ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.04.2021Справа № 910/18939/20
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом ОСОБА_1
ОСОБА_2
до Житлово-будівельного кооперативу "Печерський-5
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:
ОСОБА_3
ОСОБА_4
про визнання недійсним рішення загальних зборів
При секретарю судового засідання: Радченко А.А.
Представники сторін:
від позивача-1 ОСОБА_1 - паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 22.08.1995;
Дяковський О.С. - представник за ордером серія ЧН №095308 від 30.06.2020;
від позивача-2: не з'явився;
від відповідача: Григорчук І.О. - (без повноважень),
Дорошенко О.Г. - представник за ордером серія ЧН №107520 від 13.04.2021;
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: не з'явився;
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: ОСОБА_4 - паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 24.11.1998.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Печерський-5" про визнання недійсним рішення загальних зборів, а саме: визнати недійсним рішення загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Печерський-5" оформлені протоколом від 31.03.2018 року загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Печерський-5".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачам семиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
21.12.2020 до канцелярії суду позивачі подали уточнену позовну заяву та супровідний лист з доданими документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.02.2021. Залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 відкладено підготовче судове засідання у справі на 02.03.2021.
В судове 02.03.2021 представник позивач 2 та відповідача не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час судового засідання, повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 30.03.21.
29.03.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення справи.
В судове засідання відповідач не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 відкладено розгляд справи на 30.03.2021.
В судове засідання 13.04.2021 представники позивача-2 та третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомляли, хоча про дату та час судового засідання, повідомлені належним чином.
Представником відповідача подано письмові пояснення, просив суд їх долучити до матеріалів справи.
Суд залишив письмові пояснення відповідача без розгляду.
Представник позивача -1 підтримав позовні вимоги, просив суд його задовольнити.
Представник відповідача - на розсуд суду.
Представник третьої особи-2 позов підтримав, просив його задовольнити.
В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача 1, відповідача та третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами житлово-будівельного кооперативу «Печерський-5», який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Як зазначено позивачами, 23.05.2018 року з'явилася інформація про обрання нового складу правління ЖБК «Печерський-5», а саме: ОСОБА_5 (НОМЕР_3), ОСОБА_6 (НОМЕР_4), ОСОБА_7 (НОМЕР_5), ОСОБА_8 (НОМЕР_6 ), ОСОБА_9 (НОМЕР_7) та відповідно обрано керівника ЖБК «Печерський-5» ОСОБА_5 .
Обраний голова ОСОБА_5 станом на 31.03.2018 року членом ЖБК «Печерський-5» не була (відповідні документи про членство відсутні), а отже, не могла бути обраною до органів управління ЖБК «Печерський-5», що вказує про незаконність рішення про обрання голови кооперативу.
Також, зазначено, в матеріалах справи містяться протоколи загальних зборів членів кооперативу від 11.03.2018 на яких було серед іншого вирішено питання про проведення зборів на 25.03.2018 року. Спірний протокол загальних зборів був проведений 31.03.2019 року, тобто загальні збори членів ЖБК «Печерський-5» були скликані та проведені з порушенням вимог Статуту п.10.4 та ст. 15 Закону України «Про кооперацію», що вказує про недотримання порядку скликання та проведення зборів, що на думку позивачів є підставою для скасування даного протоколу.
Також, зазначено, що належного повідомлення про проведення зборів членів кооперативу не відбувалося.
У зв'язку з чим, позивачі просять суд визнати недійсним рішення загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Печерський-5" оформлені протоколом від 31.03.2018 року загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Печерський-5".
Статтею 36 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Частиною 1 статті 94 ГК України передбачено, що кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.
Закон України «Про кооперацію» визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.
Відповідно до статті 2 Закон України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Згідно з статті 7 Закон України «Про кооперацію» кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.
Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.12.2020 Житлово-будівельний кооператив «Печерський-5» відповідно до запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР № 1 067 120 0000 005013 є юридичною особою з 25.03.1974, якій 17.10.2005 присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи: 22935292, та її місцезнаходженням є: 02192, АДРЕСА_1; право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та прийняття обмеження щодо представництва від імені юридичної особи надані керівнику ОСОБА_5 .
У своїй діяльності ЖБК «Печерський-5» керується Статутом, затвердженим у новій редакції протоколом № 1 загальних зборів ЖБК «Печерський-5» від 18.05.2016.
У відповідності до п.п. 1.1. Статуту ЖБК «Печерський-5» створювався і діє відповідно до Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про кооперацію»; створений рішенням зборів засновників і є добровільним об'єднанням громадян на основі членства з метою задоволення потреб членів кооперативу на житло, а також управління житловим будинком кооперативу.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про кооперацію» основними принципами кооперації є, зокрема, безпосередня участь членів кооперативної організації у її діяльності, рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос).
За приписами ст. 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
У відповідності до ст. 10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.
Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.
Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
Згідно із п.п. 5.1, 5.3 Статуту членами ЖБК можуть бути власники квартир у житлових будинках, які належать ЖБК. Власники квартири, які набули прав власності на приміщення в будинках ЖБК внаслідок купівлі, обміну, дарування, отримання в спадок, при розподілі майна при розлученні або з інших причин, які підтверджуються чинним законодавством, стають членами кооперативу після реєстрації заяви на ім'я голови кооперативу (голови правління), в якій підтверджують зобов'язання виконувати даний Статут та документа на право володіння квартирою.
За приписами п. 6.3 Статуту власники квартир, які не є членами ЖБК, мають права та обов'язки, як і член ЖБК, за винятком права вирішального голосу на загальних зборах, а також права бути обраним до керівних органів ЖБК.
За змістом ст. 15 Закону України «Про кооперацію» і статуту кооперативу вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Для проведення загальних зборів членів кооперативу і прийняття цими зборами правомочних рішень необхідно дотриматись процедури і строків скликання загальних зборів, забезпечити особисту присутність на зборах більшості від загальної кількості членів кооперативу та особисте голосування більшості (простої чи кваліфікованої) присутніх на зборах членів кооперативу при прийнятті рішення. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожен член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.
Статтею 12 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що до основних прав члена кооперативу відносяться, зокрема, право на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом.
Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов'язки його членів.
Згідно із п. 10.1 статуту органами управління ЖБК є загальні збори ЖБК і правління ЖБК.
Відповідно до п. 10.4. Статуту загальні збри (збори уповноважених) членів ЖБК є чинними, якщо на них присутні більше половини членів (уповноважених) ЖБК. Рішення загальних зборів приймаються більшістю 2/3 голосів, які присутні на загальних зборах. У разі відсутності кворуму для проведення загальних зборів правління визначає нову дату і час проведення, про що членам ЖБК надається додаткова інформація. Нові збори призначаються не раніше 14 днів і не пізніше 30 днів з моменту проведення попередніх зборів, які не відбулися, і є чинними, якщо присутні на них не менше 30 відсотків членів ЖБК. На таких зборах рішення приймаються більшістю ѕ голосів присутніх членів ЖБК.
За п. 10.7. Статуту до виключної компетенції загальних зборів членів ЖБК відноситься, в тому числі, обрання членів правління ЖБК.
Із протоколу загальних зборів членів кооперативу та власників ЖБК «Печерський-5» від 11.03.2018 року, листа реєстрації та реєстру отримання та повернення «Листа голосування» вбачається, що на загальних зборах були присутні 51 член кооперативу та власників квартир із 90 згідно з листом реєстрації. На порядок денний було поставлено наступні питання: 1. Вибори голови та секретаря зборів; 2. Вибори членів правління, лічильної комісії та ревізійної комісії. За результатами проведення загальних зборів прийняли рішення: 1. Обрати ОСОБА_10 головою зборів та ОСОБА_11 секретарем зборів; 2. В 14-ти денний термін провести поквартирне письмове опитування та перенести загальні збори на 25.03.2018.
Згідно із п. 10.8 Статуту рішення можуть бути прийняті шляхом письмового опитування членів ЖБК, у випадку відсутності кворуму на повторних загальних зборах (питання які винесені на загальні збори обговорюються, але голосування не проводиться). Рішення вважається прийнятим якщо «За» письмово проголосувало 2/3 членів кооперативу (ЖБК).
31.03.2018 року відбулися загальні збори членів ЖБК «Печерський-5», на яких були присутні 46 з 90 членів кооперативу ЖБК «Печерський-5» 90 квартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 . Головою зборів було обрано ОСОБА_12 , а ОСОБА_13 було обрано секретарем зборів. За результатами проведення загальних зборів було складено відповідний протокол від 31 березня 2018 року , із якого вбачається, що на зборах проголосували 46 членів кооперативу, із яких 45 членів ЖБК висловились «за» обрання на термін повноважень згідно Статуту правління ЖБК у складі: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Також 45 членів ЖБК висловились «за» обрання ОСОБА_5 (яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, квартира НОМЕР_3 з квітня 1995 року, яка є членом кооперативу) головою ЖБК «Печерський-5».
Поквартирне голосування на загальних зборах підтверджується списком поквартирного голосування.
Таким чином, встановлено, що 31.03.2018 року на повторних загальних зборах членів ЖБК «Печерський-5» були присутні 46 із 90 членів кооперативу, що відповідає вимогам п. 10.8 Статуту у новій редакції, затвердженого протоколом № 1 загальних зборів ЖБК «Печерський-5», у відповідності із приписам якого було проведено письмове опитування щодо обрання правління ЖБК у складі: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 та обрання останньої головою ЖБК та «За» проголосували 45 із 46 письмово опитаних членів ЖБК. При цьому суд враховує, що відповідно до п.10.4 Статуту ЖБК «Печерський-5», для визнання повторних загальних зборів чинними, необхідна присутність на таких зборах 30 відсотків членів ЖБК, що становить 27 осіб.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 17.12.2019 у справі №904/4887/18 вказала, що члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Статтею 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під час розгляду корпоративних спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи, господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення акціонера (учасника) можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) рішенням загальних зборів.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Судом враховано, що в матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення позивачів про проведення зборів.
Проте, суд зазначає, що вищезазначена підстава не є безумовною підставою для визнання рішення загальних зборів недійсними, а також, суд має врахувати що для визнання недійсним рішення загальних необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів співвласника. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
У постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №756/12113/16-ц судом висловлено правову позицію про те, що підставою для пред'явлення позову про визнання зборів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час їх проведення, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Крім того, доказів того, що всіх інших членів не було сповіщено належним чином про проведення загальних членів кооперативу від 31.03.2018 року матеріали справи не містять.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки рішення загальних зборів ЖБК «Печерський-5», оформлене протоколом від 31.03.2018 року, прийнято за наявності кворуму та за дотримання процедури встановленої Статутом у новій редакції, затвердженим протоколом № 1 загальних зборів ЖБК «Печерський-5», та у відповідності до діючого законодавства України, зокрема Закону України «Про кооперацію».
З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позивачі не підтвердили належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами свої доводи.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно частин 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, одним з яких є визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси, зокрема, суб'єкта господарювання (ч. 2 ст. 20 ГК України).
Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Виходячи з системного аналізу ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.
Згідно роз'яснень, викладених в п.11 постанови Пленуму Верховного України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року за №14, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод і інтересів, а також у разі звернення до суду органів чи осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Отже, відсутність права та охоронюваного законом інтересу у позивача або недоведеність факту його порушення є підставою для відмови у позові.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 76, 77, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання рішення: 22.04.2021 року.
Суддя С. М. Мудрий