Справа № 215/7330/20
2/215/1459/21
20 квітня 2021 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Камбул М.О.,
при секретарі судового засідання - Новиковій К.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 м. Кривого Рогу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ 1/2 частки зі спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки, -
Стислий виклад позиції позивача.
29 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виділ 1/2 частки зі спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки, яким просить виділити йому із спільного сумісного майна подружжя 1/2 частку нерухомого майна, а саме: земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0592 г. з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий №1211000000:07:115:0214, яка розташована в садівничому товаристві «Колос» в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, та визначити за ним право власності на 1/2 частку зазначеної земельної ділянки, оскільки зазначена спірна земельна ділянка була придбана під час перебування з відповідачем у шлюбі, тому є спільним майном подружжя.
Вказує, що з відповідачем по справі перебував у шлюбі з 13.05.2009 по 04.11.2020. Під час шлюбу, а саме 06.05.2014, ними сумісно за спільні грошові кошти було придбано нерухоме майно - земельну ділянку під № НОМЕР_1 , площею 0,0592 гектарів, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий №1211000000:07:115:0214, яка розташована в садівничому товаристві «Колос» в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений на ім'я відповідача, та посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бикановою І.М., за реєстром №551. Право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_3 . Також, при укладанні вищевказаного договору ним була складена заява, якою він надав згоду своїй дружині на купівлю вказаної земельної ділянки. Таким чином, вважає, що земельна ділянка, яка була придбана за час шлюбу з ОСОБА_3 є спільною сумісною власністю подружжя, тому просить виділити йому із спільного сумісного майна подружжя 1/2 частку вказаного нерухомого майна, та визнати за ним право власності на 1/2 частку зазначеної земельної ділянки.
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив визнати за ним право власності на 1/2 частку земельної ділянки, оскільки вказана земельна ділянка була придбана за спільні кошти, коли він з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що на спірній земельній ділянці є будинок із господарчими спорудами, тому оцінка вартості земельної ділянки не відповідає дійсності.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 10-00 год. 01.02.2021, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
01.02.2021 постановлено ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 11-00 год. 02.03.2021, у зв'язку з неявкою сторін, які про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 02.03.2021 справу відкладено на 12-00 год. 01.04.2021, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з його зайнятістю в Інгулецькому районному суду міста Кривого Рогу по кримінальному провадженні №213/2485/20.
В судовому засіданні 01.04.2021 відкладено розгляд справи на 11-30 год. 20.04.2021, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 , у зв'язку з наданням йому часу для ознайомлення з матеріалами справи.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається із матеріалів справи, 04.11.2020 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що 13 березня 2009 року складено відповідний актовий запис за № 139, що підтверджується копією рішення Тернівського районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровської області (а.с. 9-10).
Згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бикановою І.М., та зареєстрованого у реєстрі за №551, ОСОБА_3 придбала у власність за 10000 грн., земельну ділянку під № НОМЕР_1 , площею 0,0592 г. з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий №1211000000:07:115:0214, яка розташована в садівничому товаристві «Колос» в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 7, 8).
Відповідно до п. 8 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.05.2014, покупець ОСОБА_3 повідомила, що придбаває земельну ділянку за сумісні кошти, за згодою чоловіка - ОСОБА_1 , справжність підпису на заяві якого засвідчено приватним нотаріусом Криворізького міськнотокругу Бикановою І.М. 06.05.2014, за реєстровим №550 (а.с. 7).
Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що позов слід задовольнити.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
За правилом ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу
Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до положень ч.1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно із ч.2 та ч.3 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Така правова позиція є сталою, та висловлена Верховним Судом, зокрема, у Постанові від 30 січня 2020 року у справі № 686/15607/15-ц та Постановівід17 січня 2020 року у справі № 523/9268/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони з 13.03.2009 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 04.11.2020 між ними розірвано.
06.05.2014, в період перебування сторін у шлюбі, було укладено Договір купівлі - продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Бикановою І.М., зареєстрованого в реєстрі за №551, відповідно до якого на ім'я відповідача ОСОБА_3 , за сумісні кошті та зі згоди чоловіка - ОСОБА_1 , придбано земельну ділянку під № НОМЕР_1 , площею 0,0592 г. з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий №1211000000:07:115:0214, яка розташована в садівничому товаристві «Колос» в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с. 7).
Частиною 3 ст.368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Верховний Суд України 04 квітня 2011 року при розгляді справи № 3-18гс11ухвалив постанову, в якій зробив такий правовий висновок:«Згідно з вимогами статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними».
Те ж саме розтлумачено і в пункті 37 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. № 5.
Тому, якщо титульним власником спільного є лише один співвласник (наприклад, лише на ім'я одного із подружжя у шлюбі придбано та зареєстровано земельну ділянку, житловий будинок чи автомобіль), а право власності іншого співвласника майна не підтверджене документально, або навіть не визнається чи заперечується, то на підставі норм ст.392 Цивільного кодексу України та приведеної вище правової позиції Верховного Суду України зацікавлена особа (співвласник право власності якого не підтверджене документально) може в судовому порядку захистити своє суб'єктивно непідтверджене, невизнане, порушене чи оспорене право власності на частку в спільному майні, оскільки з певних причин (наприклад, відсутності на це згоди титульного власника) договір про визначення часток в нотаріальному порядку не завжди може бути укладений.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у його постанові від 03 червня 2015 року, критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: 1) час набуття такого майна, 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спір між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК(2947-14), ч.3 ст.368 ЦК) (45-15), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Позивач достатньо підтвердити, що спірний об'єкт набутий під час шлюбу. І тоді вже тягар доказування покладається на відповідача, який повинен доводити, що цей об'єкт не є спільною сумісною власністю подружжя. Приклад застосування такого підходу викладено в Постановах Верховного Суду від 7 квітня 2020 року у справі № 199/3645/17, від 27 червня 2018 року у справі № 757/45050/15 та від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17.
Відповідно до висновків постанови Верховного Суду від 03.04.2020 року у справі № 286/1537/16-ц, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію права спільної сумісної власності подружжя.
Аналізуючи викладені норми права, та враховуючи, що земельна ділянка під № НОМЕР_1 , площею 0,0592 гектарів, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий №1211000000:07:115:0214, яка розташована в садівничому товаристві «Колос» в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, була придбана за час перебування сторін у шлюбі та за спільні грошові кошти, що передбачено п. 8 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.05.2014, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, суд вважає необхідним поділити у рівних частинах між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказану земельну ділянку та визнати право власності за позивачем на 1/2 частину земельної ділянки під № НОМЕР_1 , площею 0,0592 гектарів, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий №1211000000:07:115:0214, яка розташована в садівничому товаристві «Колос» в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Крім того, слід зазначити, що пояснення представника відповідача ОСОБА_2 з приводу наявності на земельній ділянці житлового будинку та господарчих будівель, суд не може взяти до уваги, оскільки вони не підтверджені будь-якими доказами.
На підставі ст. ст. 319, 328, 331, 372, 376 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 63, 68, 70 СК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ 1/2 частки зі спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки - задовольнити.
Поділити спільне сумісне майно подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки під № НОМЕР_1 , площею 0,0592 гектарів, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий №1211000000:07:115:0214, яка розташована в садівничому товаристві «Колос» в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду або через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст рішення складено та підписано 22 квітня 2021 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: