154/910/21
2/154/476/21
21 квітня 2021 року м. Володимир-Волинський
Володимир-Волинський міський суд Волинській області в складі:
головуючого судді Вітера І.Р.,
за участю секретаря судових засідань Кравчук А.М.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно,-
23 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області та своїх рідних сестер ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , який перебував у приватній власності його матері ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтував тим, що є спадкоємцем першої черги за законом, прийняв спадщину, оскільки постійно проживав та був зареєстрований із матір'ю на день її смерті, а після цього і по даний час фактично вступив у володіння спадковим майном. Інші спадкоємці, які є його сестрами та залучені відповідачами до справи на спадщину не претендують, подали нотаріусу за місцем відкриття спадкової справи відповідні заяви.
В даний час виникла необхідність оформити право власності на спадщину, яка залишилась після смерті матері, однак у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, він не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у нотаріальному порядку. За результатом його звернення до приватного нотаріуса Володимир-Волинського районного нотаріального округу Велимчаниці А.І., отримав постанову про відмову йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. У зв'язку з цим просить суд визнати за ним, як спадкоємцем за законом, право власності на зазначене домоволодіння.
В судові засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, до суду надійшла заява, згідно якої позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити та розгляд справи проводити у його відсутності.
Представник відповідача Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву (відзив), згідно якої позов визнав повністю та просив розгляд справи проводити у його відсутності за наявними матеріалами справи.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до суду також не з'явились, подали заяви про визнання позову, просили його задовольнити, а розгляд справи проводити без їх участі.
Згідно із частиною третьою статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 ст.206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З урахуванням вищезазначеного суд вважає за можливе провести розгляд справи у підготовчому судовому засіданні за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із фактичних даних, які містяться в матеріалах справи, правовідносини щодо набуття права власності на спадкове майно виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 01 січня 2004 року та продовжують існувати у даний момент.
У відповідності до п. п. 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
За таких умов, при розгляді даного спору суд опирається на норми законодавства, які діяли як до 01 січня 2004 року, так і на даний час, залежно від часу виникнення та існування відповідних правовідносин.
У відповідності до ст.ст. 524, 525 ЦК УРСР (1963 року), які діяли на момент смерті ОСОБА_6 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
У відповідності до ч.1 ст.529 ЦК УРСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Що стосується даного випадку, в судовому засіданні встановлені наступні факти.
Копією витягу з погосподарської книги № 6 за 1989 рік Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області стверджується, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, про що свідчить свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_1 .
Згідно довідки Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області № 245 від 22 лютого 2021 року, на день смерті ОСОБА_6 проживала і була зареєстрована у селі Бегета Володимир-Волинського району Волинської області, а на день смерті із нею проживав та був зареєстрований її син ОСОБА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_6 не посвідчувався.
Копією технічного паспорта на будинокз господарськими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , стверджується, що станом на 18 березня 2021 року ОСОБА_1 є його володільцем.
У відповідності до ст.ст.548, 549 ЦК УРСР (1963 року), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
В судовому засіданні встановлено, що після смерті матері ОСОБА_6 , фактично вступив в управління та володіння її спадковим майном її син ОСОБА_1 .
Інші спадкоємці, сестри позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від спадщини відмовились, а підтвердженням цього є їхні письмові заяви у справі. Факт прийняття позивачем спадщини, а також відмови відповідачів від спадщини у встановленому порядку також підтверджено матеріалами заведеної у приватного нотаріуса Володимир-Волинського районного нотаріального округу Велимчаниці А.І. спадкової справи № 29/2021, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_6 .
За таких обставин суд прийшов до висновку про те, що позивач ОСОБА_1 , який є сином померлої ОСОБА_6 та її єдиним спадкоємцем першої черги за законом, прийняв спадщину вступивши у володіння нею, вправі успадкувати також належний померлій житловий будинок.
У відповідності до постанови приватного нотаріуса Володимир-Волинського районного нотаріального округу Велимчаниці А.І. від 15 березня 2021 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за законом після померлої його матері ОСОБА_6 у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно.
Відповідно до вимог статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів, згідно ст. 16 цього Кодексу, може бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК України).
У відповідності до ст.346 ЦК України, смерть власника є однією з підстав припинення права власності.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Право позивача, як спадкоємця на спадкове майно, підлягає захисту в судовому порядку, оскільки після смерті спадкодавця не залишилося правовстановлюючого документа на спадкове майно, що є перешкодою позивачу в нотаріальному оформленні спадщини.
Таким чином вимога позивача про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом ґрунтується на законі, та підлягає до задоволення.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.524-525, 530, 548-549 ЦК Української РСР (1963 року - в редакціях часу правовідносин, на момент їх виникнення та існування), ст.ст.15, 328, 392, 1217-1218, п.п. 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 200, 206 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ) право власності на спадкове майно, а саме на індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , який перебував у приватній власності його матері ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у відповідності до п.п. 15.5, п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р.Вітер