Справа № 930/2842/20
Провадження № 22-ц/801/910/2021
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Царапора О. П.
Доповідач:Сопрун В. В.
21 квітня 2021 рокуСправа № 930/2842/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Матківської М.В., Міхасішина І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу №930/2842/20 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повне звільнення від сплати заборгованості по аліментам,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року про повернення позовної заяви, яка постановлена суддею Царапорою О.П. в Немирівському районному суді Вінницької області, повний текст складено 01 лютого 2021 року,
В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про повне звільнення від сплати заборгованості по аліментам.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк не пізніше п'яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Ухвала суду мотивована тим, що у встановлений судом строк визначені судом недоліки позовної заяви позивачем не усунуто.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу суду незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права. Судом порушено право позивача на доступ до правосуддя, тому просив ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Враховуючи особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ, справа розглядається в апеляційній інстанції без повідомлення її учасників, оскільки відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали про повернення заяви, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем потрібно зазначити:
- число місяць рік народження позивача та відповідача, дані паспорту відповідача, адресу електронної пошти відповідача, якщо така відома;
- до позовної заяви додати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс або які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
- зазначити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- додати до позову копії свідоцтва про народження дітей;
- додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та обґрунтувати вимогу про звільнення від сплати судового збору;
- надати документи, що підтверджують хворобу позивача з моменту виникнення зобов'язання та докази, які підтверджують його хворобливий стан станом на звернення з позовом до суду;
- обґрунтувати свою вимогу щодо допиту як свідків дітей, та зазначити як рішення суду у подальшому може вплинути на їхні права та права стягувача;
- обґрунтувати своє клопотання про витребування доказів, надати докази неможливості отримання таких доказів самостійно, а також викласти своє клопотання у відповідності до вимог ст.ст.84, 183 ЦПК України;
- надати суду розрахунок заборгованості по аліментам станом на дату подання позовної заяви до суду, а також зазначити в якому розмірі позивача слід звільнити від сплати заборгованості;
- надати докази незадовільного майнового стану позивача.
Так, частиною 3 статтею 175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору, або документ, що вказує на можливість звільнення особи від сплати цих витрат.
Частиною 5 зазначеної статті передбачений обов'язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Повертаючи позовну заяву на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду від 21 грудня 2020 року про залишення позову без руху.
Суд апеляційної інстанції перевірив зазначені обставини і дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку повертаючи позовну заяву позивачу у зв'язку з невиконанням вимог суду першої інстанції викладених в ухвалі від 21 грудня 2020 року.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що у позовній заяві викладені фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та посилається на докази, що підтверджують вказані обставини. Ним чітко сформульовано позовні вимоги, до позову долучені копії доказів, що малися у нього у розпорядженні.
Відповідність обґрунтування заявлених вимог предмету позову і фактичним обставинам, правова кваліфікація спірних відносин, відповідність обраного способу захисту встановлюється судом при вирішенні спору по суті.
Позивачем у позові заявлено ряд обґрунтованих клопотань про витребування доказів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( частина третя статті 12 ЦПК України ).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином обов'язок щодо доказування покладений на сторони у справі, у тому числі на позивача щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, тому суд повинен роз'яснити сторонам їхні процесуальні права щодо подання доказів та в подальшому вирішити спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів і встановлених обставин. При цьому не зазначення позивачем певних доказів, не подання окремих з них разом із позовною заявою не є підставою для залишення позову без руху з подальшим повернення його заявнику, оскільки питання щодо доказів, які можуть бути подані стороною на певному етапі процесуального провадження у справі, суд вирішує відповідно до положень статті 83 ЦПК України.
Відповідно до норм діючого процесуального законодавства, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 189, п.п. 5, 7, 10 ч. 1 ст. 197 ЦПК України можливо здійснити на стадії підготовчого провадження.
Крім того, питання про відсутність доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги є процесуальним питанням, яке вирішуються судом під час судового засідання, а не на стадії відкриття провадження у ній, оскільки ці обставини є предметом дослідження в ході розгляду справи, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції не навів обґрунтування підстав для зобов'язання позивача надати: попередній розрахунок суми судових витрат.
За змістом частини другої статті 185 ЦПК України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
В пункті 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2010 року зазначено, якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху. При цьому у відповідній ухвалі суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.
Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху має бути зазначено точну суму судового збору, яку необхідно сплатити та правильний порядок сплати, тобто банківські реквізити.
Як вбачається з ухвали Немирівського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року, залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції не зазначив точної суми судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) позивачу.
Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просив суд визначити ціну позову та розмір судового збору.
Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2010 року передбачено, якщо позивачем (заявником) заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно до статті 82 ЦПК, то наслідки, передбачені статтею 121 ЦПК, застосовуються лише за умови відмови в задоволенні такого клопотання, про що постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до змісту частини першої статті 127 ЦПК України, суд може продовжити строк, встановлений судом, для вчинення процесуальних дій.
Враховуючи, що подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги, чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції.
Разом з тим, судом першої інстанції не вирішено питання щодо задоволення чи відмови (відстрочення, розстрочення або зменшення його розміру) заявнику в задоволенні заяви про звільнення його від сплати судового збору.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позовна заява ОСОБА_1 відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, зокрема, заявником зазначено сторону по справі, повне ім'я фізичної особи, її місце проживання, поштовий індекс.
Зокрема, апеляційний суд звертає увагу, що позовна заява повинна містити реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти (п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України), однак суд першої інстанції під час залишення позовної заяви без руху не звернув увагу на ці норми закону.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (пункт 25 рішення у справі "Кутій проти Хорватії").
Також ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії").
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Отже, ухвала суду першої інстанції обмежує права позивача та перешкоджає йому у доступі до правосуддя.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково повернув позовну заяву.
За вказаних обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави, визначені процесуальним законом для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу.
Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, а тому остання в силу вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням матеріалів позову для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року про повернення позовної заяви скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21 квітня 2021 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Матківська М.В.
Міхасішин І.В.