30.03.2021 Справа № 756/11147/19
Унікальний №756/11147/19
Провадження №2/756/3516/21
30 березня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.,
за участю секретаря П'яла Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що відповідно до укладеного договору №б/н від 30.01.2014 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 30 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 15.07.2019 складає 65 668,61 грн.
Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.08.2019 у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до розгляду під головуванням судді Диби О.В.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28.02.2020 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором №б/н від 30.01.2014 в розмірі 61 199,19 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20733,85 грн., зі сплати простроченого тіла кредиту у розмірі 18 633,95 грн., зі сплати пені за прострочене зобов'язання в розмірі 21 831,39 грн., а також судові витрати в розмірі 1921 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
20.10.2020 відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.02.2021 скасовано заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28.02.2020, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників.
У судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій заперечував проти задоволення позовних вимог. Подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту ознайомлення відповідача саме із тими тарифами та умовами та правилами надання банківських послуг, які надані позивачем до матеріалів позову. Крім того, звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності, в обґрунтування якої зазначив, що з моменту укладення договору 30.01.2014 минуло 12 місяців, у зв'язку з чим закінчився строк дії договору та почався перебіг позовної давності, який завершився 30.01.2015.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи убачається, що 30.01.2014 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого позивачем видано відповідачеві кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у сумі 30 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Сторони визначили, що договір складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Судом встановлено, що кредитні кошти в обсязі, визначеному договором, були надані АТ КБ «ПриватБанк» відповідачеві ОСОБА_1 , які вона використала у повному обсязі.
Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг передбачено обов'язок позичальника погашати заборгованість із сплати кредиту, відсотків за користування ним, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, ОСОБА_1 систематично не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, допустив заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 65 668,61 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20 733,85 грн., зі сплати простроченого тіла кредиту у розмірі 18633,95 грн., зі сплати пені за прострочене зобов'язання в розмірі 21 831,39 грн., зі сплати пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 866,15 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) - 3 103,27 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з п. 1.1.7.11. Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.
У матеріалах справи відсутні посилання на докази на підтвердження того, що одна зі сторін чи обидві сторони зверталися з заявами про припинення дії кредитного договору. Отже, строк дії договору не припинився.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За приписами п. 2.1.1.12.6.1. Умов та правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100,00 грн. позичальник сплачує кредитодавцю пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.
Згідно з Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» у випадку несвоєчасного погашення кредиту та/або процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1% від заборгованості, але не менше 30,00 грн. на місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками на 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму понад 50,00 грн. (кредитна карта «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»); позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,24% від суми загальної заборгованості + 50,00 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн., та 0,24% від суми загальної заборгованості + 100,00 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн. другий місяць поспіль і більше (кредитна карта «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»); позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,0001% від заборгованості, але не менше 50,00 грн. на місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками (кредитна карта «Універсальна Contract»); позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,233% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50,00 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн., 0,233% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100,00 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100,00 грн. другий місяць поспіль і більше (кредитна карта «Універсальна Gold»).
Пеня за прострочення позичальником термінів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором від 30.01.2014 №б/н складає 21 831,39 грн.
Згідно з п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг у разі порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі, встановленому тарифами договору.
Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна Gold» встановлено, що штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань становить 500,00 грн. та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цьому документі розмірах і порядках нарахування.
У анкеті-заяві позичальника від 30.01.2014 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Суд також вважає неможливим застосування до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (30.01.2014) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22.07.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з умов та правил надання банківських послуг у будь-які редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Крім того, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30.01.2014 шляхом підписання заяви-анкети.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019, провадження № 14-131цс19.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та штрафів.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що пред'явленням вимоги до позичальника є як направлення йому вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, так і пред'явлення до нього позову.
Пунктами 2.1.1.4.2., 2.1.1.4.6. Умов та правил надання банківських послуг банку надано право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за кредитним договором.
Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 прострочила сплату частини кредиту, процентів за користування ним, що надає право кредитодавцю вимагати у позичальника дострокового повернення кредиту, процентів за користування ним та інших платежів.
Позивач реалізував своє право на дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором від 30.01.2014 №б/н шляхом звернення до суду з позовом до позичальника, що відповідає нормі ст. 1050 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 30.01.2014 №б/н у розмірі 39367,80 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20733,85 грн. та сплати простроченого тіла кредиту у розмірі 18633,95 грн.
Посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк позовної давності під час звернення до суду з вказаним позовом не відповідають дійсним обставинам справи та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно пунктів 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Повернення кредитних коштів визначено періодичними щомісячними платежами, тому у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів має обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Разом з тим, як вбачається з розрахунків заборгованості, наявних в матеріалах справи, відповідач здійснював періодичні платежі на погашення заборгованості в період з серпня 2018 року по грудень 2018 року, а позивач звернувся до суду з позовом 22.07.2019, тобто до спливу встановленого чинним законодавством строку позовної давності.
Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково;
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 30.01.2014 в розмірі 39 367,80 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20733,85 грн., зі сплати простроченого тіла кредиту у розмірі 18633,95 грн.;
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити;
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя: О.В.Диба