерухоме майно перебуває у комунальній власності. Відповідач зазначає, що позивачем неправомірно передано в оренду нерухоме майно, що належить до власності територіальної громади в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.11.2016 та дане право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Відповідач зазначає, що подальше скасування свідоцтва про право власності на спірне нерухома майно не змінює фактичного права власності, оскільки свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб'єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Право власності на спірне нерухоме майно виникло у відповідача на підставі правовстановлюючого документу - рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 06.09.2001 №352 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Южноукраїнська житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури від ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК «Енергоатом», яким затверджено акти приймання-передачі відомчого житлового фонду об'єктів соціальної інфраструктури в комунальну власність міста Южноукраїнська, на підставі якого видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке на теперішній час є дійсним та не оскарженим. На підставі викладеного, відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявності усіх чотирьох складових заподіяння збитків, передбачених приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України. У зв'язку з цим, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.03.2021, занесеною до протоколу судового засідання, суд відклав розгляд справи на 08.04.2021.
15.03.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів про право власності відповідача, в т.ч. на спірне нежитлове приміщення.
19.03.2021 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач зауважує, що відповідачем у даній справі є виконавчий комітет Миколаївської міської ради, тоді як відзив та клопотання про залучення додаткових документів подані Южноукраїнською міської радою. Вказані особи є різними юридичними особами, тому суд, на думку позивача, не має права приймати документи та відзив, подані Южноукраїнською міською радою.
З наданого відзиву та клопотання про залучення додаткових документів вбачається, що вони підписані міським головою В.В. Онуфрієнком.
Суд вважає за доцільне прийняти надані відзив та додаткові документи, які фактично подані міським головою Южноукраїнської міської ради, який в силу приписів ст. ст. 1, 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста та одночасно очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
В судовому засіданні 08.04.2021 позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив у повному обсязі, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні також зауважив, що вважає договір оренди, укладений позивачем та ФОП Русановською О.О. недійсним, оскільки при його укладанні не було дотримано вимог Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та не було прийнято рішення про передачу частини нерухомих приміщень будинку в оренду загальними зборами ОСББ.
08.04.2021 позивач надав суду письмові пояснення щодо того, що договір оренди був укладений позивачем правомірно із проведенням попередньо загальних зборів ОСББ «Дев'ятий квартал» та надав суду копію протоколу даних загальних зборів №3 від 16.09.2019, на яких було прийнято рішення щодо передання в оренду приміщень №№4,5 загальною площею 67 кв.м ФОП Русановській строком до 01 жовтня 2021 року з розміром орендної плати 80 грн. в місяць.
Відповідно до змісту статей 233, 240 ГПК України, 08.04.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 20.10.1986 було прийнято в експлуатацію гуртожиток №9 з блоком-вставкою та блоком обслуговування. Згідно зазначеного акту, до складу гуртожитку не входили будь-які окремі нежитлові приміщення (а.с.5-8).
В подальшому, 06.09.2001 згідно з актом приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність зазначений вище гуртожиток №9 було передано у комунальну власність територіальної громади м. Южноукраїнська. Згідно зазначеного акту, до складу гуртожитку не входили будь-які окремі нежитлові приміщення, окрім приміщень підвалу та горища (а.с.9-11).
Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №619 від 12.12.2007 “Про зміну статусу будинків № 52, 56 по вул. Дружби народів” (а.с. 13), прийнятим на підставі п.п. “а” ст. 30 та ст. 40 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 15 Житлового кодексу України вирішено:
1. Змінити статус будинків №52, 56 по вул. Дружби народів з “гуртожиток” та “житловий будинок”.
2. Комунальному підприємству “Житлово-експлуатаційне об'єднання”:
2.1 привести у відповідність до чинного законодавства правовстановлюючі документи;
2.2 надати списки осіб, які зареєстровані в гуртожитках №9, 9-А по вул. Дружби народів, 52, 56;
2.3 при видачі свідоцтва на право власності на житло вказувати площу місць загального користування (кухня, балкон, коридор блок-секцій), розподілену пропорційно займаній житловій площі;
3. Доручити громадській комісії з житлових питань при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради розгляд заяв громадян, які зареєстровані у будинках №52, 56 по вул. Дружби народів, та наданих ними документів щодо видачі ордерів на займані ними житлові площі.
На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, 09.04.2008 за територіальною громадою в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області було зареєстроване право власності із видачею виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради свідоцтва про право комунальної власності на житловий дев'ятиповерховий будинок по вул. Дружби Народів, 52, м. Южноукраїнськ Миколаївської області (загальна площа - 5249,2 кв.м, житлова площа - 2733,5 кв.м, загальна площа нежитлових приміщень - 237,70 кв.м) (а.с. 14).
Згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно №18563640 від 18.04.2008 року право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Южноукраїнськ 18.04.2008, реєстраційний номер 22859846, номер запису 550 в книзі 21 (а.с. 14 звор.бік).
11.04.2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №619 від 12.12.2007 року територіальній громаді в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради видано свідоцтво про право комунальної власності на житловий дев'ятиповерховий будинок по вул. Дружби Народів, 56, м. Южноукраїнськ Миколаївської області (загальна площа - 5270,9 кв.м, житлова площа - 2763,8 кв.м, загальна площа нежитлових приміщень - 186,0 кв.м) (а.с. 11).
Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №18563469 від 18.04.2008 року право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Южноукраїнськ 18.04.2008 року, реєстраційний номер 22893524, номер запису 551 в книзі 21 (а.с. 13).
30.05.2016 зареєстровано об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дев'ятий квартал», про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 22).
Після створення вказаного об'єднання співвласників, 14.06.2016 комісією у складі представників комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об'єднання” та голови правління ОСББ «Дев'ятий квартал» складений акт №237 про списання відповідно багатоквартирного будинку №52, розташованого на вулиці Дружби Народів у місті Южноукраїнську, з балансу комунального підприємства “Житлово-експлуатаційне об'єднання” (а.с. 23).
В подальшому, ОСББ «Дев'ятий квартал» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до територіальної громади міста Южноукраїнська в особі Южноукраїнської міської ради про часткове визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, зокрема, свідоцтва від 09.04.2008 про право власності на нерухоме майно на житловий будинок №52 по вул. Дружби Народів у м.Южноукраїнську в частині права власності на нежитлові приміщення загальною площею 237,7 кв.м.
Рішенням суду від 14.02.2019 у справі №915/1096/18, залишеним в силі постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.04.2020, позовні вимоги ОСББ «Дев'ятий квартал» були задоволені, зокрема, визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане 09.04.2008 року виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради на дев'ятиповерховий житловий будинок №52 по вул. Дружби Народів у м. Южноукраїнську в частині посвідчення права власності територіальної громади в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на нежитлові приміщення загальною площею 237,70 кв.м.
16 вересня 2020 року між об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дев'ятий квартал», як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем Русановою Оленою Олександрівною, як орендарем, був укладений договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю у строкове платне користування майно згідно схеми, розташоване за адресою Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 52 (№4 «Комора речей» та №5 «Ізолятор») (загальна площа 67 кв.м), а орендар зобов'язався здійснювати орендну плату згідно з цим договором та виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором.
Умовами п. 2.1 даного договору його учасники узгодили, що орендна плата є фіксованою та складає 80 грн. за один кв.м на місяць та складає 5360,0 грн. без ПДВ.
Відповідно до умов п. 4.1.1 даного договору, орендодавець зобов'язався передати орендарю об'єкт оренди у строк до 01.10.2020.
Згідно з умовами п.4.4.7 даного договору, орендар має право відмовитись від договору у випадку порушення орендодавцем обов'язку, передбаченого п.4.1.1 цього договору.
Позивач листом б/н від 16.09.2020 звернувся до виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради (а.с.42), в якому зазначав про недосягнення згоди щодо оренди приміщення, у якому розміщений міський архів та вимагав звільнення займаних архівом приміщень по вул.Дружби Народів, 52, у строк до 01.10.2020.
У цьому ж листі позивач повідомляв відповідача, що об'єднанням укладено договір оренди цих приміщень з іншим орендарем.
Фізична особа-підприємець Русанова О.О. листом б/н від 21.10.2020 повідомила позивача про те, що вона відмовляється від договору оренди приміщення №4 та №5 на першому поверсі багатоквартирного будинку по вул. Дружби народів, 52, що був укладений 16.06.2020 у зв'язку з тим, що станом на 01.10.2020 ці приміщення не були передані орендарю та зайняті міським архівом.
Вказана відмова орендаря від договору оренди та незвільнення міським архівом виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради спірних приміщень стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) у сумі 64320,0 грн., який складається із сум орендної плати, які позивач розраховував отримати впродовж дії договору оренди, укладеного з ФОП Русановською О.О.
При прийнятті рішення у даній справі судом враховано наступне.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
Враховуючи припис частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.
Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду (постанова від 25 червня 2019 року у справі №910/422/18).
Водночас наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанова ВС у складі колегії суддів КГС від 12 жовтня 2018 року по справі № 906/824/17.
Також, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду висловився, що упущена вигода - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2019 року № 910/9278/18).
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в судовому порядку (справа №915/1096/18) визнав частково недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення загальною площею 237,7 кв.м в будинку№52 по вул. Дружби Народів в м.Южноукраїнську Миколаївської області.
Станом на момент укладання з ФОП Русановською О.О. договору оренди нежитлових приміщень в даному будинку позивач фактично не мав у користуванні та розпорядженні спірних нежитлових приміщень.
Переговори з позивачем щодо добровільного повернення спірного нерухомого майна результатів не надали та позивач звернувся за захистом свого права до Господарського суду Миколаївської області.
Вказане підтверджується наданою позивачем копією ухвали суду від 09.09.2020 у справі №915/1119/20 про відкриття провадження у справі за позовом ОСББ «Дев'ятий квартал» до територіальної громади міста Южноукраїнськ в особі Южноукраїнської міської ради та виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
За повідомленням представника позивача станом на дату розгляду справи 915/91/21 судове рішення у справі №915/1119/20 не прийнято.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач, фактично, не мав у своєму володінні та користуванні того нерухомого майна (спірні приміщення №4 та №5 загальною площею 67 кв.м), яке він зобов'язався передати ФОП Русановській О.О. в оренду за договором від 16.09.2020.
На підставі викладеного, у суду відсутні правові підстави вважати договір оренди б/н від 16.09.2020 документом, що беззастережно підтверджує реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ч.ч.1,2 ст. 76 ГПК України).
Згідно з приписами ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
За змістом ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
За наслідком дослідження, докази відповідача переважили доводи позивача, які зазначені у позовній заяві.
На переконання суду, позивачем не доведено належними на допустимими доказами, що він вжив всіх достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків, а саме, спочатку отримав спірне нерухоме майно від виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради і лише потім вживав заходів щодо передачі його в оренду у випадку необхідності та за відсутності інших можливостей у використанні спірного нерухомого майна для потреб співвласників багатоквартирного будинку.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо недійсності договору оренди від 16.09.2020, укладеного між позивачем та ФОП Русановською О.О., оскільки обставини укладення даного договору та його дійсності не входять до предмету даного спору.
Твердження відповідача щодо належності спірних нежитлових приміщень саме територіальній громаді міста Южноукраїнськ в особі Южноукраїнської міської ради підтверджують наявність спору між сторонами стосовно належності цих нежитлових приміщень та передчасність дій позивача по переданню їх в оренду без фактичного попереднього отримання цих приміщень від виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради, і, як наслідок, не доведення позивачем фактичного вжиття усіх достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків.
Крім того, судом враховано, що заявлена позивачем до стягнення сума коштів являє собою дохід, який позивач міг би отримати від передачі спірного нерухомого майна в оренду, однак позивачем не враховано можливі витрати на отримання спірного майна, тобто вказані розрахунки завданої шкоди у вигляді упущеної вигоди є суто теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовує наведених вище висновків.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку із недоведеністю позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253,254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України.
Повний текст рішення суду складено та підписано 19.04.2021.
Суддя В.С. Адаховська