1Справа № 335/2253/21 2/335/1482/2021
19 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Капто Д.А., позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 107-Б, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення.
В обґрунтування позову позивач зазначила про те, що вона є власником Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , власником іншої Ѕ частки квартири є ОСОБА_2 . Зазначена квартира складається з двох суміжних житлових кімнатплощею 15,0 м2 та 12,6 м2.
Після смерті батька ОСОБА_3 у 2016 році, відповідач ОСОБА_2 , який в цій квартирі не мешкав, змінив замки в квартиру, ігноруючи наміри, думки та потреби інших співвласників квартири. При цьому ОСОБА_2 навмисно ставить позивачу перешкоди в частині користування та доступу до приміщення, а саме у частині утримання, користування майном, проведення поточного ремонту та інше, щоб в подальшому використовувати це в судах як невиконання вимог ст. 322 ЦК України. В той же час відповідач в цій квартирі ніколи не проживав та не проживає, а відразу після смерті батька ОСОБА_3 використовує її шляхом нелегального надання в оренду без погодження зі позивачем, як співвласником.
Після неодноразових письмових та усних звернень до відповідача, позивач на теперішній час так і не отримала змогу у користуванні та доступу до квартири. На її офіційні письмові звернення за місцем реєстрації та фактичного проживання відповідача відповіді не отримані. Будь-яких дій по усуненню порушень в користуванні та наданні позивачу доступу до приміщення не зроблено. На офіційні звернення позивача до Національної поліції та Державної фіскальної служби про усунення порушень законодавства щодо обмеження у праві користування особливим майном, позивачем отримано усні відповіді з рекомендаціями про вирішення питання в суді.
З урахуванням зазначеного позивач просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вселення її до даної квартири та передачі їй ключів від цієї квартири, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 22.03.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи.
08 квітня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі, оскільки позивач постійно ставить перешкоди у його намірі використовувати за призначенням спірну квартиру. Позивачем не оплачуються комунальні платежі і збори. Разом з тим, відповідач зазначає про те, що допуск позивача до користування квартирою, яка знаходиться у його спільній власності з позивачем є допустимою лише при гарантії безпеки малолітнім дітям які проживають на даний час у цій квартирі, а також при обґрунтованому поясненні у який спосіб позивач буде використовувати квартиру та для яких цілей.
Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також, у судовому засіданні відповідач пояснив, що після смерті батька змінив замки у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , з міркувань безпеки, оскільки багато у кого були ключі від неї. На даний час він проживає у спірній квартирі зі своєю родиною. У квартирі знаходяться його особисті речі. Надавати дозвіл на вселення позивача він наміру не має. Надати дублікат ключів для вільного доступу позивача до квартири він не бажає. Разом з тим, не заперечує надати доступ позивачу до спірної квартири, шляхом її доступу у квартиру, лише за його присутності.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належить по Ѕ квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №202942039 від 04.03.2020.
Так, до матеріалів справи позивачем були додані звернення до Вознесенівського ВП Дніпровського ВП у м.Запоріжжя та Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, щодо незаконного проживання невідомих осіб у спірній квартирі та здавання спірної квартири в оренду, разом з тим доказів направлення даних звернень позивачем не надано. Відсутність доказів направлення даних звернень позивач у судовому засіданні обґрунтувала тим, що на даний час в країни введено карантин, а тому усі звернення були направленні вищезазначеним адресатам на офіційну електронну пошту. Так позивачем було надано відповідь ГУ ДФС у Запорізькій області щодо її звернення про проведення ГУ ДФС у Запорізькій області перевірки факту здавання відповідачем спірної квартири в оренду. Відповіді на звернення позивача до Вознесенівського ВП Дніпровського ВП у м.Запоріжжя позивачем не надано. У судовому засіданні вона пояснила, що їй в усній формі повідомили про те, що дане питання необхідно вирішувати у судовому порядку.
Щодо направлення позивачем на адресу відповідача вимог - повідомлень про надання безперешкодного доступу до спірної квартири суд ставиться критично, оскільки позивачем не надано доказів їх направлення відповідачу.
Разом з тим, з урахуванням пояснень відповідача наданих у судовому засіданні суд приходить до висновку про те, що відповідач дійсно чинить позивачу перешкоди у користуванні її власністю, не надає дозволу на вселення у спірну квартиру та не надає ключі від квартири.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1, 2 ст.319 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Положеннями ч. 3 ст. 358 ЦК України визначено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
За положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
При цьому, згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах права позивача, як власниці Ѕ спірної квартири, захищені і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно суспільний інтерес; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ. У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання справедливого балансу, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Як зазначено в п. 19, 22 Рішення Європейського суду з прав людини про справі «Кечко проти України» (Заява № 63134/00) від 08 листопада 2005 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, позивач на даний час являється власником Ѕ частки спірної квартири, та має право користуватися нею, що передбачено чинним законодавством, та не може бути позбавлена свого права власності, гарантованого Конституцією України.
Спосіб судового захисту порушеного права, обраний позивачем як вселення до спірної квартири з передачею ключів, не суперечить законодавству і може бути застосований судом.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями, які виражаються у відмові надати доступ позивачу до спірної квартири та надати дублікат ключів від неї, чинить перешкоди в користуванні позивачу спільним майном.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні позивачем квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача передати дублікат ключів від квартири та вселення позивача до спірної квартири підлягають частковому задоволенню, а саме в частині надання позивачу дубліката ключів від квартири та вселення позивача лише в Ѕ частину спірної квартири, яка належить позивачу на праві власності.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 454 грн. (пропорційно задоволеним позовним вимогам). Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354, ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення - задовольнити частково.
Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) 1/2 частиною квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ) передати дублікат ключів від квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 .
Вселити ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.04.2021 року.
Суддя: А.Б.Алєксєєнко