Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/333/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретар судового засідання: Гекалюк О.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Бурзаковська Т.В., адвокат, довіреність №14-52 від 02.02.2021 (приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" (м.Київ)
до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м.Житомир)
про стягнення 150054,91грн.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про стягнення 150054,91грн, з яких: 59234,09грн пені, 43385,97грн 3% річних та 47434,85грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.04.2021 о 10:00.
На адресу Господарського суду Житомирської області 14.04.2021 від відповідача надійшли: відзив на позовну заяву №1177/6 від 13.04.2021 та клопотання №1176/6 від 13.04.2021 про зменшення розміру пені з доданими документами.
Позивач в судовому засіданні 21.04.2021 позовні вимоги підтримала з підстав наведених в позовній заяві №39/1-2263-21 від 23.03.2021 та просила позов задовольнити у повному обсязі (а.с.1-8). Також заперечила проти задоволення поданого відповідачем клопотання №1176/6 від 13.04.2021 про зменшення розміру пені, просила відмовити у зменшення пені.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №1000232369675 про вручення 22.05.2019 відповідачу рекомендованого листа (а.с.74).
21.04.2021 на адресу суду від відповідача надійшла заява №1271/6 від 20.04.2021 про розгляд справи без участі представника відповідача, в якому відповідач просив судове засідання проводити без участі його представника у зв'язку з його зайнятістю.
Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача, не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи без участі представника КП "Житомиртеплокомуненерго", за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
24.09.2019 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (простачальник/позивач) та Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (споживач/відповідач) було укладено договір №6080/1920-КП-10 постачання природного газу (далі-договір) (а.с.21-29), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1. договору).
Пунктом 1.2. договору передбачено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Відповідно до п.2.1. договору, постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 2394,700 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях.
Відповідно до пункту 3.8 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
Пунктом 3.9.3 сторони погодили, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.
За умовами пункту 4.1 договору, ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від №293 (із змінами) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання Компанією обов'язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Прейскурант). Прейскурант розмішується на офіційному веб-сайті Постачальника.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності).
У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.
Як визначено п.4.2 договору, ціна за 1000куб.м визначається сторонами щомісячно шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.
Згідно п.4.3 договору, ціни на природний газ, зазначені в прейскуранті, є обов'язковими за цим договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на веб-сайті постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу споживача (зазначену в п.12 договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо.
Відповідно до п.4.4 договору, загальна вартість договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Згідно з пунктом 5.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
За пунктом 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписаний представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками підприємств.
Судом встановлено, що додатковими угодами №1 від 22.10.2019, №2 від 12.11.2019, №3 від 09.12.2019, №4 від 27.12.2019, №5 від 28.01.2020, №6 від 24.02.2020, №7 від 23.03.2020, №8 від 23.04.2020 сторонами вносилися зміни до вищенаведеного договору щодо ціни, порядку та умов проведення розрахунків та інших умов договору (а.с.30-38).
Вищенаведені додаткові угоди також підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтисками печаток цих юридичних осіб.
На виконання умов договору, позивачем у період жовтень 2019 - квітень 2020 року передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 9492237,38грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2019 року на суму 46894,62грн (газ, спожитий у жовтні 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2019 року на суму 1614722,24грн (газ, спожитий у листопаді 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2019 року на суму 2075490,59грн (газ, спожитий у грудні 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2020 року на суму 2508751,32грн (газ, спожитий у січні 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2020 року на суму 1864365,95грн (газ, спожитий у лютому 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2020 року на суму 1152134,35грн (газ, спожитий у березні 2020 року),
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2020 року на суму 229878,31грн (газ, спожитий у квітні 2020 року) (а.с.39-45).
Матеріалами справи підтверджується, що КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради оплатило АТ "НАК "Нафтогаз України" вартість отриманого природного газу в повному обсязі на суму 9492237,38грн (а.с.46-53).
Однак, як вказує позивач, оплату вартості переданого природного газу відповідач здійснював з порушенням строків оплати, визначених умовами п.5.1 договору, у зв'язку з чим на підставі п.7.2 договору та керуючись ст.ст.549, 611, 612, 625 ЦК України, ст.230-231 ГК України, позивач нарахував відповідачу 59234,09грн пені, 43385,97грн 3% річних та 47434,85грн інфляційних втрат (розрахунок а.с.12-20), які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2 договору сторони, зокрема погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Судом враховується, що додатковою угодою №5 від 28.01.2020 року сторони договору виклали пункт 7.2. в новій редакції та визначили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 14.2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років.
Як зазначено вище, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 59234,09грн (а.с.12-20), з яких:
- за зобов'язаннями листопада 2019 року за період з 27.12.2019 до 20.01.2020 у розмірі 11543,54грн;
- за зобов'язаннями грудня 2019 року за період з 28.01.2020 до 16.02.2020 у розмірі 9443,44грн;
- за зобов'язаннями січня 2020 року за період з 26.02.2020 до 26.04.2020 у розмірі 21610,45грн;
- за зобов'язаннями лютого 2020 року за період з 26.03.2020 до 23.07.2020 у розмірі 16636,66грн.
Перевіривши проведені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми пені, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 59234,09грн є обґрунтованими.
У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також позивачем нараховано 3% річних в загальній сумі 43385,97грн та інфляційних втрат в загальній сумі 47434,85грн, з яких:
- за зобов'язаннями листопада 2019 року за період з 27.12.2019 до 20.01.2020 у розмірі 2288,91грн 3% річних;
- за зобов'язаннями грудня 2019 року за період з 28.01.2020 до 16.02.2020 у розмірі 1995,09грн 3% річних;
- за зобов'язаннями січня 2020 року за період з 26.02.2020 до 26.04.2020 у розмірі 4625,10грн 3% річних та 4913,25грн інфляційних втрат;
- за зобов'язаннями лютого 2020 року за період з 26.03.2020 до 23.07.2020 у розмірі 12117,90грн 3% річних та 19043,51грн інфляційних втрат;
- за зобов'язаннями березня 2020 року за період з 28.04.2020 до 16.12.2020 у розмірі 18431,23грн 3% річних та 18420,77грн інфляційних втрат;
- за зобов'язаннями квітня 2020 року за період з 26.05.2020 до 20.12.2020 у розмірі 3927,74грн 3% річних та 5057,32грн інфляційних втрат.
Господарський суд, перевіривши проведені позивачем нарахування заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язань з своєчасної оплати за поставлений газ, дійшов висновку, що вказані нарахування здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 43385,97грн та інфляційних втрат в загальній сумі 47434,85грн є обґрунтованими.
Відповідачем у відзиві на позов та у клопотанні №1176/6 від 13.04.2021 про зменшення розміру пені, заявлено клопотання про зменшення суми пені на 90% з посиланням на скрутне матеріальне становище підприємства відповідача, несвоєчасність розрахунків споживачами, наявність дебіторської заборгованості споживачів станом на 01.04.2021 у сумі 319918058,13грн, наявність збитків підприємства у розмірі 260337тис.грн, а також наявність заборгованості за спожитий природний газ згідно інших договірних зобов'язань у сумі 206115,7 тис. грн. Вказує, що станом на 01.04.2021 заборгованість споживачів за спожиті послуги з теплопостачання склала більше 319 млн. грн. Дана заборгованість виникла у зв'язку з неплатоспроможністю деяких верств населення. Однак підприємством проводиться значна претензійно-позовна робота. Щомісячно до районних судів подається значна кількість заяв про стягнення заборгованості, ведеться активна співпраця з органами ДВС. З державними виконавцями проводяться спільні рейди. Вказані дії дають відповідні результати по стягненню боргів, але цього, нажаль, недостатньо для виведення підприємства з фінансової кризи. Доводить, що всі розрахунки по відкритих виконавчих провадженнях та поточні платежі за спожитий природний газ відповідачем проводяться із поточних рахунків зі спеціальним режимом використання, які відкриті в філії - Житомирське обласне управління AT "Ощадбанк" відповідно до Постанови КМУ від 18.06.2014 №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу". Посилається на те, що у відповідача немає законних підстав розпоряджатися коштами, які надходять від споживачів за спожиту теплову енергію на поточні рахунки КП "Житомиртеплокомуненего" ЖМР зі спеціальним режимом використання.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, посилаючись на те, що позивач також знаходиться у скрутному фінансовому становищі. Зауважила, що станом на 01.01.2020 торгова дебіторська заборгованість позивача становила 49,533 млрд.грн та має тенденцію до зростання. Також вказала, що станом на 31.12.2020 дані консолідованого звіту позивача містили розмір заборгованості 48,477 млрд.грн, що вказує на значний об'єм несплаченої заборгованості підприємства. Повідомила, що НАК "Нафтогаз України" постачає природний газ не лише для інших підприємств у період опалювального сезону, але й для населення. Доводить, що постанови Кабінету Міністрів України №216 та №217, які стосуються проведення розрахунків з постачальником природного газу не вносять зміни до строків розрахунків між сторонами, що визначені умовами даного договору. Зазначає, що у випадку задоволення клопотання відповідача та зменшення пені до 90% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення виконання зобов'язання, посилаючись на правові позиції Верховного Суду викладені у справах №908/1453/14 від 04.05.2018 та №918/116/19 від 04.02.2020.
Розглядаючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення пені судом враховується, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафних санкцій зменшувати їх розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи та виключно за клопотанням сторони. Підстави та розмір, на який зменшуються стягувані штрафні санкції, повинні бути мотивовані та обґрунтовані.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі 467/1346/15-ц).
Так, відповідно до ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як один із видів забезпечення зобов'язання.
Відповідно до положень статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі №917/1068/17, від 22 січня 2019 року у справі №908/868/18, від 13 травня 2019 року у справі №904/4071/18, від 31 жовтня 2019 року у справі №911/874/19, від 06 листопада 2019 року у справі №917/1638/18, від 07 листопада 2019 року у справах №917/104/19, 920/437/19).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
При цьому зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.
Згідно поданих матеріалів на підтвердження скрутного фінансового становища, відповідачем надано копію балансового звіту про фінансові результати підприємства за 2020 рік згідно якого підтверджується наявність збитків підприємства відповідача (а.с.80).
Судом також враховується, що заборгованість відповідача виникла, в тому числі і через несвоєчасне проведення розрахунків за послуги теплопостачання кінцевими споживачами, що підтверджується довідкою №1173/6 від 13.04.2021 (а.с.79).
З огляду на наведене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надані відповідачем в підтвердження обставин, що зумовили несвоєчасну оплату зобов'язань за договором, з огляду на високій ступінь виконання зобов'язання боржником (погашення відповідачем заборгованості), майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд відзначає, що наведені відповідачем факти в сукупності з поданими доказами, свідчать про наявність виняткових обставин, за яких можливим є зменшення розміру пені. Окрім цього, судом враховується, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.
Стягнення на користь позивача суми процентів річних та інфляційних втрат в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем.
Водночас, суд враховує і доводи позивача про те, що несвоєчасне здійснення розрахунків відповідача має негативний вплив на платоспроможність позивача та наявність непокритого збитку у зв'язку з чим, клопотання відповідача про зменшення пені підлягає задоволенню частково.
Зменшення розміру пені на 50% господарський суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №922/1608/19).
Враховуючи наведене, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 50% від обґрунтовано заявленої суми 59234,09грн пені та стягнути її в сумі 29617,05грн пені, тому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 29617,05грн - слід відмовити.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 29617,05грн пені, 43385,97грн 3% річних, 47434,85грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 29617,05грн пені суд відмовляє.
Як роз'яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені до 29617,05грн.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, Житомирська область, місто Житомир, вул. Київська, буд.48; ідентифікаційний код 35343771) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720):
- 29617,05грн пені,
- 43385,97грн 3% річних,
- 47434,85грн інфляційних втрат,
- 2270,00грн витрат по сплаті судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.04.21
Суддя Кравець С.Г.
Друк:
1 - до справи,
2,3 - сторонам (рек. з пов.),
та на електронну пошту сторін: ngu@naftogaz.com, teplo@teplo.net.zt.ua