21 квітня 2021 року
Київ
справа №766/7099/17
адміністративне провадження №Зв/9901/21/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -
розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі № 766/7099/17 за позовом ОСОБА_1 до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області (далі - Управління ПФУ) про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив зобов'язати Управління ПФУ змінити відсоток призначеної йому пенсії за вислугу років з 70% до 90% та здійснити обчислення і перерахунок її відповідно до статті 501 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХII «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, згідно з довідкою Генеральної прокуратури України від 28 березня 2016 року №18-534 зп про заробітну плату, починаючи з 16 листопада 2016 року без обмеження її граничного розміру.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 18 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, позов задоволено частково.
Верховний Суд постановою від 15 травня 2019 року скасував постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року та відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд виходив із того, що на час призначення позивачу пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 501 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ).
Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-ХІІ, крім частин 3, 4, 6 та 11 статті 501, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону № 1697-VІІ, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VІІІ) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
За висновками Верховного Суду, право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, відповідач не мав правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому Управління ПФУ, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії, діяло на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Верховного Суду від 15 травня 2019 року за виключними обставинами. Виключність обставин мотивує тим, що Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р (ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 08 січня 2020 року визначену таку колегію суддів: головуючий суддя ОСОБА_2, суддів: Берназюк Я.О., Бучик А.Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року.
27 січня 2020 року надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на заяву позивача про перегляд судового рішення за виключними обставинами, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду касаційної інстанції просить відмовити у її задоволенні.
У зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09 квітня 2020 року № 923/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного судку у складі Верховного Суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 14 квітня 2020 року визначено нову колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., справу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд, розглянувши заяву позивача про перегляд судового рішення за виключними обставинами, дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв'язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення.
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За приписами частин першої, другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Зі змісту поданої позивачем до Верховного Суду заяви про перегляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року за виключними обставинами вбачається, що останній, як на підставу для такого перегляду посилається на прийняття Конституційним Судом України Рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду розглядав справу № 808/1628/18, обставини якої є подібними, та у постанові від 19 лютого 2021 року зазначив:
«<…> положення пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Слід звернути увагу, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення» про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
<…> Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».
<…> Наявність Рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
<…> не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання».
Колегія суддів бере до уваги, висновок об'єднаної палати, а також те, що Велика Палата Верховного Суду не вбачала виключної правової проблеми у застосуванні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України (ухвала від 25 березня 2020 року у справі № 808/1628/18).
Зважаючи на вищенаведене, Суд не знаходить підстав для неврахування правового висновку об'єднаної палати у справі, що розглядається.
Як убачається з матеріалів справи, на час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду, розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, і станом на дату прийняття постанови Верховного Суду від 15 травня 209 року, положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» зі змінами, діяли в прийнятій редакції і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з огляду на відсутність ретроспективної дії Рішення Конституційного Суду України, яке, на думку заявника є підставою для перегляду за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 15 травня 2019 року та задоволення позовних вимог у цій справі, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року.
Крім того, постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року, про перегляд якої за виключними обставинами звернувся позивач, у задоволенні позову відмовлено. Отже, це рішення не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Відповідно до частини першої статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 766/7099/17 та залишити постанову Верховного Суду від 15 травня 2019 року в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець