Справа№ 328/617/21
20.04.2021
20 квітня 2021 року м. Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючої судді Гавілей М.М., за участі секретаря судового засідання Корольковій К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області за участі третьої особи поліцейського СРПП Василівського РУП старшого сержанта Терещенко Володимира Семеновича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Запорізькій області за участі третьої особи поліцейського СРПП Василівського РУП старшого сержанта Терещенко Володимира Семеновича, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 841046 від 26.02.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КупАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначив, що 26.02.2021 року поліцейським СРПП Василівського РУП старшим сержантом Терещенко Володимиром Семеновичем стосовно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 841046 від 26.02.2021 року, відповідно до якої його притягнуто за порушення п.14.6 ПДР до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Вважає вказану постанову незаконною, складеною з грубим порушенням норм чинного законодавства, порушень ПДР не допускав.
Положеннями ч. 3 ст. 258 КУпАП передбачено, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто на місці зупинки транспортного засобу, проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Стаття 258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи. Фактично, розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливив виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування усіх обставин відповідної справи.
Відповідач виніс оскаржувану постанову, але підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядав справу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. На підставі вищевикладеного, вважає, що поліцейським СРПП Василівського РУП старшим сержантом Терещенко Володимиром Семеновичем грубо порушено вимоги ст. ст.278. 279 КУпАП.
Крім того, згідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
При цьому, постанова серії БАА №841046 від 26.02.2021 року не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Стаття 252 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, підставою для притягнення тієї чи іншої особи до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Дійсно, відповідно до п. 14.6 «е» ПДР України заборонено обгін з виїздом на смугу зустрічного руху на ділянці дороги, що має дві смуги руху у одному напрямку.
Але, вищевказані правила дорожнього руху позивач не порушував.
Так, 26.02.2021 року приблизно о 13 годині 34 хвилин на 335 км. автодороги Харків-Сімферополь, керуючи транспортним засобом NISSAN QASHQAI, державний номерний знак НОМЕР_1 рухаючись по трасі він помітив сірий мікроавтобус, який дуже повільно рухався (десь 40 км/год), чим фактично обмежував рух іншим транспортним засобам. Керуючись положеннями п. 11.5. ПДР та враховуючи, що права смуга була зайнята мікроавтобусом,він виїхав на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку для його випередження. Проте в місці розташування знаку 5.21.1. «Кінець додаткової смуги» водій мікроавтобусу в порушення п. 10.3. ПДР почав здійснювати маневр, а тому для уникнення зіткнення з мікроавтобусом він змушений був взяти трохи лівіше, однак на зустрічну смугу не виїжджав. Через 1,5 кілометрів після здійснення цього маневру, його зупинив патрульний, який і повідомив йому, що він нібито порушив правила обгону. На прохання надати докази цього, йому повідомили, що ані фото-, ані відеофікацію не здійснювалося, але є свідок - водій сірого мікроавтобуса, що був причетний до створення аварійної ситуації.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явивлися, представник позивача надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав до суду відзив, відповідно до якого позов не визнав, прохав відмовити у задоволенні позову за наступних підстав.
Оскаржувана постанова серіїї БАА № 841046 від 26.02.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення винесена поліцейським СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 з огляду на обгін, який заборонено на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку. ГУНП наголошує, що оскільки на 335 км. ділянка автодороги Харків-Сімферополь має дві смуги для руху в одному напрямку, позивачу було заборонено виконувати обгін з виїздом на смугу зустрічного руху.
Отже, дії поліцейського СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області старшого сержанта поліції Тарасенка Володимира Степановича щодо виявлення 26.02.2021 о 13 год. 34 хв. на 335 км ділянка автодороги Харків-Сімферополь факту адміністративного правопорушення - виконання обгону з виїздом на смугу зустрічного руху на ділянці автодороги, що має дві смуги для руху в одному напрямку.
ГУНП наголошує, що стягнення, передбачені статті 122 КупАП, накладені старшим сержантом поліції ОСОБА_2 у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків та були здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України та зафіксовані у постанові про накладання адміністративного стягнення серіїї БАА № 841046 від 26.02.2021 року.
ГУНП не погоджується з доводами позивача про недотримання процедури розгляду справи, оскільки позивачем не надано доказів того, що він вимагав надання йому правової допомоги під час накладення на нього стягнення, або просив відкласти розгляд справи. Крім того, в оскаржуваній постанові міститься відмітка про роз'яснення позивачу прав, передбачених ст.. 268 КУпАП, відомостей про протилежне позивачем в постанові не зазначено.
ГУНП не погоджується доводи позивача щодо невідповідності дій інспектора, який склав постанову, вимогам КУпАП з огляду на таке.
За приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачених ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до пункту 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст. 258, 283 КУпАП.
Щодо посилання позивача на ту обставину, що справа про адміністративне правопорушення розглянута не за місцем вчинення адміністративного правопорушення, а на місці зупинки транспортного засобу, ГУНП зазначає таке.
Відповідно до ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127- 1-129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5рп/15 роз'яснено положення ч.1 ст.276 КУпАП стосовно змісту словосполучення «за місцем його вчинення». Зазначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Таким чином зазначеним рішенням роз'яснено, що словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
З огляду на викладене вище, ГУНП вважає, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог статті 276 КУпАП, у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
ГУНП зазначає, що обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко убачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.
Отже, доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення є фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене вище, ГУНП вважає, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395, інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. За таких підстав у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Третя особа у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки не повідомив, пояснення на позов не надав.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи, тому судом визнано за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що визначено ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.02.2021 року серії БАА №841046, складеної поліцейським СРПП Василівського РУП старшим сержантом Терещенко Володимиром Семеновичем, 26.02.2021 року о 13:34 год. о 13 год. 34 хв. на 335 км автодороги Харків-Сімферополь, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом NISSAN QASHQAI, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив правила обгону, здійснив обгін з виїздом на смугу зустрічного руху на ділянці автодороги, що має дві смуги для руху в одному напрямку та не ввімкнув аварійну сигналізацію після, чим порушив п.14.6, п. 9.9 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425,00 грн.
Відповідно до ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Поліцейський СРПП Василівського РУП старший сержант ОСОБА_3 є працівником поліції та особою правомочною розглядати справу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якою винесена оскаржувана позивачем постанова.
Ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до п. 14.6.е. ПДР обгін заборонено: на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку.
Відповідно до п. 9.9 ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена:
а) у разі вимушеної зупинки на дорозі;
б) у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар;
в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами;
г) на механічному транспортному засобі, що буксирується;
ґ) на механічному транспортному засобі, позначеному розпізнавальним знаком "Діти", що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки;
д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі;
е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Частиною 2 ст.258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до п.1 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 передбачено, що повноваження з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення покладено на поліцейських підрозділів патрульної поліції та поліцейських, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, дії поліцейського СРПП Василівського РУП старшого сержанта Терещенко В.С. по винесенню оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення є правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення можливе лише після розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
В позовній заяві позивач заперечував факт порушення ним ПДР України. В той же час відповідачем суду не надано доказів на підтвердження порушень позивачем ПДР України. В постанові не конкретизовано, які саме підпункти п. 14.6, п. 9.9 ПДР порушив позивач.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст. 252 КУпАП дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п. 14.6, п. 9.9 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою суду від 16.03.2021 року у відповідача була витребувана справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, але витребувані докази суду не надані.
Справа про адміністративне правопорушення має вирішальне значення для встановлення обставин правопорушення та аналізу правомірності накладення стягнення на правопорушника.
Виходячи з вищевикладеного, суд, дійшов висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодним допустимим доказом, окрім постанови про накладення адміністративного стягнення, складеної поліцейським без зазначення доказів правомірності винесення даної постанови. В оскаржуваній постанові серії БАА №841046 від 26.02.2021 року відсутні посилання на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідачем не представлено суду достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надано жодних документів (матеріалів), які стали підставою для прийняття рішення про притягнення позивача до відповідальності. В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та які, в свою чергу, стверджували про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відсутні показання свідків.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Отже, для винесення постанови про накладення стягнення за адміністративне правопорушення відповідна посадова особа на підставі належних та допустимих доказів повинна прийти до переконання як про сам факт вчинення адміністративного правопорушення, так і про його вчинення саме цією особою.
Враховуючи вище вказане, суд встановив, що у діях позивача ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Висновки суду, зазначені в даному рішенні узгоджуються з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі N 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення серії БАА №841046 від 26.02.2021 року є незаконною і підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З відповідача необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 454,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-9, 244-246, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області за участі третьої особи поліцейського СРПП Василівського РУП старшого сержанта Терещенко Володимира Семеновича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 841046 від 26.02.2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень, винесену поліцейським СРПП Василівського РУП старшим сержантом Терещенко Володимиром Семеновичем.
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 454,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління національної поліції в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29.
Третя особа: поліцейський СРПП Василівського РУП старшого сержанта Терещенко Володимир Семенович, місцезнаходження: 71600, м. Василівка, вул. Шевченко, 38.
Суддя: