ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2021Справа № 910/2656/21
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/2656/21
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»
про стягнення 23 245,12 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 23 245,12 грн, з яких 23 018,09 грн. страхового відшкодування, 181,62 грн. пені, 45,41 грн. 3% річних.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку із завданням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу KIA, державний номер НОМЕР_1 , водієм транспортного засобу Chevrolet, державний номер НОМЕР_2 цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/002345425, та право вимоги за якою перейшло до позивача.
Ухвалою суду від 22.02.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2656/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 22.02.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
16.03.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивач надав два рахунки з однаковими видами робіт, проте вартість таких робіт відрізняється. Також відповідач вказує на те, що автотранспортного засобу KIA, державний номер НОМЕР_1 неодноразово піддавався ремонту до моменту ДТП, а тому в силу приписів п.п. 7.36-7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів має бути застосований коефіцієнт фізичного зносу, оскільки складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ KIA, державний номер НОМЕР_1 відновлювали ремонтом.
Позивач у відповіді на відзив, яка отримана Господарським судом міста Києва 19.03.2021, зазначив, що рахунок-фактура №00002027 від 05.08.2020 на суму 23 018,09 грн. було виставлено ТОВ «Автоцентр на Харківському», у зв'язку з підвищенням цін, що вбачається з листа останнього, а з наявного в матеріалах справи акту виконаних робіт від 28.08.2020 №0000050972 вбачається, що вартість відновлювального ремонту автотранспортного засобу KIA, державний номер НОМЕР_1 склала 23 018,09 грн. Крім того, позивач підтвердив факт виконання робіт на автотранспортному засобі KIA, державний номер НОМЕР_1 по заміні деталей, що не є складовими частинами кузова, кабіни, рами, на підтвердження яких подав акт виконаних робіт від 19.03.2020 №0000048335. Тобто, було замінено окремі складники автомобіля, і строк експлуатації автомобіля складав 1,52 року, тобто не перевищував 7 років, а тому коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 08.07.2020 у справі №752/11623/20 вбачається, що 07.06.2020 о 11 год. 55 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобіль марки Chevrolet, державний номер НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Михайла Максимовича, 28, був неуважний, не врахував дорожньої обстановки, не слідкував за її зміною, не обрав безпечної дистанції, в результаті чого здійснив наїзд на транспортний засіб КIA, державний номер НОМЕР_1 , що призвело до їх механічних пошкоджень.
Даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки KIA, державний номер НОМЕР_1 .
Пошкоджений автомобіль застрахований у Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Стархування» на підставі до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №209.19.2504745 від 16.12.2019.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Таким актом є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до ст. 5 Закону, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
З матеріалів справи та положень ст. 512, 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача в порядку суброгації.
Як зазначає Верховний Суду України в листі від 19.07.2011, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Хоч і регрес, і суброгація виникають на підставі закону, проте вказані підстави є різними. Так суброгація виникає, зокрема, на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", а регрес, зокрема, на підставі ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Між поняттями суброгації та регресу існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку. При регресі - з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.
Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.
У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.
За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з частинами 1-3 статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки KIA, державний номер НОМЕР_1 , та власнику автомобіля завдано шкоду, визначену на підставі рахунку №0000002027 від 05.08.2020 на суму 23 018,09 грн., складеного ТОВ «Автоцентр на Харківському», яке здійснювало відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля.
Позивачем було складено страхові акти №3.20.1583-1 від 05.08.2020 та №3.20.1583-2 від 06.08.2020, згідно яких подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування загалом в розмірі 23 018,09 грн.
Кошти в розмірі 23 018,09 грн. були перераховані позивачем згідно платіжних доручень № ЦО04113 від 05.08.2020 та №ЦО04164 від 07.08.2020 на рахунок ТОВ «Автоцентр на Харківському», яке здійснювало відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 23 018,09 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Щодо заперечень відповідача проти позову та розрахунку відповідачем страхового відшкодування з урахування коефіцієнта фізичного зносу, суд зазначає наступне.
З наявного в матеріалах справи Акту виконаних робіт №0000048335 від 19.03.2020, судом встановлено, що на автомобілі KIA, державний номер НОМЕР_1 були виконані роботи по заміні окремих складників автомобіля, зокрема, бампер, накладки бампера, підсилювач бампера, ліхтар задній лівий, та фарбуванню таких окремих складників.
Одночасно, при визначенні суми коефіцієнту фізичного зносу, який підлягає вирахуванню з суми страхового відшкодування, обов'язок виплати якого виник у відповідача, судом також враховано наступне.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Також згідно п/п «б», п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24 липня 2009 року підставою для нарахування зносу є відновлення ремонтом складових частин кузова, кабіни або рами.
Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Також згідно з пунктом 3.9 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.
Відповідно до пункту 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003р. за №1074/8395 (далі - Методика) коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Разом з тим, судом встановлено, що автомобіль KIA, державний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску.
З аналізу положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ) суд дійшов висновку, що бампер, підсилювач бампера, накладки бампера, ліхтар не є складовими частинами кузова, кабіни, рами, а є окремими складниками, відтак посилання відповідача на обов'язковість застосування коефіцієнту фізичного зносу є помилковими та необґрунтованими, в зв'язку з чим судом відхиляються.
Інших доказів того, що автомобіль KIA, державний номер НОМЕР_1 , експлуатувався в інтенсивному режимі, відновлювався ремонтом, мав корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформацій, експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), матеріали справи не містять.
А тому, розмір коефіцієнта фізичного зносу автомобіля KIA, державний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску становить 0.
У зв'язку з викладеним, надана відповідачем інформація, яка міститься в конфігурації «AudaHistory», не приймається судом як належний доказ по справі.
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки Chevrolet, державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки KIA, державний номер НОМЕР_1 , застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/002345425.
Відповідно до умов договору (полісу) №АО/002345425. страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки Chevrolet, державний номер НОМЕР_2 .
Зокрема, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 130 000,00 грн., розмір франшизи встановлено в розмірі 0,00 грн.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Chevrolet, державний номер НОМЕР_2 , застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/002345425, то відповідно до наведених положень Закону, обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем марки KIA, державний номер НОМЕР_1 , встановлена у судовому порядку.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Як встановлено судом, умовами полісу № АО/002345425 розмір франшизи встановлено в розмірі 0,00 грн., тому страхове відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача, не підлягає зменшенню на вказану суму та становить 23 018,09 грн.
Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу KIA, державний номер НОМЕР_1 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 23 018,09 грн. є обґрунтованими, однак передчасними, з огляду на наступне.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 181,62 грн. - пені та 45,41 грн. - 3% річних, нарахованих за період часу з 26.01.2021 по 18.02.2021.
Відповідач проти наданого позивачем розрахунку пені та 3% річних заперечує, у зв'язку з тим, що позивачем такі нарахування здійснювались із суми 23 245,12 грн. такі твердження судом відхиляються, оскільки з рахунку позивача, викладеного у позовній заяві вбачається, що нарахування здійснені на суму 23 018,09 грн.
Згідно пункту 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Приписами статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подано страхувальником позивачу 11.06.2020. Таким чином, позивач мав подати відповідачу заяву про страхове відшкодування у строк до 11.07.2020 включно.
Судом встановлено, що позивач надіслав відповідачу заяву № 6071/07-3.20.1583 про виплату страхового відшкодування тільки 15 жовтня 2020, яка отримана відповідачем 26.10.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
Враховуючи наведене, заява про виплату страхового відшкодування була подана з порушенням на 95 днів визначеного статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строку. Таким чином, строк виплати відповідачем страхового відшкодування збільшується на кількість днів такого прострочення.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
З огляду на викладене та враховуючи приписи статей 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов'язаний був здійснити виплату позивачу страхового відшкодування до 29 квітня 2021 року (90 днів з дня отримання заяви + 95 днів збільшення строку).
Враховуючи прострочення позивачем подання заяви про страхове відшкодування, відповідачем не було порушено строк для виплати страхового відшкодування станом на дату звернення позивачем із даним позовом до суду, відтак заборгованість у відповідача була відсутня. Отже, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування у сумі 23 018,09 грн. слід відмовити.
Оскільки позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 181,62 грн. - пені та 45,41 грн. - 3% річних є похідними від основної вимоги, вони також не підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 6378,78 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Суд вважає за доцільне зазначити, що позивачем не надано жодних доказів понесення витрат на правову допомогу, зокрема, позивачем не надано ні актів надання послуг, ні рахунків, ні платіжних доручень про здійснення оплати наданих послуг, тобто належних та допустимих доказів надання правничої допомоги та понесення витрат на правову допомогу матеріали справи не містять.
Таким чином, позивачем не подано до суду доказів щодо обсягу наданих йому правничих послуг та обґрунтування їх вартості.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 236-238, 47-252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя О.М. Спичак