61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
19.04.2021р. Справа №905/2128/20
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, буд.22, код ЄДРПОУ 40150216)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129)
про стягнення 57183,48 грн
Суддя Паляниця Ю.О.
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь про стягнення додаткових зборів і плати в сумі 57183,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018р. та договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії №1/28 від 28.02.2017р. За твердженням заявника позову, в порушення строків встановлених у вказаних договорах, відповідач вивіз вагони зі станції Маріуполь-Сортувальний пізніше обумовленого часу, що зумовило нарахування позивачем додаткової плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Ухвалою суду від 20.01.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2128/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві №09/35 від 27.01.2021р. проти позову заперечив та наголосив на наступному:
- після проведення технічного огляду вагонів у парку прийому станції Маріуполь-Сортувальний виявлено 13 вагонів, які мали порушення технічного стану та загрожували безпеці руху, про що було зроблено запис у книзі натурного огляду вагонів працівниками комбінату, проте, залізницею в порушення п.15 договору №1/28 від 28.02.2017р., відповідного акту ф.ГУ-23 про прибуття цих вагонів у незадовільному технічному стані оформлено не було;
- посилання позивача на ст.119 Статуту залізниць України в частині затримки поїзду №1701 на підходах до станції призначення є недоречним; потяг знаходився на колії станції Маріуполь-Сортувальний, яка згідно з перевізними документами є станцією призначення; отже, якщо затримка прибулого потягу і сталась, то, на думку відповідача, це сталось на станції призначення, а не на підходах до неї; крім того, у матеріалах розглядуваного позову відсутні документи, які б підтверджували, що затримка потягу №1701 сталась на підходах до станції призначення (наказ про затримку, акт загальної форми про затримку, повідомлення про затримку);
- договір №1/28 від 28.02.2017р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії є технологічним та не встановлює меж та розмірів матеріальної відповідальності за порушення його положень як власника під'їзної колії, так і залізниці.
Окрім того, відповідач також зауважував, що плата за користування вагонами в розмірі 11620,80 грн з ПДВ у повному обсязі сплачена комбінатом, що підтверджується відомостями плати (ф.ГУ-46) №17061653 від 18.06.2020р., №20064353 від 21.06.2020р., №10064118 від 11.06.2020р., №10064111 від 11.06.2020р., №12074930 від 12.07.2020р., №04074700 від 04.07.2020р., №09074829 від 09.07.2020р., №25064444 від 24.06.2020р., №29064579 від 29.06.2020р.
Водночас, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» наголошувало на безпідставності нарахування додаткових зборів з огляду на те, що несвоєчасне звільнення колії станції призначення виникло виключно з вини перевізника, оскільки 08.06.2020р. на під'їзну колію прибули 1027 вагони, з них на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 323 вагонів, що перевищило середньодобовий вагонообіг по станції Маріуполь-Сортувальний на 47,5%, а тому відповідач, на його думку, має бути звільнений від плати за користування вагонами на підставі ст.121 Статуту та п.16 розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами.
Відтак, за твердженням відповідача, несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що залежать від залізниці, а саме: подавання вагонів, кількість яких значно перевищувала переробну спроможність вантажних фронтів; збільшення середньодобової кількості прибуття вагонів, що призвело до ускладнень в експлуатаційній роботі станцій комбінату та безпеки руху; порушення умов договору №1/28 віл 28.02.2017р. в частині недотримання технології обслуговування під'їзної колії Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Відповідач у відзиві також заявив про застосування строку позовної давності.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь №НЮ-53 від 16.02.2021р. на відзив №09/35 від 27.01.2021р., в якій останній з викладеними у відзиві запереченнями відповідача не погодився, зазначив, що в спірному випадку вагони не подавались локомотивом залізниці на фронти навантаження, а знаходились на передавальних коліях ст.Маріуполь-Сортувальний і згідно з умовами договору №1/28 від 28.02.2017р. мали бути вивезені зі станції локомотивом відповідача впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій. Також зазначив, що укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження). За період затримки спірних вагонів відповідачем приймались вантажі, що прибули пізніше поїзда №1701, що спростовує посилання відповідача на те, що затримка мала місце з вини залізниці.
Щодо виявлення вагонів з порушеннями технічного стану зазначив, що ці вагони прибули з вантажем і відповідно до п.7 Правил видачі вантажів вантаж повинен бути виданий одержувачу, зазначеному у накладній для вивантаження вантажу. Після вивантаження таких вагонів вони направляються в ремонт. Крім того, ні Статутом залізниць, ні Правилами перевезення вантажів, ні п.15 договору №1/28 від 28.02.2017р. не передбачено звільнення відповідача від сплати належних залізниці платежів в залежності від складання (не складання) актів ф. ГУ-23.
Крім того, залізниця також зауважувала, що строк позовної давності почав перебіг з 10.06.2020р. (день наступний за днем складання акту загальної форми №1-24 від 09.06.2020р.), а позов скерований на адресу відповідача 10.12.2020р. (тобто, в останній день строку), внаслідок чого доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності, на думку позивача, є помилковими.
Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком відповідача, до господарського суду не надходили.
Як зазначалось, провадження у справі було відкрито 20.01.2021р. та її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Приймаючи до уваги вищенаведене, розгляд справи здійснюється судом у строк, який перевищує встановлений ст.248 Господарського процесуального кодексу України, проте, відповідає критеріям розумності строку розгляду справи судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
28.02.2017р. між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Українська залізниця») (залізниця) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (власник колії) був укладений договір №1/28 (з додатковими угодами до нього від 22.05.2018р., від 17.07.2018р., від 19.11.2019р.) про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний Регіональної філії «Донецька залізниця» (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р.).
На момент виникнення спірних відносин укладений між сторонами договір №1/28 від 28.02.2017р. діяв в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р.
Строк дії договору був встановлений до 31.12.2020р. включно (п.19 договору в редакції додаткової угоди від 19.11.2019р.).
Відповідно до п.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р.) згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, станцією Сартана-ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під'їзна колія обслуговується локомотивами власника колії.
Додатковою угодою від 17.07.2018р. п.5 договору доповнено наступним:
«Придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна, встановлюється робітниками залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф.ВУ-15».
Також, п.6 був викладений у новій редакції, абз.2 якого визначено так: «Вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій».
Відповідно до п.10 договору на під'їзній колії встановлюється загальний (єдиний) термін знаходження вагонів - 36,0 годин.
За правилами п.14 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:
- за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 (підп.«б»);
- інші збори і плати згідно Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1 (підп.«в»).
Збори і плати вносяться залізниці згідно з чинним законодавством.
За змістом п.15 договору (в редакції додаткової угоди 17.07.2018р.), при переданні на під'їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої системи УЗ.
У п.3 договору №1/28 від 28.02.2017р. зазначено, що рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь-Сортувальний залізниці та Рудна власника колії.
Також, 14.02.2018р. між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Українська залізниця») (перевізник) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовник) був укладений договір надання послуг №00039/ЦТЛ-2018, предметом якого згідно з п.1.1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Надання послуг за договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п.1.3 договору).
Замовник, зобов'язався, зокрема, оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п.п.2.1.6, 2.1.7 договору).
Перевізник зобов'язався, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «Месплан», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору; складати документи передбачені пунктом 1.3 договору щодо нарахування сум платежів (п.п.2.3.2, 2.3.5 договору).
Відповідно до п.3.1 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця» (п.4.1 договору).
Сторони договору несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України (п.5.1 договору).
За правилами п.12.1 договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Клієнт УЗ» або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018р. по 31.12.2018р. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
07.06.2020р. о 22:30 год. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача прибув потяг №1701. У складі потягу знаходилось 45 вагонів власності філії ЦТЛ АТ «Укрзалізниця».
Факт подачі спірних 45 вагонів потягу №1701 на станцію Маріуполь-Сортувальний 07.06.2020р. о 22:30 год. відповідачем не оспорюється і підтверджується пам'яткою №1544 про подавання вагонів. Згідно з пам'яткою передача 45 вагонів при поданні відбулась 08.06.2020р. о 00:17 год. без зауважень щодо технічного стану вагонів.
Потяг простояв на колії станції Маріуполь-Сортувальний до 16:40 год. 09.06.2020р., про що позивачем 09.06.2020р. у присутності комерційних агентів станції Маріуполь-Сортувальний ОСОБА_1 та Примак О.А. був складений акт загальної форми №6-172.
За змістом п.6 договору №1/28 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р. вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Оскільки, згідно з актом про затримку вагонів №1-24, приймально-здавальні операції 45 вагонів були здійснені у період з 07.06.2020р. 22:30 год. до 08.06.2020р. 00:17 год., то, відповідно, відповідач повинен був забрати спірні вагони не пізніше 08.06.2020р. о 04:17 год.
Таким чином, загальний час простою вагонів склав 36 год. 23 хв., що підтверджено актом про затримку вагонів №1-24 від 09.06.2020р., який представником вантажоодержувача був підписаний із зауваженнями такого змісту «Термін вказаний в договорі має декларативний характер і не несе за собою фінансову відповідальність».
З посиланням на п.15 р.6 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом №113 від 25.02.1999р. Мінтрансу України, п.5 глави 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом №317 від 26.03.2009р. Міністерства транспорту та зв'язку України, за час простою залізницею відповідачу нарахована плата за користування 45 вагонами власності філії ЦТЛ АТ «Укрзалізниця» та внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №10069063 у розмірі 9684 грн без ПДВ (11620,80 грн з ПДВ).
В той же час, зважаючи на приписи п.8 р.7 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Мінтрансу України, за час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції), залізницею Приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» був також нарахований збір за зберігання вантажу у 45 вагонах в сумі 37968,90 грн без ПДВ (45562,68 грн з ПДВ).
Відомість плати за користування вагонами №10069063 та накопичувальна картка №10060509 були пред'явлені Приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» для підписання і оплати.
Представник відповідача відомість та накопичувальну картку підписав із зауваженнями, зазначивши, що нараховані суми відхиляються, будуть розглянуті у претензійному порядку, причини відхилення не зазначено.
Претензією №МДонФілія-2007/2869 від 23.07.2020р. залізниця звернулась до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з вимогою сплатити кошти в сумі 57183,48 грн, в тому числі плата за користування вагонами, збір за зберігання вантажу.
Згідно з відповіддю №94/534 від 07.08.2020р. на претензію, вимоги про сплату коштів у сумі 57183,48 грн відхилено з посиланням на обставини того, що несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний сталося з причин, що не залежали від Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
За таких обставин, зважаючи на те, що вимоги залізниці залишені без задоволення, остання звернулась до суду із розглядуваним позовом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
За змістом ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (ст.908 Цивільного кодексу України). Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України).
Положеннями ч.5 ст.307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, п.8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України. Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.
Пунктом 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою №457 від 06.04.1998р. Кабінету Міністрів України, передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом №113 від 25.02.1999р. Міністерства транспорту України, п.п.3, 4 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Отже, час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46.
При цьому, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (п.п.6, 8, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом №113 від 25.02.1999р. Міністерства транспорту України).
Як було встановлено вище, 07.06.2020р. о 22:30 год. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача прибув потяг №1701. У складі потягу знаходилось 45 вагонів власності філії ЦТЛ АТ «Укрзалізниця».
Факт подачі спірних 45 вагонів потягу №1701 на станцію Маріуполь-Сортувальний 07.06.2020р. о 22:30 год. відповідачем не оспорюється і підтверджується пам'яткою №1544 про подавання вагонів. Згідно з пам'яткою передача 45 вагонів при поданні відбулась 08.06.2020р. о 00:17 год. без зауважень щодо технічного стану вагонів.
За приписами п.6 договору №1/28 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р. вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Оскільки, згідно з актом про затримку вагонів №1-24, приймально-здавальні операції 45 вагонів були здійснені у період з 07.06.2020р. 22:30 год. до 08.06.2020р. 00:17 год., то, відповідно, відповідач повинен був забрати спірні вагони не пізніше 08.06.2020р. о 04:17 год.
Таким чином, загальний час простою вагонів склав 36 год. 23 хв., що підтверджено актом про затримку вагонів №1-24 від 09.06.2020р., який представником вантажоодержувача був підписаний із зауваженнями такого змісту «Термін вказаний в договорі має декларативний характер і не несе за собою фінансову відповідальність».
Перевіривши визначені позивачем вихідні дані, судом встановлено, що залізницею в акті загальної форми №6-172 вірно визначений загальний час простою, із врахуванням п.6 договору, за яким вагони, що здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
З посиланням на п.15 р.6 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом №113 від 25.02.1999р. Мінтрансу України, п.5 глави 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом №317 від 26.03.2009р. Міністерства транспорту та зв'язку України, за час простою залізницею відповідачу нарахована плата за користування 45 вагонами власності філії ЦТЛ АТ «Укрзалізниця» та внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) №10069063 у розмірі 9684 грн без ПДВ (11620,80 грн з ПДВ).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за користування вагонами, суд виходить з тих обставин, що плата за користування вагонами нараховується згідно з п.15 Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 розділ 5 «Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць», п.1.5 (таблиця №1) з урахуванням діючого коефіцієнта телеграфної вказівки №00019/ЦМ підпісан. №Ц-4/6-60/14-19 від 29.03.2019р.
Відповідно до Тарифного керівництва №1 розділ 5 (таблиця № 1) при нарахуванні плати за час затримки протягом 36 год. 23 хв. на коліях залізниці (45 вагонами власності філії ЦТЛ АТ «Укрзалізниця») враховується загальна сума ставки за 37 годин - 71,20 грн.
Розрахунок плати за 45 вагонів власності філії ЦТЛ АТ «Укрзалізниця» складає:
71,20 грн * 3,023 (коеф.) = 215,2376 грн; 215,2376 грн * 45 вагонів власності філії ЦТЛ АТ «Укрзалізниця» = 9685,692 грн; 9685,692 грн + 20% ПДВ = 11622,83 грн.
За розрахунком позивача, такий збір становить 11620,80 грн.
Відповідач у відзиві посилався на ст.121 Статуту та п.16 р.6 Правил користування вагонами і контейнерами як на підставу для звільнення від плати за користування вагонами, зазначив, що несвоєчасне звільнення колій станції призначення виникло виключно з причин, що залежать від перевізника.
Так, згідно зі ст.121 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Приписами п.16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом №13 від 25.02.1999р. Міністерства транспорту України (з наступними змінами і доповненнями) встановлені випадки, коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, зокрема, у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.
Таким чином, відповідно до п.16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами, у разі подання локомотивом залізниці вагонів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність.
В спірному випадку вагони знаходились на передавальних коліях станції Маріуполь-Сортувальний і відповідно до умов договору №1/28 від 28.02.2017р. мали бути вивезені зі станції локомотивом комбінату впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій, відповідно посилання відповідача на п.16 Правил користування вагонами і контейнерами відхиляється, оскільки є безпідставним та необґрунтованим.
За висновками суду, відповідачем не доведено, що залізницею вагони подавались саме на фронти навантаження з перевищенням їх максимальної переробної спроможності.
Крім того, укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження) комбінату.
Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив про те, що за період затримки спірних вагонів відповідачем приймались вантажі, що прибули пізніше поїзда №1701. Відповідачем в порядку, встановленому законодавством, зазначене не спростовано.
Таким чином, відповідачем належними доказами не доведено, що затримка вивезення спірних вагонів мала місце з вини залізниці.
Суд також відхиляє доводи відповідача щодо необхідності у додатковому часі для оформлення належної документації для підтвердження факту прибуття вантажу у зв'язку з тим, що 5 вагонів прибули за досильними накладними.
Як вказувалось, згідно з п.6 договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018р.), вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Відповідачем не доведено, що погодженого сторонами часу не вистачило для оформлення документації пов'язаної з прибуттям 5 вагонів за досильними накладними. Крім того, до суду не надано доказів повідомлення відповідачем позивача про наявність об'єктивних підстав, які зумовлювали надання відповідачу додаткового часу для оформлення відповідної документації у зв'язку з прибуттям вагонів за цими накладними.
Стосовно посилання відповідача на виявлення 13 вагонів, які мали порушення технічного стану та загрожували безпеці руху, про що було зроблено запис у книзі натурного огляду вагонів працівниками комбінату суд зазначає, що, по-перше, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виявлення несправних вагонів, які загрожували безпеці руху, по-друге, умовами договору № 1/28 від 28.02.2017р. (п.5) саме на залізницю покладено обов'язок визначення технічного стану вагонів і вона в межах своїх повноважень визначила придатність вагонів під навантаження у технічному стані. Крім того, згідно пам'ятки №1544 про подавання вагонів вагони були передані залізницею та прийняті вантажоодержувачем без зауважень щодо їх технічного стану.
За таких обставин господарський суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що затримка спірних вагонів була викликана необхідністю дотримання вимог Правил технічної експлуатації залізниць України і їх доставка на під'їзну колію комбінату загрожувала безпеці руху (вагони були небезпечними для перевезення).
Водночас, як вказувалось, у відзиві відповідач також зауважував, що плата за користування вагонами в розмірі 11620,80 грн з ПДВ у повному обсязі сплачена комбінатом, що підтверджується представленими суду відомостями плати (ф.ГУ-46) №17061653 від 18.06.2020р., №20064353 від 21.06.2020р., №10064118 від 11.06.2020р., №10064111 від 11.06.2020р., №12074930 від 12.07.2020р., №04074700 від 04.07.2020р., №09074829 від 09.07.2020р., №25064444 від 24.06.2020р., №29064579 від 29.06.2020р.
Дослідивши надані суду відомості плати за користування вагонами, судом встановлено, що останні підписані (скріплені ЕЦП) представниками Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» без зауважень та заперечень стосовно визначеної у цих документах інформації щодо часу користування вагонами та розміру плати цього додаткового збору залізниці.
З огляду на наведене, в частині стягнення з відповідача суми плати в розмірі 11620,80 грн позов є необґрунтованим та безпідставним, приймаючи до уваги, що оплата Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» збору за користування вагонами на заявлену позивачем суму відбулась до моменту звернення Акціонерного товариства «Українська залізниця» до суду з розглядуваним позовом.
В силу норм ст.46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.
Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Як визначено у п.2 «Збір за зберігання вантажів на місцях загального користування» р.III «Збори за роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів» Тарифного керівництва №1, термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами. Після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 4 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тон. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
З посиланням на п.8 р.7 ч.1 Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Мінтрансу України, за час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції), залізницею Приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» був нарахований збір за зберігання вантажу у 45 вагонах в сумі 37968,90 грн без ПДВ (45562,68 грн з ПДВ).
Нарахована сума внесена до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) №10060509.
За розрахунком суду збір за зберігання вантажів складає 45562,66 грн з ПДВ, виходячи з наступного:
1) плата за зберігання 45 завантажених вагонів: 3140 тн (загальна вага нетто 45 завантажених вагонів) * 4 грн (розмір збору за зберігання однієї тони вантажів) * 3,023 (коеф.) * 1 (кількість днів зберігання з 00:00 год. до 16:40 год. 09.06.2020р. з урахуванням того, що у всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної) = 37968,88 грн + 20% ПДВ = 45562,66 грн.
Таким чином, перевіривши розрахунок позивача в цій частині, суд визнає його вірним, але здійсненим з арифметичними помилками при вирахуванні сум за формулами. За розрахунком суду сума плати за зберігання вантажу становить 45562,66 грн, в той час як позивачем заявлено до стягнення більшу суму, а саме 45562,68 грн.
Водночас, як вказувалось, відповідач у відзиві заявив про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За змістом ч.1 ст.261 вказаного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.5 ст.315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Статтею 137 Статуту передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Відповідно до ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
З огляду на що подією, яка стала підставою для подання позову є несвоєчасне вивезення вагонів відповідачем, про що складено акт загальної форми ГУ-23 №1-24 від 09.06.2020р.
Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочався 10.06.2020р., а шестимісячний термін для пред'явлення позовних вимог сплив 09.12.2020р. Оскільки позовна заява надіслана позивачем до суду 11.12.2020р. (про що свідчить поштовий штемпель на конверті), то позов пред'явлено з пропуском встановленого строку.
За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).
Підсумовуючи викладе, суд зазначає, що відповідач скористався свої правом, наданим йому ст.261 Цивільного кодексу України, заявивши про застосування строків позовної давності, але позивачем в свою чергу не заявлялося клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності, а тому враховуючи викладене, у задоволенні позову в частині стягнення плати на суму 45562,66 грн за зберігання вантажу слід відмовити через сплив позовної давності.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 11620,80 грн, плати за зберігання вантажу в сумі 0,02 грн слід відмовити з підстав їх необґрунтованості. У залишковій частині позовні вимоги залишаються без задоволення з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2102 підлягає віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволені позову відмовити.
Повний текст рішення складено 19.04.2021р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.О.Паляниця