Справа № 357/10904/17
4-с/357/20/21
Категорія
21 квітня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іськов Світлани Володимирівни, стягувач: Публічне акціонерне товариство «ПроКредитбанк», боржник: ОСОБА_2 , -
01.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, яка була зареєстрована 09.03.2021 року, мотивуючи тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.04.2018 року позов ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення кредитної заборгованості, задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість за Договором про надання траншу №1.44613/FW601.661 від 25.10.2016 року, який є невід'ємною частиною Рамкової угоди № FW601.661 від 17.09.2013 року, а саме: суму капіталу - 241179,84 грн., суму процентів - 20037,04 грн., суму процентів за неправомірне користування кредитом - 1029,37 грн., суму пені - 50511,79 грн., всього 312758,04 грн., стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» судові витрати по 2345,69 грн. з кожного. В решті вимог відмовлено. 17.08.2020 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області був виданий виконавчий лист, який стягувачем був пред'явлений до виконання. При пред'явленні виконавчого листа до примусового виконання стягувачем ПАТ «ПроКредит Банк» було приховано від державного виконавця той факт, що під час перебування справи на стадії апеляційного та касаційного оскарження поручителем ТОВ «КБ» на виконання рішення господарського суду Київської області здійснювались оплати в рахунок погашення суми боргу і на момент пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання сума боргу за кредитним договором становила 63179,84 грн.,а не 241179,84 грн., як було визначено в резолютивній частині судового рішення. Однак, він не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, а про наявність виконавчого провадження дізнався випадково від дружини, яка є стороною по виконавчому провадженню і поручителем за кредитним договором, у якої були заблоковані кошти на картці. Також, він звертався до Білоцерківського МВ ДВС із заявою від 28.01.2021 року про надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №63616467 та надати можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, яка відправлена поштою 01.02.2021 року та вручена 03.02.2021 року. Проте, на момент звернення до суду зі скаргою його з матеріалами виконавчого провадження не було ознайомлено, копію постанови про відкриття виконавчого провадження не надано, тобто бездіяльність державного виконавця щодо реалізації права боржника на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та ненадання постанови про відкриття виконавчого провадження є грубим порушенням ст. 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження». 24.02.2021 року заявнику в установі Банку було надано постанову про арешт коштів боржника, зі змісту якої стало відомо про те, що виконавчим листом від 17.08.2020 року № 2/357/25/18 стягується борг в розмірі 315103,73 грн. та з урахуванням винагороди державного виконавця сума боргу обрахована в розмірі 346883,1 грн. Отже, в зв'язку з тим, що Банк при зверненні до ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження приховав дійсний розмір боргу, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка містить недостовірні відомості в частині розміру боргу та винагороди державного виконавця, через що ним винесено постанову про арешт коштів боржника, яка необгрунтовано обмежує права боржника в частині розпорядження належним йому майном, оскільки арешт накладено в межах суми, що значно перевищує реальний розмір боргу, виходячи з наступного. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2017 року справа № 911/3030/17 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ» на користь ПАТ «ПроКредит Банк» 271 179 грн. 84 коп.боргу по капіталу згідно Договору про надання траншу №1.44613/FW601.661 від 25.10.2016, який є невід'ємною частиною Рамкової угоди № FW601.661 від 17.09.2013, 20 037,04 грн. боргу по процентам, 1 029,37 грн. боргу по процентам за неправомірне користування кредитом та 4 383,69 грн. судового збору. 08.12.2017 року між ТОВ «КБ» та ПАТ «ПроКредит Банк», укладено договір №1, про порядок виконання рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2017 року у справі №911/3030/17, про стягнення заборгованості перед Кредитором за Рамковою угодою№ FW601.661 від 17.09.2013 р., Договором про надання траншу №1.44613/FW601.661 від 25.10.2016 р. та Договорами поруки №303620-ДПІ від 11.07.2014 року. ТОВ «КБ» на виконання рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2017 року №911/3030/17 в рахунок сплати271 179,84 грн.. боргу по капіталу, 20 037,04 грн. боргу по процентам, 1 029,37 грн. боргу по процентам за неправомірне користування кредитом та 4 383,69 грн. судового збору, сплатило Банку:1) 10.01.2018 року суму в розмірі 10000,00 грн., 2) 02.04.2018 року суму в розмірі 20000,00 грн., 3) 05.04.2018 року суму в розмірі 30000,00 грн., 4) 10.04.2018 року суму в розмірі 8000,00 грн., 5) 14.02.2019 року суму в розмірі 140000,00 грн.. Всього: 208000,00 грн.. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області при винесенні рішення врахував в рахунок погашення боргу по кредитному договору суми перераховані Банку поручителем ТОВ «КБ» 10.01.2018 року суму в розмірі 10000,00 грн.та 02.04.2018 року суму в розмірі 20000,00 грн.,всього 30000,00 грн. та зменшив суму заявлених банком вимог з боргу по кредиту до 241179,84 грн.. Таким чином, банк при пред'явленні виконавчого листа до виконання приховав від державного виконавця, що сума боргу зменшилась на 178000,00 грн. і становила: 241179,84 грн. - 178000,00 = 63179,84 грн. з основного боргу. З урахуванням суми похідних вимог, які були задоволені до стягнення з позичальника - суми процентів - 20037,04 грн., суми процентів за неправомірне користування кредитом - 1029,37 грн., суми пені - 50511,79 грн.,загальна сума боргу на момент пред'явлення стягувачем виконавчого листа до виконання становила 134758,04 грн., в той час як виконавче провадження відкрите про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 315103,73 грн., та застосовано заходи примусового стягнення у вигляді арешту коштів боржника на суму 346 883,10 грн. з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди державного виконавця в розмірі 31779,37 грн..Отже, невиконання стягувачем вимог ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» щодообов'язкового повідомлення про суми, які були сплачені врахунок боргу, призвели до винесення незаконної постанови про відкриття виконавчого провадження, якою стягується борг на 178000,00 грн. більший, ніж винен боржник, в якій некоректно обрахована сума виконавчого збору та винагороди державного виконавця, а постановою про накладення арешту обмежено право боржника в реалізації права власності власним майном в сумі, яку було вже сплачено банку до моменту відкриття виконавчого провадження. Тому, просив визнати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №63616467 від 13.11.2020 року та постанову про арешт коштів боржника ВП №63616467 від 13.11.2020 року неправомірними та скасувати їх, визнати бездіяльність державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іськов Світлани Володимирівни щодо ознайомлення боржника ОСОБА_1 з матеріалами виконавчого провадження №63616467 та надання постанови про відкриття провадження, неправомірною та зобов'язати державного виконавця усунути порушення прав заявника.
12.03.2021 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
Скаржник ОСОБА_1 судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іськов Світлана Володимирівна у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, матеріали виконавчого провадження №63616467 щодо примусового виконання виконавчого листа №2/357/25/18, який виданий 17.08.2020 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, до суду не надала.
Представник стягувача ПАТ «ПроКредитбанк» у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 06.04.2021 року подав до суду відзив на скаргу, в якому зазначив, що АТ «ПроКредит Банк» не погоджується з доводами скарги ОСОБА_1 , оскільки АТ «ПроКредит Банк» підтверджує, що до дати відкриття виконавчого провадження №63616467щодо боржника ОСОБА_1 за Договором про надання траншу №1.44613/Р/А/601.661 від 25.10.2016 року було сплачено 178 000,00 грн., а отже розмір заборгованості згідно виконавчого листа №357/10904/17 від 24.06.2020 підлягає зменшенню і становить 134 758,04 грн., а також судові витрати в розмірі 2 345,69 грн., а всього 137 103,73 грн. для кожного з боржників. Стягувач не приховував дану обставину і повідомив про неї орган ДВС 12.01.2021 року, ще до того як боржники звернулися до органу ДВС (28.01.2021) та до суду (01.03.2021). В своїй скарзі ОСОБА_1 стверджує, що постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт майна підлягають скасуванню, оскільки в порушення ч. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» в заяві про примусове виконання рішення стягувач не зазначив суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом,за наявності часткової сплати. Однак, звертає увагу, що АТ «ПроКредит Банк» не отримував від боржника часткової оплати за виконавчим листом №357/10904/17 від 24.06.2020 року, адже сплата заборгованості відбувалася не боржником ОСОБА_1 за виконавчим документом, а поручителем ТОВ «КБ» за Договором про надання траншу №1.44613/Р/Л/601.661 від 25.10.2016 року, про що боржник ОСОБА_1 сам зазначає в своїй скарзі. Таким чином, АТ «ПроКредит Банк» не зазначив в заяві про примусове виконання рішення інформацію про часткову оплату, оскільки боржник ОСОБА_1 не сплачував боргу за виконавчим листом №2357/10904/17.Крім того, питання актуалізації суми боргу Боржника вирішується під час розгляду його заяви про визнання виконавчого листа в справі №357/10904/17 таким що не підлягає виконанню частково в сумі 178 000,00 грн. Отже, правові підстави для визнання постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна у виконавчому провадженні «63616467 відсутні, а тому скарга не підлягає задоволенню. Також, просить проводити розгляд скарги за відсутності представника Банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, дослідивши матеріали скарги, вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.04.2018 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення кредитної заборгованості, задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість за Договором про надання траншу №1.44613/FW601.661 від 25.10.2016 року, який є невід'ємною частиною Рамкової угоди № FW601.661 від 17.09.2013 року, а саме: суму капіталу - 241179,84 грн., суму процентів - 20037,04 грн., суму процентів за неправомірне користування кредитом - 1029,37 грн., суму пені - 50511,79 грн., всього 312758,04 грн., стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» судові витрати по 2345,69 грн. з кожного. В решті вимог відмовлено.
14.08.2018 року постановою Апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.04.2018 року залишено без змін.
03.03.2020 року постановою Верховного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Апеляційного суду Київської області від 14.08.2018 року в частині позовних вимог ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення суми капіталу 241 179,84 грн. залишено без змін, та в частині позовних вимог про стягнення суми процентів - 20037,04 грн., суми процентів за неправомірне користування кредитом - 1029,37 грн., суми пені - 50511,79 грн., скасовано і передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
24.06.2020 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.04.2018 року в частині позовних вимог ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення процентів та пені, залишено без змін. Рішення набрало законної сили 24.06.2020 року,що підтверджується матеріалами скарги (а.с. 18-27).
На примусовому виконанні Білоцерківського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №63616467 з примусового виконання виконавчого листа №2/357/25/18, який виданий 17.08.2020 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» боргу в розмірі 315103,73 грн. Також старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іськов С.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника від 13.11.2020 року (а.с. 28).
Також, як вбачається з матеріалів скарги, рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2017 року справа №911/3030/17 стягнуто з ТОВ «КБ» на користь ПАТ «ПроКредит Банк» 271 179 грн. 84 коп. боргу по капіталу згідно Договору про надання траншу №1.44613/FW601.661 від 25.10.2016, який є невід'ємною частиною Рамкової угоди №FW601.661 від 17.09.2013, 20 037,04 грн. боргу по процентам, 1 029,37 грн. боргу по процентам за неправомірне користування кредитом та 4 383,69 грн. судового збору. На виконання вказаного рішення від 08.12.2017 року у справі №911/3030/17 Господарським судом Київської області 02.01.2017 було видано наказ, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 8-15).
Також, встановлено, що ТОВ «КБ» на виконання рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2017 року №911/3030/17 в рахунок сплати271 179,84 грн.. боргу по капіталу, 20 037,04 грн. боргу по процентам, 1 029,37 грн. боргу по процентам за неправомірне користування кредитом та 4 383,69 грн. судового збору, сплатило ПАТ «ПроКредит Банк»: 1) 10.01.2018 року суму в розмірі 10000,00 грн., 2) 02.04.2018 року суму в розмірі 20000,00 грн., 3) 05.04.2018 року суму в розмірі 30000,00 грн., 4) 10.04.2018 року суму в розмірі 8000,00 грн., 5) 14.02.2019 року суму в розмірі 140000,00 грн., всього: 208000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 16-17).
28.01.2021 року представник ОСОБА_1 , за довіреністю, ОСОБА_3 , зверталася до Білоцерківського МВ ДВС із заявою про надання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження та надати можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження ВП №63616467, з правом зняття копій, яка вручена 03.02.2021 року, що підтверджується матеріалами скарги (а.с. 29-31).
Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано законодавцем у розділі VII ЦПК України.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
При цьому, за змістом ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 4 ст. 10 ЦПК України, при розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободі протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина«судового розгляду».
У рішенні від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява N 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначає, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 року, п. 40, ефективний доступдо суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
У відповідності з ч. ч. 1-2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Щодо неправомірності постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника, скаржник зазначає, що невиконання саме стягувачем вимог ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового повідомлення про суми, які були сплачені в рахунок боргу, призвели до винесення незаконної постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення боргу на 178000,00 грн. більший, ніж повинен погасити боржник, в якій некоректно обрахована сума виконавчого збору та винагороди державного виконавця, а постановою про накладення арешту обмежено право боржника в реалізації права власності власним майном в сумі 346883,10 грн., яку було вже сплачено банку до моменту відкриття виконавчого провадження.
Однак, зазначене твердження суд оцінює критично, оскільки питання щодо невиконання стягувачем вимог ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», не підлягає розгляду судом в межах даної скарги, крім того, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, право стягувача у заяві про примусове виконання рішення зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, а також зазначити суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Також, старший державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іськов Світлана Володимирівна, діючи на виконання положень Закону України «Про виконавче провадження», на підставі заяви стягувача відкрила виконавче провадження №63616467 щодо примусового виконання виконавчого листа №2/357/25/18, виданого 17.08.2020 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області на підставі рішення від 10.04.2018 року, яке набрало законної сили24.06.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» боргу в розмірі 315103,73 грн. та винесла постанову про арешт коштів боржника від 13.11.2020 року, з урахуванням суми виконавчого збору та винагороди державного виконавця в сумі 346883,10 грн., враховуючи, що відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Як було зазначено вище у рішенні, 28.01.2021 року представник ОСОБА_1 , за довіреністю, ОСОБА_3 , зверталася до Білоцерківського МВ ДВС із заявою про надання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження та надання можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, яку Білоцерківський МВ ДВС отримав 03.02.2021 року.
Однак, у матеріалах справи відсутні відомості, що з моменту відкриття виконавчого провадження та в період з 03.02.2021 року і по даний час старший державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іськов С.В., враховуючи винесену постанову про відкриття виконавчого провадження, вчинила виконавчі дії, зокрема передбачені ст. 19, 28 Закону України «Про виконавче провадження», а саме направила вищезазначену постанову боржнику ОСОБА_1 та надала йому матеріали виконавчого провадження №63616467 для ознайомлення.
Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати,що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін. Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовкаусього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, та у випадку не виконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, та здійснювалось примусове виконання рішення.
Також, суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, завершальною стадією якого є виконання судового рішення. Затримання виконання судового рішення може бути виправданим лише за виняткових обставин. Проте, у будь-якому разі, таке затримання не може бути настільки довгим, аби була знищена сама сутність того права, яке захищається частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях дійшов висновку, що неспроможність держави вжити належних заходів для виконання рішення суду впродовж строку, визначеного національним законодавством, означає позбавлення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод її корисного значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника)..
Таким чином, бездіяльність державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іськов С.В. щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження №63616467 ОСОБА_1 та не надання матеріалів виконавчого провадження для ознайомлення, є неправомірною, а тому суд приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення, тому зобов'язує державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іськов С.В. усунути порушення прав заявника, шляхом направлення постанови про відкриття виконавчого провадження №63616467 та надання можливості ОСОБА_1 ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження №63616467.
Керуючись ст.ст. 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
Скаргу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на дії та бездіяльність державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іськов Світлани Володимирівни(місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, б-р Олександрійський, 94), стягувач: Публічне акціонерне товариство «ПроКредитбанк»(місцезнаходження: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 107-А, код ЄДРПОУ: 21677333), боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), задовольнити частково.
Визнати бездіяльність державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іськов С.В. щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження №63616467 та не надання матеріалів виконавчого провадження для ознайомлення ОСОБА_1 , неправомірною та зобов'язати державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Іськов С.В. усунути порушення прав заявника, шляхом направлення постанови про відкриття виконавчого провадження №63616467 та надання ОСОБА_1 ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження №63616467.
У задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвалу складено 21.04.2021 року.
СуддяО. В. Бондаренко