Справа № 757/28324/20-к
Провадження № 1-кп/761/1964/2021
19 березня 2021 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62020000000000395 від 29.04.2020 відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Холми Корюківського району Чернігівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Біла Церква Київської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ст.340 КК України (в редакції Закону України №2341-14 від 05.04.2001), ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011), ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011), -
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ст.340 КК України (в редакції Закону України №2341-14 від 05.04.2001), ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011), ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011).
При проведенні підготовчого судового засідання прокурори вважали за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, оскільки вважають, що при проведенні досудового розслідування органом досудового слідства виконані всі вимоги КПК України, відсутні підстави для прийняття судом будь-якого рішення, окрім призначення справи до судового розгляду.
Адвокат ОСОБА_5 проти призначення обвинувального акта до судового розгляду заперечувала та просила повернути його прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України, а саме: наявне в ньому формулювання обвинувачення за частиною другою статті 365 КК України охоплює дві альтернативні форми об'єктивної сторони кримінального правопорушення: і перевищення влади, і перевищення службових повноважень, при цьому не зазначено у чому саме полягала влада ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та які службові повноваження вони перевищили, що порушує принцип чіткості та зрозумілості висувного обвинувачення.
Також в обвинувальному акті під час формулювання обвинувачення зазначено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підбігли до ОСОБА_8 та нанесли удари кийком в різні частини тіла. В той час, коли в кримінальному матеріальному праві застосовується принцип індивідуальної кримінальної відповідальності, що означає, що одна особа не може нести кримінальне покарання за протиправні дії іншої особи. При цьому, досудовим розслідуванням не встановлено, що саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили інкриміновані кримінальні правопорушення, однак суду пропонується обвинуватити обох за вчинення «вказаних спільних умисних, протиправних дій». Хто саме із обвинувачених, як саме, куди саме наніс удари кийком ОСОБА_8 в обвинувальному акті не зазначено.
Крім того, захисник зазначає, що органом досудового розслідування під час формулювання обвинувачення за частиною першою статті 366 КК України, в порушення положень статті 91 КПК України, не вказано точного часу вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, не вказано способу його вчинення, не зазначено із чого випливає, що відомості, зазначені в рапортах, є неправдивими.
Адвокат ОСОБА_5 також вказує на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються за трьома статтями КК України, вчинені в один і той же час, на одному і тому самому місці, за одних і тих самих обставин та по відношенню до однієї особи. Разом з тим, при описанні начебто протиправних дій обвинувачених, слідчий та прокурор допускають описання дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по-різному, що, на думку сторони захисту, є порушенням принципу визначеності та чіткості пред'явленого обвинувачення, що унеможливлює розуміння обвинуваченими, які саме дії інкримінуються їм як кримінально карані діяння, а також не конкретизовано, хто саме із обвинувачених, куди, скільки та які удари нанесли ОСОБА_8 при вчиненні злочину за ст.340 КК України, що також ускладнює розуміння формулювання обвинувачення за ст.340 КК України.
Крім того, захисник вказує на порушення принципу презумпції невинуватості у даному обвинувальному акті, який містить твердження щодо вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили.
У зв'язку з нечіткістю висунутого обвинувачення, а також твердження прокурора про вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочинів, а не обвинувачення у таких злочинах, порушується принцип презумпції невинуватості та права ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на справедливий суд та захист, що унеможливлює здійснення його розгляду у судовому порядку.
Адвокат також зазначає про наявність в одному кримінальному провадженні обвинувачення у вчиненні злочину та проступку, що є підставою для повернення обвинувального акту прокурору для приведення у відповідність до глави 25 КПК України.
Також захист вказує на недоліки у реєстрі досудового розслідування, який є додатком до обвинувального акту, а саме у розділі «Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії» зазначено про наявність протоколу допиту потерпілого ОСОБА_9 , при цьому прокурором не зазначено, у якому кримінальному провадженні ОСОБА_9 є потерпілим та в обвинувальному акті відсутні відомості про те, що ОСОБА_9 є потерпілим, натомість в обвинувальному акті зазначено, що потерпілим є ОСОБА_8 , однак в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутня постанова про визнання ОСОБА_8 потерпілим, що означає або не відображення у Реєстрі усіх слідчих дій та прийнятих процесуальних рішень у кримінальному провадження, або те, що ОСОБА_8 не було визнано потерпілим у кримінальному провадженні №62020000000000395, що впливає на склад учасників справи та їх коло прав та обов'язків. А також в реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено про об'єднання кримінальних проваджень, однак не відображено, на підставі чого вони з'явилися, що є порушенням КПК України.
Обвинувачені підтримали свого захисника.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, подав заяву про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності.
Прокурори заперечували з приводу повернення обвинувального акту прокурору.
Суд, заслухавши доводи сторін підготовчого судового провадження, дослідивши наявні матеріали, дійшов висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору, виходячи з такого.
Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.
Ця ж норма передбачає, що обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Як вбачається з обвинувального акту, потерпілим у кримінальному провадженні є лише ОСОБА_8 , при цьому в реєстрі матеріалів досудового розслідування наявні відомості про допит потерпілого ОСОБА_9 , відомостей про якого обвинувальний акт не містить.
Відповідно до частини другої статті 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді (п.3).
Відсутність в обвинувальному акту відомостей про зазначеного реєстрі матеріалів досудового розслідування потерпілого ОСОБА_9 перешкоджає суду встановити в повному обсязі склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, зокрема потерпілих з метою недопущення порушення їх прав, а також є порушенням п.3 ч.2 ст.291 КПК України, яка вимагає зазначення в обвинувальному акті анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство.
Окрім того, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_7 містяться твердження про вчинення останніми кримінальних правопорушень, а саме констатація вчинення ними кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ст.340 КК України (в редакції Закону України №2341-14 від 05.04.2001), ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011), ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011) за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, якою останній визнаний винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, та інші висловлювання, які створюють упереджене ставлення до ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .
З положень ст. 17 КПК України слідує, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.2008 року в справі «Хужин та інші проти Росії», Європейський суд з прав людини «нагадує, що положення §2 статті 6 Конвенції спрямоване на те, щоби убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий процес упередженими твердженнями, що тісно пов'язані з розглядом її справи в суді. Презумпція невинуватості, закріплена в §2 статті 6, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у §1 статті 6 Конвенції (AllenetdeRibemontv. France, §35). Цей принцип забороняє формування передчасної позиції суду, в якій би відображалася думка про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буда доведена відповідно до закону (Minelliv. Switzerland). Суд чітко дотримується тієї позиції, що презумпція невинуватості порушується у випадку, коли судове рішення або твердження посадової особи стосовно обвинуваченого відображає думку про те, що вона є винуватою, тоді як її вина не була попередньо доведена відповідно до закону. Вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила. Суд неодноразово наголошував на важливості вибору слів у твердженнях посадових осіб про обвинуваченого (Bohmerv. Germany, §§54, 56; Nestakv. Slovakia, §§88-89)...».
Крім того, аналогічне трактування поняття презумпції невинуватості міститься в Рішенні Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 року (остаточне 10.03.2010 року) в справі «Шагін проти України»: «…Суд повторює, що принцип презумпції невинуватості, закріплений у пункті 2 статті 6 Конвенції, є одним з аспектів права на справедливий судовий розгляд кримінальної справи, гарантованого пунктом 1 статті 6 (див. рішення у справі «Альне де Рібемон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 35, серія A, N 308). Цей принцип не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, «яку обвинувачено у вчиненні злочину», є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, … стосовно проваджень, що тривають, у кримінальних справах і які … визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом. Таким чином, слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють …, або ж обвинувачують у вчиненні злочину, … та чітку заяву, зроблену за відсутості остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (див. рішення у справі «Ісмоїлов та інші проти Росії» (Ismoilov and Others v. Russia), N 2947/06, п. 166, від 24 квітня 2008 року)...».
Даний перелік Рішень Європейського суду з прав людини щодо порушення презумпції невинуватості не є вичерпним і свідчить про те, що дотримання презумпції невинуватості є вкрай важливим і недотримання якої є наслідком порушення п. 2 ст. 6 Конвенції Ради Європи «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 року, ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України.
Однак, у цьому кримінальному провадженні обвинувальний акт містить формулювання, які не відповідають вимогам кримінального процесуального закону та не кореспондуються з позицією ЄСПЛ з цього питання у зв?язку із порушенням презумпції невинуватості.
На підставі наведеного, суд вважає, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не відповідає положенням Кримінальний процесуальний кодекс України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд повертає обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема п.2 ч.2 та п.3 ч.4 ст.291 КПК України.
Таким чином, обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягає поверненню прокурору.
При цьому, оцінка обставинам, на які посилається захисник, на даній стадії не дається, оскільки зазначені твердження щодо суті обвинувачення не є предметом розгляду підготовчого судового засідання, під час якого суд може повернути обвинувальний акт прокурору лише, якщо він не відповідає вимогам статті 291 КПК України.
Керуючись ст. 314, ст. 372 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62020000000000395 від 29.04.2020 відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ст.340 КК України (в редакції Закону України №2341-14 від 05.04.2001), ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011), ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011) - повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1