1Справа № 335/4256/21 2-о/335/67/2021
21 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Апаллонова Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_2 ,
Заявник звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_2 .
За правилами ст. 350-1- 350-8 ЦПК України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Відповідно до ч.3 ст. 350-4 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису повинна містити серед іншого: обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують ( за наявності).
Згідно ч.3 ст. 293 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ст.305-4 ЦПК заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено: 2) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) заявника та заінтересованої особи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, у разі якщо заява подається особою, зазначеною у пунктах 3 і 4 частини першої статті 350-2 цього Кодексу, - процесуальне становище особи, яка подає заяву, із зазначенням її імені (прізвища, імені та по батькові), місця проживання чи перебування, поштового індексу, відомих номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти, а також ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) дитини або недієздатної особи, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, якщо такі відомі.
Разом із тим, у порушення ст. 305-4 ЦПК України у заяві не зазначено ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) дитини, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, якщо такі відомі, заява подана ОСОБА_1 без зазначення подання її також в інтересах іншої особи, яку вона може представляти за законом, при цьому у прохальній частині зазначено щодо заборон відносно неповнолітньої особи, вимоги ст.305-4ЦПК України в цій частині не виконано.
Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей та батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 350-4 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
За таких обставин положеннями чинного ЦПК України чітко зазначено, що звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису заявник повинен надати суду докази, що підтверджують необхідність видачі судом обмежувального припису. Виняток із вищенаведеного поширюється лише на випадки не можливості надання доказів, у разі чого заявником може бути подане клопотання про їх витребування.
В обґрунтування вимог, заявник посилається на, що ОСОБА_2 вчинив у відношенні неї домашнє насильство, у зв'язку з чим у відношенні останнього складено протоколи про адміністративні правопорушення та складені тимчасовиі заборонні припис стосовно кривдника.
Всупереч вимогам ст. 350-4 ЦПК України до заяви про видачу обмежувального припису не надана постанова суду, яка набрала чинності, щодо визнання винним ОСОБА_2 у скоєнні адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КпАП України і заявником не додано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 вчиняв протиправні дії щодо заявника і що попередні заходи були вжиті поліцією і виявилися неефектичними. Клопотання про витребування доказів, визначених п.3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України, у разі неможливості їх подання самостійно, ОСОБА_1 до заяви не долучено. Належними та допустимими доказами вчинення домашнього насильства щодо заявника можуть бути постанови про його притягнення до адмінвідповідальності за даними фактами, які набрали законної сили, та висновки за результатами перевірки звернення ОСОБА_1 в правоохоронні органи. Таким чином, заявнику необхідно надати суду докази, на підтвердження обставин, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, так як відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Натомість заявницею до заяви долучено копії фотознімків, з яких неможливо встановити обставин які є предметом доказування, оскільки вони не містять дати, часу їх створення і не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до ч. ч. 2, 5ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.
Нормою ч. 2 ст. 83 ЦПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Долучені до заяви копії документів, оригінали яких наявні у заявника, не засвідчені, а саме не містять особистого підпису заявника та дати такого засвідчення.
За правилами ч. 1 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 91 ЦПК України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.
Отже, у разі наявності свідків на підтвердження заявлених вимог, заявнику необхідно подати заяву про виклик свідка згідно норми ст. 91 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, заявниці необхідно надати суду уточнену заяву про видачу обмежувального припису, з посилання на докази, що підтверджують обставини, які свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису. В разі неможливості отримання таких доказів самостійно звернутися до суду з клопотанням про їх витребування.
Згідно з вимогами ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У відповідності до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.10, 185,350-4 ЦПК України ,
Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_2 , залишити без руху.
Строк для усунення недоліків встановити п'ять днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у випадку не виконання вимог даної ухвали в строк, заява буде вважатися неподаною та повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В.Апаллонова