№ 336/1042/21
пр. № 1-в/336/60/2021
08 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання заступника начальника СКП відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно ОСОБА_4 ,
Заступник начальник відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області звернувся до суду з поданням про звільнення особи від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, в якому зазначив таке.
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.12.2004 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до трьох років позбавлення волі, від відбування покарання звільнено з випробуванням тривалістю в два роки. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.03.2006 року звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано. Під час виконання постанови суду було оголошено розшук засудженої, встановити місцезнаходження якої не сталося можливим до часу звернення до суду з цим поданням.
У зв'язку з викладеним начальник відділення поліції просить звільнити від відбування покарання засуджену ОСОБА_4 у зв'язку із спливом строків виконання обвинувального вироку, встановлених статтею 80 КК України.
В судове засідання представник відділу поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, засуджена ОСОБА_4 належним чином повідомлені про дату, час та місце вирішення подання, не з'явилися, що в силу ч. 4 ст. 539 КПК України обумовило розв'язання подання без їх участі.
Прокурор проти задоволення подання не заперечувала, про що надала письмову заву.
Вивчивши подання, з'ясувавши позицію прокурора, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що подання підлягає задоволенню.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.12.2004 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до трьох років позбавлення волі, від відбування покарання звільнено з випробуванням тривалістю в два роки. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.03.2006 року звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано.
Згідно вимог ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості; 3) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин; 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; 5) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Згідно з ч. 4 ст. 80 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Отже, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Враховуючи, що 22.03.2011 року скінчився строк давності виконання обвинувального вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.12.2004 року, яким засуджено ОСОБА_4 , факт її ухилення від відбування покарання судом не встановлено, нового злочину нею не вчинено, що свідчить про втрату нею суспільної небезпечності, тому суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, а засуджена ОСОБА_4 звільненню від відбування покарання на підставі ст. 80 КК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 80 КК України, ст. 539 КПК України, ст. 152 КВК України, суд, -
Подання задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджену вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.12.2004 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України до трьох років позбавлення волі, з випробуванням тривалістю в два роки, від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1