19.04.2021 Справа № 756/3207/21
Унікальний номер 756/3207/21
Номер провадження 2/756/3601/21
14 квітня 2021 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання- Михнюк В.М.,
за участю позивача- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнення аліментів, -
У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просила суд стягнути аліменти на утримання неповнолітньої доньки.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 11 квітня 2020 року між сторонами укладено шлюб. Сімейне життя не склалося, почалися сварки та конфліктні ситуації. Відповідач почав випивати та грати в азартні ігри через, що заборгував чимало коштів. Проживши разом декілька місяців позивач дізналася, що відповідач їй зраджував, а тому перебуваючи на восьмому місяці вагітності прийняла рішення піти від нього.
Від шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_3 . Відповідач не приймає участі у забезпеченні доньки, не цікавиться її життям, не надає коштів на її утримання. З цих підстав позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2021 року визначено головуючим у справі суддю Шролик І.С.
Ухвалою суду від 10 березня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд позов задовольнити. Проти проведення заочного розгляду справи не заперечувала. Зазначила, що відповідач працює в ТОВ «Кондитер-С» в м. Вінниця, де отримує зарплату близько 17000 грн. Також зазначила, що має намір звертатися до суду із позовними вимогами про стягнення аліментів на своє утримання, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною не має можливості працювати.
Відповідач в судові засідання, призначені на 30 березня 2021 року та 14 квітня 2021 року не з'явився, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином шляхом направлення смс - повістки та направлення судової повістки засобами поштового зв'язку за адресою місця реєстрації. В матеріалах справи містяться відомості про вручення судових повісток, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про вручення судової повістки. Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду відповідач не надіслав, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 квітня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Хмельницький), про що зроблено актовий запис № 514, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 11 квітня 2020 року. (а.с. 10).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 03 жовтня 2020 року, серії НОМЕР_1 . Батьком дитини зазначений ОСОБА_2 (а.с. 9).
Позивач разом із донькою проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Спір між сторонами виник з приводу недотримання відповідачем, як батьком малолітньої дитини, обов'язку по її утриманню.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Статтею 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України (далі -СК України) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов'язок матері і батька.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року за № 2402-ІІІ, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З аналізу наведених правових норм, можна дійти висновку, що відповідач зобов'язаний утримувати спільну з позивачем дитину і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації її життя нарівні з позивачем.
Згідно з вимогами ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, що може бути стягнутий з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки суд ураховує матеріальний стан сторін.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї. Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачений прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років з 01 січня 2021 року по 30 червня 2021 року становить 1921 грн. в місяць.
В судовому засіданні позивач пояснила, що відповідач не має на утриманні інших осіб, отримує заробіток за місцем роботи у розмірі близько 17000 грн., проте офіційна частина виплачується у мінімальному розмірі 4700 грн. Залишок заробітку додатково виплачується грошовими коштами «на руки» без оподаткування.
Вирішуючи питання про визначення розміру аліментів, суд враховує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та враховуючи те, що дохід позивача в місяць складає на її утримання та утримання малолітньої доньки лише 860 грн., який складається з щомісячної допомоги на дитину, які не вистачає навіть на дитяче харчування, інших доходів не має, оскільки позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів частково та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 у розмірі 4000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, що буде достатнім для забезпечення гармонійного та повноцінного розвитку дитини.
Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах платежу за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд на підставі положення ст. 141 ЦПК України, стягує судові витрати за розгляд справи з відповідача на користь держави у розмірі 908,00 грн., оскільки згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» при зверненні до суду із відповідним позовом позивач була звільнена від його сплати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (відомості про РНОКПП відсутні) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 4000 грн. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 02 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні решти частини вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (відомості про РНОКПП відсутні) на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 квітня 2021 року.
Суддя І.С. Шролик