Справа № 486/1731/18
Провадження № 1-в/486/22/2021
20 квітня 2021 року м. Южноукраїнськ
Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області подання (клопотання) начальника Арбузинського міськрайонного відділу філії Державної установи “Центр пробації” в Миколаївській області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Секретарка Кривоозерського району Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженого вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 року за ч. 1 ст. 185 КК України
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
представника органу пробації ОСОБА_6 ,
04 березня 2021 року начальник Арбузинського міськрайонного відділу філії Державної установи “Центр пробації” в Миколаївській області ОСОБА_3 направила до суду подання (клопотання) про звільнення від відбування покарання з випробуванням по закінченню іспитового строку відносно засудженого ОСОБА_4 .
В поданні вказує, що ОСОБА_4 засуджений 13 грудня 2018 року вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області за ч. 1 ст. 185 КК України штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850 грн. 19 лютого 2019 року на адресу Арбузинського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській області надійшов на виконання вирок відносно ОСОБА_4 , та відповідно до наявної інформації щодо перебування даної особи під вартою в умовах Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор», цього ж дня на адресу вказаного слідчого ізолятора було направлено повідомлення органу пробації про необхідність засудженому сплатити штраф, в якому зазначено строки сплати штрафу, визначені ст.26 Кримінально-виконавчого кодексу України та про відповідальність у випадку не сплати штрафу у визначені законодавством строки.
06 березня 2019 року на адресу органу пробації надійшла ухвала Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 лютого 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України, відповідно до якої до ОСОБА_4 06 лютого 2019 року було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 05 квітня 2019 року. 07 березня 2019 року отримано розписку засудженого про отримання повідомлення про необхідність сплати штрафу.
07 лютого 2019 року ОСОБА_4 було засуджено Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, та відповідно до ухвали цього ж суду про виправлення описки від 19 лютого 2019 року, згідно з якими до засудженого застосовано ст.75 КК України та звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та відповідно до ч.4 ст.70, ч.3 ст.72 КК України вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в сумі 850 гривень - виконувати самостійно.
14 березня 2019 року вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі та покарання за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 лютого 2019 року, згідно з яким ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 рік та покарання у вигляді штрафу розміром 850 грн., які виконувати самостійно.
19 березня 2020 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_4 було звільнено від відбування покарання, призначеного за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 лютого 2019 року за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, у зв'язку із закінченням іспитового строку.
На даний час ОСОБА_4 відбуває покарання у вигляді 4 років позбавлення волі в Державній установі «Арбузинська виправна колонія (№83)» за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 березня 2019 року. У зв'язку із чим призначений за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 року штраф в сумі 850 грн не сплатив.
ОСОБА_4 за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 лютого 2019 року вчинив новий злочин 06 грудня 2018 року.
За вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 березня 2019 року ОСОБА_4 вчинив злочин 05 лютого 2019 року.
Строк давності відповідно до ч.1 та ч.4 ст.80 КК України обвинувального вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 року відносно ОСОБА_4 закінчився 05 лютого 2021 року.
Начальник Арбузинського міськрайонного відділу філії Державної установи “Центр пробації” в Миколаївській області ОСОБА_3 ставить питання звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 року відносно ОСОБА_4 .
В судовому засіданні представник органу пробації підтримала подання.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, відбуває покарання в Арбузинській ВК №83, про час, дату та місце розгляду подання повідомлений через адміністрацію виправної колонії за місцем відбування покарання.
Прокурор не заперечував проти задоволення подання.
Суд, вислухавши представника органу пробації та думку прокурора, вважає, що подання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений 13 грудня 2018 року вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області за ч. 1 ст. 185 КК України штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850 грн.
07 лютого 2019 року ОСОБА_4 було засуджено Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, та відповідно до ухвали цього ж суду про виправлення описки від 19 лютого 2019 року, згідно з якими до засудженого застосовано ст.75 КК України та звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та відповідно до ч.4 ст.70, ч.3 ст.72 КК України вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в сумі 850 гривень - виконувати самостійно.
14 березня 2019 року вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі та покарання за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 лютого 2019 року, згідно з яким ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 рік та покарання у вигляді штрафу розміром 850 грн., які виконувати самостійно.
19 березня 2020 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_4 було звільнено від відбування покарання, призначеного за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 лютого 2019 року за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, у зв'язку із закінченням іспитового строку.
ОСОБА_4 відбуває покарання у вигляді 4 років позбавлення волі в Державній установі «Арбузинська виправна колонія (№83)» за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 березня 2019 року, призначений за вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 року штраф в сумі 850 грн не сплатив.
Відповідно до ч.1 ст.26 КВК України, засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
В силу п.1 ч.1 ст.80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Згідно ч.3 ст.80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Відповідно до ч.4 ст.80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст.80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст.80 ККУкраїни передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас засуджений до певного виду покарання не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
Перебіг строку давності виконання обвинувального вироку починається з дня набрання чинності вироком суду.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в діях обвинуваченого ухилення від виконання вироку суду, суд приходить до наступного.
Главою 5 КВК України передбачено порядок виконання кримінального покарання у виді штрафу.
Статтею 26 КВК України передбачається порядок заміни штрафу у разі його несплати.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, слід дійти до висновку, що не відбування покарання у виді штрафу та ухилення від відбування покарання у виді штрафу не тотожні поняття і тягнуть за собою різні наслідки. Ухиленням від відбування покарання є дії засудженого, спрямовані на те, щоб уникнути приведення обвинувального вироку у виконання, зокрема виїзд з місця проживання, перехід на нелегальне становище, приховання доходів тощо. Сюди не відносяться випадки, коли вирок не був виконаний з незалежних від засудженого причин (неналежне виконання своїх обов'язків працівниками державних органів, зміна чинного законодавства щодо визначення компетентних органів, які повинні виконувати покарання тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що термін виконання вироку Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 рокусплив, а обставин, які б свідчили про ухилення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання не встановлено, та можливість і доцільність звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку зі спливом строку давності виконання обвинувального вироку.
Керуючись ст. 80 КК України, 537, 539 КПК України, суд
Подання (клопотання) начальника Арбузинського міськрайонного відділу філії Державної установи “Центр пробації” в Миколаївській області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно засудженого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України, задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 року у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
На ухвалу може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_1