07.04.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/835/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Надвірнянської міської ради,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок"
про стягнення неустойки за користування приміщенням в сумі 259 993 грн 74 к.
за участю:
від позивача: Дем'янчук Ярослав Богданович,
від відповідача: не з"явилися,
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулаcь Надвірнянська міська рада із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" про стягнення неустойки за користування приміщенням в сумі 259993 грн 74 к.
Вирішення судом процесуальних питань.
02.10.2020 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 29.10.2020 (ухвала від 02.10.2020).
26.10.2020 відповідач подав відзив на позов вх.№ 16324/20, який суд прийняв до розгляду.
29.10.2020 суд постановив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 17.11.2020 (ухвала від 29.10.2020), яке суд відкладав на 07.12.2020, 23.12.2020, 27.01.2021 та оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 04.02.2021.
11.11.2020 позивач подав відповідь на відзив вх.№ 15400/20, яку суд прийняв до розгляду.
21.12.2020 на виконання вимог ухвали від 17.11.2020 Надвірнянський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направив клопотання (вх.№18039/20) з копіями матеріалів виконавчого провадження №60750845.
27.01.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№1222/21), які суд приєднав до матеріалів справи.
03.02.2021 від представника позивача електронною поштою надійшли заперечення на клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№1731/21), які суд прийняв до розгляду.
04.02.2021 суд постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 17.02.2021.
09.02.2021 представник позивача подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи вх.№2091/21, яке суд задоволив.
17.02.2021 суд оголосив перерву до 25.02.2021. В подальшому відкладав судові засідання на 22.03.2021 та 07.04.2021.
В судове засідання 07.04.2021 представник відповідача не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке приєднане до матеріалів справи.
Відповідно до п.1 ч.3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 07.04.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди та станом на день подання позовної заяви не повернув об'єкт найму за актом приймання-передачі, чим порушив умови договору та чинного законодавства, у зв'язку з чим, позивач на підставі статті 785 ЦК України, нарахував неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.05.2019 - 31.08.2020, що становить 259993 грн 74 коп. та звернувся в суд за захистом порушеного права.
Позивач вказав, що Надвірнянська міська рада як орендодавець спірного нерухомого майна розрахунок орендної плати проводила без врахування податку на додану вартість, оскільки є бюджетною неприбутковою установою. Згідно відомостей, розміщених на офіційному вебсайті ДПС України, Надвірнянська міська рада як орган місцевого самоврядування внесена до реєстру неприбуткових організацій, номер рішення 1609094600162 від 24.10.2016, ознака неприбутковості 0031 - бюджетні установи. Також приєднав до матеріалів справи копію рішення № 2109094600060 від 08.02.2021 про повторне включення Надвірнянської міської ради до реєстру неприбуткових установ та організацій.
Зазначив, що контррозрахунок неустойки поданий відповідачем є необґрунтований, оскільки розмір орендної плати розраховувався відповідно до умов договору із врахуванням її індексації, та не може розраховуватись від базової орендної ставки, що визначена у 2011 році (за лютий 2011року).
Позиція відповідача.
Відповідач позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, з підстав викладених у відзиві на позов вх.№16324/20 від 26.10.2020. Зазначив, що договір оренди ЦТП від 01.02.2011 неодноразово продовжувався на такий самий строк і на тих же умовах, зокрема і в частині розміру орендної плати. Вказав, що для розрахунку неустойки потрібно встановити базовий розмір орендної плати за користування об"єктом оренди та ставку орендної плати у відсотковому відношенні до незалежної оцінки майна за кожен період договору оренди від 01.02.2011, а не брати за основу проіндексовану орендну плату за 9 років, оскільки це є порушення умов договору та Методики розрахунку розміру орендної плати.
Також представник відповідача стверджував, що позивач здійснив нарахування неустойки з включенням податку на додатну вартість, який не включається при розрахунку розміру неустойки згідно з ч.2 ст.785 ЦК України. Подав контррозрахунок, згідно якого вважає обґрунтованим розмір неустойки в сумі 78758 грн 48 коп.
Зазначив, що після набрання рішенням у справі №909/65/19 законної сили, представники Надвірнянської міської ради разом із державним виконавцем перебували у приміщенні ЦТП, що був об"єктом оренди договору від 01.02.2011 та фактично виселили ТОВ "Струмок" із займаного приміщення, однак акта прийому -передачі майна не підписали.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням.
01.02.2011 Надвірнянська міська рада (орендодавець/позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Струмок" (орендар/відповідач) уклали договір оренди, на виконання умов якого, орендодавець згідно акта приймання - передачі від 01.02.2011 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування для виробничо-комерційної діяльності приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) по вул. Княгині Ольги, 9 у м. Надвірна, площею 335,4м2 .
Відповідно до п.4.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати та становить за перший місяць оренди (лютий 2011 року) 3082,00 грн в тому числі ПДВ.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за кожен наступний місяць (п.4.2.).
Цей Договір укладений на термін з 01 лютого 2011 до 31 грудня 2011 включно (п.12.1. договору).
У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця до закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на тих самих умовах на такий самий строк (п.12.4.).
Згідно п.12.10 договору чинність цього договору припиняється зокрема внаслідок: закінчення строку на який його було укладено.
Відповідно до п.5.15. договору орендар зобов"язався у разі припинення або розірвання договору, повернути орендодавцеві приміщення, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого приміщення з вини орендаря.
В пунктах 10.6., 10.7. сторони погодили, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об"єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. Орендар повертає приміщення у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором. Приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання -передачі.
28.05.2019 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив: провадження у справі №909/65/19 за позовом Надвірнянської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" в частині розірвання договору оренди приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) на вул. Княгині Ольги, 9 у м. Надвірна, площею 335,4 м2 від 01.02.2011, укладеного між Надвірнянською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Струмок" - закрити, у зв"язку із припиненням дії договору -30.04.2019; в позові Надвірнянської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" із орендованого нежитлового приміщення центрального теплового пункту площею 335,4 м2 на вул. Княгині Ольги, 9 у м.Надвірна - відмовити.
05.11.2019 Західний апеляційний господарський суд постановив: рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2019 у справі № 909/65/19 в частині відмови у виселенні ТОВ "Струмок" скасувати; позов в цій частині задоволити; виселити ТОВ "Струмок" з нежитлового приміщення центрального теплового пункту (ЦТП) по вул. Княгині Ольги, 9 у м. Надвірна, площею 335,4м2. Вказане рішення залишене без змін Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, суд виходить з того, що обставини припинення дії договору від 11.02.2011 вважаються встановленими судом у справі № 909/65/19 і для господарського суду у цій справі мають преюдиційне значення.
18.11.2019 на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду виданий наказ, який стягувач (позивач) пред'явив для примусового виконання до Надвірнянського районного відділу державної виконавчої служби. 02.12.2019 орган ДВС відкрив виконавче провадження № 60750845.
Згідно поданих на виконання вимог ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2020 матеріалів виконавчого провадження, станом на 16.12.2020 виконавче провадження з виконання постанови Західного апеляційного господарського суду триває.
Як вбачається з позовної заяви орендар після припинення дії договору не виконав вимог ч.1 ст. 785 ЦК України, не повернув орендодавцю орендоване майно за актом приймання - передачі та продовжує без належних правових підстав використовувати нерухоме комунальне майно, що належить територіальній громаді міста Надвірна, а тому позивач на підставі ч.2 ст.785 ЦК України нараховував неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення та звернувся за захистом порушеного права до суду.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
За приписами ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу ( ч.2 ст.193 ГК України).
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В частині 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Згідно з вимогами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов'язку, передбаченого ч.1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі (постанова ВС від 07.04.2020 року по справі № 924/599/19).
Стаття 785 ЦК України передбачає особливий вид майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який не виконує обов'язку з повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов'язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, передбаченому ст. 785 ЦК України (постанова ВС від 11.05.2018 року по справі № 915/1030/16).
При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо повернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. При цьому обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, обов'язок повернення орендованого майна як законом так і договором від 11.02.2011 покладений на відповідача, який не надав будь-яких пояснень чи доказів, що він вживав заходи щодо повернення об'єкта оренди позивачу.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Твердження відповідача про те, що до розміру неустойки включений податок на додану вартість, суд відхиляє, оскільки Надвірнянська міська рада як орган місцевого самоврядування внесена до реєстру неприбуткових організацій, що підтверджується відомостями розміщеними на офіційному вебсайті ДПС України, номер рішення 1609094600162 від 24.10.2016, ознака неприбутковості 0031 - бюджетні установи, а також рішенням № 2109094600060 від 08.02.2021 про повторне включення Надвірнянської міської ради до реєстру неприбуткових установ та організацій.
Посилання позивача на необґрунтованість розрахунку суми неустойки та на фактичне повернення майна з оренди, суд розглянув та відхилив як такі, що не спростовують заявлені вимоги, зважаючи на обставини, викладені вище.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу суд врахував, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Висновок суду.
Надаючи оцінку діям орендаря щодо повернення об'єкта найму по закінченню орендних правовідносин з орендодавцем суд зазначає, що відповідач не надав: доказів вжиття останнім будь-яких заходів щодо повернення об'єкта найму орендодавцю (позивачу); доказів існування обставин, які б перешкоджали відповідачу повернути позивачу об'єкт найму; доказів ухилення позивача від отримання об'єкту найму.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору та вимоги ч. 1 ст. 785 ЦК України, у зв'язку з чим, до нього застосовуються санкції, передбачені ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Перевіривши розрахунок неустойки за період з 01.05.2019 - 31.08.2020, який здійснювався виходячи з подвійного розміру орендної плати за час прострочення, а тому суд дійшов висновку, що такий обґрунтований та відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак вимога про стягнення 259993 грн 74 к. належить до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За поданий позов позивач сплатив судовий збір в сумі 2101 грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням №3050 від 16 листопада 2020 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 3899 грн 91 к. суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Надвірнянської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" про стягнення неустойки за користування приміщенням в сумі 259 993 грн 74 к. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок", вул. Княгині Ольги, буд.3, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78405 (код 22172121) на користь Надвірнянської міської ради, вул.Мазепи, буд. 29, м. Надвірна, Івано-Франківська область,78405 ( код 04054257 ) 259 993 ( двісті п"ятдесят дев"ять тисяч дев"ятсот дев"яносто три гривні ) 74 к. - неустойки за користування приміщенням центрального теплового пункту (ЦТП) на вул.Княгині Ольги,9 у м.Надвірна, площею 335,4 кв.м., а також 3899 (три тисячі вісімсот дев"яносто дев"ять гривень ) 91 к. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.04.2021
Суддя Т. В. Максимів