№707/2651/20
1-кп/707/166/21
22 квітня 2021 року м.Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження №12020250270000690 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лубенці, Кам'янського району, Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого ТОВ «УК Нова якість» - механізатор, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та фактично проживаючого АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
31.07.2020, близько 13 год. 45 хв., ОСОБА_6 будучи позбавленим права керування транспортними засобами, керуючи технічно справним автомобілем «OPEL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в межах населеного пункту с. Руська Поляна Черкаського району Черкаської області по вул. Молодіжна у напрямку вул. Незалежності, допустив грубе порушення вимог п.п. 2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 (з наступними змінами та доповненнями), а саме:
- п. 2.3 (б) ПДР, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 1.10 ПДР, відповідно до якого узбіччям є виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней).
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_6 виразилося в тому, що він, керуючи вказаним транспортним засобом, проявив неуважність та необачність, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, рухаючись проїзною частиною вул. Молодіжна с. Руська Поляна Черкаського району Черкаської області не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого поблизу будинку № 48 допустив виїзд за межі проїзної частини на праве узбіччя, де вчинив наїзд правим переднім колесом на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась в попутному з автомобілем напрямку, в результаті чого потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому п'ятої плюснової кістки правої ступні, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/819 від 11.09.2020, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Дії ОСОБА_6 які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням показів обвинуваченого, потерпілої, свідків та ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні доказах, які суд вважає належними, допустимими та переконливими у скоєнні ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у скоєному злочині не визнав та пояснив, що 31.07.2020 на власному автомобілі Опель разом з двома знайомими поїхав по справам в с. Руська Поляна і коли рухався по вул. Молодіжній побачив що в попутному напрямку по узбіччі дороги йшла дівчина ближче до проїжджої частини дороги. Проїхав повз неї на відстані близько 30 см і зменшив швидкість та глянув в дзеркало заднього огляду чи не зачепив останню, дівчина стояла, зрозумів що з нею все гаразд і він її не зачепив продовжив рух своїм автомобілем. Не чув ні крику ні звуку від удару, в момент роз'їзду рухався зі швидкістю близько 40-50 км/год., а коли повертався назад через хвилин 15 то не бачив ні потерпілої ні швидкої допомоги. Про травму потерпілої дізнався 03.08.2020 від працівників поліції, вважає що він не наїхав останній на ногу.
Незважаючи на не визнання ОСОБА_6 своєї вини, суд вважає що вина останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, повністю стверджується наступними, зібраними в ході досудового розслідування та безпосередньо дослідженими в ході судового розгляду доказами.
Судом безпосередньо у судовому засіданні, у порядку ст. 358 КПК України, досліджені надані стороною обвинувачення під час судового провадження, як доказ вини обвинуваченого, наступні документи ( спеціально створені з метою збереження інформації матеріальні об'єкти, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин):
-даними протоколу огляду місця події (місце дорожньо-транспортної пригоди) від 31.07.2020 з план-схемою і таблицею зображень до нього, яким встановлено місце наїзду на потерпілу біля будинків АДРЕСА_2 та № 48 по вул.Молодіжна в с. Р. Поляна.
-даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.08.2020 з довідкою до нього, згідно якого ОСОБА_4 впізнала фотозображення обвинуваченого ОСОБА_6 як особу, що керувала автомобілем, який наїхав на неї.
-даними протоколу огляду предмету (запис стаціонарної відеокамери) від 18.08.2020, відповідно до якого на відеозаписі від 31.07.2020 о 13:47:44 зафіксовано як автомобіль «OPEL Vectra» виїжджає з с. Р.Поляна.
-даними висновку судово-медичної експертизи № 02-01/819 від 11.09.2020, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому п'ятої плюснової кістки правої ступні, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
-даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_4 від 04.09.2020 з план-схемою і таблицею зображень до нього, згідно якого потерпіла вказала місце наїзду на неї біля будинку № 48 по вул. Молодіжна в с. Р. Поляна.
-даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_4 від 20.10.2020 з таблицею зображень до нього, згідно якого потерпіла показала механізм наїзду автомобілем на її праву ногу та заподіяння тілесних ушкоджень.
-даними висновку додаткової судово-медичної експертизи № 02-01/976 від 23.10.2020, згідно якого тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_4 , могли виникнути за обставин, на які вона вказала при проведенні вищевказаного слідчого експерименту.
-даними висновку судово-автотехнічної експертизи № 4/784 23 від 26.10.2020, відповідно до якого в дорожній обстановці, яка склалась, та за обставин, зазначених в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля «OPEL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до п. 1.10 Правил дорожнього руху України.
-даними висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 4/640 від 14.09.2020, згідно якої до моменту дорожньо-транспортної пригоди деталі рульового керування та робочої гальмівної системи автомобіля «OPEL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебували у працездатному стані.
В матеріалах кримінального провадження міститься диск з відеозаписом руху транспортних засобів в с. Руська Поляна 31.07.2020 як додаток до протоколу перегляду відеозапису ( а.с. 57) який у судовому засіданні не досліджувався відповідно до вимог ст. 349 КПК України, за клопотання учасників судового розгляду;
Вищевказані докази відкриті учасникам судового провадження відповідно до вимог ч. 12 ст. 290 КПК України.
Будь-яких інших доказів сторонами не надавалося. Зокрема сторона захисту не надала будь-яких доказів, які б спростовували докази сторони обвинувачення проте вважала протоколи проведення слідчого експерименту за участі потерпілої недопустими доказами, оскільки механізм утворення тілесних ушкоджень потерпілою показано не на місці події, а біля відділення експертизи. Суд не бере до уваги дані доводи, оскільки на думку суду метою проведення даної слідчої дії є встановлення саме механізму отримання потерпілою тілесних ушкоджень згідно її показів, а не можливість отримання нею таких ушкоджень саме на місці події, проведена слідча дія на думку суду відповідає вимогам ст. 240 КПК України, а тому не може бути визнана не допустимою.
Крім цього вина обвинуваченого доводиться показаннями потерпілої та свідків, зокрема:
-показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка повідомила, що 31.07.2020 йшла на водіння по узбіччю (траві) з правого боку вул. Молодіжна с. Руська Поляна на відстані близько 1 метру від краю проїжджої частини дороги. Коли почула звук двигуна та музики, то зупинилась і озирнулась. Побачила автомобіль темного кольору, який наближався, в салоні побачила осіб, які там перебували, проте нікого з них вона не знала. Автомобіль здійснив виїзд на праве узбіччя та правим переднім колесом наїхав на її праву ногу і у неї злетів кросівок з ноги. Вона відчула біль в нозі та пішла до зупинки громадського транспорту. Звідти зателефонувала інструктору з водіння повідомила, що її збила машина і вона не зможе займатися та зателефонувала матері і повідомила про подію. Потім швидкою медичною допомогою була доставлена в лікарню. Згодом показала працівникам поліції місце події.
-показаннями свідка ОСОБА_8 , яка повідомила, що 31.07.2020 близько 14 години їй зателефонувала донька ОСОБА_4 , яка плакала та повідомила, що не неї наїхав автомобіль та втік. Вона її чекає на зупинці транспорту бо вона не може йти і у неї болить нога. Коли приїхала на місце побачила, що в доньки розпухла нога, вона викликала швидку допомогу, сама побігла додому взяти холодний компрес і коли повернулася то швидка приїхала та поліція. Доньку забрали в лікарню де лікувались місяць а потім близько 6 місяців була реабілітація. Донька повідомила, що наїзд стався на узбіччі за межами дороги, автомобіль був марки Опель темного кольору, обвинуваченого вона побачила в обличчя та потім впізнала. В салоні гучно грала музика і в салоні було троє чоловіків.
-показаннями свідка ОСОБА_9 який повідомив, що 31.07.2020 в с. Р.Поляна їхав разом обвинуваченим на автомобілі. Проїхали повз дівчину, яка йшла по узбіччю дороги на відстані близько 10 см від краю проїжджої частини. Проїхали її нічого не чув ні удару ні крику, коли проїжджали то побачив що в дівчини були навушники.
-показаннями свідка ОСОБА_10 , який повідомив, що в влітку 2020 року в с. Р.Поляна їхав на автомобілі під керуванням обвинуваченого. Там біля дороги по ґрунтовій поверхні йшла дівчина на відстані 30 -50 см від проїжджої частини. Вони проїхали повз неї, удару не чув, криків теж не було.
-показаннями свідка ОСОБА_11 , який повідомим, що влітку 2020 в с.Р.Поляна біля магазину «Швидкий» чекав потерпілу на урок водіння. В цей час побачив як проїхав автомобіль марки «OPEL» баклажанового кольору зі швидкістю близько 50-60 км/ч. Приблизно через 3 хвилини йому зателефонувала потерпіла та повідомили, що на неї скоєно наїзд і вона не зможе займатися. Крім Опеля в цей час інших машин не бачив.
-показаннями свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що в теплу пору 2020 року в с. Р.Поляна їхала на своєму автомобілі. Бачила як потерпіла йшла по траві на узбіччі дороги на відстані близько 1 метру від краю проїжджої частини. В цей час автомобіль, який проїжджав, повернув в її бік та скоїв наїзд на дівчину, після чого поїхав далі. Вона поїхала слідом, щоб наздогнати його, але не змогла. Бачила як потерпіла після наїзду підігнула ногу та пішла в напрямку зупинки громадського транспорту.
За таких обставин суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого «поза розумним сумнівом» у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом і зазначає, що не визнання своєї вини та покази надані обвинуваченим у судовому засіданні суд оцінює критично та вважає їх такими, що спрямовані на уникнення відповідальності, оскільки вони суперечать встановленим в судовому засіданні обставинам справи та дослідженим доказам.
Також суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в частині того що вони не чули удару та криків потерпілої в момент наїзду, що на думку захисту свідчить що автомобіль не контактував з потерпілою, оскільки даний факт на думку суду не свідчить сам по собі що наїзд не відбувся, так як свідки не могли бачити під час руху колеса автомобіля та розташування ноги потерпілої так і можуть надавати неправдиві свідчення, бо є знайомими обвинуваченого.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України судом не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України суд не вбачає.
Мотиви призначення відповідного покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне:
позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання;
відношення обвинуваченого до вчиненого (відсутність щирого каяття, не відшкодування заподіяної шкоди);
ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії не тяжких злочинів;
особу обвинуваченого: який винним себе не визнав, не розкаявся у скоєному, заподіяну шкоду не відшкодував; раніше не судимий; за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, працюючий, одружений, має неповнолітню дитину на утриманні, під наглядом лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді виправних робіт за місцем роботи засудженого із відрахуванням в доход держави заробітку засудженого у розмірі 15 відсотків та з позбавленням права керування транспортними засобами. Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
Визначене судом покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Адже, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 матеріальної шкоди у сумі 700 грн., що становить вартість полімерної пов'язки, відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України та стягнення моральної шкоди у сумі 1 грн. відповідно до вимог ст. 23, 1167 ЦК України та про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 9000 грн. підлягає до повного задоволення, оскільки розмір матеріальної шкоди документально підтверджений, моральна шкода даним злочином на думку суду потерпілій завдана і виходячи з суми позову заявленого потерпілою підлягає до стягнення. Щодо розміру витрат на правову допомогу у сумі 9000 грн. суд вважає, що захисником здійснювалось представництво останньої як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду, представник готувала позовну заяву брала участь у судових засіданнях, а тому така сума на думку суду є співмірною з наданою правовою допомогою і підтверджена належними та допустимими доказами у справі.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Процесуальні витрати у справі підлягають стягненню з обвинуваченого.
Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Арешт накладений ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 серпня 2020 року на автомобіль «OPEL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 свідоцтво про його реєстрацію та ключ до нього, що належить обвинуваченому ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили - скасувати за збігом потреби.
Керуючись ст.ст.368, 370-371, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців виправних робіт за місцем роботи засудженого із відрахуванням в доход держави заробітку засудженого у розмірі 15 відсотків та з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме:
автомобіль «OPEL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 свідоцтво про його реєстрацію та ключ до нього, що належить обвинуваченому ОСОБА_6 та переданий йому на відповідальне зберігання - залишити останньому за належністю, звільнивши від обов'язків за зберігальною розпискою;
ДВД диск з камер спостереження, що знаходиться в матеріалах провадження - залишити в матеріалах справи.
Арешт накладений ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 серпня 2020 року на автомобіль «OPEL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 свідоцтво про його реєстрацію та ключ до нього, що належить обвинуваченому ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили - скасувати.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 на її користь матеріальної, моральної шкоди та витрат на правничу допомогу задовольнити повністю та стягнути з обвинуваченого 9701 грн. 00 коп.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у сумі 3269 грн. 00 коп.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення вироку.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1