88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
12.04.2021 м. Ужгород Справа № 907/80/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№907/80/21
за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», м. Дніпро до фізичної особи - підприємця Горват Андрія Ласловича, м. Ужгород про стягнення суми 240.694,50грн. -
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 240.694,50грн. заборгованості за кредитним договором №20.64.0000000014 від 28.11.2019, у тому числі 179.997,10грн. основного боргу за договором кредитування, 29897,40грн. заборгованості по сплаті відсотків, 19800,00грн. заборгованості за винагородою, 1000,00грн. штрафу (фіксована складова) та 10.000,00грн. штрафу (змінна складова).
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/80/21 не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв'язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачами) (якщо такі будуть подані) не пізніше 01.04.2021р.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 12.02.2021 була надіслана відповідачу 12.02021 рекомендованим листом, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, ВУЛИЦЯ БЕСТУЖЕВА, будинок 8, квартира 56, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8850101316940, отримана відповідачем 16.02.2021.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
28.11.2019 року акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі по тексту Кредитор, Позивач) та Горват Андрій Ласлович (далі по тексту - Позичальник, Відповідач) уклали кредитний договір №20.64.0000000014, щодо надання останньому кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 200 000.00 грн. строком на 24 місяців (тобто до 27.11.2021) зі сплатою процентів у розмірі 23.88 % щорічно.
У відповідності до п.А2 та п.А3 Кредитного договору, ліміт цього договору: 200 000.00 грн на наступні цілі: - у розмірі 190 020,00 грн. на придбання основних засобів та поповнення обігових коштів; - у розмірі 9 980.00 грн. на сплату комісії за видачу кредитних коштів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору зі строком повернення до 27.11.2021 року, шляхом здійснення погашення Кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток №1 цього договору).
Згідно до п. А6, п. А10, п. А11 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 23.88% річних. Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.99 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 4.99 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, Банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання.
Крім того, згідно до п.А7 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником будь якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. АЗ цього договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Згідно до п. 2.2.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.
Відповідно до п. 5.8 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Згідно до аб. 6 п. А3 Кредитного договору, зазначено, що у відповідності зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, позиваючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
Відповідно до п. 2.3.2 Кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст.212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначено в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суду кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Кредитом.
В п. 6.1 договору сторони передбачили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.
Положеннями п. 6.2 договору визначено, що останній у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах, зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
Умовами п. 6.3 договору визначено, що він може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.
Також 28.11.2019 року між сторонами було підписано графік погашення, який є додатком № 1 до кредитного договору №20.64.0000000014 від 28.11.2019 року, відповідно до якого сторони погодили графік погашення суми кредиту, суми процентів та винагороди за кредитне обслуговування.
Згідно меморіального ордеру № TR.13120705.22931.64999 від 28.11.2019 року відповідачу на рахунок № НОМЕР_1 перераховано 190020,00 грн, відповідно до кредитного договору № 20.64.0000000014 від 28.11.2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме поданим позивачем розрахунком заборгованості та умов договору, відповідач користувався кредитними коштами, проте ним допущено прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань банк звертався до позичальника з вимогою про погашення заборгованості у розмірі 216400,37 грн до 23.10.2020 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист від 23.10.2020 року.
За доводами позивача, які підтверджуються матеріалами справи станом на 20.01.2021 року заборгованість Відповідача за даним кредитним договором складала суму в розмірі 240 694.5 грн., яка складається з: - 179997.10 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); - 29897.40 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; - 19800.00 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою; - 1000.00 грн. - штраф (фіксована складова); - 10000 грн. - штраф (змінна складова).
Оскільки зобов'язання з повернення суми використаного кредиту, сплати відсотків, винагороди, штрафу відповідачем не виконані, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позивачем належним чином доведено факт виконання свого зобов'язання, докази у підтвердження наявні у матеріалах справи (копії меморіального ордеру № TR.13120705.22931.64999 від 28.11.2019 року).
Відповідачем отримані кошти у встановлений строк повернуті не були.
Матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.
Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовна вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 179 997,10 грн. - підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Штрафними санкціями за вимогами статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач нарахував відповідачу відповідно до пункту А6 договору відсотки за користування кредитом в сумі 29 897,40 грн, відповідно до пункту А10 винагороду за кредитне обслуговування в сумі 19 800,00 грн та відповідно до п. 5.8 договору штраф в сумі 1000 грн. штрафу (фіксована складова) та 10.000,00грн. штрафу (змінна складова).
Суд здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, прийшов до висновку, що розрахунок проведений за фактичні періоди прострочення в межах строків, визначених законодавством, та у відповідності до погоджених сторонами в Кредитному договорі умов, є арифметично вірним та відповідає фактичним обставинам справи.
З огляду на вище наведене позовні вимоги про стягнення відсотків по договору, винагороди за кредитне обслуговування та штрафу правомірні, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», м. Дніпро про стягнення суми 240 694,50 грн. - підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 239, 240, 252 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з фізичної особи - підприємця Горват Андрія Ласловича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м.Дніпро, вул. Бастумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080) суму 240 694,50 грн. (двісті сорок тисяч шістсот дев'яносто чотири гривні 50 коп.) в т.ч. 179 997,10 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом, 29 897,40 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками, 19 800,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000 грн -штраф (фіксована складова), 10 000,00 грн. - штраф (змінна складова), а також суму 3 627,19 грн. (три тисячі шістсот двадцять сім гривень 19 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 22.04.2021
Суддя О.Ф. Ремецькі