Справа № 758/4882/21
Провадження № 2-з/758/339/21
20 квітня 2021 року суддя Подільського районного суду м.Києва Скрипник О. Г. , розглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову, -
В провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
До Подільського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони приватному виконавцю Терлеєву І.М. вчиняти певні дії- накладати арешт на грошові кошти позивача, які знаходяться на його рахунках; звертати стягнення на заробітну плату позивача, отримувану за основним місцем роботи.
Згідно ст. 149 ч.ч. 1,2 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якійстадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 150 ч.1 п.п.1,2, ч.2, ч.3 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1); забороною вчиняти певні дії (п.2); встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобовязання (п.4); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї статті.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданихпозивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, щоміж сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконаннярішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). При цьому, Європейський суд з прав людини у рішеннівід 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко протии України» зазначив, щозасібюридичногозахистумає бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішеннівід 31 липня 2003 року у справі «Дорани протии Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективнийзасіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. протии Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Оскільки суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття таких заходів забезпечення позову, як заборона накладати арешт на грошові кошти боржника, які знаходяться на його банківських рахунках, звертати стягнення на заробітну плату та накладати арешт на інше майно боржника, вирішення якого виключно до компетенції державного ( приватного) виконавця, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає, що заходи забезпечення позову, застосувати які просить позивач не є спів мірними із заявленими позивачем вимогами, а тому заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову, залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
СуддяО. Г. Скрипник