Справа № 761/8393/21
Провадження № 1-кс/761/5684/2021
12 березня 2021 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 12021100100000379 від 29.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури ОСОБА_3 в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 12021100100000379 від 29.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, в якому прокурор просить накласти арешт на земельну ділянку, площею 39,6521 га, кадастровий номер 32201855300:09:075:0642, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, селищна рада Димерська, яка на праві власності зареєстрована за ТОВ «Транзит - Холл».
Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом Шевченківського управління поліції ГУ НП у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12021100100000379 від 29.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Згідно змісту клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що 13.11.2020 приватний виконавець виконавчого округу Київської області ОСОБА_4 за участі посадових осіб ДП «Сетам» за результатами проведення електронних торгів, які проводились по АДРЕСА_1 , шахрайським шляхом під приводом реалізації за підсумками проведення торгів на користь ОСОБА_5 земельної ділянки, заволоділи коштами останнього, чим спричинили матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.
Далі в клопотанні зазначено, що у 2018 році у ОСОБА_5 виникла ідея придбання земельної ділянки на території Київської області, для переведення її з земель сільськогосподарського призначення під забудову для створення етнографічного парку - музею історії України.
В подальшому ОСОБА_5 вивчав інформацію з сайту Міністерства юстиції України про пропозиції та реалізації земельних ділянок. У вересні 2020 року на сайті Міністерства юстиції України він знайшов інформацію про реалізацію земельної ділянки площею 39,6521 га, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, селищна рада Димерська. Реалізація земельної ділянки здійснювалась через публічні торги ДП «Сетам». Дану земельну ділянку для проведення її реалізації було передано приватним виконавцем виконавчого округу Київської області ОСОБА_4 . Проведення торгів було заплановано 28.10.2020. Стартова ціна земельної ділянки складала 1 276 797,62 грн. Серед усіх пропозицій щодо реалізації земельної ділянки дана пропозиція ОСОБА_5 зацікавила найбільше, оскільки земельна ділянка мала вигідне розташування. Він вирішив взяти участь в електронних торгах земельної ділянки. Для участі у торгах ОСОБА_5 на банківський рахунок ДП «Сетам» перерахував гарантійний внесок, а саме грошові кошти в сумі 63 839, 88 гривень як це передбачено чинним законодавством України.
28.10.2020 відбулися електронні торги, в яких він приймав участь. Торги проходили в он-лайн режимі. За результатами проведених електронних торгів він здобув перемогу та 28.10.2020 було складено протокол №508673, яким ОСОБА_5 було визнано переможцем проведених торгів. Протокол проведених торгів було підписано представником ДП «Сетам» та ним особисто. Відповідно до змісту протоколу ОСОБА_5 зобов'язаний був сплатити до 11.11.2020 грошові кошти на користь ОСОБА_4 в сумі 1 690 005, 00 грн. та на користь ДП «Сетам» грошові кошти в сумі 20 000 гривень. 10.11.2020 на користь ОСОБА_4 , а саме на його банківський рахунок перерахував грошові кошти за земельну ділянку в сумі 1 605 504,75 гривень. В подальшому, йому на електронну адресу ОСОБА_4 було надіслано акт проведення електронних торгів від 13.11.2020, який не містив підпису ОСОБА_4 . ОСОБА_5 повинен був погодити зміст даного акту та забрати його особисто.
22.12.2020 ОСОБА_5 на мобільний телефон зателефонував помічник ОСОБА_4 , та повідомив, що є проблема в земельній ділянці, а саме існує рішення Вишгородського районного суду, відповідно до якого іпотечний договір попереднього власника земельної ділянки від 25.06.2014 було визнано недійсним. Також рішенням суду були скасовані усі обмеження щодо земельної ділянки, наявні в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до змісту даного рішення є наслідком того, що земельна ділянка не належала ТОВ «Транзит Холл», а належала попередньому власнику. Рішення було датоване 15.10.2019. Згодом ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_4 та намагався домовитися з ним про зустріч після новорічних свят, однак, в подальшому, останній став уникати контакту з ОСОБА_5 , що підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_5 та копіями долучених документів: копією рішення Вишгородського районного суду Київської області у справі №363/2232/17 від 15.10.2019, відповідно до якого були скасовані усі наявні обмеження щодо земельної ділянки, яку придбав ОСОБА_5 , в тому числі було скасовано реєстрацію права власності ТОВ «транзит Холл» на земельну ділянку.
Далі прокурор у клопотанні зазначає, що відповідно до зібраних матеріалів кримінального провадження встановлений факт того, що ОСОБА_4 було достеменно відомо про наявність даного рішення Вишгородського районного суду Київської області, оскільки воно було винесене 15.10.2019, тобто за рік до проведення електронних торгів ДП «Сетам».
13.02.2021 постановою слідчого в порядку ст.98 КПК України земельну ділянку, площею 39,6521 га, кадастровий номер 32201855300:09:075:0642, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , визнано речовим доказом, у зв'язку з чим з метою
В судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити.
Володілець майна в судове засідання не викликався з огляду на приписи частини другої статті 172 КПК України, враховуючи, що майно не було тимчасово вилученим та прокурор у клопотанні просив здійснювати його розгляд за відсутності власника майна для запобігання її продажу до накладення арешту.
Слідчий суддя, вислухавши прокурора, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього, дійшла до висновку про залишення даного клопотання без задоволення з наступних підстав.
З клопотанням слідує, що слідчим відділом Шевченківського управління поліції ГУ НП у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12021100100000379 від 29.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та постановою слідчого від 13.02.2021 зазначена у клопотанні земельна ділянка визнана речовим доказом в даному кримінальному провадженні.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Разом з тим вважаю, що постанова слідчого про визнання речових доказів від 13 лютого 2021 року носить суто формальний характер, оскільки в самій постанові належно не обґрунтовано її значення для даного кримінального провадження.
Крім того, органом досудового розслідування в наданих слідчому судді на розгляд матеріалах та прокурором безпосередньо в судовому засіданні не доведено наявності трьох обов'язкових складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання (ч.3 ст.132 КПК України), враховуючи відсутність належних доказів в розумінні Глави 4 КПК України, зокрема їх процесуальних джерел, якими можуть бути показання, речові докази, документи, висновки експертів.
В даному конкретному випадку прокурором надано лише копію протоколу допиту потерпілого, неналежну копію рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15.10.2019, оскільки дана копія роздрукована із загального доступу ЄДРСР, а не отримана в приміщенні суду із її належним чином засвідченням відповідальною особою апарату суду та не скріплена відповідною печаткою суду із зазначенням дати, незасвічену копію акта про проведені електронні торги від 13.11.2020, незасвідчені копії квитанцій та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак відповідного висновку експерта щодо встановлення вартості майна, яка впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення, допиту приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_4 з приводу обставин кримінального правопорушення для повноти, об'єктивності та всебічності кримінального провадження та інших належних та допустимих доказів, якими було б підтверджено обставини, зазначені у клопотанні щодо шахрайських дій приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_4 , за попередньою змовою з посадовими особами ДП «Сетам», для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, слідчому судді не надано.
Крім того, постановою слідчого про визнання речового доказу не надана його оцінка в розумінні статті 94 КПК України, відповідно до якої слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Аналіз наданих в розпорядження слідчого судді матеріалів, свідчить про те, що прокурором не доведено правових підстав для арешту зазначеного у клопотанні майна, можливість використання його як доказу в кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, а також необґрунтованість та недоведеність необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження та накладення арешту на земельну ділянку, співрозмірності такого виду забезпечення завданням кримінального провадження з наданих матеріалів клопотання не вбачається, в зв'язку з чим слідчий суддя не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.
Керуючись ст.ст. 167, 170, 171, 172, 372 КПК України, слідчий судя, -
У задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 12021100100000379 від 29.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1