ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2021Справа № 910/1012/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - М»
до Міністерства оборони України
про стягнення 28583,14 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - М» з вимогами до Міністерства оборони України про стягнення 23668,44 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані триваючим порушенням з боку відповідача щодо повернення грошових коштів отриманих без достатніх правових підстав, що встановлено рішенням суду.
Ухвалою суду від 01.02.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
09.02.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 01.02.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.02.2021 відкрито провадження у справі № 910/1012/21, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
18.02.2021 через канцелярію суду, позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач в порядку п. 2, ч. 2 ст. 46 ГПК України просив Суд збільшити розмір позовних вимог з 23668,44 грн. ( з яких : а) 14762,10 грн. - розмір інфляційних втрат, розрахований за період з 29.01.2020 по 14.01.2021; б) 8906,34 грн. - розмір 3% річних, розрахований за період з 29.01.2020 по 14.01.2021) до 28583,14 грн. ( з яких: а) 18966,48 грн. - розмір інфляційних втрат, розрахований за період з 29.01.2020 по 11.02.2021; б) 9616,66 грн. - розмір 3% річних, розрахований за період з 29.01.2020 по 11.02.2021).
Суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог оскільки відповідна заява подана позивачем з дотриманням вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а відтак подальший розгляд справи буде здійснюватися в межах стягнення 28583,14 грн., з яких: - 18966,48 грн. - розмір інфляційних втрат, розрахований за період з 29.01.2020 по 11.02.2021; - 9616,66 грн. - розмір 3% річних, розрахований за період з 29.01.2020 по 11.02.2021.
09.03.2021 через канцелярію суду, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує, що на його думку, позовні вимоги пред'явлені до неналежного відповідача та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
15.03.2021 через канцелярію суду, від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач спростовує твердження наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву.
29.03.2021 через канцелярію суду, від позивача надійшло письмове пояснення, у якому позивач стверджує, що позиція викладена відповідачем у відзиві на позовну заяву порушує основні принципи правосуддя та доступу до правосуддя в Україні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 4, ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини встановлені у рішенні Господарського суду м. Києва, які набрали законної сили, № 910/17542/19 від 27.02.2020 ( набрало законної сили 27.05.2020) та у рішенні № 910/12778/18 від 15.02.2019 ( набрало законної сили 23.09.2019) між тим ж сторонами та щодо того ж договору, тих же правовідносин, що склались між сторонами є преюдиціальними в розумінні ч. 4, ст. 75 ГПК України та не доводяться знову у справі № 910/1012/21.
Як вбачається з рішень від 15.02.2019 № 910/12778/18, від 27.02.2020 № 910/17542/19 - 11.07.2018 Міністерством оборони України через авторизований електронний майданчик на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) оприлюднена нова редакція оголошення про проведення процедури закупівлі (переговорна процедура для потреб оборони) щодо предмета закупівлі Меблі для дому (3914) Матрац для ліжка вид 1, розмір 1900х700х120 (ідентифікатор UA-2018-07-02-000582-a).
Відповідно до п. 9.1 вказаного оголошення про проведення процедури закупівлі замовником вимагалось внесення учасником забезпечення цінової пропозиції у формі електронної банківської гарантії.
Згідно з п. 9.3 оголошення про проведення процедури закупівлі розмір забезпечення цінової пропозиції - 308 652,00 грн.
09.07.2018 між ТОВ "Інтерфом-М" та АТ КБ "Приватбанк" укладено договір-заяву № G0718/9967 про надання гарантії.
Так, відповідно до банківської гарантії № G0718/9967 від 09.07.2018 гарант безвідклично та безумовно зобов'язується виплатити бенефіціару суму, що складає 308 652,00 грн. протягом 30 днів після одержання гарантом письмової вимоги бенефіціара, в якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав свої зобов'язання, що передбачаються його пропозицією, у таких випадках: А) відмови або неучасті в переговорах, призначених замовником дату їх проведення та/або Б) не підписання учасником, який став переможцем переговорної процедури закупівлі, договору про закупівлю у визначені замовником терміни та/або В) ненадання учасником документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» та/або Г) ненадання переможцем переговорної процедури закупівлі забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення рол намір укласти договір, якщо надання такого забезпечення вимагалось в оголошенні про проведення відбору.
За результатами розгляду та обговорення цінової пропозиції та інших документів ТОВ "Інтерфом-М" Тендерним комітетом прийнято рішення, оформлене протоколом №75/393/8 від 27.07.2018, провести переговори з ТОВ "Інтерфом-М" о 14 год. 30 хв. 01.08.2018 щодо закупівлі Меблі для дому (3914) (Матрац для ліжка вид 1, розмір 1900х700х120).
Згідно з протоколом переговорів щодо закупівлі Меблів для дому (3914) (Матрац для ліжка вид 1, розмір 1900х700х120) від 01.08.2018 №75/393/9, за результатами проведення переговорів членами Тендерного комітету запропоновано ТОВ "Інтерфом-М" у термін до 14-30 02.08.2018 (включно) усунути недоліки у поданих ним документах та рекомендовано надати цінові пропозиції за результатами переговорів.
В подальшому, рішенням Тендерного комітету, оформленим протоколом від 03.08.2018 №75/393/10, прийнято пропозицію ТОВ "Інтерфом-М" щодо закупівлі Меблів для дому (3914) (Матрац для ліжка вид 1, розмір 1900х700х120) за переговорною процедурою закупівлі; визначено переможцем та прийнято рішення про намір укласти договори про закупівлю ТОВ "Інтерфом-М" - Матрац для ліжка вид 1, розмір 1900х700х120 - 8900 шт. за ціною 1027,80 грн. на загальну вартість товару 9147420,00 грн з ПДВ.
30.08.2018 тендерним комітетом прийнято рішення згідно з яким, відповідно до п. 2 частини 15 ст. 3 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» у зв'язку з не підписанням учасником, який став переможцем переговорної процедури закупівлі, договору про закупівлю у визначені замовником терміни, а також відповідно до п. 4 частини 15 ст. 3 Закону, у зв'язку з ненаданням переможцем переговорної процедури закупівлі забезпечення виконання договору про закупівлю, вирішено надіслати до АТ Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" вимогу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом-М" забезпечення цінової пропозиції.
08.10.2018 АТ Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" перерахував з рахунку покриття ТОВ "Інтреінфом-М" на рахунок Міністерства оборони України 308 652,00 грн. з призначенням платежу: «Платіж по вимозі по гарантії № G0718/9967 від 09.07.2018» (платіжне доручення № ВО5 від 08.10.2018).
03.10.2018 Тендерним комітетом прийнято рішення, яким відхилено пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерформ-М" щодо закупівлі Меблів для дому (3914) (Матрац для ліжка вид 1, розмір 1900х700х120) у зв'язку з тим, що переможець відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації, та прийнято рішенням від 11.10.2018, оформлене протоколом №75/393/13, про відміну процедуру закупівлі у зв'язку з відхиленням всіх пропозицій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного Господарського суду від 23.09.2019 у справі № 910/12778/18 визнано недійсним та скасовано рішення тендерного комітету Міністерства оборони України щодо визнання переможцем ТОВ "Інтерфом-М" та наміру укласти договір за переговорною процедурою щодо закупівлі Меблів для дому (3914) (Матрац для ліжка вид 1, розмір 1900х700х120) за ціною 1027 грн. на загальну вартість товару 9147420,00 грн. з ПДВ, оформлене протоколом від 03.08.2018 №75/393/10.
Отже, обставини встановлені рішенням суду у справі №910/12778/18 щодо недійсності та скасування рішення тендерного комітету Міністерства оборони України щодо визнання переможцем ТОВ "Інтерфом-М" та наміру укласти договір за переговорною процедурою щодо закупівлі Меблів для дому (3914) (Матрац для ліжка вид 1, розмір 1900х700х120) за ціною 1027 грн. на загальну вартість товару 9147420,00 грн. з ПДВ, оформлене протоколом від 03.08.2018 №75/393/10, повторному доведенню не підлягають.
Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 443 від 07.10.2019 у якій просив у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду у справі № 910/12778/18, повернути грошові кошти у розмірі 308 652,00 грн., які були перераховані 08.10.2018 по гарантії № G0718/9967 від 09.07.2018, оскільки вказані кошти отримані безпідставно.
У відповідь на вказану претензію відповідач листом від 15.11.2019 вих. № 286/2/7107 зазначив, що у зв'язку з перерахуванням коштів у сумі 308 652,00 грн. до Державного бюджету України, Міністерство оборони України не має можливості сплатити їх на користь позивача.
З урахуванням викладеного, оскільки відповідач не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 308 652,00 грн., позивач звернувся із позовом до суду у справі № 910/17542/19, в якому просив стягнути 308 652,00 грн. в судовому порядку, а також 27 778,68 грн. інфляційних втрат та 12 126,22 грн. 3% річних у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/17542/19 від 27.02.2020: «Враховуючи обставини, встановлені судом у справі № 910/12778/18, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно утримав забезпечення цінової пропозиції у розмірі 308 652,00 грн., а тому вказані грошові кошти підлягають поверненню позивачу. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідач на користь позивача 308 652,00 грн.»
Також, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 910/17542/19 від 27.02.2020 встановлено, що у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу забезпечення цінової пропозиції у розмірі 308 652,00 грн. з дня набрання рішенням суду у справі № 910/12778/18 законної сили, тобто з 23.09.2019.
Рішенням господарського суду у справі № 910/17542/19 від 27.02.2020, було стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - М» 308 652,00 грн. заборгованості, 2470,13 грн. інфляційних втрат та 3245,25 грн. 3% річних за період з 23.09.2019 по 28.01.2020.
За твердженням позивача, яке фактично підтверджене та визнане відповідачем у відзиві на позовну заяву, грошова заборгованість у розмірі 308 652,00 грн., факт наявності якої встановлено і яку було визначено до стягнення рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/17542/19 від 27.02.2020, станом на 25.01.2021 ( дата звернення з позовом у справі № 910/1012/21) на користь позивача сплачена не була.
При поданні заяви про збільшення позовних вимог, позивач долучив до матеріалів справи платіжне доручення № 35 від 12.02.2021 про сплату відповідачем 371627,78 грн з призначенням платежу - стягнення; наказ Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 по справі № 910/17542/19.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання на суму 308 652,00 грн, позивач просить у Суду стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 18966,48 грн. розраховані за період з 29.01.2020 по 11.02.2021 та 9616,66 грн. 3% річних, розрахованих за період з 29.01.2020 по 11.02.2021.
За змістом положень ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Стаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Аналогічної правової позиції Верховний Суд у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Судом було виконано перерахунок, нарахованих позивачем втрат від інфляції та 3% річних за період з 29.01.2020 по 11.02.2021 на суму заборгованості 308 652,00 грн.
Згідно перерахунку Суду, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 18 966,48 грн. та 3% річних у розмірі 9 616,66 за період з 29.01.2020 по 11.02.2021, тобто, у розмірі визначеному позивачем до стягнення.
Щодо заперечень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву стосовно того, що: « рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів казначейства ( про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань ( залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій)».
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Статтею 46 Бюджетного кодексу України встановлені стадії виконання бюджету за видатками та кредитуванням: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету; 2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм, а також порядків використання бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт і послуг; 5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань; 6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм.
Відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України. Казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом. (ст.47 Бюджетного Кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 48 кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Кодексу зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку.
Суд також наголошує, що згідно рішення суду боржником є відповідача, а не казначейська служба, в зв'язку з чим твердження відповідача про його не належність, як відповідача є необгрунтованими. Для застосовування приписів ст. 625 ЦК України достатньо прострочення грошового зобов'язання з боку боржника не залежно від причини такого прострочення та наявності вини.
Таким чином, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано право нарахування позивачем втрат від інфляції у розмірі 18 966,48 грн. та 3% річних у розмірі 9 616,66 за період з 29.01.2020 по 11.02.2021 на суму заборгованості у розмірі 308 652,00 грн.
Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, в частині стягнення з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - М» втрати від інфляції у розмірі 18 966,48 грн. та 3% річних у розмірі 9 616,66 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Стосовно покладення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн. на відповідача суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
05.11.2018 між Адвокатським Об'єднанням «Бахмач та партнери» ( об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - М» ( клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 18/01. Відповідно до п. 1.1. договору, клієнт доручає, а об'єднання, відповідно до чинного законодавства, приймає на себе доручення по наданню клієнту правової допомоги та захисту його інтересів у кримінальних справах ( провадженнях), справах про адміністративні правопорушення, цивільних та господарських справах, адміністративних справах, виконавчих провадженнях. Правова допомога надається на всій території України. За цим договором послуги Клієнту надаються адвокатам об'єднання. Будь - які побажання, прохання або вказівки клієнта, спрямовані на порушення закону, або суперечитимуть моральним засадам суспільства, не можуть бути виконані об'єднанням. Відповідно до п. 2.1. договору, клієнт має право отримувати від об'єднання правову допомогу, юридичні консультації, роз'яснення, довідки, висновки, обумовлені цим договором, у письмовій або усній формі залежно від вимоги клієнта, вказаної в конкретному дорученні або в зверненні. Відповідно до п. 3.2. договору, за надання об'єднанням правової допомоги - виконання адвокатської діяльності за цим договором, а саме представництво адвокатами об'єднання інтересів клієнта під час вирішення спорів за участі клієнта в судах загальної юрисдикції, третейських судах, представництво інтересів клієнта в органах державної та органах місцевого самоврядування, надання інших послуг за окремим письмовим погодженням сторін, клієнт зобов'язується виплачувати об'єднанню гонорар, в розмірі та в порядку, що додатково погоджуються сторонами в окремому дорученні. Відповідно до п. 3.4. договору, оплата гонорару по виконанню доручення робиться відповідно до умов цього договору, а відшкодування витрат згідно з виставленими об'єднанням рахунками, в строк не пізніше 5 числа наступного місяця, що йду за місяцем у якому надавалися послуги. Відповідно до п. 6.1. договору, цей договір набуває чинності з 05.11.2018 і діє до 31.12.2020 року включно. У разі, якщо жодна із сторін не повідомляє іншу про припинення цього договору не пізніше ніж за 1 календарний місяць до закінчення його терміну дії, вказаної в абзаці першому цього пункту, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на цих же умовах автоматично. Термін дії договору може бути автоматично продовжений необмежену кількість разів.
До матеріалів справи додано доручення № 01/2021 від 12.01.2021 до договору про надання правової допомоги № 18/01 від 05.11.2018. Зміст доручення: « Представництво інтересів ТОВ «Інтерфом - м» в суді першої інстанції щодо стягнення з Міністерства оборони України коштів ( інфляційних втрат та 3% річних) за період порушення прав ТОВ «Інтерфом - М», а саме: неповерненням Міністерством оборони України грошових коштів, що встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 910/17542/19». Розмір оплати: 8000,00 грн. без ПДВ, за представлення інтересів Клієнта у суді першої інстанції. Умови оплати: « не пізніше винесення судом першої інстанції рішення за результатами розгляду позову про стягнення коштів ( 3% річних та інфляційних втрат).
До матеріалів справи додано попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 15.01.2021 на виконання договору про надання правової допомоги № 18/01 від 05.11.2018. В даному розрахунку міститься детальний опис послуг та їх вартості. Загальну вартість послуг, та витрат на професійну правничу допомогу, що будуть понесені під час судового розгляду Господарським судом міста Києва справи за позовом ТОВ «Інтерфом - М» про стягнення з Міністерства оборони України грошових коштів ( 3% річних та інфляційних втрат) визначено в розмірі 8000,00 грн.
До матеріалів справи додано Акт № 3 від 15.01.2021 про виконання договору про надання правової допомоги № 18/01 від 05.11.2018. Відповідно до даного акту: « відповідно до договору про надання правової допомоги № 18/01 від 05.11.2018 і доручення ТОВ «Інтерфом - М» № 01/2021 від 12.01.2021 року Адвокатське об'єднання «Бахмач та партнери» якісно та в строк надало клієнту правову допомогу. Відповідно до п. 4 акту, АО «Бахмач та партнери» підготовило позов та вчинило дії по зверненню до суду першої інстанції щодо стягнення з Міністерства оборони України коштів ( 3% річних та інфляційних втрат). У даному акті вартість послуг, зазначених в цьому акті, визначено в розмірі 8000,00 грн. без ПДВ. Клієнт перераховані послуги отримав, претензій, заперечень та зауважень до них не має. Акт містить підписи та печатки сторін.
До матеріалів справи додано рахунок - фактуру № СФ - 0000003 від 15.01.2021 до договору № 18/01 від 05.11.18 на суму 8000,00 грн., постачальником за яким є АО «Бахмач та партнери», одержувачем ТОВ «Інтерфом - М». Назва: «Правова допомога згідно доручення № 01/2021 від 12.01.2021 року до договору про надання правової допомоги № 18/01 від 05.11.2018 року».
До матеріалів справи додано платіжне доручення № 39 від 21.01.2021 року, відповідно до якого ТОВ «Інтерфом - М» перерахувало на рахунок АО «Бахмач та партнери» грошові кошти в розмірі 8000,00 грн. Призначення платежу : « Оплата рахунку № СФ - 0000003 від 15.01.2021р. за правову допомогу. Без ПДВ.»
На підтвердження повноважень адвоката Компанець Максим Борисович до матеріалів справи додано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 005691 від 28.12.2015 та ордер серії КВ № 805622 на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - М» Адвокатським об'єднанням «Бахмач та партнери».
За переконанням Суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесений позивачем, є співмірним зі складністю справи та обсягом послуг наданих адвокатом
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, зважаючи на подані позивачем докази в підтвердження витрат на правову допомогу, Суд вбачає достатні підстави для покладення на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Судовий збір на підставі ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи: 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - М» (53400, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Українська, буд. 20, ідентифікаційний код юридичної особи: 35055734) втрати від інфляції у розмірі 18 966 ( вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 9616 ( дев'ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 66 коп., судовий збір у розмірі 2270 ( дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 ( вісім тисяч) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко