Справа № 133/119/21
Провадження № 33/801/266/2021
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.
Доповідач: Шемета Т. М.
21 квітня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 березня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , працює водієм ДЕП «Агрофірма» «ЯН» ПП «Ян», -
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 454 грн 00 коп. на користь держави.
В постанові суду зазначено, що 14.01.2021 о 6 год. 00 хв. в м. Козятин, вул. 8-ма Гвардійська, 100, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ-3302 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із такою постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 березня 2021 року, і закрити провадження у справі. Посилається, що судом першої не було взято до уваги той факт, що стан алкогольного сп'яніння не був підтверджений. Звертає у вагу, що свою вину у судовому засіданні суду першої інстанції визнав, оскільки відмовився від проходження огляду за браком часу, так як був вимушений зробити доставку хліба. Просить звільнити його від адміністративної відповідальності та передати матеріали стосовно скоєного ним правопорушення на розгляд трудового колективу ДП «Агрофірма «Ян ПП «Ян».
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Демянюк В. В. подану апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній підстав.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність, за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена зокрема, у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, щойого вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме: Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 449408 від 14.01.2021, відеозаписом з місця події з нагрудної камери працівника поліції, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актом огляду на стан сп'яніння та направленням на огляд водія.
Щодо твердження в апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у зв'язку із необхідністю виконати свої службові обов'язки (розвести хліб) слід зазначити наступне.
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкція) якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Як встановлено з матеріалів справи та підтверджено відеозаписом, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що ОСОБА_1 не заперечує в апеляційній скарзі. В матеріалах справи відсутні будь які докази, які б спростовували факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, а також не надано таких доказів апеляційному суду.
Твердження ОСОБА_1 про відмову від проходження огляду у зв'язку з необхідністю вчасного виконання ним його службових обов'язків, не можуть слугувати підставою звільнення від адміністративної відповідальності.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу правопорушника, а тому прийшов до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 безальтернативного адміністративного стягнення.
Стосовно заявленого ОСОБА_1 клопотання передачу матеріалів про адміністративну відповідальність на розгляд трудового колективу, вважаю за необхідне зазначити наступне:
Подане Федорчуком А. В. клопотання про звільнення його від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та передачу матеріалів справи про адміністративне правопорушення на розгляд трудовому колективу для застосування заходів громадського впливу (а.с. 30-31), вирішувалось при розгляді справи в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що до клопотання про взяття ОСОБА_1 на поруки трудового колективу не надано жодного документа, зокрема, протоколу зборів, який би підтвердив факт того, що саме трудовий колектив за місцем роботи правопорушника відповідне питання розглянув та зобов'язався взяти ОСОБА_1 на поруки, та що саме по собі клопотання, підписане головним бухгалтером, не може підтверджувати факт того, що клопотання дійсно підтримано саме трудовим колективом, а не окремою особою, та що саме трудовий колектив погодився взяти ОСОБА_1 на поруки, до якого у подальшого будуть ним же (колективом) застосовано заходи громадського впливу.
Також слід зазначити, що 17 березня 2021 року до частини першої статті 21 КУпАП було внесені зміни та зазначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою - четвертою статті 126 та статтею 130, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Відтак, не зважаючи на те, що на момент вчинення правопорушення та на момент розгляду справи судом першої інстанції в частині першій статті 21 КУпАП було зазначено про неможливість передачі матеріалів трудовому колективу лише щодо посадових осіб, проте суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з урахуванням вчиненого (ч.1 ст. 130 КУпАП) та дефектом наданих документів, немає підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності на підставі ст. 21 КУпАП.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним, обґрунтованим, зробленим на підставі об'єктивного та неупередженого дослідження матеріалів справи та у відповідності до норм чинного законодавства, яке регулює дані правовідносини.
Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності та законності постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області 05 березня 2021 року та не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з передачею матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд трудового колективу.
За таких обставин, подана апеляційна скарга не може бути задоволена. Постанова судді про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти рішення, яким залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, а постанову судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області 05 березня 2021 року залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області 05 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду Т. М. Шемета