21 квітня 2021 року
Київ
справа №340/1728/20
адміністративне провадження №К/9901/13062/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року у справі №340/1728/20 за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького Апеляційного суду та третьої особи - Державної Судової Адміністрації України про визнання протиправним та скасування наказу в частині та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Кропивницького Апеляційного суду та третьої особи - Державної Судової Адміністрації України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Кропивницького апеляційного суду № 10 від 29 квітня 2020 року в частині пункту 1, а саме обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди за квітень 2020 року, починаючи з 18 квітня 2020 року, який був застосований до позивача із застосуванням обмеження нарахування у сумі: 47320 грн;
- зобов'язати Кропивницький апеляційний суд провести нарахування та виплату позивачеві суддівської винагороди на підставі частини другої та третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року становить 115610 грн та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, як такій, стаж роботи якої становить понад 20 років з урахуванням утримання з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті на період з 18 квітня 2020 року до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу голови Кропивницького апеляційного суду №10 від 29 квітня 2020 року «Про оплату праці» стосовно судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Кропивницький апеляційний суд нарахувати та виплатити судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду (враховуючи раніше виплачені суми, з урахуванням податків і зборів) за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року, без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 вдруге звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 12 квітня 2021 року.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року у справі №340/1728/20 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.Також скаржник просить поновити строк касаційного оскарження.
Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду була прийнята 2 лютого 2021 року, повний текст складено у цей же день. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 12 квітня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що вже звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначене судове рішення, проте ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2021 року його первісну скаргу було повернуто скаржнику з огляду на відсутність у ній передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
В обґрунтування підстав поважності пропуску процесуального строку ОСОБА_1 вказує, що з повним текстом постанови суду апеляційної інстанції він ознайомився на офіційному веб-порталі «Судова влада України» 5 березня 2021 року. Зазначає, що відповідне рішення апеляційного суду йому не надсилалось. Однак, в підтвердження цьому жодного доказу не надає, як і не надає доказів звернення до Третього апеляційного адміністративного суду для отримання відповідної копії судового рішення.
Крім того, як вбачається із Єдиного державного реєстру, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року була оприлюднена у цьому реєстрі 4 лютого 2021 року, а відтак, у скаржника було достатньо часу для своєчасного звернення до Суду з касаційною скаргою в межах встановленого статтею 330 КАС України строку.
Водночас, варто зауважити, що скаржник повторно звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду не у стислі строки. Жодних обґрунтувань поважності такого зволікання позивач не наводить, як і не надає будь-яких доказів із яких би вбачалась їх поважність.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Тобто, скаржник повинен надати Верховному Суду докази направлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови (копію конверта з апеляційного суду з відповідним штрих-кодовим ідентифікатором або копію розписки про отримання копії оскаржуваного судового рішення).
За таких обставин, Верховний Суд вважає неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження та пропонує надати до суду касаційної інстанції клопотання про поновлення строку звернення до суду де зазначити інші поважні підстави пропуску строку з наданням відповідних доказів на їх підтвердження.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Водночас, в порушення вимог пункту 4 частини другої статті 330, скаржником не зазначені належним чином підстави звернення до суду касаційної інстанції.
Так, в обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, однак скаржником не зазначено норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, що не є належним обґрунтуванням підстав звернення із касаційною скаргою у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення що судом попередньої інстанції рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження і не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску строку з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, і наданням її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року у справі №340/1728/20.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року у справі №340/1728/20 за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького Апеляційного суду та третьої особи - Державної Судової Адміністрації України про визнання протиправним та скасування наказу в частині та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду