79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.04.2021 Справа № 914/504/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські юридичні технології”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут”, м. Львів
про стягнення 169630,81 грн
Суддя Мороз Н.В.
Представники сторін не викликались
Суть спору:
Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю “Українські юридичні технології” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” про стягнення 169630,81 грн.
Ухвалою суду від 03.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику сторін. Встановлено строк на подання відзиву та відповіді на відзив на позовну заяву.
Заперечень від сторін проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у встановлений чинним процесуальним законом строк не надходило.
На адресу 23.03.2021 суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
На адресу суду 31.03.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст. 13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 18.12.2018 між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії, відповідно до якого позивачем перераховувались відповідачу грошові кошти у якості попередньої оплати за електричну енергію, що підтверджується платіжними дорученнями. Оскільки з 01.12.2020 позивач змінив постачальника електричної енергії, а відповідач припинив постачання електроенергії за договором, у позивача виникла переплата за електроенергію у розмірі 169630,81 грн. Зазначений факт підтверджується актом звірки розрахунків від 11.01.2021, який підписаний та скріплений печатками сторін у справі.
29.01.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією повернути 169630,81 грн надмірно сплачених коштів, однак така задоволена не була.
Ствердив, що відповідач у своєму відзиві не заперечив наявність заборгованості перед позивачем з попередньої оплати за договором про постачання електричної енергії споживачу, дію якого було припинено на підставі п. 13.5 договору та ст. 59 Закону України «Про ринок електроенергії».
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 169630,81 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачеві нараховано штраф у розмірі 180405,16 грн, що стало підставою для звернення відповідачем з позовною заявою в Господарський суд Львівської області про стягнення з позивача штрафу (справа № 914/624/21, суддя Трускавецький В.П.). Оскільки між позивачем та відповідачем не врегульовані відносини заборгованості згідно встановленого штрафу за дострокове розірвання/припинення договору, вважає позовну заяву ТзОВ «Українські Юридичні Технології» не обгрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Обставини справи.
18.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські юридичні технології», було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу.
Договір укладено між сторонами згідно з п.2 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 шляхом приєднання позивача до публічного договору про постачання електричної енергії споживачу, шляхом подання позивачем відповідачу письмової заяви - приєднання від 18.12.2018, зареєстрованої відповідачем 19.12.2018, про що свідчить відбиток штампу канцелярії відповідача.
Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Обсяг проданої за розрахунковий період електричної енергії визначається оператором системи розподілу та підтверджується шляхом підписання між постачальником та споживачем акту прийому-передачі товарної продукції (п. 2.3).
Відповідно до п. 3.1 договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.
Приписами п 3.2 договору передбачено, що споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору.
Згідно до п. 5.2 договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком 2 до цього договору. Для одного об'єкта споживача (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Згідно умов п. 5.6 договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на банківський рахунок постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на розрахунковий рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Розрахунковий рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Відповідно до п.5.7. договору, оплата здійснюється споживачем у строки, визначені в обраній споживачем комерційній пропозиції, що є додатком № 2 до договору.
Додатковою угодою №1 про внесення змін до договору від 18.12.2018 про постачання електричної енергії споживачу, укладеною між сторонами 18.08. 2020, внесено зміни в додаток № 2 в частині назви Комерційної пропозиції, а саме: змінено назву додатку № 2 з «Комерційна пропозиція №5» на «Комерційна пропозиція № 11 ТзОВ «УЮТ» та викладено графу «Спосіб оплати» п. 2 умов додатку №2 до договору у новій редакції, згідно з якою: «Оплата за електричну енергію за відповідний розрахунковий період здійснюється споживачем плановим платежем з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично спожиту електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Споживач здійснює плановий платіж на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальником в наступний термін: - до 23 числа поточного розрахункового періоду - 100% вартості договірного обсягу споживання електричної енергії.
Розрахунок планового платежу визначається споживачем самостійно як добуток договірного (прогнозованого) обсягу електричної енергії, заявленого на поточний розрахунковий період із врахуванням відсотка планового платежу, на ціну електричної енергії у попередньому звітному місяці. Остаточний розрахунок споживача здійснюється на підставі обсягу фактично спожитої електричної енергії, визначеної оператором системи розподілу, з врахуванням сум планових оплат за електричну енергію.».
Згідно до п.10.1 договору, споживач має право в будь - який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймі за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або строк, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).
Відповідно до п.13.5 договору, дія цього договору припиняється у наступних випадках: анулювання постачальнику ліцензії на постачання; банкрутство або припинення господарської діяльності постачальником; зміни власника/користувача об'єкта споживача; зміни електропостачальника.
Приписами п. 13.7 договору передбачено, що усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін, або направлені електронною поштою на вказану в цьому договорі електронну адресу сторони. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача або дата отримання стороною повідомлення про надходження іншій стороні відповідного повідомлення на електронну адресу.
Споживач зобов'язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до договору, а також у разі реорганізації чи ліквідації споживача, порушення справи про банкрутство споживача, відчуження та/ або звільнення об'єктів, куди здійснюється постачання електричної енергії за цим договором.
09.11.2020 позивачем надіслано відповідачу повідомлення № 13 про зміну електропостачальника з 01.12.2020 року та проведенням остаточного розрахунку, яке отримано відповідачем 30.11.2020.
Відповідачем 03.12.2020 надіслано лист №904-5531 позивачеві та рахунок про сплату штрафу за дострокове розірвання/припинення договору, у зв'язку з зміною з 01.12.2020 року постачальника електричної енергії та дострокового розірванняприпинення договору про постачання електричної енергії споживачу.
11.12.2020 на адресу відповідача позивач надіслав відповідь на лист, щодо непогодження із нарахуванням відповідачем штрафу.
В процесі зміни електропостачальника, позивачем на підставі наданих відповідачем рахунків було перераховано на рахунок відповідача платежі по договору за активну електроенергію на загальну суму 350 000,00 грн, згідно платіжних доручень від 20.11.2020 №1368 - 200 000,00 грн (попередня оплата за грудень 2020); від 18.12.2020 №1504 - 150 000,00 грн (попередня оплата за січень 2021).
Актом приймання - передавання товарної продукції від 30.11.2020, постачальником електричної енергії передано споживачеві електричну енергію в обсязі 57738 кВт.г. на суму 180405,16 грн.
11.01.2021 між позивачем та відповідачем підписано акт звірки розрахунків, надмірно сплачених коштів на суму 169630,81 грн.
29.01.2021 за вих. №2901-21 позивач рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, звернувся до відповідача з претензією про повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 169 630,81 грн, яка залишена без відповіді та задоволення.
З метою захисту порушеного права, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення попередньої оплати у розмірі 169 630,81 грн.
Оцінка суду.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
11.06.2017 набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VIII, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2018, який укладено шляхом подання позивачем відповідачу письмової заяви - приєднання від 18.12.2018, зареєстрованої відповідачем 19.12.2018.
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі виставлених відповідачем рахунків, позивачем здійснювалась попередня оплата за активну електроенергію на загальну суму 350 000 грн (належним чином засвідчені копії рахунків та платіжних доручень містяться в матеріалах справи). Факт постачання відповідачем позивачу електричної енергії в обсязі 57738 кВт.г. на суму 180405,16 грн підтверджується актом приймання - передавання товарної продукції від 30.11.2020, який підписаний обома сторонами.
Умовами договору передбачено право споживача змінити електропостачальника. Скориставшись наданим правом, позивач повідомив відповідача про зміну електропостачальника. У зв'язку із такою зміною, в силу умов договору, дія договору припиняється. Факт припинення договору з 01.12.2020 відповідачем не заперечувався.
З метою врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.11.2021 вих. № 2901-21 щодо повернення 169630,81 грн надмірно сплачених коштів. Вказана заява позивача залишена відповідачем без задоволення.
З наведених вище фактичних обставин справи, не спростованих відповідачем, випливає, що у зв'язку з зміною електропостачальника та припиненням дії договору, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, як споживачем електричної енергії, у розмірі попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, а саме 169594,84 грн (350000 грн- 180405,16 грн), а не 169630,81 грн, як вказує позивач. Доказів зворотнього суду не надано.
Згідно з ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідач належних та допустимих доказів повернення позивачу попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, суду не надав.
Посилання відповідача на не врегульовані сторонами відносини заборгованості у зв'язку з виставленим відповідачем штрафом за дострокове розірвання/припинення договору є предметом спору у справі № 914/624/21, що розглядається Господарським судом Львівської області, не впливає на вирішення даного спору та не спростовує законних вимог позивача щодо стягнення попередньої оплати за електричну енергію у розмірі 169594,84 грн.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Враховуючи дослідженні та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими поданими доказами, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення частково, у розмірі 169594,84 грн.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” (79016, м. Львів, вул. Шевченка, буд.1, ідентифікаційний код 42092130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські юридичні технології” (79060, м. Львів, вул. Наукова 7А, ідентифікаційний код 31729462) - 169594,84 грн попередньої оплати та 2543,92 грн - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Н.В. Мороз