Справа № 461/9979/20
Провадження № 1-кп/461/240/21
15.04.2021 року, Галицький районний суд міста Львова
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участі:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілих ОСОБА_8
ОСОБА_9
представника потерпілих ОСОБА_10
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020140050000524 від 30 січня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 347-1, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 347-1 КК України,-
В провадженні Галицького районного суду м. Львові перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020140050000524 від 30 січня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 347-1, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 347-1 КК України.
Відповідно до ст. 314 КПК України, після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
Виходячи зі змісту частини 3 статті 314 та статті 315 КПК під час підготовчого судового провадження суд має право прийняти певне обмежене коло рішень та вирішити питання, пов'язані виключно з призначенням кримінального провадження до судового розгляду.
Розгляд клопотань про повернення обвинувального акту.
Захисниками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були подані до суду клопотання про повернення прокурору обвинувального акту. ОСОБА_11 в своєму клопотанні зазначив, що в обвинувальному акті відсутній опис кримінальних правопорушень із зазначенням часу, способу, мотивів його скоєння. Вказав, що формулювання обвинувачення не містить обставин, які характеризують об'єктивну та суб'єктивну сторону кримінальних правопорушень, оскільки такі наведені вкрай стисло, без зазначення способу вчинення, не вказано спрямованості умислу, мотиву дій та мети, які є важливими ознаками в плані відмежування злочину передбаченого ст. 194 КК України чи злочину передбаченого ст. 347-1 КК України від іншим кримінальних правопорушень обов'язковими при описуванні злочину. Крім того, відсутні відомості щодо приблизної або конкретної дати вчинення кримінальних правопорушень. При цьому, в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення не вказані та не відокремлені дії і роль ОСОБА_4 та ОСОБА_12 (зазначені обставини, на його думку, є важливою вимогою закону щодо індивідуалізації покарання), а відтак даний обвинувальний акт не є конкретним за своїм змістом, що порушує право особи на захист і відповідно є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.Окрім цього, у реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначено відомостей про відкриття матеріалів провадження стороні захисту тощо.
Захисник ОСОБА_7 в своєму клопотанні зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки у ньому відсутня інформація щодо відомостей про особу, що виступає організатором у вказаному кримінальному правопорушенні і якою є дійсна кількість співучасників. Крім того, прокурором невірно сформульоване обвинувачення, оскільки таке, на думку захисника, викладено на свій розсуд, а не в точній відповідності до тексту КК України, що є недопустимим. Зазначає, що такий зміст правової кваліфікації допускає двояке трактування даного тексту. По суті дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ст. 27 ч. З КК України, однак формулювання обвинувачення не містить покликання на те, що він саме організував вчинення будь-якого злочину, оскільки норми КК України не містять тексту «вчинення організації злочину». Крім того, вказав, що обвинувальний акт не містить жодних даних про розмір заподіяної шкоди власнику автомобіля марки «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 , та в ньому не зазначено відомості про потерпілого - власника знищеного автомобіля.
Відтак, клопотання захисники просили задовільнити в повному обсязі.
Обвинувачені підтримали думку свої захисників.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання захисників заперечив, з приводу доводів захисника ОСОБА_7 щодо відсутності в обвинувальному акті відомостей про потерпілого та розміру завданої шкоди за фактом підпалу автомобіля марки «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 , зазначив, що в ході досудового розслідування власник автомобіля ОСОБА_13 написав заяву про відмову у визнанні його потерпілим з міркувань власної та його сім'ї безпеки, у зв'язку з боязню повторення випадків вчинення підпалу його майна. Пошкоджений внаслідок підпалу автомобіль на час слідства вибув з його власності у зв'язку з його продажем. Зазначив, що викладені в обвинувальному акті факти ґрунтуються на здобутих у ході досудового розслідування доказах та встановлених обставинах вчинення кримінальних правопорушень. Водночас, діючий кримінальний процесуальний закон передбачає можливість зміни обвинувачення в суді у випадку виникнення в цьому необхідності. Отже, вказав, що повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд. А наведені захисником доводи щодо недотримання вимог КПК України при складанні реєстру досудових розслідувань не можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акту.
Щодо доводів захисника ОСОБА_5 прокурор в судовому засіданні вказав, що обвинувальний акт повинен містити саме ті обставини, які прокурор вважає встановленими, та які з позиції сторони обвинувачення відповідно до вимог ст. 91 КПК України підлягають доказуванню під час судового розгляду.В обвинувальному акті окремими розділами викладено як фактичні обставини кримінальних правопорушень, так і відзначено «формулювання обвинувачення», після чого його викладено кожному з обвинувачених з правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень та посиланням на статті Кримінального кодексу України. Посилання захисника на той факт, що обвинувальний акт не містить належним чином сформульованого обвинувачення, яке інкримінується і від якого обвинувачені не будуть мати змогу захищатись в суді, не може бути підставою для застосування положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України. Висновки захисника щодо неконкретності сформульованого в обвинувальному акті обвинувачення ОСОБА_4 , не відповідають фактичним обставинам справи. Зі змісту обвинувального акту відносно ОСОБА_4 вбачається, що викладене в ньому формулювання обвинувачення містить в собі вказівку на місце, час та мотив вчинених останнім інкримінованих злочинів, а також спосіб у який вони були вчинені.Водночас, формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_4 за своїм змістом не може бути предметом дослідження та аналізу на стадії підготовчого провадження, а лише при судовому розгляді, за результатами якого і суд формулює обвинувачення, визнане судом доведеним, або приймає рішення про недоведеність обвинувачення повністю або частково чи виправдовує обвинуваченого з підстав, визначених законом. Наведені захисником доводи щодо недотримання вимог КПК України при складанні реєстру досудових розслідувань не можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акту.У зв'язку з вищевикладеними, в задоволенні клопотання захисників просив відмовити в повному обсязі.
Потерпілі та їх представники в судовому засіданні підтримали думку прокурора, та просили суд в задоволенні клопотань про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 291 КПК України визначено вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, до яких, зокрема, належить зазначення у ньому фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення.
Виходячи з наведених вимог кримінального процесуального закону, обвинувальний акт повинен містити саме ті обставини, які прокурор вважає встановленими, та які з позиції сторони обвинувачення відповідно до вимог ст. 91 КПК України підлягають доказуванню під час судового розгляду.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, містить виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення, і всі висновки, викладені в обвинувальному акті, можуть бути перевірені судом в межах судового розгляду. У вказаному обвинувальному акті наявні всі ознаки складу інкримінованих обвинуваченим злочинів, в тому числі об'єктивної та суб'єктивної сторони вчиненого кримінального правопорушення.
Зазначені у клопотанні захисника недоліки не є належними підставами для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки на стадії підготовчого судового засідання суд не вправі вдаватися в оцінку обвинувального акту на предмет правильності формулювання обвинувачення та юридичної кваліфікації дій обвинувачених. Фактичні обставини кримінального правопорушення, відповідно до вимог закону, підлягають встановленню виключно під час судового розгляду шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів, а порушені захисником питання в підготовчому судовому засідання щодо правильності та обґрунтованості кваліфікації дій обвинувачених, без судового розгляду кримінального провадження і дослідження доказів, є передчасними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Суд відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд. Відтак, суд погоджується з позицією прокурора, про те, що наведені захисником доводи щодо недотримання вимог КПК України, в тому числі, при складанні реєстру досудових розслідувань не можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акту, а відтак в задоволенні клопотання слід відмовити.
Розгляд клопотань про повернення застави.
ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були подані до суду клопотання, в яких останні просили суд повернути заставу в розмірів 420 400 грн. та заставу в розмірів 168 160 грн., відповідно, яка була ними сплачена за ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Вимоги обґрунтували тим, що строк дії запобіжних заходів обраних відносно обвинувачених на даний час завершився, а відтак застава, підлягає поверненню.
Захисники в судовому засіданні клопотання підтримали, просили задовільнити в повному обсязі.
Обвинувачені підтримали думку свої захисників.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення поданих клопотань заперечив, зазначив, що дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинялася, оскільки Глава 18 КПК України не обмежує дію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді застави певним строком, на відміну від ухвали суду про тримання під вартою. Вказаний запобіжний захід діє протягом всього досудового розслідування та судового розгляду, якщо його не було змінено чи скасовано, а додаткового продовження ухвалою суду вимагає лише дія обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які покладаються на особу одночасно із запобіжним заходом у вигляді застави. При цьому, вказав, що закінчення строку дії обов'язків покладених на ОСОБА_6 , які визначені ст. 194 КПК України, не свідчить про закінчення дії самостійного запобіжного заходу у вигляді застави. У даному випадку з моменту припинення строку дії покладених слідчим суддею обов'язків, застава забезпечує виконання обов'язків, покладених на обвинуваченого КПК України, а відтак клопотання не підлягають до задоволення.
Потерпілі та їх представники в судовому засіданні підтримали думку прокурора, та просили суд в задоволенні клопотань про повернення застави, - відмовити.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч. 4 ст.202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Частина 7 ст. 42 КПК України визначає загальні обов'язки, які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого.
Отже, зазначені в ч. 7 ст. 42 КПК України обов'язки підозрюваного, обвинуваченого (окрім обов'язків, визначених в п. 2 цієї частини) покладаються на нього згідно з процесуальним законом і діють з часу набуття статусу підозрюваного, незалежно від застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу.
В свою чергу стаття 194 КПК України визначає перелік обов'язків, які можуть покладатися на підозрюваного, обвинуваченого рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Так, частина 5 ст. 194 КПК України визначає умовами покладення таких додаткових обов'язків по перше - обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, і по друге - доведеність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Ці обов'язки не є окремим запобіжним заходом, а застосовуються додатково до обраного підозрюваному запобіжного заходу при наявності визначених в ч.5 ст. 194 КПК України умов.
Частиною 7 ст. 194 КПК України встановлено, що обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються. У зазначеній нормі йдеться про припинення дії ухвали про застосування запобіжного заходу виключно в частині покладення на підозрюваного, обвинуваченого відповідних обов'язків згідно із ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 11 ст.182 КПК України встановлено - застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вигляді застави, продовжує діяти до підстав, визначених ст. 203 КПК України.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що на даний час відсутні правові підстави для повернення застави заставодавцям, а відтак клопотання не підлягають до задоволення.
Щодо заперечення на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2020 року про відмову в задоволенні скарги на постанову прокурора відділу Львівської обласної прокуратури від 18 вересня 2020 року, про зупинення досудового розслідування.
ОСОБА_16 було подано до судузаперечення в порядку ч. 3 ст. 309 КПК України, на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2020 року, яку захисник мотивував тим, що на його думку не було підстав для зупинення досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки прокурор відповідно до ч. 3 ст. 280 КПК України повинен був виділити матеріали досудового розслідування в окреме провадження та зупинити кримінальне провадження стосовно окремих підозрюваних, у даному випадку стосовно ОСОБА_4 .
Захисники в судовому засіданні скаргу підтримали, просили суд задовільнити в повному обсязі.
Обвинувачені підтримали думку своїх захисників.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що зазначив, що при винесенні вказаної постанови враховано положення ч. 3, ч. 4 ст. 217, ч. 3 ст. 280 КПК України, відповідно до яких прокурор має право виділити матеріали кримінального провадження стосовно підозрюваного, підстави зупинення якого не стосуються, лише у разі якщо це не може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. Крім цього, при вирішенні питання про зупинення досудового розслідування враховувався стан досудового розслідування, а також те, що розгляд кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в окремих судових провадженнях не забезпечить повноту та оперативність їх розгляду, а дослідження одних і тих же доказів в окремих провадженнях, допит співучасників злочину в якості свідків в інших провадженнях, повторні допити свідків вчинення злочинів окремо по двох провадженнях призведуть до невиправданих витрат часу суду на розгляд цих проваджень.
Потерпілі та їх представники в судовому засіданні підтримали думку прокурора, та просили суд в задоволенні скарги, - відмовити.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.
При винесенні вказаної постанови враховано положення ч. 3, ч. 4 ст. 217, ч. 3 ст. 280 КПК України, відповідно до яких прокурор має право виділити матеріали кримінального провадження стосовно підозрюваного, підстави зупинення якого не стосуються, лише у разі якщо це не може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Частиною четвертою, п'ятою та шостою статті 217 КПК України визначено, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором. Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування не може бути оскаржене.
Відповідно до частини першої статті 282 КПК України, зупинене досудове розслідування відновляється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій.
Положеннями ч.3 ст. 280 КПК України передбачено, що якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах незалежності прокурорів, що передбачає існуваннягарантій від незаконного політичного, матеріальногочи іншого впливу на прокурора щодо прийняття нимрішень при виконанні службових обов'язків.
Судом було встановлено, що з вказаною скаргою захисник звертався до Галицького районного суду м. Львова, та ухвалою слідчого судді ОСОБА_17 від 29 вересня 2020 року по справі №461/7750/20, якою в задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 про зупинення досудового розслідування - відмовлено.
При цьому, перевіряючи заперечення щодо скарги на підставі ч. 3 ст. 309 КПК України, суд вважає такі безпідставними, оскільки вирішення питання про зупинення досудового розслідування в цілому або виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження, є правом прокурора, а не його обов'язком, та прокурор є процесуально самостійним під час прийняття відповідного рішення. Крім того, наведені у скарзі захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 доводи про те, що постанова прокурора від 18 вересня 2020 року винесена необґрунтовано, без додержання вимог кримінального процесуального законодавства, не знайшли свого підтвердження, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Щодо скарги на постанову виконувача обов'язків прокурора Львівської області.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_6 було подано до суду скаргу на постанову виконувача обов'язків прокурора Львівської області від 17 лютого 2020 року про визначення підслідності та доручення здійснення досудового розслідування кримінального провадження слідчому відділу УСБУ України у Львівській області. Подану скаргу мотивував тим, що хоча постанова і містить посилання на ч. 5 ст. 36 КПК України, проте в описовій частині постанови зазначено метою прийняття рішення забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування у кримінальному провадженні, а відтак, на думку адвоката, не було встановлено неефективного розслідування справи слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Львові. З цих підстав захисник вважає постанову незаконною, необґрунтованою та просить її скасувати.
Захисники в судовому засіданні клопотання підтримали, просили задовільнити в повному обсязі.
Обвинувачені підтримали думку своїх захисників.
Прокурор проти задоволення поданої скарги заперечив та зазначив, щодану скаргу захисником заявлено на стадії підготовчого судового засідання і доводи, які викладені у ній, повно, всебічно та об'єктивно можуть бути досліджені судом тільки під час безпосереднього судового розгляду та дослідження документів (доказів) у даному кримінальному провадженні, які на даній стадії відсутні у суду і не можуть бути долучені стороною обвинувачення до обвинувального акту.
Потерпілі та їх представники в судовому засіданні підтримали думку прокурора, та просили суд в задоволенні скарги, - відмовити.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.
Судом було встановлено, що постановою виконувача обов'язків прокурора Львівської області ОСОБА_18 про доручення здійснювати досудове розслідування іншому органу досудового розслідування від 17 лютого 2020 року було визначено підслідність та доручено здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні №12020140050000524 від 30 січня 2020 року, слідчому відділу Управління СБ України у Львівській області.
Відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України, Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 КПК України під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені п.п. 5 та 6 частини першої цієї статті, тобто рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою (п.5) та рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом (п.6).
У п. 4 листа Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» №1640/0/4-12 від 09.11.2012 роз'яснено, що рішення, дії, бездіяльність, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування, але не можуть бути предметом оскарження на стадії підготовчого судового засідання. Водночас рішення, дії, бездіяльність слідчого чи прокурора, які не визначені у ч. 1 ст.303 КПК, можуть бути оскаржені під час підготовчого судового засідання. Як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені лише 2 різновиди рішень: 1) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим; 2) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.
Статтями 314-316 КПК України визначено які рішення має право прийняти суд у підготовчому судовому засіданні, а ст. 315 КПК України які пов'язані з підготовкою до судового засідання питання повинен вирішити суд. Положення статей 314-316 КПК України взагалі не передбачають розгляд таких скарг судом під час підготовчого судового засідання.
Проаналізувавши доводи скарги, суд не вбачає підстав для її задоволення саме на стадії підготовчого судового засідання, оскільки захисником не надано належних і допустимих доказів, а в матеріалах справи міститься обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, позовні заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та процесуальні документи суду. При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити захиснику, що останній не позбавлений можливості, під час безпосереднього дослідження доказів у судовому засіданні оцінювати докази, в тому числі і письмові документи з точки зору їх відповідності вимогам КПК України.
Щодо призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив суд призначити справу до судового розгляду.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та їх захисники проти призначення справи до судового розгляду заперечили, оскільки вважали за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору.
Потерпілі та їх представники проти призначення справи до судового розгляду не заперечили.
Суд, заслухавши думку учасників справи, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, дійшов наступного висновку.
Кримінальне провадження, відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України, підсудне Галицькому районному суду міста Львова, підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пп. 4-8 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК України або зупинення провадження відсутні.
Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, підстави для повернення відсутні.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
Зазначене судове засідання з урахування принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.28, 314, 36, 303, 314-316, 314-317 КПК України, суд-
В задоволенні скарг адвоката ОСОБА_7 :
-на постанову про зупинення досудового розслідування;
-на постанову про визначення підслідності та доручення здійснення досудового розслідування кримінального провадження слідчому відділу УСБУ України у Львівській області, - відмовити.
В задоволенні клопотання ОСОБА_19 про повернення застави в розмірів 420 400 грн. по справі №461/9979/20,- відмовити.
В задоволенні клопотання ОСОБА_15 про повернення застави в розмірів 168 160 грн. по справі №461/9979/20,- відмовити.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_16 про повернення прокурору обвинувального акту, - відмовити.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про повернення прокурору обвинувального акту, - відмовити.
Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 347-1, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 347-1 КК України на 29 квітня 2020 року, о 14 год. 00 хв.
Викликати для участі в судовому засіданні прокурора, обвинувачених, захисників, потерпілих.
Судовий розгляд здійснювати одноособово.
Повний текст ухвали проголошено 21 квітня 2021 року о 16 год. 00 хв.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1