Справа №491/147/18
20 квітня 2021 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
-секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
-прокурора - ОСОБА_3 ,
-обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
-потерпілої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ананьїв Одеської області кримінальне провадження №12017160210000358, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 9 вересня 2017 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця 1-ї дільниці с.Ананїв Ананьївського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 10 січня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , раніше не судимого,
8 вересня 2017 року близько 20 години 00 хвилин у вечірній час доби, в умовах необмеженої видимості при сухому дорожньому покритті, водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що позбавило його можливості адекватно сприймати і реагувати на дорожню обстановку, безпечно керувати транспортним засобом, грубо нехтуючи вимогами п.2.3 (б), п.2.9 (а), п.12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, керуючи технічно несправним автомобілем марки «АЗЛК» моделі «2140» з номерним знаком « НОМЕР_3 », який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6 , який на момент дорожньо-транспортної пригоди знаходився в непрацездатному стані, оскільки гальмівна система автомобіля унаслідок встановлення не належним чином передньої гальмівної колодки заднього лівого колеса, внаслідок чого передній гальмовий поршень робочого гальмового циліндра заднього лівого колеса частково вийшов з робочого гальмового циліндра та виникло підтікання гальмової рідини, яка з'явилася до дорожньо-транспортної пригоди та повинна була бути виявлена шляхом огляду транспортного засобу перед виїздом та забороняла експлуатацію транспортного засобу згідно вимогами п.31.4, п.31.4.3 Правил дорожнього руху, здійснював рух по правій смузі проїзної частини вулиці с.Ананьїв-1 Ананьївського району Одеської області в бік міста Ананьїв. Будучи неуважним і не слідкуючи за дорожньою обстановкою, ОСОБА_4 , відволікшись від керування транспортним засобом на перемикач головного світла, виїхав за межі проїзної частини на правий тротуар, де здійснив наїзд правою бічною частиною керованого ним автомобіля «АЗЛК 2140», з номерним знаком « НОМЕР_3 » на ОСОБА_5 , яка перебувала на узбіччі проїжджої частини.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 за отриманими тілесними ушкодженнями у вигляді закритого перелому обох кісток лівого передпліччя в нижній третині зі зміщенням уламків, які відповідно до п.2.2.2 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я строком понад 21 день, та рани верхньої губи, яка відповідно до п.2.3.3 та п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, була госпіталізована до Ананьївської центральної районної лікарні.
З технічної точки зору в умовах даної події, дії водія автомобіля «АЗЛК 2140» з номерним знаком « НОМЕР_3 » - ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.31.4, п.31.4.3 та п.12.1 Правил дорожнього руху, і в даному випадку невідповідність зазначеним пунктам Правил дорожнього руху створювали необхідні і достатні умови для настання події і перебували з ними у причинному зв'язку.
Таким чином, водій ОСОБА_4 , своїми діями допустив порушення вимог п.2.3(б), п.2.9(а), п.12.1, п.31.4, п.31.4.3.Правил дорожнього руху (Далі - ПДР), які вказують на те, що: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі (п.2.3(б) ПДР); водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.2.9 (а) ПДР); під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п.12.1 ПДР); забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам (п.31.4 ПДР): зовнішні світлові прилади кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу (п.31.4.3 ПДР)
З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Після оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченого та роз'яснено йому суть обвинувачення, постановлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
На зазначене питання обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину він визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання. Проте, ОСОБА_4 зазначив, що не визнає заявлений потерпілою цивільний позов.
У відповідності до положень ч.1 ст.349 КПК України судом було запропоновано стороні обвинувачення та стороні захисту проголосити вступні промови.
При цьому, прокурор у вступній промові зазначила, що з урахуванням думки обвинуваченого, його позиції щодо цивільного позову потерпілої, вона вважає за необхідне здійснювати дослідження доказів у справі в повному обсязі, розпочати розгляд з допиту обвинуваченого, допитати свідків у кримінальному провадженні та дослідити письмові докази, а також доручити органу пробації скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого.
Потерпіла та обвинувачений проти запропонованого прокурором порядку дослідження доказів не заперечували.
Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин 2 статті 349 КПК України на місці постановив ухвалу, відповідно до якої було встановлено наступний обсяг та порядок дослідження доказів, а саме: допитати обвинуваченого, потерпілу, свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, дослідити письмові докази, а також доручити органу пробації скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні 26 квітня 2018 року обвинувачений зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення він визнає, а саме те, що у вересні 2017 року в темну пору доби він здійснював рух по автодорозі в с.Ананьїв Перший Ананьївського району Одеської області в бік міста Ананьїв в цей час в його автомобілі зникло основне освітлення та він не зупиняючись звернув увагу на панель приборів, щоб з'ясувати в чому неполадки з освітленням, в цей час він відчув удар зупинився та побачив, що збив жінку.
На запитання прокурора та головуючого у справі судді щодо того, чим мав ОСОБА_4 право продовжувати рух з непрацюючим головним світлом, ОСОБА_4 повідомив, що на його думку він такого права не мав.
На запитання прокурора щодо перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння під час описаних подій ОСОБА_4 зазначив, що ані на передодні, ані в день подій він алкогольне вживав.
Судом було уточнено в ОСОБА_4 щодо факту вживання алкогольних напоїв та перебування під час дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_4 повідомив, що під час ДТП він був тверезий, а вже після події вживав алкогольні напої.
Також, на запитання прокурора ОСОБА_4 повідомив, що місце події він залишив лише по приїзду карети «швидкої» допомоги.
Крім того, на запитання прокурора у судовому засіданні ОСОБА_4 повідомив, що поліцію він не викликав, оскільки не знав про необхідність її виклику.
В подальшому у судовому засіданні 26 квітня 2018 року було допитано потерпілу ОСОБА_5 , яка повідомила суду що у вересні 2017 року в темну пору доби вона рухалась по узбіччю автодороги в с.Ананьїв Перший Ананьївського району Одеської області в цей час вона почула гуркіт та відчула удар, світла не бачила.
На запитання прокурора потерпіла повідомила, що на момент приїзду «швидкої» ОСОБА_4 залишався на місці події, медичну допомогу отримувала в лікарні, де їй під анестезією вправили кістки руки та наклали гіпс, безпосередньо за саме лікування вона в лікарні не платила, лише отримала чек за лікування, подальше лікування проходила вдома, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в неї розтрощена кістка, яка не так як потрібно зрослась, у зв'язку з чим цивільний позов підтримує та просить задовольнити.
У судовому засіданні 3 квітня 2019 року було допитано свідка ОСОБА_7 , яка склавши присягу та будучи попередженою про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст.384, 385 КК України, повідомила суду, що коли сталася аварія вона знаходилась на роботі в місцевому клубі, де проводилась дискотека. В цей час до клубу забіг син потерпілої і попросив допомогти його матері, зазначивши, що її збили. Після цього вони вийшли на вулицю і побачили велосипед постраждалої, який лежав на узбіччі. Вони викликали швидку і на протязі всього часу були поруч з потерпілою. Разом з ними був також обвинувачений, який був ніби на підпитку, весь час хотів їм допомагати. Після цього приїхали працівників поліції. У постраждалої висіла зламана рука, на протилежному узбіччі вони знайшли мобільний телефон потерпілої, а на іншому боці був транспортний засіб.
На запитання прокурора ОСОБА_7 повідомила, що зазначені нею події відбувалися приблизно після 20 години 00 хвилин. Перед цим вони виходили на двір та бачили транспортний засіб обвинуваченого, який їхав з вимкнутим світлом, після цього вони зайшли в приміщення і потім до клубу забіг син потерпілої, який повідомив про те, що його матір збив автомобіль.
На запитання прокурора свідок ОСОБА_7 повідомила, що вона чула, як люди казали, що зіткнення відбулося на узбіччі, на проїзній частині було видно гальмівний шлях, був наїзд на обочину, велосипед потерпілої був на узбіччі, обвинуваченого занесло на узбіччя.
Також, свідок на запитання прокурора повідомила, що ОСОБА_4 знаходився поряд з ними і потерпілою, від нього було чути запах алкоголю, надвір вийшла група людей, це було приблизно через 20 хвилин після того, як вони бачили, що автомобіль обвинуваченого їхав з вимкненим світлом.
В подальшому у судовому засіданні 3 квітня 2019 року було допитано свідка ОСОБА_8 , яка склавши присягу та будучи попередженою про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст.384, 385 КК України, повідомила суду, що ввечері приблизно в проміжок часу між 21 годиною 00 хвилин та 22 годиною 00 хвилин вона знаходились на роботі в продуктовому магазині, який розташований в с.Ананьїв Перший Ананьївського району Одеської області. В цей час до них звернулася потерпіла, в неї була зламана рука, вона попросила покликати сина, після чого свідок вийшла через чорний хід та попрямувала до клубу, в якому знаходився син потерпілої. В магазині залишилась напарниця свідка, яка викликала поліцію та швидку.
На запитання поставлені прокурором ОСОБА_8 зазначила, що самої аварії вона не бачила, лише бачила неподалік транспортний засіб обвинуваченого, щодо того в якому стані перебував обвинувачений, зокрема чи перебував він у стані сп'яніння вона нічого повідомити не може. Безпосередньо свідок про саму аварію чула з чужих слів та сама бачила лише зламану руку потерпілої.
В подальшому у судовому засіданні 22 липня 2020 року, у зв'язку з неодноразовою неявкою свідка ОСОБА_9 та невиконанням Ананьївським ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ухвал суду про її привід, судом за клопотанням прокурора та згодою учасників судового провадження, було змінено порядок дослідження доказів, про що буз видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу, якою визначено дослідити письмові докази сторони обвинувачення, після чого вирішити питання щодо доцільності виклику та допиту свідка ОСОБА_9 .
Прокурором було оголошено та надано для долучення до матеріалів справи докази, які характеризують обвинуваченого, а саме:
-Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію 9 вересня 2017 року кримінального провадження №12017160210000358 (Том справи №1 а.235) за повідомленням ОСОБА_9 про те, що 8 вересня 2017 року близько 20 години 00 хвилин на вулиці 1-ї дільниці скоєно ДТП, в наслідок якого громадянці ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої руки, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України;
-Заяву потерпілої ОСОБА_5 (Том справи №1 а.236) на ім'я начальника Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області датовану 8 вересня 2017 року, в якій ОСОБА_5 просила вжити заходи до мешканця 1-ї дільниці с.Ананьїв Ананьївського району Одеської області ОСОБА_4 , який 8 вересня 2017 року близько 20 години 00 хвилин здійснив наїзд на неї своїм автомобілем, при цьому спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді уламкового переламу лівої руки;
-Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (Том справи №1 а.237-240) з доданою до нього схемою місця дорожньо-транспортної пригоди (Том справи №1 а.241), відповідно до яких 8 вересня 2017 року у проміжок часу з 20 години 45 хвилин по 22 годину 00 хвилин, слідчим СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 в присутності понятих: ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, розташованого навпроти фельдшерсько-акушерського пункту по вул.Успенській 1-ї дільниці с.Ананьїв, під час якого встановлено, що водій автомобіля на час проведення огляду зник, дорожнє покриття асфальтобетонне, сухе має дві смуги для руху транспорту, смуги для руху в одному напрямку - одна, місце пригоди не знаходиться в зоні дії будь-яких дорожніх знаків, на місці пригоди виявлено велосипед марки «Україна» чорного кольору, сліди гальмування лівий слід на проїзній частині та правий на узбіччі, в напрямку руху з 1-ї дільниці с.Ананьїв до міста Ананьїв, за результатами огляду з місця події вилучено велосипед «Україна» чорного кольору.
-Протокол огляду транспортного засобу (Том справи №1 а.242-244), відповідно до якого слідчим СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 , в присутності водія - ОСОБА_4 та понятих: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 8 вересня 2017 року в проміжок часу з 20 години 30 хвилин до 21 години 20 хвилин в місті Ананьїв Одеської області по вул.Незалежності, 41, було проведено огляд автомобіля марки «АЗЛК 2140» з номерним знаком « НОМЕР_3 », 1978 року випуску, жовтого кольору, який мав пошкодження: лакофарбового покриття та деформації по всьому кузову автомобіля, відсутнє скло лівих водійських дверей, пошкодженні ліва та права фари повороту з переду, пошкодження водійської двері, пошкоджені ліве та праве дзеркало заднього виду, після проведення огляду автомобіль поміщено на майданчик тимчасового утримання;
-Акт огляду та затримання транспортного засобу (Том справи №1 а.245), відповідно до якого слідчим СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 8 вересня 2017 року о 21 годині 20 хвилин в присутності свідків: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також водія - ОСОБА_4 було оглянуто автомобіль марки «АЗЛК 2140» з номерним знаком « НОМЕР_3 », який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6 , який мав пошкодження: лакофарбового покриття та деформації по всьому кузову автомобіля, відсутнє скло лівих водійських дверей, пошкодженні ліва та права фари повороту з переду, пошкоджені ліве та праве дзеркала заднього виду, пошкодження водійської двері;
-Постанову слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 від 9 вересня 2017 року (Том справи №1 а.246), відповідно до якої було визнано речовим доказом автомобіль марки «АЗЛК 2140» з номерним знаком « НОМЕР_3 », 1978 року випуску, жовтого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 , та фактично знаходився у користуванні ОСОБА_4 . Визначено місцем зберігання речового доказу Ананьївський ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області.
-Постанову слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 від 9 вересня 2017 року (Том справи №1 а.247), відповідно до якої було визнано речовим доказом велосипед марки «Україна» чорного кольору, який належить ОСОБА_5 . Визначено місцем зберігання речового доказу Ананьївський ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області.
-Копію ухвали слідчого судді Ананьївського районного суду Одеської області від 12 вересня 2017 року (Том справи №1 а.248-249), якою було накладено арешт на тимчасово вилучений у ОСОБА_4 автомобіль марки «АЗЛК 2140» з номерним знаком « НОМЕР_3 », 1978 року випуску, жовтого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 .
-Копію ухвали слідчого судді Ананьївського районного суду Одеської області від 12 вересня 2017 року (Том справи №1 а.250), якою було накладено арешт на тимчасово вилучений в ОСОБА_5 велосипед марки «Україна» чорного кольору.
-Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Том справи №2 а.1), відповідно до якого лікарем Ананьївської ЦРЛ ОСОБА_15 о 22 години 48 хвилин 8 вересня 2017 року було проведено огляд ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якого встановлено, що ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння з показником 2,8‰.
-Довідку про витрати на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу №680-А від 10 грудня 2017 року за матеріалами кримінального провадження №12017160210000358 (Том справи №2 а.2), відповідно до якої вартість зазначеної експертизи склала 889,83 грн.
-Висновок експерта №680-А від 10 грудня 2017 року (Том справи №2 а.3-8) відповідно до якого головним судовим експертом сектору автотехнічних досліджень Одеського НДЕКЦ МВС ОСОБА_16 на підставі постанови слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 від 9 жовтня 2017 року було проведено експертизу за спеціальністю 10.2 (дослідження технічного стану транспортних засобів) предметом дослідження був технічний стан транспортного засобу «АЗЛК 2140» з номерним знаком « НОМЕР_3 », за результатами досліджень експертом зроблено наступні висновки «Рульове керування та ходова частини автомобіля «АЗЛК 2140» номерний знак НОМЕР_3 на момент виникнення цієї пригоди, знаходилися в працездатному стані і дозволяли водію автомобіля контролювати та змінювати напрямок руху залежно від ситуації, що складається на дорозі. Гальмова система досліджуваного автомобіля «АЗЛК 2140» номерний знак НОМЕР_3 знаходилася в не працездатному стані, унаслідок встановлення не належним чином передньої гальмової колодки заднього лівого колеса, внаслідок чого передній гальмовий поршень робочого гальмового циліндра заднього лівого колеса частково вийшов з робочого гальмового циліндру та виникло відтікання гальмової рідини. Дана непрацездатність системи гальм заднього лівого колеса з'явилася до дорожньо-транспортної пригоди та повинна була бути виявлена шляхом огляду транспортного засобу перед виїздом. Наявність цієї непрацездатності забороняла експлуатацію транспортного засобу згідно з вимогами п.п.п.31.1 і 31.4.1 а) в) Правил дорожнього руху України. В той же час, гальмові механізми передніх гальм дозволяли водію знижувати швидкість з відомою йому ефективністю аж до повної зупинки автомобіля. Освітлювальні прилади автомобіля на момент події цієї пригоди знаходились в непрацездатному стані унаслідок не належного закріплення дротів електричної проводки до перемикача головного світла автомобіля, та не відповідали вимогам п.п.31.1 та 31.6 б) Правил дорожнього руху України. Дані невідповідності системи освітлення автомобіля Правилам дорожнього руху України виникли задовго до події цієї пригоди та могли бути виявлені водієм при проведенні огляду транспортного засобу перед його виїздом.». Також, у висновку зазначено, що питання №2 та №6 не вирішувались, оскільки вони можуть бути вирішені при проведенні експертизи та механізму дорожньо-транспортних пригод.
-Висновок експерта №203 від 19 грудня 2017 року (Том справи №2 а.9-10), відповідно до якого лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_17 на підставі постанови слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 від 14 грудня 2017 року було проведено судово-медичну експертизу ОСОБА_5 , в результаті якої виявлено в неї тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток лівого передпліччя в нижній третині зі зміщенням уламків, забійна рана верхньої губи зліва. Вищезазначені ушкодження лівого передпліччя можливо утворились при механізмі, викладеному в представлених протоколах допиту потерпілої та свідків і протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, а саме в результаті отримання тілесних ушкоджень при падінні на ліву руку з висоти власного зросту в наслідок надання тілу додаткових факторів прискорення легковим автомобілем (можливо від поштовху правим боковим дзеркалом). Описаний рубець верхньої губи зліва виник в результаті загоєння рани верхньої губи, викликав короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 днів, але не більше як три тижні (21 день) і тому на підставі п.2.3.3 та п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р), належать до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Закритий перелом обох кісток лівого передпліччя, відповідно до п.2.2.2 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я строком понад 21 день. Описані вище ушкодження не є небезпечними для життя, утворилися незадовго до звернення потерпілої за медичною допомогою, тобто заподіяні при обставинах і в час, зазначений в постанові, а саме 8 вересня 2017 року.
-Протокол проведення слідчого експерименту (Том справи №2 а.11-15), з доданим до нього DVD-RW 4х 4,7GB 120 min з відеозаписом проведення зазначеної слідчої дії, з якого вбачається, що слідчим СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_18 у проміжок часу з 10 години 05 хвилин до 19 години 59 хвилин 10 січня 2018 року було проведено слідчий експеримент за участю потерпілої ОСОБА_5 в присутності: ОСОБА_4 та ОСОБА_19 , а також понятих: ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , в ході якого потерпіла ОСОБА_22 та ОСОБА_4 надали пояснення та відтворили події, які мали місце 8 вересня 2017 року близько 20 години 00 хвилин на автодорозі 1-ї дільниці с.Ананьїв Ананьївського району Одеської області, в результаті яких ОСОБА_22 отримала тілесні ушкодження.
-Довідку про витрати на проведення судової автотехнічної експертизи від 1 лютого 2018 року №61-А за матеріалами кримінального провадження №12017160210000358 (Том справи №2 а.17), відповідно до якої вартість зазначеної експертизи склала 1716 гривень.
-Висновок експерта від 1 лютого 2018 року №61-А (Том справи №2 а.18-20), відповідно до якого судовим експертом сектору автотехнічних досліджень Одеського НДКЕЦ МВС ОСОБА_23 на підставі постанови слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 від 11 січня 2018 року було проведено судову автотехнічну експертизу та зроблено наступні висновки: «У даній дорожній ситуації водій автомобіля АЗЛК-2140 ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.31.4, 31.4.3 та 12.1 Правил дорожнього руху України. У дані дорожній ситуації, водій автомобіля АЗЛК-2140 ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5 , дотримуючись вимог п.п.31.4, 31.4.3 та 12.1 Правил дорожнього руху України.».
-Лист Комунальної установи Ананьївської районної державної адміністрації «Ананьївська центральна районна лікарня» від 28 лютого 2018 року №136 (Том справи №2 а.21), відповідно до якого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 8 вересня 2017 року по 13 вересня 2017 року та на її лікування витрачено 1804,37 гривень.
-Довідку від 20 лютого 2018 року №79-13022018/51011 ОСК МВС України (Том справи №2 а.22) відповідно до якої ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, судимості не має.
-Довідку Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області від 26 лютого 2018 року №145 (Том справи №2 а.23), відповідно до якої ОСОБА_4 на території сільської ради власного будинку не має, проживає сам.
-Довідку-характеристику від 28 лютого 2017 року №144 (Том справи №2 а.24), видану Ананьївською Першою сільською радою Ананьївського району Одеської області, відповідно до якої ОСОБА_4 має повну середню загальну освіту, мешкає в селі Ананьїв - 1 дільниця, не працює, не одружений, на території сільської ради проживає без реєстрації, схильний до вживання спиртних напоїв, іншими компрометуючими матеріалами сільська рада не розполагає.
-Лист Комунальної установи Ананьївської районної державної адміністрації «Ананьївська центральна районна лікарня» від 14 лютого 2018 року №98 (Том справи №2 а.25), відповідно до якого ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
-Копію посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого Ананьївським управлінням соціального захисту населення 15 жовтня 2015 року (Том справи №2 а.26), відповідно до якого ОСОБА_4 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
-Копію посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого Одеським облвійськкоматом 30 жовтня 2015 року (Том справи №2 а.27) відповідно до якого ОСОБА_4 має право на пільги встановлені законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали без вісті під час проходження військової служби.
Заперечень або доповнень до зазначених доказів від учасників процесу не надходило, за їх згодою зазначені докази було долучено до матеріалів справи.
Крім того, від представника Ананьївського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області надійшли матеріали досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_4 (Том справи №1 а.39-41) із викладенням матеріалів та висновком органу пробації про те, що виправлення ОСОБА_4 можливе без позбавлення або обмеження волі.
У судовому засіданні 20 квітня 2021 року за клопотанням прокурора було змінено порядок дослідження доказів зокрема визнано недоцільним виклик та допит свідка ОСОБА_9 , яка мала бути допитана за клопотанням прокурора, про що без видалення до нарадчої кімнати було постановлено відповідну ухвалу.
При цьому, судом у відповідності до положень ч.3 ст. 349 КПК України було з'ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Обвинувачений та потерпіла з клопотанням прокурора погодились, заперечень проти визнання недоцільним допиту свідка ОСОБА_9 не мали.
Крім того, прокурором було надано для долучення до матеріалів справи копію водійського посвідчення серії НОМЕР_7 , виданого Котовським МРЕВ ДАІ МВС УВС 15 травня 2004 року (Том справи №2. 69), відповідно до якого ОСОБА_4 має право керувати транспортними засобами категорій: «A», «B», «C», «D» та «E».
За згодою учасників процесу вказаний документ було долучено до матеріалів справи.
Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.
На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.
Враховуючи викладене судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів.
У судових дебатах:
Прокурор Любашівської окружної прокуратури пояснила, що під час розгляду кримінального провадження, в судовому засіданні було встановлено та доведено факт скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, при цьому враховуючи особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, призначити йому покарання за ч.1 ст.286 КК України, у відповідності до санкції зазначеної статті, яка була чинна на момент вчинення кримінального праовопрушення, у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, задовольнити цивільний позов прокурора заявлений в інтересах держави, а також стягнути з ОСОБА_4 витрати на залучення експерта.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судових дебатах зазначив, що свою вину у вчиненому він визнає, дійсно перед подіями, що стали підставою для кримінального провадження, він вживав алкогольні напої, оскільки був на кладовищі де похована його дружина, просив його суворо не карати.
Потерпіла в судових дебатах зазначила, що просить задовольнити її цивільний позов та стягнути з ОСОБА_4 спричинену їй матеріальну та моральну шкоду.
В останньому слові ОСОБА_4 зазначив, що про скоєне він шкодує та просив суворо його не карати.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що під час судового розгляду підтверджено факт скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Зі змісту диспозиції частини 1 статті 286 КК України можливо дійти висновку, що склад передбаченого нею злочину можливо умовно поділити на дві складові, які за своєю суттю є причиною та наслідком кримінального правопорушення, а саме: 1) порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом; 2) наслідок такого порушення у вигляді спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Згідно преамбули Закону України «Про дорожній рух» цей Закон визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Статтею 2 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про дорожній рух» державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Згідно статті 41 Закону України «Про дорожній рух» в Україні встановлено правосторонній рух транспортних засобів. Перевага в русі на перехрестях, де організовано круговий рух, надається транспортним засобам, які вже рухаються по колу. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
На виконання положень ст.ст.2, 3, 41 Закону України «Про дорожній рух» постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено «Правила дорожнього руху» (далі - ПДР), згідно пунктів 1.3-1.5 яких учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Згідно підпункту «а» пункту 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Том справи №2 а.1), відповідно до якого лікарем Ананьївської ЦРЛ ОСОБА_15 о 22 години 48 хвилин 8 вересня 2017 року було проведено огляд ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якого встановлено, що ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння з показником 2,8‰.
Зазначена обставина опосередковано підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7 , а також повністю підтверджується власними показаннями ОСОБА_4 .
Згідно пункту 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Підпунктом «а» підпункту 31.4.1 пункту 31.4 ПДР визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: Гальмові системи: змінено конструкцію гальмових систем, застосовано гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника.
Підпунктом «в» підпункту 31.4.1 пункту 31.4 ПДР визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: Гальмові системи: порушено герметичність гідравлічного гальмового приводу.
При цьому, як вбачається з висновку експерта №680-А від 10 грудня 2017 року (Том справи №2 а.3-8) головним судовим експертом сектору автотехнічних досліджень Одеського НДЕКЦ МВС ОСОБА_16 на підставі постанови слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 від 9 жовтня 2017 року було проведено експертизу за спеціальністю 10.2 (дослідження технічного стану транспортних засобів) предметом дослідження був технічний стан транспортного засобу «АЗЛК 2140» з номерним знаком « НОМЕР_3 », за результатами досліджень експертом зроблено наступні висновки «…Гальмова система досліджуваного автомобіля «АЗЛК 2140» номерний знак НОМЕР_3 знаходилася в не працездатному стані, унаслідок встановлення не належним чином передньої гальмової колодки заднього лівого колеса, внаслідок чого передній гальмовий поршень робочого гальмового циліндра заднього лівого колеса частково вийшов з робочого гальмового циліндру та виникло відтікання гальмової рідини. Дана непрацездатність системи гальм заднього лівого колеса з'явилася до дорожньо-транспортної пригоди та повинна була бути виявлена шляхом огляду транспортного засобу перед виїздом. Наявність цієї непрацездатності забороняла експлуатацію транспортного засобу згідно з вимогами п.п.п.31.1 і 31.4.1 а) в) Правил дорожнього руху України…»
Проте, в той же час, у зазначеному висновку експерта вказано: «…гальмові механізми передніх гальм дозволяли водію знижувати швидкість з відомою йому ефективністю аж до повної зупинки автомобіля…», що не дає можливості стверджувати про існування прямого причинно-наслідкового між зазначеною несправністю та дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася.
Зазначене також, узгоджується з іншими матеріалами справи, зокрема з відомостями , які містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (Том справи №1 а.237-240) з доданою до нього схемою місця дорожньо-транспортної пригоди (Том справи №1 а.241), відповідно до яких 8 вересня 2017 року у проміжок часу з 20 години 25 хвилин по 22 годину 00 хвилин, слідчим СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 в присутності понятих: ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, в ході якого виявлено, зокрема, сліди гальмування лівий слід на проїзній частині та правий на узбіччі, що свідчить про те, що ОСОБА_4 застосовував екстрене гальмування та узгоджується з показаннями самого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7 , яка пояснила суду, що бачила на місці пригоди сліди гальмування.
При цьому, згідно підпункту «а» підпункту 31.4.3 пункту 31.4 ПДР визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: Зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
З висновку експерта №680-А від 10 грудня 2017 року (Том справи №2 а.3-8) вбачається, що головним судовим експертом сектору автотехнічних досліджень Одеського НДЕКЦ МВС ОСОБА_16 на підставі постанови слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 від 9 жовтня 2017 року було проведено експертизу за спеціальністю 10.2 (дослідження технічного стану транспортних засобів) предметом дослідження був технічний стан транспортного засобу «АЗЛК 2140» з номерним знаком « НОМЕР_3 », за результатами досліджень експертом зроблено наступні висновки: «…Освітлювальні прилади автомобіля на момент події цієї пригоди знаходились в непрацездатному стані унаслідок не належного закріплення дротів електричної проводки до перемикача головного світла автомобіля, та не відповідали вимогам п.п.31.1 та 31.6 б) Правил дорожнього руху України. Дані невідповідності системи освітлення автомобіля Правилам дорожнього руху України виникли задовго до події цієї пригоди та могли бути виявлені водієм при проведенні огляду транспортного засобу перед його виїздом…».
Зазначене підтверджується показами свідка ОСОБА_7 , яка пояснювала, що безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, приблизно за 20 хвилин до неї вона бачила транспортний засіб обвинуваченого, який рухався по автодорозі 1-ї дільниці с.Ананьїв Ананьївського району Одеської області з вимкненим світлом.
Також, вказане підтверджується показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 .
Щодо вини ОСОБА_4 у вказаних порушеннях.
Згідно статті 23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Статтею 24 КК України визначено, що умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Відповідно до положень статті 25 КК України необережність поділяється на кримінальну протиправну самовпевненість та кримінальну протиправну недбалість. Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
У висновку експерта від 1 лютого 2018 року №61-А (Том справи №2 а.18-20), відповідно до якого судовим експертом сектору автотехнічних досліджень Одеського НДКЕЦ МВС ОСОБА_23 на підставі постанови слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 від 11 січня 2018 року було проведено судову автотехнічну експертизу та зроблено наступні висновки: «У даній дорожній ситуації водій автомобіля АЗЛК-2140 ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.31.4, 31.4.3 та 12.1 Правил дорожнього руху України. У дані дорожній ситуації, водій автомобіля АЗЛК-2140 ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5 , дотримуючись вимог п.п.31.4, 31.4.3 та 12.1 Правил дорожнього руху України.».
Безпосередньо сам обвинувачений зазначив, що в темну пору доби він здійснював рух по автодорозі в с.Ананьїв Перший Ананьївського району Одеської області в бік міста Ананьїв в цей час в його автомобілі зникло основне освітлення та він не зупиняючись звернув увагу на панель приборів, щоб з'ясувати в чому неполадки з освітленням, в цей час він відчув удар зупинився та побачив, що збив жінку. Як зазначалося, свою вину у вчиненні правопорушення визнав.
Тобто в даному випадку вбачається, що в діях ОСОБА_4 вбачається змішана форма вини у вигляді протиправної самовпевненості та протиправної недбалості, оскільки, як зазначалося ОСОБА_4 сів за кермо автомобіля та здійснював керування ним у стані сп'яніння, при цьому виявивши технічні несправності у системі зовнішнього освітлення не припинив рух автомобіля, продовжив рух, відволікшись при цьому на панель приладів та переставши слідкувати за дорожньою обстановкою.
Щодо наслідків протиправної поведінки ОСОБА_4 у вигляді спричинення потерпілій особі тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Як вбачається, з висновку експерта №203 від 19 грудня 2017 року (Том справи №2 а.9-10), відповідно до якого лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_17 на підставі постанови слідчого ВС Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 від 14 грудня 2017 року було проведено судово-медичну експертизу ОСОБА_5 , в результаті якої виявлено в неї тілесні ушкодження у вигляді перелому обох кісток лівого передпліччя в нижній третині зі зміщенням уламків, забійна рана верхньої губи зліва. Вищезазначені ушкодження лівого передпліччя можливо утворились при механізмі, викладеному в представлених протоколах допиту потерпілої та свідків і протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, а саме в результаті отримання тілесних ушкоджень при падінні на ліву руку з висоти власного зросту в наслідок надання тілу додаткових факторів прискорення легковим автомобілем (можливо від поштовху правим боковим дзеркалом). Описаний рубець верхньої губи зліва виник в результаті загоєння рани верхньої губи, викликав короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 днів, але не більше як три тижні (21 день) і тому на підставі п.2.3.3 та п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р), належать до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Закритий перелом обох кісток лівого передпліччя, відповідно до п.2.2.2 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості по критерію тривалості розгляду здоров'я строком понад 21 день. Описані вище ушкодження не є небезпечними для життя, утворилися незадовго до звернення потерпілої за медичною допомогою, тобто заподіяні при обставинах і в час, зазначений в постанові, а саме 8 вересня 2017 року.
Факт того, що отримання потерпілою вказаних тілесних ушкоджень, а саме закритого переламу обох кісток лівого передпліччя в нижній третині зі зміщенням уламків, безпосередньо пов'язані з діями обвинуваченого повністю підтверджується, як зазначеним висновком, так і поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 .
Вказані обставини під час судового розгляду учасниками кримінального провадження не оспорювалися.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 дійсно вчинено порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При цьому, суд вважає, що під час розгляду справи не було доведено поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_4 порушень вимог ПДР в частині дій особи яка стала учасником дорожньо-транспортної пригоди, а саме: у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди (п.2.10 (а) ПДР); увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил (п.2.10 (б) ПДР); не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди (п.2.10 (в) ПДР); вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я (п.2.10 (г) ПДР); повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських (п.2.10 (д) ПДР); вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди (п.2.10 (е) ПДР).
Оскільки відомості наведені в обвинувальному акті щодо зазначених подій не узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема свідок ОСОБА_7 у своїх показаннях наданих суду зазначила, що ОСОБА_4 залишався на місці ДТП на момент приїзду «швидкої» та поліції.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Згідно ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
З приводу покарання, яке має бути призначене ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
При цьому, суд бере до уваги, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» було внесено зміни до Кримінального кодексу України в тому числі пунктом 170 частини 1 розділу І у статті 286 в абзаці другому частини першої слова «від двохсот до п'ятисот» замінити словами «від трьох тисяч до п'яти тисяч», а слова «або без такого» виключити.
Відповідно до пункту 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VIII (далі - Закон №2617-VIII) зазначений закон набрав чинність 1 липня 2020 року.
В попередній редакції до 1 липня 2020 року санкція частини 1 статті 286 КК України передбачала застосування до особи покарання у вигляді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
З наведеного вбачається, що Законом №2617-VIII значно посилено відповідальність особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у вигляді штрафу, так його нижню межу збільшено у 15 разів з 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 3000.
ОСОБА_4 кримінальне правопорушення було вчинено 8 вересня 2017 року, тобто до набрання чинності Законом №2617-VIII.
Крім того, в подальшому Законом України №1231-IX від 16 лютого 2021 року Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1 наступного змісту «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження».
Тобто, законодавцем окремо криміналізовано правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, вчинене у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналогічні положення закріплені в частині 2 статті 5 КК України, якою визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Згідно частин 3 та 4 статті 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Враховуючи викладене суд при визначенні покарання ОСОБА_4 виходить з санкції частини 1 статті 286 КК України, яка була чинна на момент вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ч.4 ст.12 КК України кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 є нетяжким злочином.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно пунктом 1 частини 1 статті 66 КК України, суд відносить щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі ст.67 КК України, з урахуванням наведеної статті 286-1 КК України, відсутні.
У відповідності до положень частини 1 статті 69-1 КК України за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
При цьому, в ОСОБА_4 не встановлено обставин, які пом'якшують покарання, передбачених п.2 ч.1 ст.66 КК України, у зв'язку з чим в даному випадку положення статті 69-1 КК України не підлягають застосуванню.
Санкцією частини 1 статті 286 КК України, в редакції до 1 липня 2020 року, передбачено призначення особі покарання у вигляді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
При цьому, згідно частини 1 статті 57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_4 ніде не працює, що робить призначення йому покарання у вигляді виправних робіт неможливим.
Крім того, згідно статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
При цьому, згідно частини 2 статті 57 КК України, виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить про те, що він досяг пенсійному віку, у зв'язку з чим у відповідності до положень частини 2 статті 57 КК України, призначення йому покарання у вигляді виправних робіт є неможливим.
Згідно статті 60 КК України покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.
Частиною 1 статті 60 КК України визначено, що покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до частини 1 статті 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
При цьому, як зазначалося ОСОБА_4 є раніше не судимою особою тимчасово ніде не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується нейтрально, є батьком загиблого військовослужбовця під час досудового розслідування встановлено обставини, які пом'якшують його покарання, передбачені статтею 66 КК України, у зв'язку з чим суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без застосування до нього покарань, які обмежують гарантовані Конституцією права особи такі як право на особисту свободу та право на свободу пересування.
Крім того, згідно частини 3 статті 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що достатнім для досягнення мети кримінального покарання, з урахуванням особи ОСОБА_4 буде призначення йому покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч.1 ст.286 КК України в редакції до 1 липня 2020 року.
Крім того, суд з урахуванням характеру вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а саме того, що кримінальне правопорушення, пов'язане з порушенням безпеки експлуатації транспорту, було вчинено ним у стані алкогольного сп'яніння, що законодавцем Законом України №1231-IX від 16 лютого 2021 року визнано окремим кримінальним правопорушенням, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 права керувати транспортними засобами.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому зазначено, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 має посвідчення серії НОМЕР_7 , виданого Котовським МРЕВ ДАІ МВС УВС 15 травня 2004 року (Том справи №2. 69), відповідно до якого ОСОБА_4 має право керувати транспортними засобами категорій: «A», «B», «C», «D» та «E».
Згідно пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З наданих прокурором довідок про витрати на проведення судової автотехнічної експертизи від 1 лютого 2018 року №61-А за матеріалами кримінального провадження №12017160210000358 (Том справи №2 а.17), відповідно до якої вартість зазначеної експертизи склала 1716 гривень та про витрати на проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу №680-А від 10 грудня 2017 року за матеріалами кримінального провадження №12017160210000358 (Том справи №2 а.2), відповідно до якої вартість зазначеної експертизи склала 889,83 грн., вбачається що у кримінальному провадженні наявні витрати на залучення експертів, які мають бути стягнуті з обвинуваченого.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обиралися.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а саме:
- відповідно до ухвали слідчого судді Ананьївського районного суду Одеської області від 12 вересня 2017 року (Том справи №1 а.248-249), було накладено арешт на тимчасово вилучений у ОСОБА_4 автомобіль марки «АЗЛК 2140» з номерним знаком « НОМЕР_3 », 1978 року випуску, жовтого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 .
- відповідно до ухвали слідчого судді Ананьївського районного суду Одеської області від 12 вересня 2017 року (Том справи №1 а.250), було накладено арешт на тимчасово вилучений в ОСОБА_5 велосипед марки «Україна» чорного кольору.
Згідно частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Враховуючи викладене, суд вважає, що арешт накладений на автомобіль марки «АЗЛК 2140» з номерним знаком « НОМЕР_3 », 1978 року випуску, жовтого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 , а також велосипед марки «Україна» чорного кольору, має бути скасовано.
При цьому, зазначене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні постановами слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 від 9 вересня 2017 року (Том справи №1 а.246, 247).
Долю зазначених речових доказів має бути вирішено в порядку статті 100 КПК України.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.
Прокурором в інтересах держави в особі КУ «Ананьївська центральна районна лікарня» було заявлено цивільний позов (Том справи №1 а.56-57), в якому прокурор зазначила, що в результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 звернулася до КУ «Ананьївська центральна районна лікарня» де перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 8 вересня 2017 року по 13 вересня 20117 року. При цьому, на її лікування були витрачені державні кошти в сумі 1804 гривні 37 копійок, а отже в результаті скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення зазначеній установі було завдано матеріальну шкоду на зазначену суму, яку прокурор просила стягнути з обвинуваченого.
На підтвердження здійснення зазначених витрат та доводів цивільного позову прокурором було надано суду лист Комунальної установи Ананьївської районної державної адміністрації «Ананьївська центральна районна лікарня» від 28 лютого 2018 року №136 (Том справи №2 а.21), відповідно до якого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 8 вересня 2017 року по 13 вересня 2017 року та на її лікування витрачено 1804,37 гривень.
Згідно частини 1 статті 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.
Проте, як зазначено в позовній заяві ОСОБА_4 зазначена шкода добровільно не відшкодована.
Згідно частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Частиною 1 статті 129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частинами 2 та 3 статті 129 КПК України у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Верховний суд, у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №652/219/17 зазначив, що у ч.1 і ч.2 ст. 129 КПК наведено виключний перелік підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 3 статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 1 статті 1206 ЦК України визначено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Згідно частини 3 статті 1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
За наведених обставин, у зв'язку з тим, що Комунальним підприємством «Ананьївська центральна лікарня» було здійснено документально підтверджені витрати на лікування потерпілої від тілесних ушкоджень, які вона отримала в наслідок протиправних дій ОСОБА_4 такі витрати мають бути ним відшкодовані, а отже цивільний позов прокурора підлягає задоволенню.
Щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 суд зазначає наступне.
Потерпіла звернулася до суду з цивільним позовом, в якому зазначила, що за наведених в обвинувальному акті обставин, в наслідок незаконних дій ОСОБА_4 вона отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого переламу обох кісток лівого передпліччя в нижній третині зі зміщенням уламків, які є тілесними ушкодженнями середнього ступеню тяжкості, а також рани верхньої губи, яка відповідно до відносяться категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, була госпіталізована до Ананьївської центральної районної лікарні та тривалий час знаходилась на лікуванні. Для лікування отриманих трав, потерпіла змушена була купувати в аптечних установах ліки витративши на їх придбання значну суму коштів, однак підтвердити придбання всіх ліків не в змозі, оскільки більшість чеків щодо придбання ліків не збереглися. Окрім того потерпіла зазначила, що їй були витрачені кошти на поїздки до м.Одеси, для обстеження в Одеській обласні клінічній лікарні, однак надати квитки за проїзд, також не в змозі. Щодо матеріальної шкоди, яку потерпіла може підтвердити документально, її загальна сума складає 615 гривень 53 копійки, що підтверджується відповідними чеками, доданими до даної позовної заяви. Окрім матеріальної шкоди, неправомірними діями ОСОБА_4 потерпіла зазначила, що їй заподіяна також моральна шкода, пов'язана зі скоєним кримінальним правопорушенням. Внаслідок наїзду автомобіля вона перенесла сильну фізичну біль та пережила нервовий стрес. В зв'язку з отриманими травмами, вона змушена була знаходитися на стаціонарному лікуванні в Ананьївській ЦРЛ, на протязі тривалого часу переносила фізичний біль та періодично відчуває по теперішній час больові відчуття в області травмованої ділянки тіла. Це в свою чергу призвело до порушення звичного способу життя потерпілої, були порушенi нормальнi життєві зв'язки, оскільки вона не мала змоги проводити свій час так, як я зазвичай його проводить, не мала змоги повноцінно проводити свій час та спілкуватися зі своїми рідними, друзями, а також навела інші обставини, що свідчать про отримання нею моральної шкоди.
Враховуючи викладене, потерпіла просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь: 615 гривень 53 копійки в рахунок завданої матеріальної шкоди; 50000 гривень в рахунок моральної шкоди; 700 гривень витрат, понесених нею у зв'язку з отриманням правничої допомоги.
Як зазначалося, частиною 1 статті 129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частинами 2 та 3 статті 129 КПК України у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Верховний суд, у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №652/219/17 зазначив, що у ч.1 і ч.2 ст. 129 КПК наведено виключний перелік підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 3 статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 1 статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Потерпілою до цивільного позову додано фіскальні чеки (Том справи №1 а.49), які підтверджують витрати 585,53 гривень, зазначені витрати мають бути стягнуті з обвинуваченого на користь потерпілої в якості завданої матеріальної шкоди.
Згідно частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 2 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 4 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Враховуючи положення наведеної норми моральна шкода має бути стягнута з відповідача - ОСОБА_4 .
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п.9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Абзацом 2 частини 3 статті 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як зазначалося, отримані позивачем тілесні ушкодження є тілесними ушкодженнями легкого ступеню тяжкості, у зв'язку з чим суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн. оцінені ним суб'єктивно і є завищеними, у зв'язку з чим суд вважає за необхідним задовольнити їх на суму 5000 грн., виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Частина 1 статті 120 КПК України визначає, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
При цьому, згідно частини 2 статті 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно частини 1 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Потерпілою надано суду квитанцію №11 від 25 квітня 2018 року, видану адвокатом ОСОБА_24 (Том справи №1 а.48), а також договір про надання правової допомоги, укладений нею з вказаним адвокатом (Том справи №1 а.46-47), відповідно до яких потерпіла сплатила адвокату грошові кошти у сумі 700 гривень, які мають бути стягнуті з обвинуваченого.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 366-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 (п'ять тисяч сто) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Роз'яснити що у відповідності до положень частини 1 статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Скасувати арешт майна, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Ананьївського районного суду Одеської області від 12 вересня 2017 року, на тимчасово вилучений у ОСОБА_4 автомобіль марки «АЗЛК 2140» з номерним знаком « НОМЕР_3 », 1978 року випуску, жовтого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 .
Скасувати арешт майна, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Ананьївського районного суду Одеської області від 12 вересня 2017 року, було накладено арешт на тимчасово вилучений в ОСОБА_5 велосипед марки «Україна» чорного кольору.
Долю речових доказів, а саме: автомобіль марки «АЗЛК 2140» з номерним знаком « НОМЕР_3 », 1978 року випуску, жовтого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 , а також велосипеду марки «Україна» чорного кольору, вирішити в порядку статті 100 КПК України, повернувши їх особам, в яких їх було вилучено.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Комунальної установи «Ананьївська центральна районна лікарня» задовольнити.
Стягнути з громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 10 січня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь Комунальної установи «Ананьївська центральна районна лікарня» витрати на лікування потерпілої ОСОБА_5 у розмірі 1804 (одна тисяча вісімсот чотири) гривні 37 копійок.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу, задовольнити частково.
Стягнути з громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 10 січня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , виданий 18 січня 2002 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 , документально підтверджену матеріальну шкоду в розмірі 585 (п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 53 копійки.
Стягнути з громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 10 січня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , виданий 18 січня 2002 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 , моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 10 січня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , виданий 18 січня 2002 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 , документально підтверджені витрати на правову допомогу у розмірі 700 (сімсот) гривень 00 копійок.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в іншій частині відмовити.
Стягнути з громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 10 січня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової експертизи технічного стану транспортного засобу - висновок №680-А від 10 грудня 2017 року Одеським НДЕКЦ МВС України (УК у м.Одесі/ Малиновський р-н/ 24060300, ЄДРПОУ 38016923, код, МФО 828011, банк Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області розрахунковий рахунок 31114115700007) в сумі 889 (вісімсот вісімдесят дев'ять) гривень 83 копійки.
Стягнути з громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 10 січня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової автотехнічної експертизи - висновок №61-А від 1 лютого 2018 року Одеським НДЕКЦ МВС України (УК у м.Одесі/ Малиновський р-н/ ЄДРПОУ 38016923, код, МФО 828011, банк Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області розрахунковий рахунок 31114115700007) в сумі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя: ОСОБА_25