21 квітня 2021 року
Київ
справа №П/811/1095/15
адміністративне провадження №К/9901/12483/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі №П/811/1095/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання незаконним звільнення, визнання незаконним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати звільнення позивача з посади заступника начальника ГУ Міндоходів у Кіровоградській області незаконним;
- визнати незаконними та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року № 181 - о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити позивача на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Кіровоградській області, зазначивши про негайне виконання постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області виплатити позивачу середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №181-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Кіровоградській області з 16 березня 2015 року. Стягнуто із Головного управління ДФС у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 березня 2015 року по 04 серпня 2020 року в сумі 718135 гривень 56 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у розмірі 17920 гривень 22 копійки за час вимушеного прогулу за один місяць.
Частково не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу, яку ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 року було повернуто скаржнику.
09 квітня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла повторно подана касаційна скарга позивача.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Так, зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник подає касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України та посилається на постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі №804/958/17, від 10 вересня 2020 року у справі №420/5772/18, від 11 жовтня 2019 року у справі №812/1408/16, від 12 червня 2018 року у справі №2а-23895/09/1270, які, на його думку містять висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не були враховані судом апеляційної інстанції.
При цьому, варто зауважити, що недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, в ухвалі Верховного Суду від 24 березня 2021 року, якою касаційну скаргу було повернуто позивачеві, Суд проаналізував справи, на які посилався скаржник, та зазначив, що у справі №2а-23895/09/1270 предметом розгляду було стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; у справі №804/958/17 - скасування податкового повідомлення-рішення; у справі №922/4519/14 - заміна сторони виконавчого провадження (спір розглядався за правилами господарського судочинства).
Отже, Судом було встановлено, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №2а-23895/09/1270, від 06 жовтня 2020 року у справі №804/958/17, від 16 червня 2020 року у справі №922/4519/14, про які зазначав заявник, стосуються інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому Суд визнав посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду, безпідставними та відхилив посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас у повторно поданій касаційній скарзі позивач посилається на постанову Верховного Суду від 10 вересня у справі №420/5772/18 та від 11 жовтня 2019 року у справі №812/1408/16.
Так, вказані справи стосувались податкових правовідносин, у них не вирішувалось питання щодо можливості поновлення особи на публічній службі у певному органі або в його правонаступника, відтак, правовідносини у справах, зазначених скаржником, та у даній справі вважатись подібними не можуть.
З урахуванням викладеного, у разі оскарження позивачами постанови суду апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, необхідно було б зазначити іншу постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання уточненої касаційної скарги (заяви про уточнення касаційної скарги) із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, із наданням її копії відповідно до кількості учасників справи.
На підставі вищенаведеного та керуючись статями 169, 328, 330, 332 КАС України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі №П/811/1095/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання незаконним звільнення, визнання незаконним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
А. В. Жук